01 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/15551/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кролевець О. А., Студенця В. І.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
1) Приватного акціонерного товариства "Ділові партнери"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Кропивної Л. В., Алданової С. О., Зубець Л. П.
від 12 вересня 2022 року
та
2) Компанії Ferrexpo AG
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Кропивної Л. В., Алданової С. О., Зубець Л. П.
від 12 вересня 2022 року
та на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Пономаренка Є. Ю., Кропивної Л. В., Євсікова О. О.
від 14 січня 2022 року,
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Кропивної Л. В., Суліма В. В., Євсікова О. О.
від 23 червня 2022 року,
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Андрієнка В. В., Буравльова С. І., Шапрана В. В.
від 29 червня 2022 року
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Кропивної Л. В., Алданової С. О., Зубець Л. П.
від 29 серпня 2022 року,
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Михальської Ю. Б., Тищенко А. І., Яковлєва М. Л.
від 30 серпня 2022 року,
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Кропивної Л. В., Алданової С. О., Зубець Л. П.
від 08 вересня 2022 року
у справі за позовом Компанії Trimcroft Services Limited
до 1) Компанії Eastcoast United Inc.,
2) Компанії Statex Corp.,
3) Компанії Newport Inc.,
4) Компанії Sayers Holdings Limited,
5) Приватного акціонерного товариства "Ділові партнери",
6) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку,
7) Компанії Ferrexpo AG,
8) Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро",
9) Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-цінні папери",
10) Акціонерного товариства "Інг Банк Україна",
11) Міністерства юстиції України,
12) Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат"
про визнання недійсним договору в частині та відновлення становища, яке існувало до порушення прав,
а також за позовом третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору:
1) Компанії Calefort Developments Limited,
2) Компанії Emsworth Assets Limited
3) Компанії Gilson Investmens Limited
до 1) Компанії Eastcoast United Inc.,
2) Компанії Statex Corp.,
3) Компанії Newport Inc.,
4) Компанії Sayers Holdings Limited,
5) Приватного акціонерного товариства "Ділові партнери",
6) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку,
7) Компанії Ferrexpo AG,
8) Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро",
9) Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-цінні папери",
10) Акціонерного товариства "Інг Банк Україна",
11) Міністерства юстиції України,
12) Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат",
13) Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області
про визнання недійсним договору в частині та відновлення становища, яке існувало до порушення прав
за участю представників:
від позивача (Компанії Trimcroft Services Limited): Томчишин А.І., Жабський В.І.
від третіх осіб із самостійними вимогами:
- Компанії Calefort Developments Limited: не з'явилися
- Компанії Emsworth Assets Limited: не з'явилися
- Компанії Gilson Investmens Limited: не з'явилися
від відповідача-1: не з'явилися
від відповідача-2: не з'явилися
від відповідача-3: не з'явилися
від відповідача-4: не з'явилися
від відповідача-5: Крижанівська О. М.
від відповідача-6: не з'явилися
від відповідача-7: голова правління - Kuoni Wolfram Andreas (Куоні Вольфрам Андреас), Конопля А. М.
від відповідача-8: не з'явилися
від відповідача-9: Лозицький О. В.
від відповідача-10: не з'явилися
від відповідача-11: Панчишен А. Р.
від відповідача-12: Рященко М. І.
від відповідача-13: не з'явилися
перекладач: Черевик М. В.
1. Короткий зміст позовних вимог.
1.1. Короткий зміст вимог позивача - Компанії Trimcroft Services Limited.
У жовтні 2020 року Компанія Trimcroft Services Limited звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Компанії Eastcoast United Inc., Компанії Statex Corp., Компанії Newport Inc., Компанії Sayers Holdings Limited, Приватного акціонерного товариства "Ділові партнери", Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Компанії Ferrexpo AG, Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро", Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-цінні папери", Акціонерного товариства "Інг Банк Україна", Міністерства юстиції України, в якому (з урахуванням поданих позивачем до суду уточненої позовної заяви від 06 листопада 2020 року (т. 1, а.с. 109 -124), позовної заяви у новій редакції від 10 листопада 2020 року (т. 181 - 196) та заяви про зміну предмету позову від 21 грудня 2020 року (т. 3, а.с. 208 - 215), які були прийняті Господарським судом міста Києва до розгляду згідно з ухвалами від 23 листопада 2020 року та від 18 лютого 2021 року), просив:
1) визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року, підписаний Компаніями Trimcroft Services Limited, Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited, Gilson Investments Limited, Eastcoast United Inc., Statex Corp., Newport Inc., Sayers Holdings Limited, Закритим акціонерним товариством "Ділові партнери", Акціонерним банком "ІНГ Банк Україна", в частині, що стосується прав та інтересів Компанії Trimcroft Services Limited щодо пакету простих іменних акцій, випущених Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", в кількості 6 144 006 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 9,3218% від загальної кількості акцій у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" на момент укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року;
2) визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію випуску акцій № 24/1/03, зареєстроване Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 20 січня 2003 року;
3) визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію випуску акцій № 644/1/04, зареєстроване Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 29 жовтня 2004 року;
4) визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію випуску акцій № 534/1/05, зареєстроване Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 29 листопада 2005 року;
5) визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію випуску акцій № 294/1/06, зареєстроване Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 27 червня 2006 року;
6) визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію випуску акцій № 550/1/07, зареєстроване Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 27 грудня 2007 року;
7) визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію випуску акцій № 406/01/08, зареєстроване Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 10 жовтня 2008 року;
8) зобов'язати Міністерство юстиції України привести у відповідність станом на 17 листопада 2002 року відомості про Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) та інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи;
9) визначити розмір частки акцій Компанії Trimcroft Services Limited у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" у кількості 9,3218% акцій статутного капіталу Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", що складається з 6 144 006 штук простих іменних акцій, випущених Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат";
10) витребувати із незаконного володіння (стягнути з) Компанії Ferrexpo AG на користь Компанії Trimcroft Services Limited прості іменні акції, випущені Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", у кількості 6 144 006 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 9,3218% від загальної кількості акцій у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до моменту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року, а саме:
10-1) витребувати з незаконного володіння (стягнути з) Компанії Ferrexpo AG на користь Компанії Trimcroft Services Limited прості іменні акції, випущені Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", у кількості 6 144 006 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 9,3218% від загальної кількості акцій у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до моменту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року, у зв'язку з чим визнати за Компанією Trimcroft Services Limited право власності на прості іменні акції, які були випущені Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", в кількості 6 144 006 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 9,3218% від загальної кількості акцій у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат";
10-2) зобов'язати депозитарну установу Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа - цінні папери" виконати безумовну депозитарну операцію списання з рахунка у цінних паперах Компанії Ferrexpo AG пакету простих іменних акцій, випущених Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", у кількості 6 144 006 штук номінальною вартістю 0,25 грн., що становило 9,3218% від загальної кількості акцій, які належали на праві приватної власності Компанії Trimcroft Services Limited до моменту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року, на рахунок у цінних паперах Компанії Trimcroft Services Limited у депозитарній установі Товариство з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро";
10-3) зобов'язати депозитарну установу Товариство з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро" виконати безумовну депозитарну операцію зарахування пакету простих іменних акцій, випущених Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", в кількості 6 144 006 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 9,3218% від загальної кількості акцій, які належали на праві приватної власності Компанії Trimcroft Services Limited до моменту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року, на рахунок у цінних паперах Компанії Trimcroft Services Limited, які списуються з рахунку у цінних паперах Компанії Ferrexpo AG.
Позов мотивований тим, що договір купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року не відповідає вимогам чинного станом на дату його укладення законодавства у сфері валютного регулювання, зокрема частині першій статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19 лютого 1993 року, Положенню про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв'язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженому постановою Правління Національного банку України № 297 від 09 серпня 2002 року, оскільки був пов'язаний з переходом права власності на валютні цінності (акції), з обігом цінних паперів (акцій), стосувався вчинення валютних операцій та був укладений за участю юридичних осіб, жодна з яких не мала ліцензії на здійснення валютних операцій. Внаслідок укладення спірного договору позивач протиправно був позбавлений власності на пакети акцій відповідного розміру у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат".
За твердженням позивача внаслідок недійсності правочину для застосування наслідків його недійсності та забезпечення можливості відновлення того становища, що існувало до моменту його укладення, підлягають визнанню недійсними усі видані Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку після укладення спірного договору свідоцтва про реєстрацію випуску акцій Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", як такі, що не породжують і не тягнуть за собою жодних юридичних наслідків, а також для ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача підлягають відновленню відомості про Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб в частині розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) та інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи.
Крім того, позивач послався на те, що захист його порушених прав може бути відновлений у спосіб, передбачений пунктами 2 та 4 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, а саме: шляхом визнання недійсним спірного договору, застосування наслідків недійсності правочину у вигляді визнання недійсними відповідних свідоцтв Державної комісією з цінних паперів та фондового ринку та витребування акцій з чужого незаконного володіння, а також шляхом визнання за позивачем права власності на спірні акцій.
В обгрунтування вимоги про визначення розміру частки позивача у статутному капіталі акціонерного товариства позивач послався на висновки Великої Палати Верховного Суду, щодо застосування підпунктів «д» та «е» пункту 3 частини п'ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», та зазначив про те, що ця вимога є ефективним способом захисту його порушеного права, оскільки розмір статутного капіталу Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" неодноразово збільшувався, що призвело до зменшення розміру його частки акцій та до неможливості повернути відповідний пакет акцій, він прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення з (витребування з володіння) відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства,
Господарський суд міста Києва ухвалою від 23 листопада 2020 року прийняв зазначену позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/15551/20, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат".
Господарський суд міста Києва ухвалою від 18 лютого 2021 року залучив Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" до участі у справі в якості відповідача-12.
1.2. Короткий зміст вимог третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору.
23 грудня 2020 року Компанія Emsworth Assets Limited, Компанія Calefort Developments Limited та Компанія Gilson Investmens Limited звернулися до Господарського суду міста Києва із заявами про вступ у справу в якості третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача, а також з позовами до Компанії Eastcoast United Inc., Компанії Statex Corp., Компанії Newport Inc., Компанії Sayers Holdings Limited, Приватного акціонерного товариства "Ділові партнери", Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Компанії Ferrexpo AG, Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро", Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-цінні папери", Акціонерного товариства "Інг Банк Україна", Міністерства юстиції України, Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" та Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, в яких просили:
1) визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року, підписаний Компаніями Trimcroft Services Limited, Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited, Gilson Investments Limited, Eastcoast United Inc., Statex Corp., Newport Inc., Sayers Holdings Limited, Закритим акціонерним товариством "Ділові партнери", Акціонерним банком "ІНГ Банк Україна" в частині, що стосується прав та інтересів:
- Компанії Emsworth Assets Limited щодо пакету простих іменних акцій, випущених Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", в кількості 8 000 000 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 12,1378% від загальної кількості акцій у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до моменту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року;
- Компанії Calefort Developments Limited щодо пакету простих іменних акцій, випущених Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", в кількості 8 000 000 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 12,1378% від загальної кількості акцій у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до моменту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року;
- Компанії Gilson Investmens Limited щодо пакету простих іменних акцій, випущених Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", в кількості 4 346 512 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 6,5946 % від загальної кількості акцій у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до моменту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року;
2) визнати протиправними та скасувати реєстраційні дії щодо Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи», а саме:
- від 25 жовтня 2004 року № 15841050001000014 «Інші зміни. Зміна розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи. Зміни статутного або складеного капіталу», проведену Лісничою Р. В., Виконавчий комітет Комсомольської міської ради Полтавської області,
- від 09 вересня 2005 року № 15841050004000014 «Зміна розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи. Зміни статутного або складеного капіталу», проведену ОСОБА_1 , Виконавчий комітет Комсомольської міської ради Полтавської області,
- від 11 травня 2006 року № 15841050005000014 «Інші зміни. Зміна розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи. Зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміни статутного або складеного капіталу», проведену ОСОБА_1 , Виконавчий комітет Комсомольської міської ради Полтавської області,
- від 05 червня 2008 року № 15841050016000014 «Інші зміни. Зміна видів економічної діяльності юридичної особи. Зміна розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи. Зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміни видів діяльності. Зміни статутного або складеного капіталу», проведену ОСОБА_1 , Виконавчий комітет Комсомольської міської ради Полтавської області,
- від 21 листопада 2008 року № 15841050018000014 «Інші зміни. Зміна розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи. Зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміни статутного або складеного капіталу», проведену ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Комсомольської міської ради Полтавської області,
- від 12 червня 2020 року № 15841050046000014 «Інші зміни. Зміна розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи. Зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміни статутного або складеного капіталу», проведену ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області;
3) зобов'язати Міністерство юстиції України привести у відповідність станом на 17 листопада 2002 року відомості про Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) та інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи;
4) визнати дійсним та відновити дію свідоцтва Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 384/16/1/98 від 07 серпня 1998 року про реєстрацію випуску акцій;
5) визначити розмір статутного капіталу Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" у розмірі 16 477 505,00 грн, що поділений на 65 910 020 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн, які становлять 100% від загальної кількості випущених акцій Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат";
6) визначити розмір частки акцій:
- Компанії Emsworth Assets Limited у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" у кількості 12,1378% акцій статутного капіталу Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", що складається з 8 000 000 штук простих іменних акцій, випущених Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат";
- Компанії Calefort Developments Limited у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" у кількості 12,1378% акцій статутного капіталу Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", що складається з 8 000 000 штук простих іменних акцій, випущених Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат";
- Компанії Gilson Investmens Limited у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" у кількості 6,5946% акцій статутного капіталу Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", що складається з 4 346 512 штук простих іменних акцій, випущених Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат";
7) витребувати із незаконного володіння (стягнути з) Компанії Ferrexpo AG на користь Компанії Emsworth Assets Limited прості іменні акції, випущені Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", в кількості 8 000 000 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 12,1378% від загальної кількості акцій у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до моменту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року, а саме:
7.1) витребувати з незаконного володіння (стягнути з) Компанії Ferrexpo AG на користь Компанії Emsworth Assets Limited прості іменні акції, випущені Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", в кількості 8 000 000 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 12,1378% від загальної кількості акцій у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до моменту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року, у зв'язку з чим визнати за Компанією Emsworth Assets Limited право власності на прості іменні акції, випущені Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", в кількості 8 000 000 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 12,1378% від загальної кількості акцій у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат";
7.2) зобов'язати депозитарну установу Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа - цінні папери" виконати безумовну депозитарну операцію списання з рахунка у цінних паперах Компанії Ferrexpo AG пакету простих іменних акцій, випущених Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", в кількості 8 000 000 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 12,1378% від загальної кількості акцій, які належали на праві приватної власності Компанії Emsworth Assets Limited до моменту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року, на рахунок у цінних паперах Компанії Emsworth Assets Limited в депозитарній установі Товариство з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро";
7.3) зобов'язати депозитарну установу Товариство з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро" виконати безумовну депозитарну операцію зарахування пакету простих іменних акцій, випущених Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", в кількості 8 000 000 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 12,1378% від загальної кількості акцій, які належали на праві приватної власності Компанії Emsworth Assets Limited до моменту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року, на рахунок у цінних паперах Компанії Emsworth Assets Limited, які списуються з рахунку у цінних паперах Компанії Ferrexpo AG;
8) витребувати із незаконного володіння (стягнути з) Компанії Ferrexpo AG на користь Компанії Calefort Developments Limited прості іменні акції, випущені Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", в кількості 8 000 000 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 12,1378% від загальної кількості акцій у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до моменту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року, а саме:
8.1) витребувати з незаконного володіння (стягнути з) Компанії Ferrexpo AG на користь Компанії Calefort Developments Limited прості іменні акції, випущені Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", в кількості 8 000 000 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 12,1378% від загальної кількості акцій у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до моменту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року, у зв'язку з чим визнати за Компанією Calefort Developments Limited право власності на прості іменні акції, випущені Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", в кількості 8 000 000 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 12,1378% від загальної кількості акцій у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат";
8.2) зобов'язати депозитарну установу Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа - цінні папери" виконати безумовну депозитарну операцію списання з рахунка у цінних паперах Компанії Ferrexpo AG пакету простих іменних акцій, випущених Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", в кількості 8 000 000 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 12,1378% від загальної кількості акцій, які належали на праві приватної власності Компанії Calefort Developments Limited до моменту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року, на рахунок у цінних паперах Компанії Emsworth Assets Limited в депозитарній установі Товариство з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро";
8.3) зобов'язати депозитарну установу Товариство з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро" виконати безумовну депозитарну операцію зарахування пакету простих іменних акцій, випущених Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", в кількості 8 000 000 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 12,1378% від загальної кількості акцій, які належали на праві приватної власності Компанії Calefort Developments Limited до моменту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року, на рахунок у цінних паперах Компанії Calefort Developments Limited, які списуються з рахунку у цінних паперах Компанії Ferrexpo AG.
9) витребувати із незаконного володіння (стягнути з) Компанії Ferrexpo AG на користь Компанії Gilson Investmens Limited прості іменні акції, випущені Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", в кількості 4 346 512 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 6,5946% від загальної кількості акцій у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до моменту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року, а саме:
9.1) витребувати з незаконного володіння (стягнути з) Компанії Ferrexpo AG на користь Компанії Gilson Investmens Limited прості іменні акції, випущені Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", в кількості 4 346 512 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 6,5946% від загальної кількості акцій у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до моменту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року, у зв'язку з чим визнати за Компанією Gilson Investmens Limited право власності на прості іменні акції, які були випущені Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", в кількості 4 346 512 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 6,5946% від загальної кількості акцій у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат";
9.2) зобов'язати депозитарну установу Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа - цінні папери" виконати безумовну депозитарну операцію списання з рахунка у цінних паперах Компанії Ferrexpo AG пакету простих іменних акцій, випущених Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", в кількості 4 346 512 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 6,5946% від загальної кількості акцій, які належали на праві приватної власності Компанії Gilson Investmens Limited до моменту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року, на рахунок у цінних паперах Компанії Gilson Investmens Limited в депозитарній установі Товариство з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро";
9.3) зобов'язати депозитарну установу Товариство з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро" виконати безумовну депозитарну операцію зарахування пакету простих іменних акцій, випущених Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", в кількості 4 346 512 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 6,5946% від загальної кількості акцій, які належали на праві приватної власності Компанії Gilson Investmens Limited до моменту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року, на рахунок у цінних паперах Компанії Gilson Investmens Limited, які списуються з рахунку у цінних паперах Компанії Ferrexpo AG.
Позовні вимоги третіх осіб в частині вимог про визнання недійсним договору, зобов'язання Міністерства юстиції України вчинити певні дії, про визначення розміру статутного капіталу акціонерного товариства та розміру часток їх акцій, витребування майна із незаконного володіння, визнання права власності та зобов'язання депозитарної установи вчинити певні дії обґрунтовані тими ж доводами, що і позовні вимоги позивача - Компанії Trimcroft Services Limited.
В обгрунтування вимоги про скасування реєстраційних дій треті особи послалися на те, що такі дії, вчинені за наслідками та після укладення спірного договору, підлягають скасуванню внаслідок недійсності спірного правочину на підставі пункту 2 частини першої статті Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для застосування наслідків його недійсності та забезпечення можливості відновлення того становища, що існувало до моменту укладення спірного правочину, з метою повного та належного поновлення порушених прав. Також, за твердженням третіх осіб, з метою ефективного захисту їх порушених прав та інтересів підлягає визнанню дійсним та відновленню його дії свідоцтво Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 384/16/1/98 від 07 серпня 1998 року про реєстрацію випуску акцій.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 29 грудня 2020 року прийняв для спільного розгляду з первісним позовом позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - Компанії Emsworth Assets Limited, Компанії Gilson Investmens Limited та Компанії Calefort Developments Limited, об'єднав вимоги за позовом третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, в одне провадження з первісним позовом.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Виконавчим комітетом Комсомольської міськради згідно з розпорядженням заступника міського голови № 935-р від 27 серпня 1998 року була зареєстрована нова редакція статуту Відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», затверджена загальними зборами акціонерів (протокол № 3 від 24 липня 1998 року).
Відповідно до статті 4 статуту Відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» у зазначеній редакції статутний фонд товариства становив 16 477 505 грн і був розділений на 65 910 020 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн, що також підтверджується свідоцтвом про реєстрацію випуску акцій Полтавським ГЗК № 384/16/1/98 від 07 вересня 1998 року.
Станом на 18 листопада 2002 року Компанії Trimcroft Services Limited, Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited та Gilson Investments Limited були власниками простих іменних акцій у документарній формі, емітованих Відкритим акціонерним товариством «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», яке у подальшому було реорганізоване у Приватне акціонерне товариство «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», а саме:
- Компанія Trimcroft Services Limited була власником акцій у кількості 6 144 006 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 9,3218% від загальної кількості акцій у статутному капіталі акціонерного товариства;
- Компанія Calefort Developments Limited була власником акцій у кількості 8 000 000 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 12,1378% від загальної кількості акцій у статутному капіталі акціонерного товариства;
- Компанія Emsworth Assets Limited була власником акцій у кількості 8 000 000 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 12,1378% від загальної кількості акцій у статутному капіталі акціонерного товариства;
- Компанія Gilson Investments Limited була власником акцій у кількості 4 346 512 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 6,5946% від загальної кількості акцій у статутному капіталі акціонерного товариства.
18 листопада 2002 року в місті Києві між уповноваженими представниками компаній (1) Trimcroft Services Limited, (2) Calefort Developments Limited, (3) Emsworth Assets Limited та (4) Gilson Investments Limited, як продавцями, та уповноваженими представниками компаній (1) Eastcoast United Inc.,(2) Statex Corp., (3) Newport Inc., (4) Компанії Sayers Holdings Limited, як покупцями, яких представляло Закрите акціонерне товариство «Ділові партнери», а також за участю зберігача - Акціонерного банку «ІНГ Банк Україна» був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27.
За змістом пунктів 1.1. - 1.5. зазначеного договору компанії - продавці (Trimcroft Services Limited, Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited та Gilson Investments Limited) зобов'язалися передати у власність компаній - покупців (Eastcoast United Inc., Statex Corp., Newport Inc., Компанії Sayers Holdings Limited), а покупці зобов'язалися прийняти і оплатити на умовах цього договору прості іменні акції емітента - Відкритого акціонерного товариства «Полтавський ГЗК» у кількості, відповідно 6 144 006 шт. загальною вартістю 6 500 000 доларів США, 8 000 000 шт. загальною вартістю 8 000 000 доларів США, 8 000 000 шт. загальною вартістю 8 000 000 доларів США, 4 346 512 шт. загальною вартістю 4 500 000 доларів США.
Загальна сума договору становить 27 000 000 доларів США (абзац перший пункту 3.1. зазначеного договору).
Згідно з пунктом 7.3. договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами.
Відповідно до пункту 7.5. договору правом, яким регулюється цей договір, є право України.
Інтереси покупців акцій за зазначеним договором купівлі-продажу були представлені Закритим акціонерним товариством «Ділові партнери» - професійним торговцем цінними паперами, який мав дозвіл серії АА № 318811 на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, виданий Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 29 квітня 2002 року, і діяв на підставі договорів доручення № К-15/1 від 15 листопада 2002 року, № К-15/2 від 15 листопада 2002 року, № К-15/3 від 15 листопада 2002 року, № К-15/4 від 15 листопада 2002 року.
В якості зберігача цінних паперів, що були предметом договору купівлі-продажу № К-1911/27 від 18 листопада 2022 року, виступав Акціонерний банк «ІНГ Банк Україна», який на момент укладення договору мав ліцензію на право здійснення депозитарної діяльності серії АА № 240808.
Виконання Продавцями та Покупцями зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року забезпечувалося договором про блокування № 15б/бол від 18 листопада 2002 року, укладеним між компаніями-продавцями та компаніями-покупцями, за участю Акціонерного банку «ІНГ Банк Україна».
Зазначені вище обставини були встановлені Господарським судом Полтавської області у рішенні від 18 серпня 2009 року у справі № 8/348а-20/142 за позовом Компанії Gilson Investments Limited до Компанії Emsworth Assets Limited, Компанії Calefort Developments Limited, Компанії Trimcroft Services Limited, Компанії Eastcoast United Inc., Компанії Statex Corp. Компанії Newport Inc., Компанії Sayers Holdings Limited, Акціонерного банку "ІНГ Банк Україна", Закритого акціонерного товариства "Ділові Партнери", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", про визнання недійсним з моменту укладення договору про блокування № 15б/бол від 18 листопада 2002 року та визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року.
Господарський суд Полтавської області рішенням від 18 серпня 2009 року у справі № 8/348а-20/142 відмовив у задоволенні позову повністю, а в частині позовних вимог Компанії Gilson Investments Limited до компаній Eastcoast United Inc. та Statex Corp. припинив провадження у справі.
Київський міжобласний апеляційний господарський суд постановою від 11 січня 2010 року у справі №8/348а-20/142 залишив без змін рішення Господарського суду Полтавської області від 18 серпня 2009 року у справі № 8/348а-20/142.
Вищий господарський суд України постановою від 21 квітня 2010 року у справі № 8/348а-20/142 скасував рішення Господарського суду Полтавської області від 18 серпня 2009 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 січня 2010 року в частині відмови у задоволенні позову та прийняв у цій частині нове рішення у справі, яким позовні вимоги компанії Gilson Investments Limited задовольнив.
Верховний Суд України постановою від 02 грудня 2014 року у справі № 8/348а-20/142 заяву Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнив частково: скасував постанову Вищого господарського суду України від 21 квітня 2010 року в частині задоволення позову про визнання недійсними з моменту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів та договору про блокування, справу в цій частині направив на новий касаційний розгляд.
Вищий господарський суд України постановою від 16 лютого 2015 року у справі № 8/348а-20/1421 за результатом нового касаційного розгляду справи залишив без змін постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 січня 2010 року та рішення Господарського суду Полтавської області від 18 серпня 2009 року у справі № 8/348а-20/142.
У жовтні 2020 року Компанія Trimcroft Services Limited як позивач, а 23 грудня 2020 року Компанії Emsworth Assets Limited, Calefort Developments Limited та Gilson Investmens Limited як треті особи, які заявляють самостійні позовні вимоги щодо предмета спору, звернулися до Господарського суду міста Києва з позовами до Компанії Eastcoast United Inc., Компанії Statex Corp., Компанії Newport Inc., Компанії Sayers Holdings Limited, Приватного акціонерного товариства "Ділові партнери", Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Компанії Ferrexpo AG, Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро", Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-цінні папери", Акціонерного товариства "Інг Банк Україна", Міністерства юстиції України, Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року в частині, що стосується їх прав та інтересів щодо відповідного пакету простих іменних акцій, випущених Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат", та відновлення становища, яке існувало до порушення прав.
Вимоги позивача та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, обґрунтовані тим, що спірний договір, за наслідком якого відбувся перехід права власності на цінні папери (акції) до нерезидентів, був укладений з порушенням вимог законодавства у сфері валютного регулювання, чинного на момент його укладання, оскільки у жодної зі сторін договору та у жодної юридичної особи, за участю якої був укладений спірний договір, не було ні генеральної, ні індивідуальної ліцензії на проведення валютних операцій.
Також під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що юридичні особи, які є сторонами (покупцями) спірного договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року та відповідачами у справі, припинили свою діяльність і ліквідовані.
Зокрема, відповідно до відомостей з реєстру юридичних осіб, що містяться на офіційному урядовому веб - сайті штату Делавер, що підтверджується витягом від 02 грудня 2020 року, юридична особа Eastcoast United Inc. є припиненою.
Відповідно до відомостей з реєстру юридичних осіб, що містяться на офіційному урядовому веб - сайті штату Нью Йорк, що підтверджується витягом від 02 грудня 2020 року, юридична особа Statex Corp є припиненою.
Відповідно до відомостей з реєстру юридичних осіб, що містяться на офіційному урядовому веб - сайті штату Вайомінг, що підтверджується витягом від 02 грудня 2020 року, юридична особа Newport Inc. є припиненою.
Відповідно до відомостей з реєстру юридичних осіб, що містяться на офіційному урядовому веб - сайті Республіки Кіпр, що підтверджується витягом від 02 грудня 2020 року, юридична особа Sayers Holdings Limited є припиненою.
3. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду і мотиви його ухвалення.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 24 грудня 2020 року закрив провадження у справі № 910/15551/20 в частині позовних вимог Компанії Trimcroft Services Limited до Компанії Eastcoast United Inc., Компанії Statex Corp., Компанії Newport Inc., Компанії Sayers Holdings Limited.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 25 березня 2021 року закрив провадження у справі № 910/15551/20 в частині позовних вимог третіх осіб (Компаній Emsworth Assets Limited, Calefort Developments Limited, Gilson Investmens Limited) до Компанії United Inc., Компанії Statex Corp., Компанії Newport Inc., Компанії Holdings Limited.
Господарський суд міста Києва рішенням від 27 травня 2021 року відмовив у задоволенні позовів повністю.
Місцевий господарський суд визнав позовні вимоги такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права, є необґрунтованими, безпідставними та спростовуються зібраними у справі доказами.
Відмовляючи у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року, суд виходив з того, що спірний договір був укладений у повній відповідності з чинними на момент його укладення вимогами законодавства України. При цьому, суд дійшов висновків про те, що:
1) спірний договір стосувався купівлі-продажу акцій акціонерного товариства, тобто передбачав проведення операції з цінними паперами, яка в розумінні пунктів 1, 2 статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19 лютого 1993 року (далі по тексту - Декрет) за своєю природою є операцією з валютними цінностями на міжнародних ринках, і була проведена сторонами договору за участю Акціонерного товариства «ІНГ Банк Україна», яке станом на дату укладення спірного договору здійснювало свою діяльність та мало право на здійснення операцій з валютними цінностями на міжнародних ринках на підставі виданих йому Національним банком України банківської ліцензії № 190 від 04 грудня 2001 року та письмового дозволу на здійснення окремих операцій № 190-1 від 04 грудня 2001 року, який є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій в розумінні статті 5 Декрету. За висновком суду, укладення спірного договору за участю особи, яка мала діючу генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій на міжнародних ранках, не вимагало наявності у всіх інших його сторін ліцензій на здійснення валютних операцій;
2) валютні операції, проведені за спірним договором, не потребували отримання від сторін договору (компаній-продавців та компаній-покупців) індивідуальних ліцензій відповідно до частини четвертої статті 5 Декрету, оскільки:
- сторони за спірним договором (компанії-продавці та компанії-покупці) не були фінансовими установами та не підпадали під дію Порядку надання небанківським фінансовим установам генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 297 від 09 серпня 2002 року,
- за спірним договором компанії-продавці, які є нерезидентами, передали своє право власності на акції Відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» як на об'єкт інвестування, припинили свою участь у зазначеному товаристві та припинили свою інвестиційну діяльність щодо зазначеного товариства, здійснили репатріацію своїх інвестицій та доходів, а відповідно до частини шостої пункту 4 статті 5 Декрету вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті у разі припинення інвестиційної діяльності на території України не потребувало одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій. За висновком суду здійснення репатріації інвестицій і доходів компаній-продавців, які є компаніями іншої держави - Сполученого Королівства Великої Британії та Ірландії, на підставі індивідуальної ліцензії на разову валютну операцію суперечило би статтям 1, 2, 3 та 7 Угоди між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про сприяння і взаємний захист інвестицій від 10 березня 1993 року, за якими Україна гарантувала інвесторам іншої договірної сторони цієї Угоди, зокрема і компаніям-продавцям за спірним договором, необмежений переказ їхніх інвестицій і доходів;
- відповідно до статті 7 Декрету здійснення розрахунків між нерезидентами не потребувало індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції, оскільки не регулювалося Декретом;
- спірний договір не передбачав здійснення операцій, передбачених пунктами «б» - «е» частини четвертої статті 5 Декрету, в редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору, які потребували отримання його сторонами індивідуальних ліцензій;
3) спірний договір хоча і стосувався операцій з цінними паперами, їх купівлею-продажом, що відповідно до статей 1, 4 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», статей 8, 26, 27 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» відноситься до професійної діяльності на ринку цінних паперів та здійснюється на підставі спеціальних дозволів, однак, спірний договір був укладений між компаніями-продавцями та компаніями-покупцями, які не здійснювали професійну діяльність на ринку цінних паперів та не зобов'язані були отримати відповідну ліцензію. Також суд встановив та врахував те, що компанії-покупці за спірним договором були представлені фізичними особами - представниками за дорученнями, а також професійним торговцем цінними паперами - Закритим акціонерним товариством «Ділові партнери», який мав відповідний дозвіл на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів. При цьому, суд врахував, що обставини відсутності необхідності отримання сторонами спірного договору дозволів на здійснення операцій, пов'язаних з обігом цінних паперів, встановлені судовим рішенням у справі № 8/348а-20/142, яке набрало законної сили, є преюдиційними та не підлягають повторному доказуванню під час розгляду цієї справи;
4) компанії-продавці продали належні їм акції Відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» на зазначених в договорі вигідних для себе умовах, які визначили добровільно та за власною згодою, що не спростовано позивачем та третіми особами з самостійними вимогами, а їх доводи про те, що укладення спірного договору призвело до втрати ними права власності на відповідні пакети простих іменних акцій, які належали їм на праві власності, суперечать доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) та статті 3 Цивільного кодексу України.
Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог (про визнання недійсними свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, скасування реєстраційних дій, зобов'язання Міністерства юстиції України вчинити дії, визнання дійсним та відновлення дії свідоцтва; визначення розміру статутного капіталу та розміру частки акцій позивача та третіх осіб у статутному капіталі акціонерного товариства; витребування із незаконного володіння простих іменних акцій та визнання права власності на такі акції, зобов'язання відповідачів вчинити дії), місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що ці позовні вимоги є похідними від основної позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року та не підлягають задоволенню у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю основної позовної вимоги, ці похідні позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки позивач та треті особи з самостійними вимогами фактично просять суд не відновити становище, а рішенням суду створити нове становище, якого не існувало станом на 17 листопада 2002 року.
Також суд дійшов висновку про те, що спірний договір не був підставою для вчинення у Єдиному державному реєстрі спірних реєстраційних дій та проведення будь-яких інших змін щодо Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», не був підставою для видання або анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій Полтавського гірничо - збагачувального комбінату, зміни розміру його статутного капіталу, припинення існування спірних акцій цього товариства, а документи, які були підставою зазначених змін щодо Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» та його спірних акцій не були скасовані або визнані недійсними у судовому порядку. Позивач та треті особи із самостійними вимогами не надали суду жодних доказів протилежного.
Крім того, суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності не підлягає застосуванню до позовних вимог у цій справі, оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача та третіх осіб із самостійними вимогами, про захист яких вони просять суд, не порушені відповідачами, а суд відмовляє у задоволенні позовів у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.
4. Короткий зміст оскаржуваних ухвал апеляційного господарського суду і мотиви їх постановлення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2022 року була задоволена заява про самовідвід судді Північного апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю. від розгляду апеляційних скарг Компанії Emsworth Assets Limited, Компанії Gilson Investmens Limited, Компанії Trimcroft Services Limited та Компанії Calefort Developments Limited на рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року у справі №910/15551/20, а матеріали справи № 910/15551/20 передані для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом цієї ухвали заява судді Північного апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю. про самовідвід від розгляду справи №910/15551/20 була задоволена з метою уникнення безпідставних звинувачень щодо заінтересованості судді Пономаренко Є. Ю. у певних результатах розгляду цієї справи, виключення обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість судді при розгляді цих апеляційних скарг, недопущення у подальшому сумнівів у сторін чи інших осіб щодо його неупередженості та для забезпечення довіри до судової влади України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23 червня 2022 року була визнана необґрунтованою заява Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери» про відвід головуючого судді Кропивної Л. В. від розгляду справи № 910/15551/20, матеріали справи № 910/15551/20 передані для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Зазначена ухвала мотивована тим, що доводи, наведені заявником у заяві, у розумінні статей 35, 36 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути підставою для відводу судді, оскільки головуючий суддя Кропивна Л. В. не була визначена як суддя-член колегії для розгляду заяви Компанії Emsworth Assets Limited, не вирішувала вказані у зазначеній заяві питання та, відповідно, не була у складі колегії суддів, що постановляли ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14 лютого 2022 року у справі № 910/15551/20 про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Корсака В. А., Попікової О. В., Владимиренко С. В. з передачею матеріалів справи для визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29 червня 2022 року було відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Ділові партнери" про відвід головуючого судді Кропивної Л. В. у справі № 910/15551/20.
Зазначена ухвала мотивована тим, що наведені Приватним акціонерним товариством "Ділові партнери" у заяві доводи в обґрунтування відводу судді Кропивної Л. В. про те, що її визначення як головуючої судді відбулося з порушенням установленого чинним законодавством порядку визначення судді для розгляду справи, є безпідставними, недоведеним та не знайшли свого підтвердження під час розгляду заяви, а відтак не є підставою для відводу суддів у розумінні статей 35, 36 Господарського процесуального кодексу України. За висновком суду жодних доказів, які б свідчили про технічне втручання у систему, збій в системі автоматизованого розподілу справи при розподілі цієї справи або інших порушень Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Засад використання автоматизованої системи документообігу у Північному апеляційному господарському суді матеріали справи не містять, а жодного аргументу, який би свідчив про упередженість судді Кропивної Л. В., заявник не наводить.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29 серпня 2022 року заява Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери» про відвід головуючого судді Кропивної Л. В. від розгляду справи № 910/15551/20 була визнана необґрунтованою, матеріали справи № 910/15551/20 були передані для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Зазначена ухвала мотивована тим, що аргументи заявника щодо втручання головуючого судді в аторозподіл є лише припущенням, жоден суддя, у тому числі головуючий, не здійснює автоматизований розподіл справ і не впливає на нього, а вибуття суддів у відпустку здійснюється за їх власним бажанням на підставі відповідної заяви, без узгодження з іншими суддями суду, повторний автоматизований розподіл цієї справи здійснювався на підставі службової записки головуючої судді Кропивної Л. В. та розпорядження керівника апарату Північного апеляційного господарського у зв'язку із перебуванням інших суддів, які входить до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, у відпустках, що у свою чергу унеможливлювало подальший розгляд даної справи визначеним складом суду. Викладені заявником обставини в частині здійснення аторозподілу у зв'язку із перебуванням суддів у відпустках, відносяться виключно до вчинення суддею процесуальних дій під час розгляду справи № 910/15551/20 та не можуть бути підставою для відводу судді від розгляду справи, у розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30 серпня 2022 року у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери» про відвід головуючого судді Кропивної Л. В. від розгляду справи №910/15551/20 було відмовлено з підстав того, що заява про відвід головуючого судді Кропивної Л. В. не містить жодних даних про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді або ж свідчать про її заінтересованість у кінцевому рішенні.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08 вересня 2022 року були визнані необґрунтованими заяви Приватного акціонерного товариства "Ділові Партнери" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - Цінні Папери" про відвід судді Кропивної Л. В. від розгляду справи № 910/15551/20 та було відмовлено в їх задоволенні.
Зазначена ухвала мотивована тим, що підстави для задоволення заяв Приватного акціонерного товариства "Ділові Партнери" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - Цінні Папери" про відвід судді Кропивної Л. В. від розгляду справи № 910/15551/20 відсутні, оскільки наведені заявниками доводи у розумінні статей 35, 36 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути підставою для відводу судді.
5. Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду і мотиви її ухвалення.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 12 вересня 2022 року скасував рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року у справі № 910/15551/20 та ухвалив нове рішення, яким позови Компаній Trimcroft Services Limited, Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited та Gilson Investments Limited задовольнив частково, а саме:
1) визнав недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року, підписаний компаніями Trimcroft Services Limited, Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited та Gilson Investments Limited, Eastcoast United Inc., Statex Corp., Newport Inc., Sayers Holdings Limited, Закритим акціонерним товариство «Ділові партнери», Акціонерним банком «ІНГ Банк Україна», в частині, що стосується прав та інтересів Компаній
- Trimcroft Services Limited - щодо пакету простих іменних акцій, випущених Приватним акціонерним товариством «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», що становить 9,3218% від загальної кількості акцій у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»;
- Calefort Developments Limited - щодо пакету простих іменних акцій, випущених Приватним акціонерним товариством «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», що становить 12,1378% від загальної кількості акцій у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»;
- Emsworth Assets Limited - щодо пакету простих іменних акцій, випущених Приватним акціонерним товариством «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», що становить 12,1378% від загальної кількості акцій у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»;
- Gilson Investments Limited - щодо пакету простих іменних акцій, випущених Приватним акціонерним товариством «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», що становить 6,5946% від загальної кількості акцій у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»;
2) витребував із незаконного володіння (стягнув з) Компанії Fеrrexpo AG прості іменні акції, випущені Приватним акціонерним товариством «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», номінальною вартістю 9,96 грн, на користь компанії Trimcroft Services Limited в кількості 28 897 580 шт., що становить 9,3218% від загальної кількості акцій у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», на користь компанії Calefort Developments Limited у кількості 37 627 180 шт., що становить 12,1378% від загальної кількості акцій у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», на користь компанії Emsworth Assets Limited в кількості 37 627 180 шт., що становить 12,1378% від загальної кількості акцій у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» та на користь компанії Gilson Investments Limited в кількості 20 443 260 шт., що становить 6,5946% від загальної кількості акцій у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат».
3) зобов'язав депозитарну установу Товариство з обмеженою відповідальністю «Основа - цінні папери» виконати безумовні депозитарні операції списання з рахунка у цінних паперах Компанії Fеrrexpo AG (Феррекспо АГ) пакету простих іменних акцій, випущених Приватним акціонерним товариством «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», номінальною вартістю 9,96 грн, а саме:
- в кількості 28 897 580 шт., що становить 9,3218% від загальної кількості акцій, на рахунок у цінних паперах компанії Trimcroft Services Limited в депозитарній установі Товариство з обмеженою відповідальністю «Солід Дніпро»;
- в кількості 37 627 180 шт., що становить 12,1378% від загальної кількості акцій, на рахунок у цінних паперах компанії Calefort Developments Limited в депозитарній установі Товариство з обмеженою відповідальністю «Солід Дніпро».
- в кількості 37 627 180 шт., що становить 12,1378% від загальної кількості акцій, на рахунок у цінних паперах компанії Emsworth Assets Limited в депозитарній установі Товариство з обмеженою відповідальністю «Солід Дніпро»;
- в кількості 20 443 260 шт., що становить 6,5946% від загальної кількості акцій, на рахунок у цінних паперах компанії Gilson Investments Limited в депозитарній установі Товариство з обмеженою відповідальністю «Солід Дніпро»;
4) зобов'язав депозитарну установу Товариство з обмеженою відповідальністю «Солід Дніпро» виконати безумовну депозитарну операцію зарахування пакету простих іменних акцій, випущених Приватним акціонерним товариством «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», номінальною вартістю 9,96 грн, в кількості 28 897 580 шт., що становить 9,3218% від загальної кількості акцій, на рахунок у цінних паперах Компанії Trimcroft Services Limited, в кількості 37 627 180 шт., що становить 12,1378% від загальної кількості акцій, на рахунок у цінних паперах Компанії Calefort Developments Limited, в кількості 37 627 180 шт., що становить 12,1378% від загальної кількості акцій, на рахунок у цінних паперах Компанії Emsworth Assets Limited, в кількості 20 443 260 шт., що становить 6,5946% від загальної кількості акцій, на рахунок у цінних паперах компанії Gilson Investments Limited, які списуються з рахунку у цінних паперах Компанії Fеrrexpo AG.
У решті позовних вимог суд апеляційної інстанції відмовив та здійснив розподіл судового збору за подання позивачем та третіми особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, позовних заяв та апеляційних скарг.
Постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову про визнання недійсним договору мотивована тим, що при укладенні спірного договору купівлі-продажу не були дотримані норми валютного законодавства, внаслідок чого акції Відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», що належали компаніям-продавцям, безпідставно, всупереч чинному станом на дату укладення спірного договору валютному законодавству перейшли у власність компаній-покупців, а тому спірний договір в силу статті 48 Цивільного кодексу УРСР є недійсним. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
- спірний договір стосувався торгівлі цінними паперами та передбачав здійснення валютної операції, з огляду на що мав бути укладений за обов'язкової участі професійного торгівця цінними паперами, за наявності у нього ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів - діяльності по випуску та обігу цінних паперів та генеральної ліцензії на здійснення валютної операції, оскільки обидві ці ліцензії наділяють посередника - професійного торговця цінними паперами - спеціальною правосуб'єктністю, пов'язаною з обігом цінних паперів. Спірний договір був укладений за участю професійного торговця цінними паперами - Закритого акціонерного товариства «Ділові партнери», який брав участь в укладенні договору в якості брокера і зобов'язаний був додержуватися вимог закону з метою обмеження ризиків по операціях з цінними паперами. Однак ліцензія на здійснення валютної операції у Закритого акціонерного товариства «Ділові партнери» була відсутня, а виданий йому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку дозвіл на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів серії АА № 318811 від 29 квітня 2002 року не надавав право на здійснення валютних операцій. При цьому за висновком суду участь у договорі купівлі-продажу Акціонерного банку «Інг Банк Україна», який мав генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, свідчить про формальне дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні операції з переходу права власності на акції, наявність у Банка такої ліцензії не означає, що обов'язки Банка є обов'язками професійного торговця цінними паперами. Банк при укладенні спірного договору виконував функцію довірчого агента - ексроу-агента, виконував гарантійну функцію при виконанні основних зобов'язань, які випливали зі спірного договору. Інші учасники купівлі-продажу акцій також не мали індивідуальних / генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій;
- спірний договір не стосувався припинення інвестицій, оскільки інвестиційні зобов'язання виникають між особою, яка вносить кошти при первісному розміщенні акцій, та емітентом, тоді як купівля-продаж цінних паперів за спірним договору відбулася на вторинному ринку обігу акцій при зміні власників акцій. Продаж акціонером усіх належних йому акцій іншій особі є одним із способів припинення участі акціонера у корпорації.
Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про витребування відповідного пакету акцій з незаконного володіння (стягнення) акціонера Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», якому належать 100 % акцій у статутному капіталі цього товариства, та про зобов'язання депозитарних установ здійснити дії зі списання/зарахування акцій, оскільки, за висновком суду, ці вимоги є єдиними належними та ефективними способами захисту порушених прав позивача та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, у межах обставин цієї справи, що здатні реально призвести до відновлення порушеного права продавців за спірним договором. За висновком суду акції позивача та третіх осіб за недійсним правочином підлягають витребуванню у Компанії Ferrexpo AG у будь-якому випадку, оскільки у матеріалах справи відсутні докази набуття Компанією Ferrexpo AG акцій Полтавського ГЗК на підставі відплатної угоди з компаніями-покупцями, які були стороною за недійсним договором № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року, чи з іншими особами, а також з огляду на те, що добросовісність Компанії Ferrexpo AG, як набувача таких акцій похитнута.
Також суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання недійсним договору, витребування пакету акцій з незаконного володіння та зобов'язання депозитарних установ здійснити дії зі списання/зарахування акцій заявлені у межах строку позовної давності.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про скасування реєстраційних дій, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірні реєстраційні дії були вчинені правомірно, законність їх вчинення не спростована позивачами та третіми особами, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору.
Також, за висновком суду, вимога про визначення розміру статутного капіталу Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» є неефективним способом захисту порушеного права, з огляду на що не підлягає задоволенню.
Решту заявлених позовних вимог суд визнав неефективними та не спрямованими на відновлення прав та охоронюваних законом інтересів позивача та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору та відмовив у їх задоволенні.
6. Короткий зміст вимог касаційних скарг.
Відповідач-5 - Приватне акціонерне товариство "Ділові партнери" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року, а рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року залишити в силі.
Відповідач-7 - Компанія Ferrexpo AG 04 жовтня 2022 року також звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить:
- скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року, а рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року залишити в силі;
- скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2022 року та постановити нову ухвалу у справі № 910/15551/20, якою повернути без розгляду заяву Компанії Emsworth Assets Limited про відвід суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Корсак В. А. - головуючий суддя, судді: Владимиренко С. В., Попікова О. В. від розгляду справи;
- скасувати ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23 червня 2022 року, від 29 червня 2022 року, від 29 серпня 2022 року, від 30 серпня 2022 року, від 08 вересня 2022 року у цій справі та постановити нові ухвали у справі, якими визнати заяви Приватного акціонерного товариства "Ділові партнери" та Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа - цінні папери» про відвід головуючого судді Кропивної Л. В. від розгляду справи № 910/15551/250 обґрунтованими та задовольнити заяви про відвід головуючого судді Кропивної Л. В. від розгляду справи.
7. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги.
Відповідач-5 - Приватне акціонерне товариство "Ділові партнери" у касаційній скарзі як на підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції послався на пункти 1, 3, 4 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суд апеляційної інстанції:
1) неправильно застосував норми матеріального права, а саме:
- статті 261 та 267 Цивільного кодексу України, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 23 січня 2020 року у справі № 910/14006/18, від 22 січня 2020 року у справі № 522/6815/15-ц, від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17цс17, від 16 січня 2020 року у справі № 910/14522/18, від 27 грудня 2019 року у справі № 912/3644/17, від 21 березня 2018 року у справі № 57/314-6/526-2012, від 03 квітня 2018 року у справі № 910/31767/15, від 17 липня 2018 року у справі № 911/4006/16;
- статті 184 та 387 Цивільного кодексу України, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18,
- положення Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". При цьому скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування зазначеного Декрету;
- статті 1076-1 Цивільного кодексу України, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин, оскільки з'явилася після їх виникнення;
- частину другу статті 328 Цивільного кодексу України щодо презумпції правомірності набуття права власності, не врахував, що обставини недобросовісності відповідача-7, як набувача акцій, є невстановленими та недоведеними позивачем та третіми особам, і у такому випадку для відповідача-7 як добросовісного набувача діє презумпція правомірності набуття права власності на акції і суд не мав права їх витребовувати;
2) порушив норми процесуального права, а саме:
- статтю 77 Господарського процесуального кодексу України, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми процесуального права, викладені у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 926/326/21, від 18 листопада 2019 року у справі № 910/16750/18, від 16 березня 2021 року у справі № 911/1357/18, та встановив певні обставини у справі, зокрема щодо статусу відповідача-5 у спірному договорі, за відсутності належних та допустимих доказів;
- частину четверту статті 75 Господарського процесуального кодексу України, не взяв до уваги наявність судових рішень, що набрали законної сили та якими встановлені обставини та зроблені висновки щодо предмету спору у цій справі, зокрема про відсутність акцій як індивідуально-визначеного майна, власниками яких були позивач та треті особи до моменту укладення спірного договору, про відсутність необхідності отримання сторонами спірного договору дозволів на здійснення передбачених договором операцій та інші;
- статтю 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не обґрунтував своє рішення та не зазначив, хто з учасників спірного договору повинен був мати ліцензію на здійснення передбачених договором операцій та яку саме (генеральну / індивідуальну);
- статті 237, 269 Господарського процесуального кодексу України, вийшов за межі позовних вимог та змінив предмет спору, вийшов за межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, розглянув та вирішив справу неповноважним складом суду апеляційної інстанції, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм процесуального права, викладені у постановах від 28 квітня 2022 року у справі № 910/17376/19, від 26 липня 2022 року у справі № 921/183/21;
- пункт 6 частини четвертої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не встановив та не зазначив у мотивувальній частині оскаржуваної постанови, чи були та ким порушені права / інтереси позивача та третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору, за захистом яких вони звернулися до суду з позовами у цій справі.
Відповідач-7 - Компанія Ferrexpo AG 04 у касаційній скарзі як на підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції послався на пункти 1, 3, 4 абзацу 1 частини другої статті 287 та на пункт 1 частини першої та пункт 4 частини другої статті 310 Господарського процесуального кодексу України. За твердженням скаржника суд апеляційної інстанції неправильно застосував та порушив норми матеріального і процесуального права а саме:
- статті 261 та 267 Цивільного кодексу України, неправильно визначив початок перебігу строку позовної давності щодо позовних вимог у цій справі, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 23 січня 2020 року у справі № 910/14006/18, від 22 січня 2020 року у справі № 522/6815/15-ц, від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17цс17, від 16 січня 2020 року у справі № 910/14522/18, від 27 грудня 2019 року у справі № 912/3644/17, від 21 березня 2018 року у справі № 57/314-6/526-2012, від 03 квітня 2018 року у справі № 910/31767/15, від 17 липня 2018 року у справі № 911/4006/16;
- статті 328, 388 Цивільного кодексу України щодо презумпції правомірності набуття права власності, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми, викладені у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 04 листопада 2020 року у справі № 902/627/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 909/1286/19. Суд не врахував, що обставини недобросовісності відповідача-7, як набувача акцій, є невстановленими та недоведеними позивачем та третіми особам, не врахував презумпцію правомірності набуття права власності на акції.
- статті 184 та 387 Цивільного кодексу України, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18;
- положення Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". При цьому скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування зазначеного Декрету;
- статтю 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не обґрунтував своє рішення та не зазначив, хто з учасників спірного договору повинен був мати ліцензію на здійснення передбачених договором операцій та яку саме (генеральну / індивідуальну);
- статтю 77 Господарського процесуального кодексу України, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми процесуального права, викладені у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 926/326/21, від 18 листопада 2019 року у справі № 910/16750/18, від 16 березня 2021 року у справі № 911/1357/18, від 07 грудня 2021 року у справі № 914/2468/20 та встановив певні обставини у справі, зокрема щодо статусу відповідача-5 у спірному договорі, щодо збільшення статутного капіталу акціонерного товариства лише за рахунок індексації основних фондів за відсутності належних та допустимих доказів, висновки суду апеляційної інстанції в цій частині ґрунтуються на припущеннях;
- пункт 6 частини четвертої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не встановив та не зазначив у мотивувальній частині оскаржуваної постанови, чи були та ким порушені права / інтереси позивача та третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору, за захистом яких вони звернулися до суду з позовами у цій справі, не врахував висновки Верховного Суду щодо необхідності встановлення наявності / відсутності порушеного права та / або інтересу при вирішенні спору у справі, викладені у постановах від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16, від 24 листопада 2021 року у справі № 904/5874/19 (904/4623/19), від 07 грудня 2021 року у справі № 902/45/20, від 28 лютого 2018 року у справі № 917/467/17, від 25 червня 2018 року у справі № 910/24249/16, від 17 липня 2018 року у справі № 910/237/18, від 14 серпня 2018 року у справі № 910/1972/17, від 23 травня 2019 року у справі № 920/301/18, від 25 червня 2019 року у справі № 922/1500/18;
- статті 237, 269 Господарського процесуального кодексу України, вийшов за межі позовних вимог та змінив предмет спору, вийшов за межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, розглянув та вирішив справу неповноважним складом суду апеляційної інстанції, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм процесуального права, викладені у постановах від 28 квітня 2022 року у справі № 910/17376/19, від 26 липня 2022 року у справі № 921/183/21.
Також скаржник зазначив про наявність передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підстав для обов'язкового скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки справа була розглянута та вирішена неповноважним складом суду та в ухваленні судового рішення на стадії апеляційного розгляду справи брав участь суддя, якому був заявлений відвід, підстави якого є обґрунтованими.
За твердженням скаржника суд апеляційної інстанції помилково розглянув заяву Компанії Emsworth Assets Limited № 09.1-19/25/22 від 03 лютого 2022 року про відвід суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Корсак В. А. - головуючий суддя, судді: Владимиренко С. В., Попікова О. В. від розгляду справи та помилково передав справу для визначення іншого складу суду. На думку скаржника суд мав повернути цю заяву заявнику без розгляду на підставі частини четвертої статті 170 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заява не відповідала вимогам частини першої цієї статті.
Також скаржник зазначив про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно визнав необґрунтованими заяви відповідачів-5 та -9 про відвід головуючого судді Кропивної Л. В. від розгляду справи № 910/15551/20, не спростував доводи заявників щодо обґрунтованості цих заяв.
Верховний Суд ухвалою від 11 жовтня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери» та призначив її до розгляду, а ухвалою від 21 жовтня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Компанії Ferrexpo AG та призначив її до спільного розгляду з касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Ділові партнери".
8. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач-12 - Приватне акціонерне товариство «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» у письмових поясненнях щодо касаційних скарг Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери» та Компанії Ferrexpo AG погоджується з доводами касаційних скарг та просить їх задовольнити, постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року залишити в силі.
Позивач - Компанія Trimcroft Services Limited у відзивах на касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Ділові партнери" та Компанії Ferrexpo AG просить касаційні скарги залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів скаржників.
9. Короткий зміст заявлених клопотань про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
09 листопада 2022 року до Верховного Суду від позивача - Компанії Trimcroft Services Limited надійшло клопотання про передачу справи № 910/15551/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
В обґрунтування зазначеного клопотання позивач посилається на те, що ця справа містить виключну правову проблему, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п'ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
За твердженням позивача у цій справі наявні дві виключні правові проблеми, а саме:
1) щодо визначення правового режиму акцій (як різновиду цінних паперів), правової природи договору купівлі-продажу акцій та операцій, пов'язаних з переходом права власності на акції, зокрема вчинених між нерезидентами, а також щодо ліцензування діяльності, пов'язаної з такими операціями. Позивач зазначає про те, що така проблема полягає у різному розумінні та застосуванні норм законодавства України, чинного на дату укладення спірного договору, зокрема положень Закону України «Про режим іноземного інвестування», Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». У межах цієї виключної правової проблеми виникли та підлягають вирішенню такі питання:
- чи є договір купівлі-продажу акцій за своєю правовою природою договором про припинення інвестицій? чи стосується спірний договір здійснення операції з вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності, передбаченої абзацом 6 підпунктом «а» пункту 4 статті 5 Декрету?
- за своїм правовим режимом акції, що становлять предмет спірного договору, є валютними цінностями чи інвестицією? Чи підлягали операції, вчинені з акціями за спірним договором, ліцензуванню?
2) щодо належного та ефективного способу захисту порушеного права та / або інтересу особи, яка протиправно була позбавлена статусу учасника акціонерного товариства, має на меті повернути свої акції у статутному капіталі акціонерного товариства, та звертається до суду за захистом своїх прав та/ або інтересів. За твердженням позивача виключність цієї правової проблеми полягає у необхідності вирішення питання щодо можливості застосування до спірних правовідносин, пов'язаних з переходом права власності на акції акціонерного товариства, положень підпункту «д» пункту 3 частини п'ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», що стосуються товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, за аналогією права та закону, а також висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми, згідно з якими належним способом захисту учасника товариств з обмеженою або додатковою відповідальністю, який вважає, що його права чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасника товариства, є позов про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства.
17 листопада 2022 року до початку судового засідання з розгляду касаційних скарг п'ятого та сьомого відповідачів у цій справі до Верховного Суду від відповідача-7 - Компанії Ferrexpo AG надійшло клопотання про передачу справи № 910/15551/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в обґрунтування якого відповідач-7 посилається на те, що ця справа містить виключну правову проблему та справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п'ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України.
За твердженням відповідача-7 у цій справі наявні дві виключні правові проблеми, що мають фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики, а саме:
1) щодо належного способу захисту порушених прав та / або інтересів власника акцій у випадку визнання недійсним договору, на підставі якого ці акції були відчужені, за умови суттєвого збільшення після укладення цього договору статутного капіталу акціонерного товариства.
За твердженням відповідача-7 ця проблема може виникнути у невизначеній кількості спорів, оскільки правове питання щодо способу відновлення положення, яке існувало до порушеного права буде актуальним у кожному спорі з визнання договору купівлі-продажу акцій недійсним за умови зміни після укладеного такого договору номінальної вартості акцій, кількості акцій, розміру статутного капіталу тощо. Це питання не урегульоване чинним національним законодавством та не вирішене судовою практикою. При цьому суди при вирішенні подібних правовідносин, що мали місце між одними і тими ж особами, дійшли різних висновків щодо належного способу захисту: у справі № 5011-75/11538-2012 суди усіх інстанцій дійшли висновку про те, що витребування акцій Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» з володіння Компанії Ferrexpo AG не є належним способом захисту та з огляду на це відмовили у задоволенні позову. Натомість у цій справі № 910/15551/20 суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що витребування позивачем та третіми особами із самостійними вимогами на предмет спору акцій з володіння Компанії Ferrexpo AG є належним способом захисту;
2) щодо можливості повторного дослідження судом одного і того ж договору на предмет відповідності чинному на момент його укладення законодавству.
За твердження відповідача-7 ця проблема може виникнути у невизначеній кількості спорів, оскільки правове питання щодо повторного дослідження судом одного й того ж договору на предмет відповідності чинному на момент його укладення законодавству буде актуальним у кожному спорі з визнання договору недійсним. Положення Господарського процесуального кодексу України не містять чіткої та однозначної відповіді на те, що саме слід вважати обставинами, яким суд надав оцінку при розгляді спору про визнання недійсним договору з огляду на його невідповідність чинному законодавству: перевіряє таку невідповідність в цілому чи лише окремій нормі, на яку послався позивач. На думку відповідача-7 перевірка спірного договору на відповідність окремій нормі, лише тій, на яку послався позивач, не відповідає статті 48 Цивільного кодексу УРСР та аналогічним положенням статті 203 Цивільного кодексу України та основоположним принципам судочинства, зокрема принципам верховенства права, правової визначеності та принципу «суд знає закони». Не вирішена ця проблема і судовою практикою.
10. Висновки Касаційного господарського суду, зроблені за результатом розгляду клопотань про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи та аргументи позивача та відповідача-7, наведені у заявлених ними до суду касаційної інстанції клопотань про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, заслухавши думку представників інших учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про те, що зазначені клопотання підлягають задоволенню, а справа № 910/15551/20 підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких підстав.
Відповідно до частини пятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Господарське процесуальне законодавство не містить визначення поняття «виключна правова проблема», відсутні в ньому і критерії визначення виключності правової проблеми. Разом з цим такі критерії були визначені Великою Палатою Верховного Суду та викладені у численних ухвалах, зокрема в ухвалах від 30 жовтня 2018 року у справі № 757/172/16-ц, від 10 липня 2019 року у справі № 431/5643/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 910/8130/17, від 28 квітня 2021 року у справі № 916/1977/20 тощо.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що зміст виключної правової проблеми полягає у тому, що у справі, питання про прийняття якої до розгляду вирішується Великою Палатою, вбачається різне застосування норм матеріального права, відсутні норми, які регулюють спірні відносини, або є прогалини в їх застосуванні до спірних відносин. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення сталого розвитку права.
Згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.
Кількісний ілюструє той факт, що виключна правова проблема має існувати не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини:
- відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема, зокрема, наявність протилежних і суперечливих судових рішень, глибоких і довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами;
- невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема;
- необхідність застосування аналогії закону чи права;
- відсутність національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами, ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо
- вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини п'ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання, оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також вирішує, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов'язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Предметом спору у цій справі є, зокрема вимоги позивача та третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги на предмет спору, про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року, укладеного між Компаніями Trimcroft Services Limited, Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited, Gilson Investments Limited, Eastcoast United Inc., як продавцями, Компаніями Eastcoast United Inc., Statex Corp., Newport Inc., Sayers Holdings Limited, як покупцями, представленими торгівцем - Закритим акціонерним товариством "Ділові партнери", та Акціонерним банком "ІНГ Банк Україна" як зберігачем, у частині, що стосується прав та інтересів компаній-продавців, які у цій справі є позивачем та третіми особами із самостійними вимогами на предмет спору, щодо відповідних пакетів простих іменних акцій, випущених Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", які належали компаніям-продавцям.
Як вбачається, спірні правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі, виникли внаслідок укладення зазначеного договору договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року.
Станом на 18 листопада 2002 року - дату укладення спірного договору був чинний Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року.
16 січня 2003 року був прийнятий Цивільний кодекс України, який набрав чинності 01 січня 2004 року (пункт 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України).
За змістом пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року, із змінами, внесеними до нього, був визнаний таким, що втратив чинність з 01 січня 2004 року.
Отже спірний договір був укладений до набрання чинності новим Цивільним кодексом України.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Враховуючи те, що предметом спору у цій справі є, зокрема, вимога про визнання недійсним договору, що був укладений 18 листопада 2002 року, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України, то до спірних правовідносин щодо недійсності спірного правочину, для встановлення обставин (підстав) недійсності спірного правочину, слід застосовувати законодавство, чинне на момент укладання спірного договору, а саме: Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року із відповідними змінами та доповненнями, зокрема положення статті 48 Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року.
Аналогічний висновок Верховного Суду щодо дії актів цивільного законодавства у часі, зокрема щодо застосування пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, положень Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року до правовідносин, які стосуються недійсності правочину, укладеного до набрання чинності Цивільним кодексом України, викладений у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року та від 16 квітня 2019 року у справі № 911/1352/16.
Відповідно до частини першої статті 41 Цивільного кодексу УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Згідно з частиною першою статті 59 Цивільного кодексу УРСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.
При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися судом щодо законодавства, яке було чинним станом на дату вчинення спірного правочину.
Позивач та треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, як на підставу недійсності договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року посилаються на те, що цей договір не відповідає вимогам чинного станом на дату його укладення законодавства, що стосується валютного регулювання, а саме: частині першій статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19 лютого 1993 року та пункту 1.2. Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв'язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 297 від 09 серпня 2002 року, оскільки був пов'язаний з переходом права власності на валютні цінності (акції), з обігом цінних паперів (акцій), стосувався вчинення валютних операцій та був укладений особами, жодна з яких не мала ліцензії на здійснення валютних операцій.
10.1. Щодо застосування законодавства у сферах валютного регулювання та інвестиційної діяльності.
Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства установлені та визначені у Декреті Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19 лютого 1993 року.
За змістом пунктів 1 та 2 статті 1 Декрету (у редакції, чинній станом на 18 листопада 2002 року - дату укладення спірного договору) під терміном «валютні цінності» розуміються, зокрема, платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України.
Під терміном «валютні операції» розуміються:
- операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;
- операції пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;
- операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.
Отже, у розумінні пунктів 1 та 2 статті 1 Декрету станом на дату укладення спірного договору акції, як вид цінних паперів, вважалися валютними цінностями, а операції, пов'язані з переходом права власності на акції, вважалися валютними операціями, за винятком операцій, що здійснювалися між резидентами України.
Як встановили суди попередніх інстанцій згідно з пунктом 1.1. спірного договору продавці (нерезиденти) зобов'язалися передати у власність покупців (нерезидентів), а покупці зобов'язалися прийняти та оплатити цінні папери емітента (Відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат») номінальною вартістю одного цінного паперу 0,25 грн, у загальній кількості 26 490 518 штук акцій загальною вартістю 27 000 000,00 доларів США у порядку та на умовах цього договору.
Отже, спірний договір передбачав вчинення операції з купівлі-продажу акцій, тобто операції, пов'язаної з переходом права власності на акції, яка, як уже зазначалося, в розумінні пунктів 1, 2 статті 1 Декрету є валютною операцією, оскільки стосувалася переходу права власності на валютні цінності - цінні папери та здійснювалася між особами нерезидентами в іноземній валюті.
З огляду на викладене правовідносини між учасниками договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року, який передбачав здійснення валютної операції, пов'язаної з переходом права власності на акції, підлягали правовому регулюванню згідно з положеннями Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19 лютого 1993 року.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4 та 5 статті 5 Декрету Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:
а) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком:
вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами іноземної валюти на суму, що визначається Національним банком України;
вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах;
платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя;
платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;
вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності;
б) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 3 цього Декрету;
в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;
г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави;
д) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком:
відкриття фізичними особами - резидентами рахунків у іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;
відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками;
відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами, зазначеними в абзаці четвертому пункту 5 статті 1 цього Декрету;
е) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами - резидентами як дарунок або у спадщину.
Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.
Отже, спірні правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, стосуються, зокрема валютного регулювання.
Валютне регулювання - це діяльність держави щодо регулювання міжнародних розрахунків і порядку здійснення угод з валютою та валютними цінностями. Основна мета валютного регулювання полягає в урівноваженні платіжних балансів, стабілізації валюти, підвищенні ефективності економіки та здійснення її структурної перебудови, стимулювання господарської діяльності, боротьба з інфляцією.
Однією з форм здійснення валютного регулювання є валютні обмеження, що являють собою систему законодавчих правил, спрямованих на обмеження операцій з валютними цінностями (іноземною валютою, банківськими металами, платіжними документами, цінними паперами тощо). Основною метою валютних обмежень є підтримка курсів національної валюти, урівноваження платіжних балансів, концентрація валютних ресурсів в руках держави для посилення міжнародної ліквідності країни, недопущення валютних спекуляцій та інше.
При цьому, законодавство України, чинне станом на дату укладення спірного договору передбачало ліцензування валютних операцій, що є одним з основних видів валютних обмежень, запроваджених державою.
Стаття 5 Декрету передбачає такі види ліцензій, як генеральні та індивідуальні. Суб'єктами отримання генеральної ліцензії є комерційні банки та інші кредитно-фінансові установи України, яким можуть видаватися такі ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції.
Як встановили суди попередніх інстанцій спірний договір купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року був укладений між сторонами: компаніями-продавцями - Trimcroft Services Limited, Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited, Gilson Investments Limited, Eastcoast United Inc, та компаніями-покупцями - Eastcoast United Inc., Statex Corp., Newport Inc., Sayers Holdings Limited, що були представлені торгівцем - Закритим акціонерним товариством "Ділові партнери", а також за участю зберігача - Акціонерного банку "ІНГ Банк Україна". Тобто спірний договір був укладений між сторонами юридичними особами нерезидентами, за участю торгівця цінними паперами та зберігача - комерційного банку. Отже, фактично зазначені особи (сторони та учасники договору) були учасниками передбачених спірним договором валютних операцій.
З огляду на цю обставину у межах спірних правовідносин, що склалися у цій справі, необхідно вирішити питання щодо того, чи підпадають сторони та учасники спірного договору, як учасники передбачених договором валютних операцій, під режим ліцензування відповідно до Декрету. Тобто правильне вирішення спору вимагає вирішення, зокрема таких питань:
- чи зобов'язані були усі сторони та учасники спірного договору, а не одна сторона, чи один учасник, мати відповідну передбачену Декретом ліцензію на здійснення одної валютної операції?
- чи зобов'язані були сторони та учасники спірного договору мати відповідну передбачену Декретом ліцензію на здійснення різних валютних операцій, в залежності від того, яка операція вчиняється особою?
Однак, у Декреті відсутні положення, які б надавали однозначну відповідь на ці питання. Питання щодо суб'єктів, які підпадають під режим ліцензування у межах однієї валютної операції, а також у межах різних валютних операцій, вчинених на підставі одного правочину, не урегульовані чинним законодавством, що становить виключну правову проблему, що склалася у цій справі.
Як вбачається з оскаржуваних рішення та постанови суди попередніх інстанцій дійшли різних висновків щодо застосування положень Декрету при вирішенні цих питань. Так, за висновком місцевого господарського суду, наявність у банка, за участю якого був укладений спірний договір, генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є достатнім та не вимагало наявності у всіх інших сторін договору ліцензій на здійснення валютних операцій.
Натомість суд апеляційної інстанції дійшов іншого висновку, зокрема про те, що участь у договорі купівлі-продажу банка, який мав генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, свідчить про формальне дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні операції з переходу права власності на акції, учасники купівлі-продажу акцій не мали індивідуальних ліцензій на здійснення валютних операцій відповідно до вимог Декрету, а оскільки договір стосувався як торгівлі цінними паперами, так і передбачав здійснення валютної операції, то такий договір мав був укладений за обов'язкової участі професійного торгівця цінними паперами, за наявності у нього обох ліцензій: на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та генеральної ліцензії на здійснення валютної операції.
Наведене свідчить про різне та неоднозначне тлумачення судами положень Декрету. Про різне розуміння положень Декрету свідчать і доводи сторін у справі.
Крім того, абзац 6 підпункту «а» пункту 4 статті 5 Декрету (у редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору) передбачає здійснення такої операції, як вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності, що відповідно до Декрету не підлягає індивідуальному ліцензуванню.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій дійшли різних висновків щодо застосування зазначеного положення Декрету.
Так, зокрема місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що за спірним договором компанії-продавці, які є нерезидентами, припинили свою інвестиційну діяльність, а спірний договір за своєю правовою природою є договором про припинення іноземної інвестиції, що відповідно до абзацу 6 підпункту «а» пункту 4 статті 5 Декрету (у редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору) не потребувало одержання індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій будь-ким із сторін такого договору.
Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірний договір не стосувався припинення інвестицій, оскільки інвестиційні зобов'язання виникають між особою, яка вносить кошти при первісному розміщенні акцій, та емітентом, тоді як купівля-продаж цінних паперів за спірним договору відбулася на вторинному ринку обігу акцій при зміні власників акцій. Продаж акціонером усіх належних йому акцій іншій особі є одним із способів припинення участі акціонера у корпорації.
З огляду на викладене, у межах спірних правовідносин, що склалися у цій справі, виникли питання щодо застосування законодавства, чинного станом на дату укладення спірного договору, у сфері валютного регулювання та інвестиційної діяльності.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (у редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути, зокрема кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; інші цінності.
Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права (частина перша статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).
За змістом статті 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (у редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору) інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.
Інвестиційна діяльність здійснюється, зокрема на основі іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 1 Закону України «Про режим іноземного інвестування» (у редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору) іноземні інвестиції - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефект; іноземні інвестори - суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, зокрема юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України;
За змістом статті 3 цього закону іноземні інвестиції можуть здійснюватися, зокрема у формі придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів.
Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» за рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.
Відповідно до 21 Закону України «Про інвестиційну діяльність» зупинення або припинення інвестиційної діяльності провадиться за рішенням:
- інвесторів, при цьому інвестори відшкодовують збитки учасникам інвестиційної діяльності;
- правомочного державного органу.
Законодавство у сфері інвестиційної діяльності, чинне станом дату укладення спірного договору, не містило визначення понять «припинення (зупинення) інвестиції», «припинення інвестиційної діяльності». У статті 21 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначені лише умови припинення інвестиційної діяльності, до яких законодавець відносить наявність відповідного рішення (про припинення інвестиційної діяльності) інвесторів та / або правомочного державного органу. Укладення інвестором договору, за яким інвестор передає права володіння, користування та розпорядження інвестиціями іншим особам, зокрема укладення договору відчуження акцій, законодавець не визначив підставою припинення інвестиційної діяльності. Разом з цим положення частини третьої статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбачають право інвестора передати права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення іншим громадянам та юридичним особам на підставі договору.
Отже, з положень чинного станом на дату укладення спірного договору законодавства не можливо дійти однозначного висновку про те, чи є договір відчуження цінних паперів, укладений продавцем-нерезидентом в іноземній валюті з покупцем-нерезидентом, підставою припинення інвестиційної діяльності. Зазначена неузгодженість законодавства призводить до різного розуміння, тлумачення та застосування зазначених вище норм чинного законодавства, що підтверджується зазначеними вище різними висновками судів попередніх інстанцій у цій справі. Про різне розуміння положень законодавства у сферах валютного регулювання та інвестиційної діяльності, чинного станом на дату укладення спірного договору, свідчать і доводи сторін у справі.
З огляду на викладене колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що позивач у клопотанні про передачу справи № 910/15551/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, обґрунтовано зазначив про наявність у цій справі виключної правової проблеми щодо застосування положень законодавства у сферах валютного регулювання та інвестиційної діяльності у їх сукупності, чинних станом на дату укладення спірного договору, що полягає у необхідності визначення у межах спірних правовідносин у цій справі правового режиму акцій, що становлять предмет спірного договору, встановлення, чи є вони валютними цінностями чи інвестицією, а також визначення правової природи спірного договору купівлі-продажу цінних паперів та, зокрема вирішення, чи передбачає, чи стосується спірний договір здійснення операції з вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності, передбаченої абзацом 6 підпунктом «а» пункту 4 статті 5 Декрету, та, чи підлягає застосуванню ця норма до спірних правовідносин.
Правильне та однозначне розуміння положень законодавства у сферах валютного регулювання та інвестиційної діяльності у їх сукупності, зокрема положень Декрету, можливо забезпечити за рахунок формування єдиної судової практики. Вирішення зазначеної вище виключної правової проблеми, що склалася у межах цієї справи, дозволить уникнути у майбутньому виникнення численних подібних спорів щодо недійсності правочинів, пов'язаних з купівлею-продажом цінних паперів, зокрема акцій, допоможе урегулювати спірні питання щодо режиму ліцензування валютних операцій, щодо підстав припинення інвестиційної діяльності, що у свою чергу буде сприяти правильному здійсненню валютного регулювання та інвестиційної діяльності в Україні, створенню належного сприятливого клімату для залучення іноземних інвестицій, що є актуальним, враховуючи важке становище, в якому наразі перебуває Україна. Належні, зрозумілі, однозначні законодавчі правила у процесі валютного регулювання, у сфері інвестиційної діяльності на території України та їх систематичне однакове застосування різними особами будуть сприяти правильному та позитивному їх сприйняттю країнами-партнерами на шляху України до євроінтеграції.
10.2. Щодо належних та ефективних способів захисту порушеного права та / або інтересу акціонера.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У частині другій статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Аналогічні висновки викладені в пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, з якими Касаційний господарський суд погоджується.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Як вбачається позивачем та третіми особами, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, заявлені крім інших позовні вимоги про:
- визначення розміру статутного капіталу Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", а саме: у розмірі 16 477 505,00 грн, поділеного на 65 910 020 шт. простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн, які становлять 100% від загальної кількості акцій, випущених Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат";
- визначення розміру їх часток акцій у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат";
- витребування з незаконного володіння Компанії Ferrexpo AG простих іменних акцій, випущених Приватним акціонерним товариством «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», у кількості, що належала позивачу та третім особам до моменту укладення спірного договору.
В обґрунтування позовних вимог про визначення розміру статутного капіталу Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" та розміру часток акцій у статутному капіталі товариства позивач та треті особи послалися на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 48 постанови від 17 грудня 2019 року у справі № 927/97/19 та у пункті 31 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 466/6221/16-а, щодо застосування підпунктів «д» та «е» пункту 3 частини п'ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» стосовно належних способів захисту прав учасника товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю. За твердженням позивача та третіх осіб заявлені ними позовні вимоги про визначення розміру статутного капіталу акціонерного товариства та розмірів часток учасників товариства є ефективним способом захисту їх порушених прав, оскільки розмір статутного капіталу Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" неодноразово збільшувався, що призвело до зменшення розміру часток акцій позивача та третіх та до неможливості повернути їм відповідний пакет акцій, права власності на який вони були протиправно позбавлені.
З огляду на викладене колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає про те, що положення, закріплені у підпунктах «д» та «е» пункту 3 частини п'ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», як і зазначені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, на які послалися позивач та треті особи в обґрунтування вимог про визначення розміру статутного капіталу акціонерного товариства та розмірів часток учасників товариства, стосуються товариств з обмеженою або додатковою відповідальністю. Проте спірні правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, стосуються акціонерного товариства та прав власності позивачів на акції такого акціонерного товариства. Позивач та треті особи у цій справі прагнуть відновити склад учасників акціонерного товариства, що існував до стверджуваного ними порушення їх прав та / або інтересів, тобто що існував до 18 листопада 2002 року - дати укладення спірного договору купівлі-продажу цінних паперів.
При цьому, висновки Верховного Суду щодо належного способу захисту прав акціонера, який перестав бути акціонером і прагне відносити свою частку у статутному капіталі акціонерного товариства, у відповідних правовідносинах, які б стосувалися саме акціонера та акціонерного товариства, відсутні.
Отже, як обґрунтовано зазначає позивач у клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у межах цієї справи виникає питання щодо можливості застосування до спірних правовідносин, що стосуються акціонерних товариств, положень підпунктів «д» та «е» пункту 3 частини п'ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та зазначених вище висновків Великої Палати Верховного Суду за аналогією закону, оскільки правова природа акціонерного товариства є подібною до товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю. Відмінність полягає лише у тому, що в акціонерному товаристві корпоративні права за частками посвідчуються акціями.
Загальні правила застосування механізму аналогії в регулюванні цивільно-правових відносин визначені у статті 8 Цивільного кодексу України, яка розрізняє механізми аналогії закону та аналогії права.
Частина перша статті 8 Цивільного кодексу України містить правило щодо аналогії закону, відповідно до якого якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.
В іншому випадку (якщо використати аналогію закону неможливо) використовується механізм аналогії права.
З огляду на викладене колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з твердженням позивача у клопотанні про передачу справи на розгляд великої Палати Верховного Суду про те, що у межах цієї справи на вирішення судів передане питання щодо можливості застосування до спірних правовідносин аналогії закону або аналогії права у питанні щодо належності та ефективності такого способу захисту порушеного права та / або інтересу як визначення розміру статутного капіталу акціонерного товариства та розмірів часток учасників акціонерного товариства.
Отже, така сукупність якісних критеріїв, як (1) відсутність висновків Верховного Суду щодо питання належного та ефективного способу захисту прав акціонера, який перестав бути акціонером і прагне відносити свою частку у статутному капіталі акціонерного товариства, (2) відсутність висновків Верховного Суду щодо можливості застосування частини п'ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» до правовідносин, що стосуються акціонерних товариств, (3) невизначеність законодавчого регулювання цього питання (саме щодо акціонерних товариств), (4) необхідність вирішення питання щодо можливості застосування механізмів аналогії закону чи аналогії права, свідчить про наявність у цій справі виключної правової проблеми.
Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду щодо якісних критеріїв виключної правової проблеми, наведеними в ухвалі від 02 вересня 2021 року у справі № 910/11820/20.
Наведене обумовлює необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Крім того, про наявність виключної правової проблеми у цій справі щодо належного способу захисту прав та / або інтересів власника акцій у випадку визнання недійсним договору, на підставі якого ці акції були відчужені, за умови суттєвого збільшення після укладення цього договору статутного капіталу акціонерного товариства свідчать і доводи відповідача-7 - Компанії Ferrexpo AG, наведені у заявленому ним клопотанні про передачу справи № 910/15551/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, крім вимог про визначення розміру статутного капіталу акціонерного товариства та розмірів часток учасників акціонерного товариств, позивач та треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, заявили вимоги про витребування з незаконного володіння Компанії Ferrexpo AG простих іменних акцій, випущених Приватним акціонерним товариством «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», у кількості, що належала позивачу та третім особам до моменту укладення спірного договору.
Суди попередніх інстанцій дійшли різних висновків щодо цієї позовної вимоги: місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що ці вимоги є похідними від основної позовної вимоги про визнання недійсним договору та не підлягають задоволенню у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю основної позовної вимоги, а також зазначив про те, що позивач та треті особи фактично просять суд не відновити становище, а рішенням суду створити нове становище, якого не існувало станом на 17 листопада 2002 року - до дати укладення спірного договору.
Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги про витребування акцій з незаконного володіння Компанії Ferrexpo AG та про зобов'язання депозитарних установ здійснити дії зі списання/зарахування акцій є єдиними належними та ефективними способами захисту порушених прав позивача та третіх осіб у межах обставин цієї справи, що здатні реально призвести до відновлення порушеного права продавців за спірним договором.
За змістом статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Поняття права власності визначене у статті 316 Цивільного кодексу України, відповідно до частини першої якої правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частинами першою та другою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Цивільно-правові засоби захисту права власності визначені у главі 29 Цивільного кодексу України.
Так, згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 Цивільного кодексу України).
Зазначені норми Цивільного кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права власності, як витребування неволодіючим власником своєї речі від володіючого невласника. Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, коли річ незаконно вибула з його володіння. В цивільно-правовій літературі зазначений засіб захисту отримав назву "віндикація".
Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
Верховний Суд неодноразово робив висновки щодо обставин, які становлять предмет доказування у справах за віндикаційним позовом (постанови Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 924/560/17, від 27 вересня 2018 року у справі № 903/844/17, від 27 серпня 2019 року у справі № 910/4622/18, від 21 січня 2021 року у справі № 922/4140/19 та інші). За цими висновками Верховного Суду, що є сталими, предмет доказування у справах за таким позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому його майна з чужого незаконного володіння, зокрема:
- обставини, що підтверджують його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно;
- обставини вибуття майна з володіння позивача;
- наявність майна позивача в натурі у незаконному володінні відповідача;
- відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.
Як вбачається у спірних правовідносинах, що склалися у цій справі № 910/15551/20, предметом заявленої позивачем та третіми особами віндикації є прості іменні акції, випущені Приватним акціонерним товариством «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», номінальною вартістю 0,25 грн, у кількості, що належала позивачу та третім особам до моменту укладення спірного договору, тобто до 18 листопада 2022 року.
Відповідно до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Згідно з частинами першою та сьомої статті 139 Господарського кодексу України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.
Особливим видом майна суб'єктів господарювання є цінні папери.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.
За змістом частини першої статті 9 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосується акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Згідно з частиною першою статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Пункт 8 частини першої статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства» визначає корпоративні права як сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про акціонерні товариства» акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства.
Отже, в розумінні наведених норм чинного законодавства акція, корпоративні права, посвідчені акціями, є майном (майновими правами). Акція, як різновид майна може бути об'єктом права власності. Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 19 серпня 2022 року у справі № 910/9095/18.
Слід зазначити, що однією з особливих обставин, що має місце у цій справі, є те, що з моменту укладення спірного договору купівлі-продажу цінних паперів від 18 листопада 2002 року минуло майже 20 років та за цей період часу змінилися (збільшилися) кількість акцій, випущених Приватним акціонерним товариством «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», номінальна та ринкова вартості як однієї акції, так і пакета акцій, змінився (збільшився) статутний капітал цього товариства.
При цьому суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги витребував у Компанії Fеrrexpo AG на користь позивача та третіх осіб прості іменні акції, випущені Приватним акціонерним товариством «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», номінальною вартістю 9,96 грн (а не 0,25 грн, як заявляли позивач та треті особи) та у кількості, більшій, ніж було заявлено у позовах.
Відповідно до статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.
Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.
Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
Отже, наведена норма визначає критерії розмежування речей, визначених індивідуальними або родовими ознаками.
Річ вважається визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона має лише їй властиві ознаки, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, тобто індивідуалізують її. Індивідуально визначена річ завжди є незамінною.
Родовими називаються речі, яким належать єдині родові ознаки, що вимірюються числом, вагою, мірою, що означає, що вони є юридично замінними. Разом з цим, родові речі можуть бути у певних випадках індивідуалізованими.
Отже, враховуючи вимоги заявленого позивачем та третіми особами у цій справі віндикаційного позову, згідно з якими вони просять витребувати від відповідача-7 прості іменні акції, випущені Приватним акціонерним товариством «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», номінальною вартістю 0,25 грн, у чітко визначеній кількості, що належала позивачу та третім особам до моменту укладення спірного договору, тобто до 18 листопада 2022 року, колегія суддів Касаційного господарського суду складі Верховного Суду вважає, що ці акції, що становлять предмет спору, є індивідуально-визначеним майном.
З огляду на викладене, у межах спірних правовідносин, що склалися у цій справі, навна виключна правова проблема, що полягає у необхідності вирішення таких питань:
- чи можуть акції, що становлять предмет спору (віндикації), бути замінними, враховуючи те, що за значний період часу такі акції (їх індивідуальні ознаки) були змінені?
- чи свідчать обставини зміни кількості та вартості акцій про відсутність у відповідача, до якого заявлена вимога про витребування майна (віндикація), індивідуально-визначеного майна, що становить предмет спору?
- чи є віндикація належним способом захисту порушеного права акціонера (власника акцій) у випадку визнання недійсним договору, на підставі якого ці акції були відчужені, за умови зміни, зокрема збільшення, кількості та вартості акцій, які витребовуються, та зміни, зокрема збільшення, розміру статутного капіталу акціонерного товариства?
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з доводами відповідача-7, наведеними у клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, про те, що зазначена виключна правова проблема може виникнути у невизначеній кількості спорів, оскільки правове питання щодо способу відновлення положення, яке існувало до порушеного права буде актуальним у кожному спорі з визнання договору купівлі-продажу акцій недійсним за умови зміни після укладеного такого договору номінальної вартості акцій, кількості акцій, розміру статутного капіталу тощо. Це питання не урегульоване чинним національним законодавством та не вирішене судовою практикою.
Крім того, про наявність цієї виключної проблеми, свідчить і той факт, що різні суди при вирішенні подібних до цієї справи правовідносин, що мали місце між одними і тими ж особами, дійшли різних висновків щодо належного способу захисту: у справі № 5011-75/11538-2012 суди усіх інстанцій дійшли висновку про те, що витребування акцій Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» з володіння Компанії Ferrexpo AG не є належним способом захисту та з огляду на це відмовили у задоволенні позову. Натомість у цій справі № 910/15551/20 суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що витребування позивачем та третіми особами із самостійними вимогами на предмет спору акцій з володіння Компанії Ferrexpo AG є належним способом захисту.
8.3. Щодо можливості повторного дослідження судом одного і того ж договору на предмет відповідності чинному на момент його укладення законодавству.
Як вбачається у провадженні господарських судів України знаходилася справа № 8/348а-20/142 за позовом Компанії Gilson Investments Limited до компаній Emsworth Assets Limited, Calefort Developments Limited, Trimcroft Services Limited, Eastcoast United Inc., Statex Corp., Newport Inc., Sayers Holdings Limited, Закритого акціонерного товариства "Ділові партнери", Акціонерного банка "ІНГ Банк Україна", за участю третьої особи - Відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», зокрема про визнання недійсними з моменту укладення договору про блокування № 15б/бол від 18 листопада 2002 року та договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року на підставі статті 48 Цивільного кодексу УРСР.
Як на підстави недісності зазначених договорів Компанія Gilson Investments Limited послалась на те, що ці договори були укладені за відсутності у продавців та покупців на момент підписання договорів ліцензії на здійснення професійної діяльності по випуску та обігу цінних паперів, без участі професійного торговця цінними паперами, а участь Закритого акціонерного товариства "Ділові партнери" у договорі купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року в якості професійного торговця цінними паперами як повіреного покупців акцій була номінальною та не відповідає вимогам, що висуваються законодавством до такої участі.
Отже, суб'єктний склад учасників справи № 8/348а-20/142 та справи № 910/15551/20 є тотожним.
Недійсність договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року також була предметом спору і у справі № 8/348а-20/142, хоча і з інших, ніж у цій справі № 910/15551/20, підстав.
За результатом розгляду справи № 8/348а-20/142 Господарський суд Полтавської області ухвалив рішення від 18 серпня 2009 року, яким відмовив повністю у задоволенні позову про визнання недійсними договору блокування № 15б/бол від 18 листопада 2002 року та договору купівлі продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року.
Зазначене рішення Господарського суду полтавської області від 18 серпня 2009 року у справі № 8/348а-20/142 було залишене без змін постановами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 січня 2010 року та Вищого господарського суду України від 16 лютого 2015 року.
Станом дату ухвалення Господарським судом Полтавської області рішення від 18 серпня 2009 року у справі № 8/348а-20/142 була чинною редакція Господарського процесуального кодексу України, пункт 1 частини першої статті 83 якого передбачав право господарського суду визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з частиною першою статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України верховенство права є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.
Суть верховенства права визначена у статті 11 Господарського процесуального кодексу України.
Як зазначив Конституційний Суд України в абзаці 3 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 та в абзаці 1 підпункту 2.1. пункту 2 мотивувальної частини рішення від 31 березня 2015 року № 1-рп/2015, складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (legitimate expectations), зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (Рішення Конституційного Суду України від 05 червня 2019 року № 3-р(І)/2019).
Отже правова визначеність гарантує, що однакові відносини, які склались в один і той же проміжок часу, не будуть врегульовані у різний спосіб. Принцип правової визначеності серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, що вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів (пункт 61 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» № 28342/95).
В основі принципу правової визначеності, як одного з елементів принципу верховенства права, лежить положення римського права res judicata («вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконння рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі і непереборні обставини (пункт 52 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти росії», № 52854/39, пункт 46 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України», № 32053/13).
Верховний Суд також неодноразово зазначав про те, що суди повинні вирішувати справу у відповідності до принципу jura novit curia («суд знає закони»), згідно з яким суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обгрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (постанови Верховного Суду від 20 вересня 2022 року у справі № 916/2731/21, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц та інші).
За результатом розгляду справи № 8/348а-20/142 господарські суди встановили, що договір купівлі продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року є таким, що відповідає положенням чинного на момент його укладення законодавства
Як зазначає відповідач-7 у клопотанні про передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд під час розгляду справи № 8/348а-20/142, керучись принципом «суд знає закони», перевіряв відповідність договору купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року чинному на дату укладення цього договору законодавству та у разі, якщо дійшов би висновку, що цей договір укладений з порушенням встановлених законодавством правил валютного контролю, то застосував би ці положення, незалежно від наявності / відсутності таких доводів у позовній заяві.
З огляду на викладене, як зазначає відповідач-7, у цій справі існує виключна правова проблема у застосувнні принципу правової визначеності та принципу «суд знає закони» щодо можливості повторного дослідження судом одного і того ж договору на предмет відповідності чинному на момент його укладення законодавству.
За твердженням відповідача-7 ця проблема може виникнути у невизначеній кількості спорів, оскільки правове питання щодо повторного дослідження судом одного й того ж договору на предмет відповідності чинному на момент його укладення законодавству буде актуальним у кожному спорі з визнання договору недійсним. Положення Господарського процесуального кодексу України не містять чіткої та однозначної відповіді на те, що саме слід вважати обставинами, яким суд надав оцінку при розгляді спору про визнання недійсним договору з огляду на його невідповідність чинному законодавству: перевіряє таку невідповідність в цілому чи лише окремій нормі, на яку послався позивач. На думку відповідача-7 перевірка спірного договору на відповідність окремій нормі, лише тій, на яку послався позивач, не відповідає статті 48 Цивільного кодексу УРСР та аналогічним положенням статті 203 Цивільного кодексу України та основоположним принципам судочинства, зокрема принципам верховенства права, правової визначеності та принципу «суд знає закони». Не вирішена ця проблема і судовою практикою.
За висновком колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду усе наведене вище по тексту цієї ухвали обумовлює необхідність задоволення клопотань позивача та відповідача-7 та передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що ця справа містить не одну, а декілька виключних правових проблем.
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303, 314 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Задовольнити клопотання Компанії Trimcroft Services Limited та Компанії Ferrexpo AG про передачу справи № 910/15551/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
2. Передати справу № 910/15551/20 за позовом Компанії Trimcroft Services Limited до Компанії Eastcoast United Inc., Компанії Statex Corp., Компанії Newport Inc., Компанії Sayers Holdings Limited, Приватного акціонерного товариства "Ділові партнери", Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Компанії Ferrexpo AG, Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро", Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-цінні папери", Акціонерного товариства "Інг Банк Україна", Міністерства юстиції України, Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" про визнання недійсним договору в частині та відновлення становища, яке існувало до порушення прав, а також за позовом третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Компанії Calefort Developments Limited, Компанії Emsworth Assets Limited, Компанії Gilson Investmens Limited до Компанії Eastcoast United Inc., Компанії Statex Corp., Компанії Newport Inc., Компанії Sayers Holdings Limited, Приватного акціонерного товариства "Ділові партнери", Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Компанії Ferrexpo AG, Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро", Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-цінні папери", Акціонерного товариства "Інг Банк Україна", Міністерства юстиції України, Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат", Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області про визнання недійсним договору в частині та відновлення становища, яке існувало до порушення прав, разом із касаційними скаргами Приватного акціонерного товариства "Ділові партнери" та Компанії Ferrexpo AG на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
3. Надіслати копію ухвали особам, які беруть участь у справі.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Кролевець
В. Студенець