Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" грудня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/2444/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковського С.В.
розглянувши заяву фізичної особи ОСОБА_1
до ОСОБА_1
про неплатоспроможність
Фізична особа ОСОБА_1 , звернулася до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки вона має прострочені зобов'язання на загальну суму 251 569,90 грн, в якій просить суд прийняти цю заяву, відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність, призначити керуючим реструктуризацією Хомича Романа Володимировича, здійснити офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.
Розглянувши матеріали заяви фізичної особи ОСОБА_1 , суд встановив, що заявником, по-перше, не надано докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, по-друге не надано проекту плану реструктуризації, який відповідав би приписам ст. 124 КУзПБ.
Проаналізувавши приписи чинного законодавства України, дослідивши обставини, на які посилається ФО ОСОБА_2 в своїй заяві, суд встановив наступне.
Преамбула Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс) визначає, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Тобто, метою Кодексу є саме відновлення платоспроможності фізичної особи, яка розпочинається з процедури реструктуризації боргів боржника.
Таким чином, при відкритті провадження у справі про неплатоспроможність суд одночасно з відкриттям вводить процедуру реструктуризації боргів боржника та призначає керуючого реструктуризацією.
Відповідно до частини 1 статті 12 Кодексу, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідне положення зазначається також і в ст. 30 Кодексу, яка імперативно встановлює, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Отже, надання послуг арбітражного керуючого, як суб'єкта незалежної професійної діяльності, відбувається на платній основі.
Порядок сплати грошової винагороди арбітражного керуючого під час виконання повноважень у справі про банкрутство визначено положеннями статті 30 Кодексу.
Положеннями ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства встановлені вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Перелік документів (доказів), які в обов'язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність чітко визначений, зокрема, ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Так, відповідно до п. 12 ч. 3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 липня - 2600 гривень.
Отже, авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб за три місяці виконання повноважень становить 39000,00 грн.
Суд зазначає, що відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому судом може розцінюватись як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства у контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.56 року, Конвенції Міжнародної організації праці N 105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.
Законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цією особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до частин другої, шостої статті 43 Конституції України.
Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, я к и й п о г о д и т ь с я н а у м о в а х в і д с т р о ч е н н я о п л а т и д о р е а л і з а ц і ї м а й н а б о р ж н и к а виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи.
Саме такої правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.11.2020 у справі №910/726/20.
Разом з тим, заявником надано до суду договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 29.09.2022, укладеного між боржником та ОСОБА_3 , який діє на підставі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1949 від 03.01.2020 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 вносить (перераховує) на депозитний рахнок суду 19500 грн до відкриття провадження у справі, а сплата іншої частини авансування відбувається після визнання особи неплатоспроможною або затвердження плану реструктуризації.
Однак, відповідний договір не підписаний боржником, та, відповідно, не є укладеним, а тому суд його не враховує як належний доказ авансування та альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому.
Також, в даному випадку, арбітражний керуючий Хомич Р.В. уклав угоду с боржником, в якій погодився виконувати повноваження керуючого реструктуризації саме на умовах РОЗСТРОЧЕННЯ оплати його праці, а не ВІДСТРОЧКИ оплати до реалізації майна боржника, як це зазначено у постанові Верховного суду від 19.11.2020 у справі №910/726/20.
Крім того, відповідно до ч.6 ст.36 Кодексу України з процедур банкрутства боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Проте, боржником не надано належних та допустимих доказів можливості в подальшому здійснити оплату послуг арбітражного керуючого у справі про її неплатоспроможність після реалізації майна боржника, оскільки в поданій заяві ОСОБА_1 зазначає про відсутність будь-яких доходів або майна, яке б могло бути реалізоване для здійснення оплати праці арбітражному керуючому.
З урахуванням вищевикладеного, боржник має надати докази на підтвердження наявності майна достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність або докази авансування винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень в сумі 19500,00 грн на депозитний рахунок Господарського суду Харківської області, оскільки боржником було внесено платежі для авансування винагороди арбітражного керуючого на суму 19500,00 грн, про що свідчить меморіальний ордер №109 від 06.10.2022 на суму 1950,00 грн та квитанція про оплату (авансування на депозитний рахунок суду винагороди арбітражному керуючому) № 149694484 від 16.11.2022 на суму 17550,00 грн.
По-друге: згідно з ч. 4 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
Натомість, до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство заявником долучено пропозиції щодо реструктуризації боргів, відповідно до яких остання взагалі не визначає суму для задоволення вимог кредиторів, зазначає від'ємну цифру (менше за нуль) та пропонує до списання задекларовану заборгованість.
Судом зазначається, що у відповідності до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Отже, план реструктуризації повинен містити умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Зважаючи на вищевикладене, боржнику потрібно подати суду проект плану реструктуризації боргів, який відповідає вимогам чинного законодавства.
Також, суд звертає увагу заявника на те, що в нього наявна заборгованість перед 6 кредиторами (банками), з якими укладено 8 кредитних договорів, проте до матеріалів заяви ОСОБА_1 додано лише 2 договори, що укладені з АТ "Універсал Банк" та укладений з АТ "Укрсиббанк".
Інших доказів наявності правовідносин із зазначеними заявником іншими кредиторами не надано.
Разом з тим, суд звертає увагу, що наявність лише договорів не підтверджує факт наявності кредиторської заборгованості, її суми та правової природи, а надана заявником роздруківка з сайту Українського бюро кредитних історій не може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує обставини про суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із договором.
Крім того, у наданому конкретизованому списку кредиторів зазначено, що перед АТ "ПУМБ" поточна заборгованість за договором №1002036303201 від 01.12.2021 та договором № 2014056332001 від 16.11.2019 складає 0,00грн. В той же час, заявник вказує відповідний банк як кредитора. Письмові пояснення щодо включення АТ "ПУМБ" до списку кредиторів боржника, у заяві не наведені.
Заявниця також стверджує, що нею не надано належних доказів наявної заборгованості (всі договори, квитанції, банківські виписки тощо, що підтверджують суми грошових вимог кредиторів, на підставі яких виникла заборгованість) через їх відсутність або втрату.
Вказане не може бути прийняте судом, оскільки заявник як сторона договорів не позбавлений права звернутися до відповідних фінансових установ з метою отримання цих документів, проте доказів таких звернень заявником до заяви не додано.
У постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 915/36/20 висловлена правова позиція, за якою на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.
Відповідно до ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Згідно з ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про залишення заяви фізичної особи ОСОБА_1 без руху.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 30, 37, 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 74,164, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх № 2444/22 від 06.12.2022, фактична адреса: 61033, м. Харків, вул. Ісаївська, буд. 74) залишити без руху.
2. Повідомити про виявлені судом недоліки та зобов'язати заявника надати суду:
- докази на підтвердження наявності майна достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність або докази авансування винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень в сумі 19500,00 грн на депозитний рахунок Господарського суду Харківської області;
- проект плану реструктуризації боргів, який відповідатиме вимогам ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства;
- належні докази наявності заборгованості перед кредиторами, вказаними у заяві, щодо кожного кредитора окремо і з документальним підтвердженням суми грошових вимог (загальної суми, суми заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання.
3. Роз'яснити заявнику необхідність усунення вказаних недоліків в строк не пізніше десяти днів з дня вручення цієї ухвали суду.
4. Попередити заявника, що у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Ухвала підписана 12.12.2022.
Суддя Міньковський С.В.