Іменем України
12 грудня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/905/22
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: Керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури Чернігівської області, код ЄДРПОУ 0291011424;
вул. Замкова, 9-А, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000;
електронна адреса: nsiverskiy.prok@gmail.com
в інтересах держави в особі
позивача: Державної служби України з безпеки на транспорті,
код ЄДРПОУ 39816845;
пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135;
електронна адреса: contact@dsbt.gov.ua
до відповідача: фізичної особи ОСОБА_1 ,
код НОМЕР_1 ;
АДРЕСА_1 ;
предмет спору: про стягнення 9984,11 грн плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом
Без виклику сторін
Обставини справи.
Керівником Новгород-Сіверської окружної прокуратури Чернігівської області подано позов в інтересах держави в особі позивача: Державної служби України з безпеки на транспорті до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 9984,11 грн плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.
Поданий позов обґрунтований порушенням вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 31.10.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини - протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено позивачу строк протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; встановлено відповідачу строк протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для подачі до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.
Копія ухвали суду від 31.10.22, направлена за адресою місця реєстрації фізичної особи ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , повернулась до суду з відміткою відділення зв'язку "адресат відмовився".
Відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про наявність провадження з розгляду даної справи у суді.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Отже, відповідач вважається таким, що повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Відзиву на позов у встановлений строк відповідачем суду не надано. Заяв та клопотань від відповідача щодо продовження строку подання відзиву на позовну заяву не надходило.
За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами ст. 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом також враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального законодавства строк не скористався, за таких обставин, рішення приймається за наявними матеріалами справи, на підставі ч.2 ст.178 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
Згідно з п.3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді в виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Закон України "Про прокуратуру" визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Аналізуючи зазначені вище положення, слід дійти висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; або в разі відсутності такого органу.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади утворено Державну службу України з безпеки на транспорті шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті.
За пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 №103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та в сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
З наведеного вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України Про прокуратуру право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Підставою реалізації прокурором представницьких функцій в даній справі стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб'єкта владних повноважень. Невжиття протягом тривалого часу державним органом (Укртрансбезпекою) належних заходів для стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами України транспортним засобом, вагові параметри якого перевищили нормативні, призвело до не надходження коштів до спеціального фонду Державного бюджету України і, як наслідок, суттєво порушило економічні інтереси держави, що свідчить про наявність визначених п.1 частини 6 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для звернення прокурора в інтересах держави з даним позов.
Відтак Керівник Новгород-Сіверської окружної прокуратури правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, належним чином обґрунтував порушення інтересів держави та необхідність їх захисту в судовому порядку. Дотримання законності в питаннях наповнення бюджету безпосередньо належить до інтересів держави, в той час як бездіяльність Укртрансбезпеки завдає істотної шкоди економічним інтересам держави, оскільки ненадходження коштів до бюджету перешкоджає здійсненню функцій держави, передбачених Конституцією та законами України.
За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №917/210/19.
09.10.2019 року посадовими особами Управління Уктрансбезпеки у Чернігівській області видано направлення на проведення рейдової перевірки №006799, у якому визначено місце та період проведення - з 10.10.19 по 12.10.19, автодорога Н-28 Чернігів-Городня-Сеньківка, 60 км /а.с. 26/.
Посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Чернігівській області 12.10.19 на автодорозі Н-28 Чернігів-Городня-Сеньківка, 60 км, здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки RENAULT модель Magnum 480, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з причепом VAN HOOL, модель S-301, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 , водій - ОСОБА_2 .
За товарно-транспортною накладною при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) від 11.10.19 серії ЧНБ №735234 перевізником товару є ФОП ОСОБА_3 ; пункт навантаження: Нижній склад, Нижній (м. Новгород-Сіверський, вул. Промислова, 3); пункт розвантаження: м. Городня, Чернігівської області; вантажоодержувач: ТОВ «Деревообробний комбінат «Робін».
Перевіркою встановлено, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм без відповідного дозволу, згідно ТТН-ліс серія ЧНБ №735234, від 11.10.19 з перевищенням встановлених п.22.5 ПДР України вагових норм: а) на 11,24 %, загальна маса ТЗ 44,95 т; б) на 24,55 %, навантаження на одиночну вісь 13,70 т; в) на 9,09%, навантаження на строєну вісь 24,0 т, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», абз. 16, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
До акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0005211 від 10.10.19, посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області, додано розрахунок №0005211 від 10.10.19 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким визначена сума до сплати в розмірі 369 євро (0,82євро х 150 км х 3коефіцієнт).
Розрахунок виконано відповідно до затвердженої формули з урахуванням норм пунктів 31, 31-1 постанови КМУ від 27.06.2007 №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (надалі - Порядок №879) та затверджених цим Порядком ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, діючих на момент виявлення порушення.
12.10.19, посадовою особою Управління Укртрансбезпеки, який проводив габаритно-ваговий контроль, складено довідку №042263 про результати здійснення габаритно-вагового контролю автомобіля марки RENAULT модель Magnum 480, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з причепом VAN HOOL, модель S-301, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в якій зокрема, визначено тип транспортного засобу та зазначено результати вагового та габаритного контролю.
Посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області також складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №191791 від 12.10.2019 (надалі-Акт), яким зафіксовано порушення приписів статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», абз. 16, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Згідно відмітки на акті: «водій з актом ознайомлений, від пояснень та підпису відмовився».
26.12.19, Державною службою України з безпеки на транспорті управлінням Укртрансбезпеки у Чернігівській області, на адресу відповідача, скеровано лист-звернення (а.с. 24-25) з проханням оплатити вказану в розрахунку суму, із зазначенням необхідних для цього реквізитів, згідно наявного в матеріалах справи фіскального чеку від 26.12.19 (номер поштового відправлення 1400046578467).
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурором зазначено, що відповідач як перевізник у добровільному порядку не здійснив оплату за проїзд автомобільними дорогами України транспортним засобом, вагові параметри якого перевищують нормативні, в розмірі 369 євро, в той час як позивачем не було вжито належних заходів для стягнення такої плати в примусовому порядку, що стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 №2344-III (надалі - Закон № 2344-III), відповідно до частини 12 статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
За частинами 1 та 4 статті 48 Закону №2344-III (у редакції чинній на момент складання акту №044954) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та в сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 №2862-IV визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Порядком №879.
Пунктом 3 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з підпунктом 3 п.2. Порядку №879 (у редакції діючої на момент фіксування порушення), великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені в пункті 22.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
За п.3. Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (затверджені постановою КМУ від 18.01.2001 №30) транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п.22.5. Правил дорожнього руху, яким передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення 3,75м), за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35м), за довжиною - 22м (для маршрутних транспортних засобів - 25м), фактичну масу понад 40т (для контейнеровозів - понад 44т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46т), навантаження на одиночну вісь - 11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5т), здвоєні осі - 16т, строєні - 22т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11т, здвоєні осі - 18т, строєні - 24т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11т, здвоєні осі - понад 16т, строєні осі - понад 22т або фактичною масою понад 40т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11т, здвоєні осі - понад 18т, строєні осі - понад 24т або фактичною масою понад 44т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
За пунктом 21 Порядку №879 (у редакції діючої на час фіксування порушення, 11.03.2021) у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2% подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється в подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Також пунктами 26 та 27 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Відповідно до пункту 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку №879, за яким плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В -відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5м.
Пунктом 31 Порядку №879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу.
Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується в два рази.
Відповідно до пункту 31-1 Порядку №879 (у редакції діючій на час фіксування порушення, 11.03.2021), якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, в разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10% - у подвійному розмірі; на 10 - 40% - у потрійному розмірі; більше як на 40% - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджені постановою КМУ від 27.06.2007 №879).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що в разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.
У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363) перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
З матеріалів справи вбачається, що перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом автомобілем марки RENAULT модель Magnum 480, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з причепом VAN HOOL, модель S-301, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить відповідачу згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 .
Матеріали даної справи містять передбачені Порядком №879 документи, зокрема акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №191791 від 12.10.19, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0005211 від 12.10.19, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №042263 від 12.10.19, розрахунок №0005211 від 12.10.19 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до вказаного акту, що складені за підписом посадової особи Державної служби України з безпеки на транспорті управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області, уповноваженого на проведення рейдової перевірки на підставі направлення №006799, засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 26).
Перелічені документи складено під час габаритно-вагового контролю, за допомогою атестованого пересувного габаритно-вагового комплексу, вагів автомобільних для зважування в русі, серійний номер 030Т-AS2-PWIA заводський номер 17-434, що пройшли оцінку відповідності Технічному регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою КМУ №94 від 13.01.2016, згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/5367 від 01.02.19, чинного до 01.02.2020р.
Посадовими особами Укртрансбезпеки за результатами перевірки встановлено факт невідповідності фактичних вагових параметрів транспортного засобу відповідача, зокрема: перевищення загальної маси на 11,24%, перевищення навантаження на одиночну вісь на 24,55%, перевищення навантаження на строєну вісь на 9,09%, - до норм і правил перевезення вантажу автомобільними дорогами України.
Суд зазначає, що розмір плати за проїзд визначено відповідно до Порядку №879 та чинних ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених відповідною постановою КМУ (діючих на момент виявлення порушення).
За пунктом 27 Порядку №879 плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку. Враховуючи, що відповідачем не здійснено оплату нарахованої суми відшкодування, позивачем здійснено її розрахунок в гривнях за офіційним курсом гривні до євро станом на момент вчинення правопорушення (станом на 12.10.19 курс гривні до євро складав 2705,7218 грн).
За частиною 3 статті 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники правовідносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах установленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог законодавства. Відносини в сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (стаття 7 Господарського кодексу України).
Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частини 1 та 2 статті 216 Господарського кодексу України).
За частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України в сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до частини 3 статті 225 ГК України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а в разі якщо вимогу не задоволено в добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Пунктами 37 та 41 Порядку №879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.
Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває в його власності, а також не надано доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми збитків.
Відповідач проти задоволення позову в установленому порядку не заперечив.
При розгляді даної справи судом враховано, що 28.11.19 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , та, враховуючи положення статей 51,52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, ч. 8 ст. 4 Закону України від 15.05.2003 № 755-VI «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП її зобов'язання не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. (Правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18). Враховуючи наведене, оскільки спірні правовідносини виникли у період діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , то даний спір належить до юрисдикції господарського суду.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складанні відповідної довідки, акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових та габаритних параметрів №0005211, акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №191791, здійсненні розрахунку плати за проїзд посадова особа управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області, ОСОБА_4 , діяв на підставі та в спосіб, що встановлені чинним законодавством, а також з дотриманням його вимог.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 9 984,11 грн плати за проїзд автомобільними дорогами України є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.
За п.5 частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що заявлений позов підлягає задоволенню в повному обсязі, прокурору, за рахунок відповідача, має бути відшкодований судовий збір у сумі 2481,00 грн, сплачений за подання даного позову.
Керуючись статтями 53, 55, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 247 - 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідний машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 9984,11 грн.
3.Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, отримувач - Чернігівська обласна прокуратура; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача - UA 248201720343140001000006008) 2481,00 грн витрат зі сплати судового збору.
4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано 12 грудня 2022 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Белов
Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/