65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"09" листопада 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1712/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Дмитрівська, буд. 63) в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, пр-т Суворова, буд. 62, код ЄДРПОУ 04057126)
до відповідачів:
1.Кілійського міжрайонного управління водного господарства (68300, Одеська обл., Кілійський р-н, м. Кілія, вул. Богдана Хмельницького, буд. 78, код ЄДРПОУ 01034165)
2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайагросервіс» (68302, Одеська обл., Кілійський р-н, м. Кілія, вул. Гагаріна, буд. 88, код ЄДРПОУ 43354167)
про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії,
за участю учасників справи:
прокурор Лляна О.А.
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: Багно В.С., адвокат, діє на підставі ордеру
від відповідача-2: Балан М.В., адвокат, діє на підставі ордеру
Суть спору: Керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Кілійського міжрайонного управління водного господарства та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайагросервіс», в якому просить суд:
- визнати недійсним договір підряду по біологічному очищенню (біомеліорації) каналу «Кофа» від 31.07.2020 №408, укладений між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунайагросервіс»;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайагросервіс» звільнити штучну водойму канал «Кофа» площею 9,6 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.
В обґрунтування позовних вимог Керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області зазначає, що за результатами вивчення питання наявності підстав для представництва інтересів держави в суді в екологічній сфері Ізмаїльською окружною прокуратурою установлено порушення вимог Земельного та Водного кодексів України, Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про аквакультуру» при розпорядженні Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства земельною ділянкою водного фонду з розташованим на ній водним об'єктом, а саме канал «Кофа» площею 9,6 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області. На думку прокурора, договір по біологічному очищенню (біомеліорації) каналу «Кофа» від 31.07.2020 №408, укладений між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунайагросервіс» є безоплатним правочином, а умови спірного договору свідчать, що за своєю правовою природою він є саме договором позички, укладення якого регулюється положеннями ЦК України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а ТОВ «Дунайагросервіс» фактично користується та володіє земельною ділянкою за рахунок власного обладнання, інвентарю, водних біоресурсів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 31.08.2022 об 11:30.
16.08.2022 за вх.№16487/22 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду. У поданому відзиві на позовну заяву відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з огляду на наступне:
- відповідач-2 зазначає, що вимоги прокурора, викладені в позовній заяві, ним не визнаються повністю, вважає їх незаконними, та такими, що нe підлягають задоволенню;
- відповідач-2 вказує, що Державним агентством водних ресурсів України щорічно затверджуються плани-графіки з управління річковими басейнами та одним з пунктів є заходи, спрямовані на зменшення забруднення водойм. Так, відповідно до Рішення Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування у 2019 році було розроблено Методологію запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водних екосистем шляхом формування природно-штучного біомеліоративного комплексу, затверджену та погоджену вченою радою та директором Науково-дослідним інститутом «Держводекологія», Державним агентством водних ресурсів, Науково-технічною радою Держводагентства, Інститутом водних проблем і меліорації та вченою радою Державної екологічної академії. Окрім того, у 2019 році між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут «Держводекологія» було укладено договір на розробку технічного завдання для забезпечення ефективності експлуатації водних об'єктів. На підставі Патенту на корисну модель №2101959, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 12.10.2015, та на базі технічного завдання Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут «Держводекологія» у 2020 році було розроблено програму «Створення природно-штучного біомеліративного комплексу (надалі - ПШБК) для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства» та на зазначену програму було видано позитивну рецензію Інститутом водних проблем і меліорації при Національної академії аграрних наук України;
- відповідач-2 зауважує, що програма була розроблена та задіяна не лише на оспорюваному каналі, а ще на 12 водоймах, які перебувають на балансі Кілійського МУВГ. Окрім того, починаючи з 2000-х років подібного роду програми і договори були реалізовані і в інших регіонах держави, у т.ч. в Херсонській, Сумській, Київській областях, окремої уваги заслуговує біомеліоративні заходи на Каховському магістральному каналі, каналі Дніпро-Донбас та Каракумському каналі, а з 2019 року програма реалізується з найвищих органів влади (ВРУ) і по вертикалі, до безпосередніх виконавців;
- відповідач-2 вказує, що 31.07.2020 між Кілійським МУВГ та ТОВ «Дунайагросервіс» було укладено договір №408 по біологічному очищенню (біомелірації) каналу «Кофа». ТОВ «Дунайагросервіс» виконуються всі умови договору в повному обсязі, претензій чи зауважень від Кілійського МУВГ, як замовника по договору, Кілійської ОТГ чи будь-якої іншої структури не надходило, більш того, контроль за належним виконанням договору здійснює розробник програми та власник патенту НДІ «Держводекологія», між яким та ТОВ «Дунайагросервіс» 05.12.2021 було укладено договір №10/20 на ведення авторського наукового супроводу Програми ПШБК;
- відповідач-2 зазначає, що керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеській області не зробив достатньо, щоб унеможливити розгляд в судовому порядку; подав позов не від заінтересованого органу; не довів бездіяльність відповідного органу та й взагалі не довів в позовній заяві порушення інтересів держави;
- щодо тверджень прокурора стосовного того, що згідно вимог діючого законодавства єдиною можливістю отримання у користування водний об'єкт є укладання з відповідним органом влади договору оренди землі з розташованим на ній водним об'єктом, відповідач-2 вважає вказати, що відповідно умовами договору №408 чітко зазначено, що у виконавця не виникає прав власності на водний об'єкт, ця угода не приховує передачу його в оренду виконавцю, а вибір укладання виду договору, його зміст, лежить на сторонах цього договору;
- твердження прокурора про те, що укладений відповідачами договір по суті не містить характерних положень передбачених цивільним законодавством для договорів підряду/надання послуг та за своєю природою є прихованим договором позички, а також про відсутність у договорі всіх істотних умов, на думку відповідача-2 є безпідставними, оскільки спірний договір містить всі умови для договору підряду/надання послуг;
- відповідач-2 вказує, що свобода договору існує в рамках чинних нормативних актів, звичаїв, ділового обороту, а дії сторін мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та мати спільне бажання до настання певних наслідків, відповідачі мають спільну мету та обрали для цього договір по біологічному очищенню, який частково вмістив у себе договір підряду та договір надання послуг, але за своєю специфікою є унікальним;
- відповідач-2 вважає за необхідне зазначити, що оспорюваний договір відповідає Інструкції щодо проведення робіт із біологічної меліорації на водних об'єктах та водогосподарських системах Державного агентства водних ресурсів, схваленої науково-технічною радою Держводоагенства 03.08.2018; відповідно до Інструкції біологічна меліорація може здійснюватись водогосподарськими організаціями самостійно або іншими організаціями відповідно до укладених договорів; біологічна меліорація проводиться відповідно до Проекту біомеліораційних робіт;
- відповідач-2 на твердження прокурора про те, що відповідно до договору по біологічному очищенню відповідач-2 має право на вилучення старшевікових рослиноїдних риб, хижих риб та раків та з цього прокурор припускає можливий об'єм вилову риби і допускає суб'єктивне твердження, що зазначена діяльність підпадає під сільськогосподарську діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури, вважає за необхідне зауважити, що ключове твердження є «має право», чи буде це право реалізовано чи ні встановлюється програмою «Створення ПШБК для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів Кілійського МУВГ» та природними обставинами; додатком №1 до договору №408 від 31.07.2020 встановлено графік зариблення водойми на весь період дії договору, тобто ТОВ «Дунайагросервіс» не тільки має право на вилов, а і зобов'язаний зарибляти водойму, що підтверджується актами вселення риб-біомеліраторів в канал «Кофа». Разом з тим за досягненням середнього віку риб-меліораторів, меліоративні якості біомеліративного комплексу є оптимальним, а в подальшому знижуються; вилучення середньо та старшовікових особин (зокрема рослиноїдних риб-біомеліорантів) є необхідним, тому дотримання вимог програми ПШБК щодо ротації (зміни вікових категорій) є обов'язковою умовою для всіх типів водних екосистем, у зв'язку з тим, що діяльність з біомеліорації не підпадає під вимоги рибоохоронного законодавства, програмою не передбачено вилов аборигенних видів водних біоресурсів у режимі їх спеціального використання, а лише вилучення певної частки факультативних хижаків i ротацію частки особин рослиноїдних риб-біомеліраторів. Аналізуючи вказані обставини, на думку відповідача-2 є очевидним, що ТОВ «Дунайагросеріс» виконує свої зобов'язання по договору, готовий виконувати їх і надалі, і жодним чином не пов'язаний з штучним вирощуванням та виловом риби як стверджує прокурор;
- відповідач-2 звертає увагу на те, що прокурор, який є представником держави, зазначає що: «є нелогічним та неправомірним укладання саме окремого договору з біологічної меліорації», тобто прокурор керується не нормативними актами, а логікою, при цьому висловлює свою суб'єктивну думку, виражену на припущеннях, не підкріплених ніякими експертними доказами;
- відповідач-2 вважає за необхідне зауважити, що одним з найбільш дієвих засобів боротьби з негативними наслідками надлишкової продукції по різним групам гідробіонтів є застосування біологічної меліорації, яка є найбільш заощадливою в екологічному і економічному аспектах;
- щодо твердження прокурора, що об'єкт договору не потребує постійної присутності та не потребує охорони, відповідач-2 вказує, що відповідно до ст. 841 ЦК України підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна; по аналогії з договором підряду в оспорюваному договорі з біомелірації, пунктом 8.4.3 встановлено зобов'язання по охороні майнових цінностей ПШБК;
- щодо твердження прокурора, що оспорюваний договір є удаваним правочином, відповідач-2 не погоджується з цим та вважає твердження прокурора не обґрунтованими та не доказаними, оскільки звертаючись до суду прокурор має довести: сам факт укладання правочину, який на його думку, є удаваним; реальну волю сторін, бажання досягти інших юридичних наслідків, ніж тих, які передбачені удаваним правочином. Разом з тим, докази можуть доводитись письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису, розміщенням Кілійським МУВГ в друкованих чи електронних засобах масової інформації оголошень, які направлені на інший правочин; жодного доказу прокурор не надав, а тільки базується на своїх домислах та припущеннях. Окрім того, у позовній заяві прокурор стверджує, що укладений між сторонами договір №408 від 31.07.2020 за своїм змістом хоча і схожий на договір підряду/договір надання послуг, але аналіз його положень, а також суть фактичних правовідносин, які склалися між його учасниками, дає підстави стверджувати, що насправді він є прихованим договором оренди чи позички. В свою чергу, відповідач-2 наполягає, що укладений правочин є змішаним договором, який містить у собі деякі елементи договорів про надання послуг та підряду і наявності орендних правовідносин, позички з його умов не слідує. Окрім того, відповідач-2 зазначає, що що чинними ЦК України та ГК України не передбачено правового регулювання такого окремого виду договорів, який було укладено між ТОВ «Дунайагросервіс» та Кілійським МУВГ, i типової форми такого договору нормативно-правовими актами також не затверджено, але відсутність у ЦК України та ГК України окремого розділу про регулювання правовідносин сторін за договором по біологічному очищенню (біомелірації) жодним чином не свідчить про те, що правовідносини сторін за таким договором знаходяться поза нормативним регулюванням, прокурор не належним чином здійснив оцінку усіх погоджених сторонами умов укладеного правочину, не проаналізував обсяг прав та обов'язків, які виникли в результаті укладення такого правочину, не врахував дійсний стан правовідносин його учасників;
- доводи прокурора про погіршення якості води у водосховищі ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки в підтвердження викладених y позовній заяві обставин, доказів до суду не надано, натомість програму «Створення ПШБК для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів Кілійського МУВГ» було розроблено спеціалістами з урахуванням всіх норм, у т.ч. ДСТУ 3041-95 та стандартів Водної рамкової директиви 2000/60/ЄС, Кілійське МУВГ та НДІ «Держводекологія» здійснюють контроль якості води. Отже за логікою прокурора, водойма, за якою ніхто не доглядає буде мати кращі показники санітарної, епідемічної обстановки, аніж під контролем трьох заінтересованих структур;
- відповідач-2 зауважує, що водний об'єкт, канал «Кофа» є штучним каналом, який уявляє з себе складну гідротехнічну споруду, канал не відноситься до рибогосподарських водних об'єктів, оскільки не призначений та не використовується для рибогосподарських цілей;
- підсумовуючи, відповідач-2 стверджує, що подаючи позовну заяву, прокурор не надав достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави, не було дотримано вимоги ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» та положень ст. 53 ГПК України, прокурор не довів удаваність договору по біологічному очищенню каналу «Кофа» і жодним чином не довів його недійсність, а отже вимоги прокурора є незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.
26.08.2022 за вх.№17529/22 до суду від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі позивача, яке судом у протокольній формі задоволено.
28.08.2022 за вх.№17702/22 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві на позовну заяву відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з огляду на наступне:
- відповідач-1 вказує, що у 2020 році задля покращення стану водних об'єктів Управління, НДІ «Держводекологія» за відповідним технічним завданням, були розроблені програми «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів Кілійського МУВГ» та «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації каналу і введені в дію біомеліоративні заходи; розроблені Програми містять систему заходів, спрямованих на поліпшення якості водного середовища за допомогою водних організмів (гідробіонтів) та беручи до уваги відсутність спеціальних та технічних засобів і значну вартість робіт з очистки каналів і водойм від рослинності та замулення механізованим способом, авторами Програми обґрунтовано та запропоновано використання альтернативного природоохоронного способу поліпшення стану водогосподарських об'єктів - біомеліорації, що базується, насамперед, на використанні рослиноїдних видів риб, так званих риб-меліораторів; зазначена Програма була розроблена на підставі «Методології запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водних екосистем шляхом формування природно-штучното біомеліоративного комплексу», яка була схвалена Науково-технічною радою Державного агентства водних ресурсів України від 23.12.2020 та затверджена Держводагенством 28.04.2020; з метою реалізації зазначеної вище Програми протоколом №3 технічної ради Кілійського МУВГ від 08.05.2020 було доручено розмістити Програму на сайті Управління для ознайомлення; 31.07.2020 між відповідачами був укладений договір №408 по біологічному очищенню (біомеліорації) каналу «Кофа» та за своєю правовою природою зазначений вище договір по біологічному очищенню (біомеліорації) є договором про надання послуг, який на думку відповідача-1 має всі ознаки та юридичні характеристики договору про надання послуг;
- відповідач-1 зазначає, що сторонами оспорюваного договору виконуються умови укладеного договору по біологічному очищенню (біомеліорації), передано в часткове користування виконавця канал «Кофа» для реалізації мети договору, здійснюється постійний контроль за ходом, якістю та обсягами виконання робіт ТОВ «Дунайагросервіс», жодних претензій щодо якості та обсягу виконаних робіт y замовників послуг, так і у інших контролюючих органів та організацій, немає;
- відповідач-1 зауважує, що прокурор на власний розсуд трактує умови оспорюваного договору, а висновки, викладені у позові, є недоречними та не відповідають умовам укладеного договору, оскільки прокурором не надано до суду жодних доказів, які могли засвідчити факт перебування сторін оспорюваного договору в правовідносинах позички, а не в правовідносинах з надання послуг з біологічного очищення. Окрім того, на переконання відповідача-1, фактично позиція прокурора ґрунтується на тому, що в оспорюваному договорі сторонами не визначено ціни робіт (надання послуги) за договором, як істотної умови для такого виду договорів, при цьому положення п.8.4.17 оспорюваного договору, які дозволяють виконавцю вилов риби, що і є його винагородою, прокурор трактує на власний розсуд, як такі, завдяки яким ТОВ «Дунайагросервіс» нібито здійснює підприємницьку діяльність у сфері рибництва, однак, жодних доказів на підтвердження своїх доводів прокурор до суду не надає, що робить його висновки та доводи необґрунтованими та незаконними;
- відповідач-1 наголошує, що вилов риб-меліораторів відповідного віку, що передбачено п.8.4.17 i є винагородою замовника за укладеним договором, що передбачено п.1.1 договору, і є ціною договору та істотною умовою договору про надання послуг;
- відповідач-1 вказує, що доводи прокурора щодо: фактичної можливості ТОВ «Дунайагросервіс» здійснювати щорічно вилов від 10,5 до 25,1 тон біоресурсів, а за весь період дії договору - від 200,5 до 488 тон водних біоресурсів; безкоштовного отримання у користування штучної водойми для здійснення господарської діяльності до 2040 року; похідності біомеліоративної діяльності від господарської діяльності із здійснення аквакультури; нелогічності та неправомірності укладення саме окремого договору з біологічної меліорації, яка і так є складовою частиною господарської діяльності з аквакультури, є результатом неправомірного та необґрунтованого висновку щодо удаваності оспорюваного правочину та не заслуговують на увагу;
- відповідач-1 вважає за необхідне зазначити, що визнання недійсним договору по біологічному очищенню на каналі «Кофа», внаслідок чого припинення проведення робіт по біомеліорації з надуманих прокурором підстав, призведе до значного погіршення стану водного середовища, зростання масового розвитку фітопланктону, що формується з обростань водоростями всіх елементів водойм та ГТС, що в свою чергу призведе до критичного рівня води в насосних станціях та потрапляння водоростей та очерету в насосне обладнання, окрім того припинення робіт погіршить гідробіологічний стан водойм та зумовить структурні зміни в його екосистемі.
У підготовчому засіданні 31.08.2022 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 27.09.2022 о 15:00.
05.09.2022 за вх.№18379/22 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача-2, яка прийнята судом до розгляду. У поданій відповіді на відзив прокурор вказує наступне:
- прокурор зазначає, що доводи відповідача-2, викладені у відзиві є необґрунтованими та не можуть бути прийняті судом до уваги під час ухвалення рішення у даній справі;
- прокурор вказує, що достатньо дотриматись порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження суду підстав для представництва. Так, з моменту повідомлення обласною прокуратурою Ізмаїльську районну державну адміністрацію про обставини порушення інтересів держави у результаті укладення оспорюваного договору до моменту пред'явлення прокурором позову минуло майже шість місяців. Окрім того, канал «Кофа» знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває на праві постійного користування у Кілійського МУВГ. Разом з тим, органом який наділений повноваженнями на вилучення земель державної власності, наданих у постійне користування та розпорядження земельними ділянками державної власності в межах та за межами населених пунктів для ведення водного господарства на території Ізмаїльського району Одеської області, є Ізмаїльська районна державна адміністрація, яка є суб'єктом владних повноважень та уповноважена на звернення до суду про визнання договору недійсним та зобов'язання звільнити штучну водойму;
- прокурор зауважує, що відповідач наполегливо стверджує, що спірний канал не може бути переданий в оренду, а укладання між сторонами договору з біологічного очищення є чи не єдиним шляхом вирішення питання з очищення каналу із посиланням на Методологію запобігання біологічним загрозам водних екосистем шляхом формування природно-штучного біомеліоративного комплексу, Програму «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів Кілійського МУВГ». Проте, спосіб, у який Кілійське МУВГ здійснило реалізацію біологічної меліорації (безоплатне надання водойми на підставі удаваного правочину до 2040 року з можливістю пролонгації), на думку прокурора є незаконним, окрім того Методологія та Програма не можуть передбачати юридичного механізму впровадження біологічної меліорації водойм;
- прокурор стверджує, що відповідачем-2 не спростовано доводів щодо удаваності оспорюваного договору, який приховує договір позички, за яким ТОВ «Дунайагросервіс» безкоштовно надано у користування земельну ділянку з розміщеним на ній водним об'єктом;
- прокурор вказує, що відповідачем-2 у відзиві вказано, що спірний договір є змішаним, який містить у собі елементи договорів про надання послуг та підряду, натомість умови спірного договору свідчать, що за своєю правовою природою є саме договором позички, а ТОВ «Дунайагросервіс» фактично користується та володіє земельною ділянкою за рахунок власного обладнання, інвентарю, водних біоресурсів;
- на думку прокурора укладаючи договір сторони мали намір приховати правовідносини позички, оскільки умовами спірного договору передбачено фактичну передачу права користування земельною ділянкою під водним об'єктом з метою здійснення підприємницької діяльності, а у самому договорі закріплено удавану мету, з якою використовується земельна ділянка - очищення каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто- та зоопланктону, інших домішок біологічного походження, тобто фактичний об'єкт договору - земельна ділянка з розташованим на ній каналом, передана у строкове безоплатне користування.
06.09.2022 за вх.№18519/22 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача-1, яка прийнята судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій відповіді на відзив прокурор вказує наступне:
- прокурор вказує, що у якості підстави для укладення договору від 31.07.2020 №408 відповідач-1 посилається на наукові обґрунтування, а саме: Методологію запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водних екосистем шляхом формування природно-штучного біомеліоративного комплексу, погоджену вченою радою ДЗ «ДЕА» (протокол №3-2 від 18.05.2020), вченою радою НДІ «Держводекологія» (протокол №04/20 від 28.04.2020), науково-технічною радою Держводагентства (протокол №2 від 23.12.2020) та затвердженою ректором ДЗ «ДЕА» (дата затвердження відсутня), першим заступником голови Держводагентства (дата затвердження відсутня) та директором HДІ «Держводекологія», Програму «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів Кілійського МУВГ», погоджену 08.05.2020 начальником Кілійського МУВГ та затверджену 10.03.2020 директором Науково-дослідного інституту «Держводекологія». В свою чергу, Методологія з точку зору часового виміру не могла бути застосована до оспорюваного договору від 31.07.2020, оскільки станом на вказану дату мала лише погодження НДІ «Держводекологія» та ДЗ «ДЕА», при цьому, погодження науково-технічної ради Держводагентства (23.12.2020) відбулось після укладення договору, що вказує на те, що станом на момент укладення договору Методологія не набрала чинності;
- окрім того, укладення оспорюваного договору відбулось з порушенням положень Методології. Так, відповідно до вимог п.3.3 методології «Основні умови організації робіт із запровадження ПШБК» замовник укладає господарський договір з виконавцем програми ПШБК (у випадку, якщо замовник самостійно не бажає виконувати програму ПШБК), який визначається на умовах конкурсу, a також укладає договір з автором Методології і патенту, який протягом усього часу експлуатації ПШБК здійснює авторський науковий супровід (нагляд) виконання програми ПШБК; з метою реалізації програм ПШБК на другому етапі замовник програми укладає господарський договір на її реалізацію із суб'єктом господарювання (на умовах конкурсу), а в інших випадках замовник запроваджує ПШБК самостійно; комунікація щодо реалізації програми ПШБК між сторонами договору здійснюється електронними засобами зв'язку шляхом застосування відповідної форми звітності, розробленої автором Метолології патенту, з метою оперативного отримання інформації щодо біоманіпуляцій з біомеліорантами та можливістю відповідного реагування. Однак, прокурор зауважує, що всупереч вищенаведеним положенням Методології Кілійським МУВГ господарський договір на реалізацію ПШБК укладено без проведення конкурсу, при цьому, умовами договору не передбачено застосування форми звітності‚ розробленої автором Методології і патенту;
- на думку прокурора внаслідок підміни понять відповідач-1 намагається створити y суду хибне враження про корисність біомеліоративних робіт, які самі по собі і так здійснюються унаслідок діяльності із аквакультури (риборозведення), окрім того залишається незрозумілим, чому роботи iз біомеліорації самостійно не проводяться Кілійським МУВГ з метою самостійного використання водосховища та отримання прибутку без залучення сторонніх осіб, як це рекомендовано положеннями Методології;
- прокурор вказує, що Кілійське МУВГ не володіє інформацією про виконання ТОВ «Дунайагросервіс» умов договору в частині вселення малька у 2021-2022 роках, однак з документів, поданих до суду Кілійським МУВГ та ТОВ «Дунайагросервіс», вбачається, що останніми доводиться належність виконання умов оспорюваного договору лише у 2020 році при замовчуванні невиконання цих самих умов у 2021-2022 роках, звісно, до предмета спору, що розглядається, не належать питання чи виконуються сторонами договору його умови, однак, усі викладені обставини, на думку прокурора, беззаперечно свідчать, що між сторонами відсутні правовідносини із надання послуг/підряду у вигляді здійснення біологічної меліорації, що підтверджує удаваність цього договору;
- прокурор зазначає, що у поданому відзиві на позовну заяву Кілійське МУВГ стверджує, що оплатність оспорюваного договору виражається у пункті 8.4.17 - протягом дії договору відповідно до вимог Програми здійснювати вилов, з урахуванням біологічних показників для рослиноїдних риб та раків, а також, при необхідності, проводити вилов хижих та малоцінних видів риби, відповідно до вимог Програми, проте, на переконня прокурора, риби-меліоратори та раки на жодному з етапів біологічної меліорації не потрапляють у власність та/або на баланс Кілійського МУВГ, в свою чергу, такі риби та раки як у стані малька, так і у стані старшовікової риби та раків постійно знаходяться у власності саме ТОВ «Дунайагросервіс», у зв'язку з цим, твердження Кілійського МУВГ, що оплата за спірним договором відбувається шляхом вилучення старшовікової риби та раків, які йому не належать, на переконання прокурора, є недоречним та надуманим;
- прокурор не погоджується із твердженням Кілійського МУВГ, що визнання недійсним договору призведе до значного погіршення стану водного середовища, заростання, масового розвитку фітопланктону, критичного рівня води в аванкамерах насосних станцій, погіршення гідробіологічного стану водойми тощо, оскільки з моменту будівництва природно-штучного біомеліоративного комплексу, до якого входить канал «Кофа», не пізніше початку 1980-х років, жодного разу не вживались саме такі заходи із біологічної меліорації та відповідно за 40 років таких «жахливих» наслідків у водоймі не відбулось.
06.09.2022 за вх.№18525/22 до суду від прокурора надійшла заява про зміну предмету позову, яку судом у протокольній формі прийнято до розгляду. В поданій заяві, прокурор вказав про допущену помилку в прохальній частині позовної заяви та виклав позовні вимоги в наступній редакції:
- визнати недійсним договір №408 по біологічному очищенню (біомеліорації) каналу «Кофа» від 31.07.2020, укладений між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунайагросервіс»;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайагросервіс» звільнити штучну водойму канал «Кофа» площею 9,6 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.
06.09.2022 за вх.№18634/22 до суду від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив, які прийнято судом до розгляду. У наданих запереченнях відповідач-2 вказує:
- відповідач-2 зазначає, що керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області не зробив достатньо, щоб унеможливити розгляд в судовому порядку, оскільки для вирішення питання і недоведення справи до суду прокурор мав би звернутись до Кілійського МУВГ, а не до Ізмаїльської районної державної адміністрації з листом про порушення, якщо таке було виявлено, та приведення документів до таких, що відповідають чинному законодавству, але цього прокурор не зробив;
- відповідач-2 зауважує, що позов подано не в інтересах заінтересованого органу та на думку відповідача-2 прокуратура повинна була звернутись, до Кілійської територіальної громади, на території якої знаходиться водойма, а в разі неналежного виконання своїх обов'язків Кілійською ОТГ, звертатись до Ізмаїльської райадміністрації чи до суду;
- відповідач-2 зазначає, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, проте відповідач-2 вважає, що прокурором зовсім не доведено порушення інтересів держави, не надано жодного доказу, не зазначені збитки держави, не обґрунтовано жодного порушення інтересів держави;
- щодо доводів прокурора, якими піддається сумніву, що спірний договір є змішаним, а насправді приховує договір позички, відповідач-2 звертає увагу, зокрема, на судову практику, а саме позицію Верховного Суду у справі №910/1801/21, де зазначено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір) та предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, який не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності.
12.09.2022 за вх.№19232/22 до суду від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, які прийнято судом до розгляду. У наданих запереченнях відповідач-1 вказує:
- відповідач-1 зазначає, що Кілійським МУВГ було дотримано вимог затвердженої Методології проведення конкурсу; було розміщено відповідне повідомлення про впровадження договору; схвалено зазначену пропозицію на засіданні технічної ради та укладено відповідний договір із виконавцем;
- щодо доводів прокурора стосовно самостійного проведення Кілійським МУВГ робіт із меліорації без залучення сторонніх осіб, відповідач-1 звертає увагу на те, що Кілійське МУВГ є неприбутковою організацією, основною метою якого є забезпечення питною та технічною водою водокористувачів громади, несення фінансового тягаря щодо впровадження заходів з біологічного очищення водойм є фактично неможливим через брак коштів;
- відповідач-1 зауважує, що позиція прокурора ґрунтується на власному, довільному та вибірковому цитуванні Методології та Програми ПШБК з метою створення негативної оцінки у суду до угоди, що оспорюється; прокурором не наведено належних та допустимих доказів, які могли б засвідчити факт знаходження сторін оспорюваного договору у правовідносинах позички, а не у правовідносинах з надання послуг з біологічного очищення.
19.09.2022 за вх.№20037/22 до суду від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без його участі, яке у протокольній формі судом задоволено.
У підготовчому засіданні 27.09.2022 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст.ст. 177, 185 ГПК України про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.10.2022 о 10:00.
11.10.2022 за вх.№22126/22 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про залучення доказів до матеріалів справи та додаткові документи, які залучені судом до матеріалів справи, а саме: угоду №2 від 30.09.2022 про внесення змін до договору №408 від 31.07.2020.
20.10.2022 за вх.№23363/22 до суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі, яке у протокольній формі задоволено судом.
У судовому засіданні 25.10.2022 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення розгляду справи на 09.11.2022 о 16:00.
26.10.2022 за вх.№2384/22 до суду від прокурора надійшли письмові пояснення, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях прокурор зазначає обставини стосовно укладення сторонами оспорюваного договору угоди №2 від 30.09.2022 та зауважує, що зазначена угода №2 укладена під час судового розгляду, не містить істотних змін до договору, є формальною та укладена з метою уникнення цивільно-правової відповідальності. Окрім того, прокурор, проаналізувавши вказану угоду, доходить висновку про зведення до формальної зміни слів «надання водойми у користування» на «надання безперешкодного доступу до водойми» та одночасно, навіть за таких змін, на думку прокурора оспорюваний договір залишається удаваним правочином.
У судовому засіданні 09.11.2022 прокурор підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.
Представники відповідачів у судовому засіданні 09.11.2022 просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача у підготовчі та судові засідання не з'явився, просив суд розглядати справу без його участі, що судом у протокольній формі задоволено.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Справа №916/1712/22 розглядалась судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від учасників справи не надійшло.
В судовому засіданні 09.11.2022 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 09.11.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Між тим, повний текст рішення складено 09.12.2022 у зв'язку з введенням в м. Одесі екстрених відключень електроенергії через масовані атаки країни-агресора, обстріл об'єктів критичної інфраструктури, тривалу відсутність електроенергії у суді, нестабільність в роботі системи діловодства.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, представників відповідачів, господарський суд встановив:
Розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 15.01.1998 №21 Придунайському управлінню зрошувальних систем м. Кілія Кілійського району (нині - Кілійському міжрайонному управлінню водного господарства) передано в постійне користування земельну ділянку площею 533,55 га для будівництва та експлуатації міжгосподарських мереж, об'єктів та споруд водного господарства, на підставі якого видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ОД №000538 від 16.06.1998 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №22. На вказаній земельній ділянці, зокрема, розташований підвідний канал «Кофа» площею 9 га, який проходить територією Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.
Протоколом №3 технічної ради Кілійського міжрайонного управління водного господарства від 08.05.2020, зокрема, затверджено Програму «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства»; доручено до 09.05.2020 розмістити Програму на сайті Управління для ознайомлення.
В матеріалах справи наявна Програма «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства», затверджена директором Науково-дослідного інституту «Держводекологія» та погоджена начальником Кілійського МУВГ. Зазначену Програму було розроблено на підставі зареєстрованого 12.10.2015 Державною службою інтелектуальної власності України Патенту на корисну модель №101959 «Спосіб покращення природної якості води та ефективності роботи спеціальних об'єктів водозабезпечення шляхом створення природно-штучного біомеліоративного комплексу».
Також в матеріалах справи наявна Методологія запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водних екосистем шляхом формування природно-штучного біомеліоративного комплексу, яка розроблена відповідно до рішення Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування від 01.11.2019 №10/3, погоджена вченою радою ДЗ «ДЕА» (протокол №3-2 від 18.05.2020), вченою радою НДІ «Держводекологія» (протокол №04/20 від 28.04.2020), науково-технічною радою Держводагентства (протокол №2 від 23.12.2020) та затверджена ректором ДЗ «ДЕА» (дата затвердження відсутня), першим заступником голови Держводагентства (дата затвердження відсутня) та директором HДІ «Держводекологія». Пунктом 3.3 Методології визначені основні умови організації робіт із запровадження ПШБК.
Листом від 31.07.2020 за вих.№2 ТОВ «Дунайагросервіс» запропонував Кілійському МУВГ свої послуги щодо реалізації Програми та проведення робіт з біомеліорації на каналі «Кофа» та підводному каналі на острові Степовий.
В матеріалах справи наявний протокол №10 від 31.07.2020 технічної ради Кілійського МУВГ по розгляду листа ТОВ «Дунайагросервіс» щодо реалізації Програми «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства», за наслідком засідання якої було вирішено погодити ТОВ «Дунайагросервіс» пропозицію щодо наміру проведення робіт з біомеліорації на каналі «Кофа» та підводному каналі на острові Степовий при дотриманні та виконанні умов Програми «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства» в частині робіт з біомеліорації на каналі «Кофа» та підводному каналі на острові Степовий, а також доручено юрисконсульту підготувати проект відповідного договору.
31.07.2020 між Кілійським міжрайонним управління водного господарства (замовник, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунайагросервіс» (виконавець, відповідач-2) укладений договір по біологічному очищенню (біомеліорації) каналу «Кофа».
Відповідно до п.1.1 договору за завданням замовника виконавець зобов'язується на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк роботи, а замовник зобов'язався надати виконавцю у часткове користування для цілей цього договору канал «Кофа» Кілійського міжрайонного управління водного господарства (фронт робіт) і прийняти від виконавця роботи. Роботи, вказані у п.1.1 договору, це роботи з біомеліорації (біологічного очищення від водної рослинності та біоперешкод) каналу «Кофа» загальною площею водного дзеркала 9,6 га, шляхом забезпечення вселення, відтворення і життєдіяльності рослиноїдних риб-меліораторів, раків, іншої іхтіофлори і іхтіофауни, поліпшення умов їх існування та регулювання їх чисельності шляхом добування (вилову) для досягнення мети договору. При виконанні робіт сторони керуються Програмою «Створення природно-штучно біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства», розробленою на підставі Патенту на корисну модель №101959, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 12.10.2015. (далі іменується «Програма»). Риби-меліоратори та раки в даному договорі є власністю виконавця і виступають інструментом (матеріально-товарними цінностями (МТЦ) виконання робіт по досягненню мети договору.
Згідно з п.п. 1.2-1.3 договору метою договору є максимальна можлива очистка каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто та зоопланктону, інших домішок біологічного походження з метою зменшення витрат при його експлуатації та витрат на подачу води водокористувачам, а також формування води високої якості і збереження об'ємів води. Склад, обсяги і строки робіт, що доручаються до виконання виконавцю, визначені календарним графіком робіт (додаток до договору №1).
За п.1.7 договору у виконавця не виникає прав власності на водний об'єкт, ця угода не приховує передачу його в оренду виконавцю.
У відповідності до п.2.1 договору наслідком виконаних робіт за даним договором є біологічне очищення водойми від надлишкової рослинності та біоперешкод, пригнічення розвитку різних груп гідробіонтів та зниження трофності водойми.
Згідно з п.2.2 договору кількісним та якісним показником предмету договору - є доведення (зниження) заростання макрофітами до 15% площі акваторії водойми (зменшення кількісних показників розвитку фітопланктону на 50%), і інші показники, в строки передбачені календарним планом показників ефективності експлуатації Природно-штучного біомеліоративного комплексу (надалі - ПШБК).
Відповідно до п.п. 4.1-4.2 договору виконавець розпочне виконання робіт протягом 10 днів з дня надання замовником водойми (фронту робіт). Невід'ємною частиною договору є календарний графік робіт, в якому визначаються дати початку та завершення етапів робіт, обумовлених договором. Датою завершення робіт вважається дата закінчення договору.
За п.п. 5.1-5.2 договору забезпечення робіт матеріальними і меліоративними ресурсами, в т.ч. забезпечення авторського нагляду, наукового контролю і моніторингу за ПШБК здійснюються виконавцем за свій рахунок. В окремих випадках за додатковими домовленостями сторін забезпечення матеріальними ресурсами здійснює замовник. Виконавець забезпечує та контролює відповідність матеріальних ресурсів вимогам, установленим нормативними актами і необхідним для виконання робіт.
Згідно з п.п. 6.1-6.3 договору водойма надається виконавцю в порядку, передбаченому договором, і оформлюється відповідним актом приймання-передачі. Виконавець зобов'язаний у розумний строк інформувати замовника про: хід виконання робіт, у тому числі про відхилення від графіка їх виконання; забезпечення виконання робіт матеріальними ресурсами; результати здійснення контролю за якістю виконуваних робіт, матеріальних ресурсів. Контроль за відповідністю робіт і матеріальних ресурсів замовник здійснює самостійно та/або з залученням спеціалізованих організацій.
Згідно з п.6.6 договору виконавець з моменту укладання договору здійснює контрольні вилови з метою визначення кількісного, видового та вікового складу водних гідро біонтів; вживав заходи з метою виявлення та попередження інфекційних та інвазійних захворювань гідробіонтів.
Відповідно до п.7.1 договору сторони погодили, що приймання-передача робіт проводиться в порядку, встановленому чинним законодавством України та договором, та оформлюється актом приймання-передачі (додаток №2 до договору).
За п.п. 7.5-7.6 договору після завершення виконання робіт виконавець не може мати жодних претензій до замовника по кількості риб-меліораторів та раків, що залишились у водному об'єкті; роботи приймаються щороку, до 29 грудня року, в якому виконувались роботи.
У відповідності до п.8.2.1 договору замовник зобов'язаний забезпечити своєчасну, згідно календарного графіка робіт, передачу виконавцю фронту робіт, передати у той же час інші необхідні для виконання договору вихідні дані відповідно до договору.
Відповідно до п.п. 8.4.1-8.4.3 договору виконавець зобов'язаний у строк, згідно з умовами договору, Програми, вимогами чинного законодавства та іншими вимогами, що звичайно ставляться до такого виду робіт, виконати передбачені договором роботи та забезпечити охорону майнової цілісності ПШБК.
Згідно з п.8.4.17 договору виконавець зобов'язаний протягом дії договору відповідно до вимог Програми здійснювати вилов, з урахуванням біологічних показників для рослиноїдних риб та раків, а також, при необхідності, проводити вилов хижих та малоцінних видів риби, відповідно до вимог Програми.
За п.11.1 договору цей договір набирає чинності з моменту прийняття на баланс Управління гідротехнічної споруди (канал «Кофа») згідно наказу Держводагентства від 25.06.2020 № 95-б «Про безоплатну передачу державного майна», про що замовник зобов'язується письмово повідомити виконавця у місячний термін та діє до 31.12.2040 року, у разі якщо до 01.05.2040 року жодна із сторін письмово не заявить про намір закінчити договір, він вважається продовженим (пролонгованим) строком на 15 років на тих самих умовах.
У відповідності до п.п. 11.2-11.3 договору після закінчення строку дії договору виконавець повертає об'єкт замовнику протягом 1 місяця. Зміни в договорі можуть бути внесені за взаємною домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до договору.
Згідно з п.12.1 договору правовідносини, що виникають з договору або пов'язані з ним, у тому числі, з його дійсністю, укладанням, виконанням, зміною та припиненням, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору регулюються договором та нормами чинного законодавства України, а також застосуваними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.
Додаток №1 «Календарний графік робіт» до договору №408 від 31.07.2020 визначає графік формування ПШБК на каналі «Кофа», в якому в тому числі погоджено вид біомеліоранта, кількість, наважка, термін вселення, режими температур та вміст кисню.
31.07.2020 сторонами договору №408 підписано додаток №5 «Акт прийому-передачі фронту робіт», відповідно до якого замовник передає, а виконавець приймає водойму, площею водного дзеркала 9,6 га каналу «Кофа» (фронт робіт) для виконання робіт відповідно до договору.
Додаток №6 до договору №408 від 31.07.2020 визначає календарний план показників ефективної експлуатації ПШБК на 2020-2023 роки.
Додатком №7 до договору №408 від 31.07.2020 сторони погодили нормативні показники формування ПШБК та нормативи вилучення старшовікових груп риб на третій рік функціонування ПШБК на каналі «Кофа» із зазначенням, що у наступні роки вселення відбуватиметься за результатами іхтіологічних, гідрохімічних та гідробіологічних досліджень; наступні роки відбувається обов'язкова заміна старшовікових особин риб-вселенців наважкою від двох кілограмів та вище, з метою уникнення канібалізму, заморів та перезариблення водного об'єкту; вилучення старшовікових груп вселенців відбуватиметься на третій рік від першого року вселення водних біоресурсів; вилучення старшовікових туводних хижих видів риб (окунь, щука, судак, сом тощо), які можуть нести загрозу для молоді вселених видів, відбуватиметься постійно, в спосіб та знаряддями лову, що зазначені в розділі 11.
В матеріалах справи наявний акт вселення риб-біомеліораторів в канал «Кофа» по договору №408 від 31.07.2020.
До матеріалів справи на підтвердження правової позиції відповідачем-1 надано:
- лист від 22.11.2021 Інституту водних проблем і меліорації НААН України, адресований голові Одеської обласної державної адміністрації про запобігання біологічним перешкодам водних екосистем та евтрофікації, в якому, зокрема визначено, що найбільш ефективним науково-обґрунтованим способом запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водним екосистемам є «Методологія запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водних екосистем шляхом формування природно-штучного біомеліоративного комплексу» та запропоновано розглянути питання щодо можливості розроблення та запровадження біомеліоративних заходів на водних об'єктах області, що дозволить проводити дієві екологічні заходи суттєвою економією коштів на очищення водойм;
- лист від 02.12.2021 Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, адресований Басейновому управлінню водних ресурсів річок Причорномор'я та нижнього Дунаю, ДУ «Інститут морської біології» НАН України, Управлінню державного агентства рибного господарства у Одеській області, Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради, стосовно листа Інституту водних проблем і меліорації НААН України щодо запобігання біологічним перешкодам водних екосистем та евтрофікації та можливості проведення запропонованих заходів в області;
- лист-відповідь від 08.12.2021 Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор'я та нижнього Дунаю на лист Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації від 02.12.2021, в якому, зокрема, визначено, що Програма «Створення природно-штучного біомеліративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства» реалізується на водних об'єктах різних типів, зокрема, на каналі «Кофа» та для виконання відповідних заходів по біомеліоративному очищенню з підрядниками були укладені договори підряду по біологічному очищенню та станом на 07.12.2021 Програма знаходиться в стані реалізації.
18.01.2022 Одеською обласною прокуратурою направлено лист Ізмаїльської районної державної адміністрації за №12-77вих-22 із зазначенням, що прокуратурою вивчаються підстави для представництва інтересів держави в суді у сфері охорони навколишнього природного середовища та проханням повідомити обласну прокуратуру про обізнаність райдержадміністрації про укладання Кілійським МУВГ договорів по біологічному очищенню (біомеліорації) штучних водойм, а також вжиті заходи, у тому числі шляхом звернення до суду із позовами про визнання недійсними таких договорів.
Листом від 31.01.2022 за №01/01-33/146/335 Ізмаїльська районна державна адміністрація Одеської області у відповідь на лист прокуратури від 18.01.2022 повідомила, що за результатами проведеної роботи Ізмаїльська районна державна адміністрація направила матеріали до Ізмаїльської окружної прокуратури для проведення перевірки законності дій посадових осіб Кілійського міжрайонного управління водного господарства в частині укладання договорів біомеліорації, законних підстав розпорядження державним майном та вжиття заходів реагування в межах наданої компетенції.
13.07.2022 Ізмаїльською окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” направлено Ізмаїльській районній державній адміністрації повідомлення №59-3059вих-22 про те, що встановлено підстави для представництва інтересів держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації в позові до Кілійського міжрайонного управління водного господарства та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайагросервіс» про визнання недійним договору №408 від 31.07.2020 по біологічному очищенню каналу «Кофа» та зобов'язання звільнити штучну водойму.
В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор у позовній заяві вказує на порушення вимог Земельного та Водного кодексів України, Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про аквакультуру» при розпорядженні Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства земельною ділянкою водного фонду з розташованим на ній водним об'єктом, а саме канал «Кофа» площею 9,6 га та на укладення з ТОВ «Дунайагросервіс» удаваного правочину, що за своєю правовою природою є саме договором позички, укладення якого регулюється положеннями ЦК України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а ТОВ «Дунайагросервіс» фактично користується та володіє земельною ділянкою за рахунок власного обладнання, інвентарю, водних біоресурсів.
В процесі розгляду справи 30.09.2022 між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунайагросервіс» укладено угоду №2 про внесення змін до договору №408 по біологічному очищенню (біомеліорації) каналу «Кофа», якою викладено деякі пункти договору та додатків до договору в новій редакції наступного змісту:
- п.1.1 «За завданням замовника виконавець зобов'язується на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк роботи, а замовник зобов'язується надати виконавцю безперешкодний доступ до каналу «Кофа» Кілійського міжрайонного управління водного господарства для цілей цього договору (фронт робіт) і прийняти від виконавця роботи та погодити визначену договором винагороду»;
- п.4.1 «Виконавець розпочне виконання робіт з дня забезпечення безперешкодного доступу виконавця до водойми (фронту робіт) і завершить виконання робіт в термін, передбачений календарним графіком роботи»;
- доповнено договір п.6.7: «Додаткова (надлишкова) кількість риб - меліораторів і раків - отриманих в процесі біологічного очищення водойми є власністю виконавця, і використовується для відшкодування своїх витрат при виконанні робіт, що і вважається винагородою виконавця за виконані роботи»;
- п.8.2.1 «Забезпечити своєчасний, безперешкодний доступ виконавця до водойми (фронту робіт), передати у той же час інші необхідні вихідні дані відповідно до договору»;
- доповнено договір п.8.3.4: «Безперешкодного доступу до водойми (фронту робіт) для виконання предмету договору на весь період дії договору»;
- п'ятий абзац додатку №5 викладено в редакції: «Замовник надає виконавцю безперешкодний доступ до водойми, площею водного дзеркала 9,6 га каналу Кофа» (фронт робіт) для виконання робіт відповідно до договору».
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
Отже, прокурор звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Як вказує прокурор, звернення з даним позовом зумовлено потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства.
Правочин з ТОВ «Дунайагросервіс» щодо земель державної власності водного фонду, на думку прокурора, грубо порушує інтереси держави у сфері ефективного використання земельних ресурсів та установленого чинним законодавством порядку розпорядження землями державної власності.
Як вказує прокурор, Ізмаїльська районна державна адміністрація є суб'єктом, до компетенції якого віднесено повноваження на розпорядження спірною земельною ділянкою з розташованим на ній водним об'єктом - каналом «Кофа».
Як вбачається з наявних матеріалів справи, прокурором було направлено лист від 18.01.2022 за №12-77вих-22 до Ізмаїльської районної державної адміністрації щодо обставин порушень інтересів держави при укладенні Кілійським МУВГ з ТОВ «Дунайагросервіс» договорів по біологічному очищенню (біомеліорації), зокрема, стосовно каналу «Кофа».
Листом від 31.01.2022 за №01/01-33/146/335 Ізмаїльська районна державна адміністрація повідомила про те, що за результатами проведеної роботи направлено матеріали до Ізмаїльської окружної прокуратури для проведення перевірки.
В подальшому, прокурор звернувся до позивача з повідомленням №59-3059вих-22 від 13.07.2022 в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про намір звернутися до суду із відповідним позовом.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про дотримання прокурором вимог, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» для представництва прокурором інтересів держави в суді та можливості розгляду позовних вимог по суті.
Виходячи з наявних матеріалів справи, прокурор при зверненні до суду з даним позовом посилається на обставини того, що укладений між відповідачами договір по біологічному очищенню (біомеліорації) каналу «Кофа» від 31.07.2020 №408 суперечить положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, а має ознаки договору позички. Вказаний договір прокурор вважає удаваним правочином, оскільки його було вчинено для приховання іншого правочину, а саме - договору позички нерухомого майна у вигляді земельної ділянки з розташованим на ній водним об'єктом - каналом «Кофа».
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно з ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Верховним Судом України в постанові від 07.09.2016 по справі № 6-1026цс16 було зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють однин правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.
Отже, вирішуючи питання щодо наявності підстав для визнання спірного договору недійсним, суд, перш за все, вважає за необхідне надати оцінку правовій природі спірного договору.
Прокурор наголошує, що укладений між сторонами договір за своїм змістом хоча і схожий на договір підряду та договір про надання послуг, але аналіз його положень, а також суть фактичних правовідносин, які склалися між його учасниками, дає підстави стверджувати, що насправді він є прихованим договором позички.
В свою чергу відповідачі наполягають, що укладений правочин є змішаним договором, який містить у собі елементи договорів про надання послуг та підряду і наявності відносин позички з його умов не слідує.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
За ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
За ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Основні відмінності договору про надання послуг від договору підряду були визначені Верховним Судом, зокрема, в ухвалі від 14.01.2021 по справі №923/1067/19 Верховний Суд вказав, що предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Предметом договору є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються). Всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели. Послуги відрізняються також від робіт. Якщо у зобов'язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб. Натомість своєрідність договору позички полягає в тому, що передаючи річ у користування, позичкодавець не отримує зустрічного задоволення, прямої вигоди. На відміну від договорів про надання послуг/підряду, договір позички укладається для отримання можливості користуватися земельною ділянкою (в тому числі землями, зайнятими об'єктом водного фонду) з використанням її корисних властивостей.
Частиною 1 статті 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
У відповідності до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст.ст. 1130, 1131 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
У постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №910/1801/21 вказано, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч.2 ст. 628 ЦК України). Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Відтак для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об'єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №761/16124/15-ц.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про аквакультуру», аквакультура (рибництво) - це сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.
Абзацом 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про аквакультуру» встановлено, що продукція аквакультури - це одержані в результаті здійснення господарської діяльності всі види об'єктів аквакультури, а також вироблена з них харчова та нехарчова продукція, у тому числі харчова та запліднена ікра, що відносяться до сільськогосподарської продукції.
В матеріалах справи наявна Методологія запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водних екосистем шляхом формування природно-штучното біомеліоративного комплексу, яка визначає, що біомеліорація - діяльність, яка включає комплекс заходів, основною метою яких є відтворення та підтримання природного фонду рівня водних екосистем, очищення поверхневих вод, їх ложа, русла протоків, позбавлення від фіто-та зоообростань занурених гідроспоруд, технологічного обладнання, механізмів, їх частин тощо, шляхом штучного відтворення та науково обґрунтованої інтродукції певної полікультури біомеліорантів, подальше харчове використання яких не є пріоритетом.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
У відповідності до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України” від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України” від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішенні Європейського суду з прав людини “Серявін та інші проти України” (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Проніна проти України” від 18.07.2006 та у справі “Трофимчук проти України” у рішенні від 28.10.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Як встановлено судом, між відповідачами укладено договір №408 від 31.07.2020, з урахуванням внесених сторонами змін.
Виходячи зі змісту договору:
- за завданням замовника виконавець зобов'язується на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк роботи, а замовник зобов'язується надати виконавцю безперешкодний доступ до каналу «Кофа» Кілійського міжрайонного управління водного господарства для цілей цього договору (фронт робіт) і прийняти від виконавця роботи та погодити визначену договором винагороду;
- під час його виконання діє Програма «Створення природно-штучно біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства», розроблена на підставі Патенту на корисну модель №101959, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 12.10.2015 та як було зазначено представниками відповідачів вказана програма є єдиним способом очищення води, який наразі здійснюється;
- метою договору є максимальна можлива очистка каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто та зоопланктону, інших домішок біологічного походження з метою зменшення витрат при його експлуатації та витрат на подачу води водокористувачам, а також формування води високої якості і збереження об'ємів води;
- наслідком виконаних робіт за даним договором є біологічне очищення водойми від надлишкової рослинності та біоперешкод. пригнічення розвитку різних груп гідробіонтів та зниження трофності водойми;
- виконавець зобов'язаний протягом дії договору відповідно до вимог Програми здійснювати вилов, з урахуванням біологічних показників для рослиноїдних риб та раків. А також, при необхідності, проводити вилов хижих та малоцінних видів риби, відповідно до вимог Програми.
Господарський суд вказує, що додатком №6 до спірного договору встановлено Календарний план ефективної експлуатації ПШБК на 2020-2023 роки, з якого, зокрема, вбачається, що:
- для визначення фізичного стану риб-біомеліораторів та складової частини кормової бази передбачено постійне/щодекадне візуальне обстеження та контрольні лови;
- для збереження риб-меліораторів передбачені постійні охоронні заходи;
- для регулювання та ротації чисельності риб-меліораторів передбачено постійне вилучення старшевікових туводних видів риб (окунь, щука, судак).
Господарський суд звертає увагу на те, що постійне виконання певних робіт/послуг не свідчить про те, що канал «Кофа» знаходиться в користуванні у відповідача-2, оскільки наслідком очистки водосховища від надлишкової кількості водної рослинності, фіто- та зоопланктону, інших домішок біологічного походження є можливість ефективної експлуатації цього водосховища саме Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства для подачі води водокористувачам. При цьому кінцевою метою послуг, що надаються, відповідно до умов договору є очистка каналу.
Водночас, господарський суд приймає до уваги, що під час виконання договору №408 діє Програма «Створення природно-штучно біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства», розроблена на підставі Патенту на корисну модель №101959, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 12.10.2015 та виходячи з наявних матеріалів справи як було зазначено відповідачами на зараз вказана програма є єдиним способом очищення води, який наразі здійснюється.
Проаналізувавши умови оспорюваного договору, заслухавши позиції учасників справи, надаючи оцінку правовій природі спірного договору, господарський суд дійшов висновку про те, що договір є змішаним та містить елементи договору про спільну діяльність та договору про надання послуг/робіт, в даному випадку по біологічному очищенню (біомеліорації).
Твердження прокурора про те, що спірний договір є удаваним та містить ознаки договору позички до уваги господарського суду не приймається з огляду на помилковість таких висновків прокурора, оскільки жодних прав та обов'язків щодо земельної ділянки разом з розташованим на ній водним об'єктом ТОВ «Дунайагросервіс» не передавалось, а Кілійське міжрайонне управління водного господарства продовжує володіти та користуватися каналом, виконує в тому числі функції з постачання води, роботи з очищення якої проводяться ТОВ «Дунайагросервіс» на виконання умов договору.
Щодо тверджень прокурора про відсутність у спірному договорі зобов'язань відповідача-1 по здійсненню оплати відповідачу-2 за виконані послуги/роботу, тобто не визначення ціни роботи (надання послуги), яка є істотною умовою для таких видів договорів, господарський суд зазначає, що враховуючи те, що укладений сторонами договір містить в собі елементи договору про спільну діяльність, суть якої є досягнення сторонами певної мети, що не суперечить закону, яка в тому числі включає очищення водного об'єкту відповідача-1, та приймаючи до уваги, що виходячи зі свободи договору відповідачі домовились на певних умовах знайти перетин інтересів кожного відповідача, що для відповідача-2 може полягати і у вилученні надлишкової (старшевікової) кількості риб-біомеліораторів, що на думку суду не суперечить чинному законодавству та не є підставою для визнання договору недійсним.
Господарський суд критично ставиться до тверджень прокурора про те, що з аналізу умов спірного договору вбачається, що ТОВ «Дунайагросервіс» здійснює господарську діяльність у сфері рибництва (аквакультури), оскільки матеріали справи не містять та прокурором не доведено обставини отримання відповідачем-2 товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації (товарна аквакультура). Окрім того, матеріали справи також не містять доказів того, що спірний договір був укладений з метою отримання вищевказаної аквапродукції та її подальшої реалізації (товарна аквакультура) відповідачами по справі, оскільки будь-яких підтверджень реалізації відповідачами риб-меліорантів та раків третім особам до матеріалів справи не надано. Також вилучення старшевікових видів риб та вилов хижих та малоцінних видів риб ґрунтується на умовах договору.
Посилання прокурора на те, що визначені умовами договору роботи могли бути здійснені самим Кілійським МУВГ є необґрунтованими.
Проаналізувавши матеріали справи, надавши оцінку укладеному між відповідачами договору, щодо позовної вимоги про визнання договору №408 від 31.07.2020 недійсним, господарський суд дійшов висновку, що договір не суперечить ГК України, ЦК України, іншим актам законодавства, є волевиявленням сторін договору, які під час його укладення керувались принципом свободи договору, власними інтересами, а сам правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, з огляду на що у суду відсутні підстави для визнання договору №408 від 31.07.2020 недійсним, а отже такі вимоги прокурора є необґрунтованими, недоведеними та не підлягають задоволенню.
Щодо другої вимоги прокурора про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайагросервіс» звільнити штучну водойму канал «Кофа», господарський суд вказує, що така вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним договору, у задоволенні якої судом відмовлено, з огляду на її недоведеність та необґрунтованість, а тому господарський суд доходить висновку про відмову у задоволенні другої позовної вимоги прокурора.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області до Кілійського міжрайонного управління водного господарства та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайагросервіс» про визнання недійсним договору №408 по біологічному очищенню (біомеліорації) каналу «Кофа» від 31.07.2020, укладеного між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунайагросервіс», та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайагросервіс» звільнити штучну водойму канал «Кофа» площею 9,6 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.
Іншого прокурором та позивачем не доведено.
Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на прокурора.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 09 грудня 2022 р. у зв'язку з введенням в м. Одесі екстрених відключень електроенергії через масовані атаки країни-агресора, обстріл об'єктів критичної інфраструктури, тривалу відсутність електроенергії у суді, нестабільність в роботі системи діловодства.
Суддя Ю.С. Бездоля