08 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 914/61/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут"
на рішення Господарського суду Львівської області
у складі судді Король М.Р.
від 25.05.2022
та постанову Західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.
від 26.10.2022
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-фуд"
про стягнення 872 335,94 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-фуд" (далі - Відповідач) про стягнення 872 335,94 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відповідач не має права на дострокове розірвання договору, окрім випадку, передбаченого у пункті 13.2 договору. Однак Відповідач достроково розірвав договір з підстав, не передбачених договором. У зв'язку з чим, відповідно до вимог пункту 13.3 договору та комерційної пропозиції № 5 Позивачем нараховано штраф в сумі 872 335,94 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.05.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2022, відмовлено в задоволенні позову.
Суди виходили з того, що умовами договору передбачено право Відповідача на вільний вибір електропостачальника та на дострокове розірвання договору, а тому Відповідач діяв у межах, визначених як Правилами роздрібного ринку електричної енергії, так і Законом України "Про ринок електричної енергії", у зв'язку з чим відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій.
17 листопада 2022 року Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2022.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року у сумі 2481,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення 872 335,94 грн. Зазначена сума не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року (1 240 500,00 грн).
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
У касаційній скарзі Позивач зазначає, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики. На думку Позивача, прийняття судом нижчої інстанції рішення без урахування висновку Верховного Суду у справі №926/1297/21 та без жодного мотиву його неврахування є порушенням верховенства права, зокрема, в частині правової визначеності та передбачуваності. Таким чином, у цій справі єдність правозастосовчої практики має бути забезпечена шляхом скасування оскаржуваних судових рішень, які її порушують. Крім того, Західний апеляційний господарський суд в аналогічних справах №914/2524/20 (постанова від 04.10.2022) та №914/32/22 (постанова від 31.10.2022) посилався на постанову Верховного Суду у справі №926/1297/21 та прийняв рішення про правомірність стягнення штрафу зі споживача.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, буде впливати на значну кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
З огляду на зміст касаційної скарги, наведені Позивачем у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Суд зазначає, що посилання Позивача на необхідність врахування постанови Верховного Суду у справі №926/1297/21 є фактично підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, що не є належним обґрунтуванням того, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №914/61/22 за касаційною скаргою Позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №914/61/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" на рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2022.
2. Надіслати копії ухвали учасникам справи.
3. Надіслати Позивачу касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
І. Кондратова