79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.11.2022 Справа № 914/991/22
Позивач: Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич,
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал», м. Трускавець,
про: стягнення 471 170, 81 грн.
Суддя Синчук М.М.
За участю секретаря судового засідання
Кравчук І.В.
Представники учасників справи:
від позивача: Бердар С.В. - представник;
від відповідача: Авдєєнко В.В. - представник.
Ухвалою від 25.05.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №914/991/22, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 27.06.2022.
Ухвалою від 27.06.2022 суд відклав розгляд справи на 18.07.2022.
Ухвалою від 18.07.2022 суд ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та розгляд справи відкласти на 22.08.2022.
Через канцелярію суду 15.08.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (Вх.№ 17115/22).
Відзив долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 22.08.2022 суд відклав розгляд справи на 19.09.2022.
Через канцелярію суду 24.08.2022 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (Вх.№ 17645).
Відповідь на відзив долучено до матеріалів справи.
Ухвалою від 19.09.2022 суд розгляд справи відклав на 10.10.2022.
Судове засідання 10.10.2022 не відбулося, розгляд справи відклався на 19.10.2022.
Розгляд справи 19.10.2022 відклався на 24.10.2022.
У судовому засіданні 24.10.2022 суд ухвалив закрити підготовче засідання у справі №914/991/22 та призначити до розгляду справи по суті на 23.11.2022.
У судове засідання 23.11.2022 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.
У судове засідання 23.11.2022 представник відповідача з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечив.
У судовому засіданні 23.11.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Аргументи позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач повідомляє, що між сторонами 30.03.2018 був укладений договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення №1306.
На виконання умов договору, позивачем надано послуг з централізованого водопостачання на загальну суму 1 655 152, 42 грн.
Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання в повному обсязі не виконав, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за період з червня 2019 по липень 2019 у розмірі 475 170, 81 грн.
За несвоєчасне виконання умов договору позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 19 042,07 грн., інфляційні втрати у розмірі 145 917, 86 грн., 3% річних у розмірі 64 282, 19 грн.
Аргументи відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить зменшити розмір штрафних санкцій на 100%, оскільки така сума не співмірна з ціною позову, окрім того відповідач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» є збитковим підприємством та станом на день подання відзиву йому загрожує банкрутство.
Ще одною обставиною, яка є важливою для вирішення питання про покладення на відповідача договірної відповідальності у вигляді неустойки, як вказує відповідач, є наявність у відповідача зобов'язань із виконання судових рішень, якими вже стягнуто з ТОВ «Трускавецький водоканал» на користь КП «Дрогобичводоканал» заборгованість зі сплати за надані послуги, яка включає в себе також і пеню. Рішення у справі №914/784/17 від 18.10.2017 року, виконання якого розстрочено ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.12.2017 року, відповідно до якої ТОВ «Трускавецький водоканал» зобов'язано щомісячно сплачувати на користь КП «Дрогобичводоканал» 64 704, 46 грн. Термін погашення до 30.11.2020 року. Рішення справі №914/1397/18 від 25.09.2018 року, виконання якого розстрочено ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.10.2018 року, відповідно до якої ТОВ «Трускавецький водоканал зобов'язано щомісячно сплачувати на користь КП «Дрогобичводоканал» 22 594, 12 грн. Термін погашення до 29.11.2019 року Рішення у справі №914/692/18 від 20.02.2019 року, яким стягнуто з ТОВ «Трускавецький водоканал» на користь КП «Дрогобичводоканал» 5 151 281,88 грн. Рішенням у справі №914/1400/19 від 20.11.2019 яким стягнуто з ТОВ «Трускавецький водоканал» на користь КП «Дрогобичводоканал» 3 129 073,10 грн. Рішення у справі №914/2839/21 від 04.04.2022, яким стягнуто з ТОВ «Трускавецький водоканал» на користь КП «Дрогобичводоканал» 1 167 697,91 грн. Таким чином у випадку нарахування відповідачу договірних штрафних санкцій господарська діяльність ТОВ «Трускавецький водоканал» буде зведена до оплати штрафних санкцій позивачу та виконання вже існуючих судових рішень, що призведе до неминучого нарощення боргів за вже надані КП «Дрогобичводоканал» послуги, що матиме наслідком неплатоспроможність відповідача.
Обставини справи встановлені судом.
Тридцятого березня 2018 між КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради (Позивач, Виробник) та ТОВ «Трускавецький водоканал» (Відповідач, Споживач) укладено Договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення № 1306, згідно з яким Виробник зобов'язується надавати Споживачу послуги з централізованого водопостачання та водовідведення на умовах цього Договору. Споживач зобов'язується проводити відбір води та скидати стічні води у каналізаційні мережі Виробника у межах обсягів та на умовах передбачених цим Договором, а також своєчасно оплачувати спожиті послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених Договором (пункт 1.1. Договору).
Тридцять першого березня 2019 року сторони підписали додаткову угоду №1 до Договору №1306 якою внесли зміни до деяких пунктів договору.
Згідно з п 4.1, 4.2. Договору (зі змінами №1 від 31.03.2019) Тарифи на послуги з централізованого водопостачання - 7, 13 гривень за 1 м3 з ПДВ, з централізованого водовідведення - 2, 20 гривень за 1 м3 з ПДВ. Тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення є державними регульованими тарифами, які затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а відтак можуть бути змінними впродовж терміну дії цього Договору.
Відповідно до п. 5.3. Договору, споживач зобов'язується проводити оплату за отримані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення шляхом повного перерахування коштів платіжним дорученням в такі терміни: до 30 числа кожного поточного місяця споживач зобов'язується здійснити остаточну оплату за спожиті послуги з централізованого водопостачання і водовідведення у поточному місяці. За несвоєчасне виконання своїх грошових зобов'язань згідно цього Договору споживач зобов'язується сплатити на користь виробника пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, а в частині невиконаних грошових зобов'язань - до їх повного виконання. Якщо жодна із Сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору не заявить письмово про намір розірвати цей Договір, він вважається продовженим на той самий строк і діє на тих самих умовах (пункт 11.1 Договору зі змінами №1 від 31.03.2019).
На виконання умов договору за період з червня липня 2019 Комунальне підприємство «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради надало Товариству з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» послуги з централізованого водопостачання на суму 1 655 152, 42 грн, що підтверджується актом про скид стоків з 25.06.2019 по 09.07.2019 вих. № 872 від 25.07.2019; акт №ОУ-0005190 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 25.07.2019 на суму 1 655 152,42 грн.
Відповідач свій обов'язок з оплати за отримані послуги виконав частково на загальну суму 1 182 981,61 грн, що підтверджується реєстрами платежів ТзОВ «Трускавецький водоканал» з оплати послуг наданими суду позивачем, що не оспорюється відповідачем.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати вартості послуг, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 471 170, 81 грн основного боргу, 19 042, 07 грн пені, 145 917, 86 грн інфляційних, 64 282, 19 грн 3% річних.
При прийнятті рішення, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, надають послуги з водовідведення, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води та/або послуг з водовідведення, станом джерел, систем питного водопостачання та водовідведення, а також споживачів питної води та/або послуг з водовідведення.
Статтею 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», передбачено, що послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» на підставі договору з:
підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням;
підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення;
об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення водовідведення на підставі укладених ними договорів;
власниками будинків, що перебувають у приватній власності;
індивідуальними і колективними споживачами житлово-комунальних послуг, визначеними Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
У ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що:
виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;
виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;
комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Відповідно до п. 1 ч. 2. виробник зобов'язаний укласти договір з виконавцем (споживачем) про умови надання житлово-комунальних послуг.
З огляду на викладене, надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення здійснюється виключно на договірних засадах.
Як встановлено судом, 30.03.2018 сторонами було укладено договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення №1306.
Тридцять першого березня 2019 року сторони підписали додаткову угоду №1 до Договору №1306 якою внесли зміни до деяких пунктів договору.
Згідно з п 4.1, 4.2. Договору (зі змінами №1 від 31.03.2019) Тарифи на послуги з централізованого водопостачання - 7, 13 гривень за 1 м3 з ПДВ, з централізованого водовідведення - 2, 20 гривень за 1 м3 з ПДВ. Тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення є державними регульованими тарифами, які затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а відтак можуть бути змінними впродовж терміну дії цього Договору.
Відповідно до п. 5.3. Договору, споживач зобов'язується проводити оплату за отримані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення шляхом повного перерахування коштів платіжним дорученням в такі терміни: до 30 числа кожного поточного місяця споживач зобов'язується здійснити остаточну оплату за спожиті послуги з централізованого водопостачання і водовідведення у поточному місяці.
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, а в частині невиконаних грошових зобов'язань - до їх повного виконання. Якщо жодна із Сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору не заявить письмово про намір розірвати цей Договір, він вважається продовженим на той самий строк і діє на тих самих умовах (пункт 11.1 Договору зі змінами №1 від 31.03.2019).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
На виконання умов договору за період червня - липня 2019 Комунальне підприємство «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради надало Товариству з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» послуги з централізованого водопостачання на суму 1 655 152, 42 грн, що підтверджується актом про скид стоків з 25.06.2019 по 09.07.2019 вих. № 872 від 25.07.2019; акт №ОУ-0005190 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 25.07.2019 на суму 1 655 152,42 грн.
Відповідач свій обов'язок з оплати за отримані послуги виконав частково на загальну суму 1 182 981,61 грн, що підтверджується реєстрами платежів ТзОВ «Трускавецький водоканал» з оплати послуг наданими суду позивачем, що не оспорюється відповідачем.
Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги складає 472 170, 81 грн.
Позивач в прохальній частині позовної заяви, просить стягнути суму основної заборгованість за надані послуги в розмірі 471 170, 81 грн, враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 471 170, 81 грн підлягають задоволенню.
Щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд вказує наступне.
В відзиві на позовну заяву відповідач просить суд зменшити розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних на 100%, вказуючи на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» є збитковим підприємством та станом на день подання відзиву йому загрожує банкрутство.
Ще одною обставиною, яка є важливою для вирішення питання про покладення на відповідача договірної відповідальності у вигляді неустойки, як вказує відповідач, є наявність у відповідача зобов'язань із виконання судових рішень, якими вже стягнуто з ТОВ «Трускавецький водоканал» на користь КП «Дрогобичводоканал» заборгованість зі сплати за надані послуги, яка включає в себе також і пеню. Рішення у справі №914/784/17 від 18.10.2017 року, виконання якого розстрочено ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.12.2017 року, відповідно до якої ТОВ «Трускавецький водоканал» зобов'язано щомісячно сплачувати на користь КП «Дрогобичводоканал» 64 704, 46 грн. Термін погашення до 30.11.2020 року. Рішення справі №914/1397/18 від 25.09.2018 року, виконання якого розстрочено ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.10.2018 року, відповідно до якої ТОВ «Трускавецький водоканал зобов'язано щомісячно сплачувати на користь КП «Дрогобичводоканал» 22 594, 12 грн. Термін погашення до 29.11.2019 року Рішення у справі №914/692/18 від 20.02.2019 року, яким стягнуто з ТОВ «Трускавецький водоканал» на користь КП «Дрогобичводоканал» 5 151 281,88 грн. Рішенням у справі №914/1400/19 від 20.11.2019 яким стягнуто з ТОВ «Трускавецький водоканал» на користь КП «Дрогобичводоканал» 3 129 073,10 грн. Рішення у справі №914/2839/21 від 04.04.2022, яким стягнуто з ТОВ «Трускавецький водоканал» на користь КП «Дрогобичводоканал» 1 167 697,91 грн. Таким чином у випадку нарахування відповідачу договірних штрафних санкцій господарська діяльність ТОВ «Трускавецький водоканал» буде зведена до оплати штрафних санкцій позивачу та виконання вже існуючих судових рішень, що призведе до неминучого нарощення боргів за вже надані КП «Дрогобичводоканал» послуги, що матиме наслідком неплатоспроможність відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 233 Господарського кодексу України закріплено право суду зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Виходячи з конкретних обставин справи, суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільняти повністю боржника від їх сплати. При цьому, право суду на зменшення, зокрема пені, застосовується в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
Вимогами ч. 3 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, вирішуючи питання, в тому числі й з власної ініціативи, про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює: чи є даний випадок винятковим, ступінь виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення виконання, наслідки порушення зобов'язання, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінка винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення).
Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивач у відповіді на відзив зазначає, що непокритий прибуток Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради сягнув 62 000 000 грн, згідно з фінансовою звітністю малого підприємства за 2021, та вказує, що систематичне прострочення оплат ТОВ «Трускавецький водоканал» наданих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення призводить до катастрофічного збільшення кредиторської заборгованості КП «Водоканал».
Аналізуючи обставини спору, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи вищевикладене, та те, що згідно з рішеннями суду які набрали законної сили, відповідач систематично прострочує оплати Комунальному підприємству «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради та належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 100%.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Згідно абз. 3 п. 5.3. договору за несвоєчасне виконання своїх грошових зобов'язань згідно з цим договором суб'єкт зобов'язується сплатити на користь виробника пеню в розмірі однієї облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З врахуванням цих положень позивачем нараховано пеню у розмірі 19 042,07 грн., інфляційні втрати у розмірі 145 917, 86 грн., 3% річних у розмірі 64 282, 19 грн Судом перевірено розрахунок пені, 3% річних, інфляційних та встановлено, що такі нараховано правильно.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення в повному обсязі.
Судові витрати.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судовий збір за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд -
1.Позов задовольнити.
2.Сягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» (82200, м. Трускавець, вул. І. Франка, 59; код ЄДРПОУ 33086713) на користь Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області (82100, м. Дрогобич, вул. Федьковича, 11, код ЄДРПОУ 03348910) заборгованість за надані послуги з централізованого водовідведення у розмірі 471 170, 81 грн., пеню у розмірі 19 042,07 грн., інфляційні втрати у розмірі 145 917, 86 грн., 3% річних у розмірі 64 282, 19 грн та 8 416, 95 грн сплаченого судового збору.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено 05.12.2022.
Суддя Синчук М.М.