ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.11.2022Справа № 910/429/22 (910/3293/22)
за заявою Арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича
(свідоцтво № 143 від 15.04.2013)
до 1) Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк»
(ідентифікаційний код 23697280)
2) Товариства з обмеженою відповідальністю
«Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» (ідентифікаційний код 35917124)
про визнання недійсним договору іпотеки
у межах справи № 910/429/22
за заявою Акціонерного товариства «Закритий Недиверсифікований
Венчурний Корпоративний Інвестиційний
Фонд «Фьюче Інвестментс» (ідентифікаційний код: 42732781)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхім»
(ідентифікаційний код: 32716564)
про банкрутство
Суддя Омельченко Л.В.
За участю секретаря судового засідання Олійника Б.М.
Особи, які беруть участь у справі:
від позивача - адвокат Леонов К.Ю., що діє на підставі ордеру серії AI № 1244581 від 27.06.2022;
від відповідача 1 - не з'явився;
від відповідача 2 - не з'явився
Розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Гусар Іван Олексійович (свідоцтво на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 143 від 15.04.2013) звернувся до Господарського суду м. Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» (ідентифікаційний код 23697280) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» (ідентифікаційний код 35917124) про визнання недійсним договору поруки № 352/2021/РівнОД-КБ-НВКЛ-ПЗ від 23.06.2021, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укргазбанк» (ідентифікаційний код 23697280) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліхім» (ідентифікаційний код: 32716564), про визнання недійсним договору іпотеки № 352/2021/РівнОД-КБ-НВКЛ-11 від 23.06.2021, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укргазбанк» (ідентифікаційний код 23697280) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліхім» (ідентифікаційний код: 32716564), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. та зареєстрованого у реєстрі за номером 2042, а також припинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів, зареєстрованих на підставі Договору іпотеки № 352/2021/РівнОД-КБ-НВКЛ-11 від 23.06.2021, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укргазбанк» (ідентифікаційний код 23697280) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліхім» (ідентифікаційний код: 32716564), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. та зареєстрованого у реєстрі за номером 2042.
Звертаючись із позовом до суду Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що із умов договорів не вбачається винагороди ТОВ «ПОЛІХІМ» за вчинені правочини забезпечення. Крім того, на думку позивача, не вбачається, що між ТОВ «ПОЛІХІМ» та ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» укладено будь-які угоди, які б свідчили про те, що ТОВ «ПОЛІХІМ» отримала вигоду із укладення як Договору поруки, так і іпотечного договору.
Тобто такі дії, на думку позивача, свідчать про те, що ТОВ «ПОЛІХІМ» узяв на себе зобов'язання, в т.ч. заставні, для забезпечення виконання грошових вимог ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» на вкрай невигідних для себе умовах.
Відповідно до ч. І ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав, у т.ч.:
боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
За результатами автоматизованого розподілу судову справу № 910/429/22 (910/3293/22) було передано на розгляд судді Омельченку Л.В. для розгляду у межах справи № 910/429/2 за заявою Акціонерного товариства «Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд «Фьюче Інвестментс» (ідентифікаційний код: 42732781) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхім» (ідентифікаційний код: 32716564) про банкрутство.
Судом встановлено, що Акціонерне товариство «Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд «Фьюче Інвестментс» (ідентифікаційний код: 42732781) звернулося до Господарського суду м. Києва із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхім» (ідентифікаційний код: 32716564) у зв'язку з наявністю у нього непогашеної заборгованості у розмірі 41751 228,47 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 було прийнято до розгляду заяву Акціонерного товариства «Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд «Фьюче Інвестментс» (ідентифікаційний код: 42732781) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхім» (ідентифікаційний код: 32716564), підготовче засідання суду призначено на 31.01.2022 о 10:30.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 було відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхім» (ідентифікаційний код: 32716564), визнано грошові вимоги Акціонерного товариства «Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд «Фьюче Інвестментс» (ідентифікаційний код: 42732781) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхім» (ідентифікаційний код: 32716564) у розмірі 41 536 783,05 грн, уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхім» (ідентифікаційний код: 32716564), уведено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхім» (ідентифікаційний код: 32716564), призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхім» (ідентифікаційний код: 32716564) арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича (свідоцтво № 143 від 15.04.2013).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2022 було прийнято справу № 910/429/22 (910/3293/22) за позовом Розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича (свідоцтво на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 143 від 15.04.2013) до Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» (ідентифікаційний код 23697280) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» (ідентифікаційний код 35917124) про визнання недійсним договору до розгляду у межах справи № 910/429/22 за заявою Акціонерного товариства «Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд «Фьюче Інвестментс» (ідентифікаційний код: 42732781) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхім» (ідентифікаційний код: 32716564) про банкрутство, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначенона 27.06.2022 о 12:15, встановлено відповідачам строк -протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подачі до суду з дотриманням приписів статті 165 Господарського процесуального кодексу України: обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; доказів направлення відзиву з доданими до нього документами на адресу позивача, копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надсиланням (наданням) відзиву до суду (ч. 5 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України), попередити відповідачів, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України). При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об'єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини 3, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України), встановлено позивачу строк - протягом 5-ти днів з дня отримання відзиву на позов (якщо такий буде поданий) для подання суду з дотриманням приписів статті 166 Господарського процесуального кодексу України: відповіді на відзив на позов та доказів направлення відповіді на відзив відповідачу, встановлено відповідачам строк - протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив для подання суду з дотриманням приписів статті 167 Господарського процесуального кодексу України (якщо такі будуть): заперечень щодо відповіді на відзив та доказів направлення заперечень щодо відповіді на відзив позивачу, попередити позивача про те, що у разі ненадання господарському суду без поважних причин документів або нез'явлення його представника у судове засідання, позов відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України може бути залишений без розгляду, попередити учасників судового процесу, що при ухиленні від виконання вимог суду до них можуть бути застосовані заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, передбаченого ст. 135 Господарського процесуального кодексу України, усі заяви, клопотання, заперечення подати до суду у строк до закінчення підготовчого провадження з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, звернути увагу учасників справи на положення статей 74, 80, 81 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку подання доказів, наслідків неподання їх та доказів їх направлення іншим учасникам справи, а також щодо порядку витребування доказів, звернути увагу учасників справи на те, що копії письмових доказів, які подаються, повинні бути оформлені у відповідності до вимог ч. 4 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України та п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003),повідомити учасників справи, що інформація по справі, що розглядається, доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/, згідно з ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ця ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, ухвалу направлено позивачу та відповідачам.
09.06.2022 через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву арбітражного керуючого ТОВ «ПОЛІХІМ» Гусара І.О. про визнання недійсним Договору поруки № 352/2021/РівнОД-КБ_НВКЛ-П3 від 23.04.2021, Договору іпотеки № 352/221/РівнОД-КБ-НВКЛ-11 від 23.04.2021.
13.06.2022 через відділ діловодства суду від представника АТ АБ «УКРГАЗАНК» Панаса В.С. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 клопотання представника АТ АБ «УКРГАЗБНК» Панаса В.С. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено, вирішено здійснити розгляд справи 27.06.2022 о 12:15 у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: 01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В, зал судових засідань № 7 (корпус «Б»), проведення судового засідання в режимі відеоконференції буде здійснюватися за допомогою програми EasyCon, участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції братиме представник АТ АБ «УКРГАЗБАНК» Панас В.С. обліковий запис EasyCon (логін) - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 відкладено розгляд справи на 18.07.2022 о 12:45, встановлено строк до 11.07.2022 учасникам справи для подачі до суду письмових пояснень/заперечень на відзив Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк». на позовну заяву, повідомлено учасників справи, що інформація по справі, яка розглядається, є доступною на офіційному веб - порталі судової влади України у мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/fair/ та на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/.
05.07.2022 через відділ діловодства до суду від представника ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2022 клопотання представника ПАТ АБ «УКРГАЗБНК» Панаса В.С. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів було задоволено, вирішено здійснити розгляд справи 18.07.2022 о 12:45 у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: 01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В, зал судових засідань № 7 (корпус «Б»), проведення судового засідання в режимі відеоконференції буде здійснюватися за допомогою програми EasyCon, участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції братиме представник ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» Панас В.С., обліковий запис EasyCon (логін) - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті; постановлено розпочати розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні та призначити судове засідання на 26.09.22 об 11:45; викликати у судове засідання учасників справи, визнавши їх явку обов'язковою; повідомити учасників справи, що інформація по справі, яка розглядається, є доступною на офіційному веб - порталі судової влади України у мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/fair/ та на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/.
22.09.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання АТ АБ «УКРГАЗБАНК» про долучення до матеріалів справи додаткових документів.
У судове засідання 26.09.2022 з'явився представник відповідача ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» , який підтримав своє клопотання про залучення до матеріалів справи копії постанови Верховного суду України у справі № 922/2960/17 від 30.06.2022, яке було подане ним 22.09.2022 на електронну адресу суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 було відкладено розгляд справи на 21.11.22 об 11:30; здійснено виклик у судове засідання учасників справи; встановлено строк до 14.11.2022 учасникам справи на подачі до суду письмових пояснень/заперечень щодо поданого 22.09.2022 ПАТ «Укргазбанк» клопотання.
29.09.2022 на електронну пошту суду від представника ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 клопотання представника АТ АБ «УКРГАЗБНК» Панаса В.С. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів було задоволено.
У судове засідання 21.11.2022 з'явився заявник - розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Гусар Іван Олексійович, інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з пунктами 2, 4, 6, 7 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частиною першою статті 43 ГПК України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до статті 8 Конституції України № 254к/96-ВР від 28.06.1996 та частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Тобто, у статті 6 Конвенції гарантується право людини і громадянина на справедливий суд. У цьому аспекті найбільш поширеним порушенням у справах проти України ЄСПЛ встановив порушення права позивача на розгляд судом справи протягом розумного строку.
З аналізу практики ЄСПЛ щодо тлумачення поняття «розумний строк» слідує, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродньо встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства» від 29 листопада 1988 року).
У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги в зазначеному відношенні, охоплює весь період провадження.
У цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (рішення у справі «Скопелліті проти Італії» від 23 листопада 1993 року), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (рішення у справі «Папахелас проти Греції» від 25 березня 1999 року).
Відповідно до ч. 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Відповідно до з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до статті 195 Господарського процесуального кодексу України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше, ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
При цьому, судом зазначається, що згідно з ч. 2 ст. 114 ГПК України строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Вказане узгоджується із практикою застосування Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішенні по справі «Світлана Науменко проти України» № 41984/98 п. 77 від 09.11.04 зазначено, що розумність тривалості судового розгляду має визначатись з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів та важливість предмету позов.
Враховуючи, що розгляд справи у підготовчому засіданні неодноразово відкладався, сторони не скористалися правом, наданим Господарським процесуальним кодексом України, додаткових пояснень чи заперечень по суті спору до суду не надали, зважаючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, враховуючи повторну неявку у судове засідання відповідачів у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
23.04.2021 між ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» (ідентифікаційний код 32716564) та ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» (ідентифікаційний код 35917124) було укладено Кредитний договір про надання кредиту у формі невідновлювальної кредитної лінії від 23.04.2021 №352/2021/РівнОД-КБ-НВКЛ, відповідно до якого ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» відкрив ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» невідновлювальну відкличну кредитну лінію з загальним лімітом у сумі 37 048 000,00 грн, зі строком кредитування до 22.04.2022.
З метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» перед ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», ТОВ «ПОЛІХІМ» узяв на себе наступні зобов'язання:
23.04.2021 між ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» (ідентифікаційний код 32716564), ТОВ «ПОЛІХІМ» (ідентифікаційний код 32716564) та ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» (ідентифікаційний код 35917124) укладено Договір поруки № 352/2021/РівнОД-КБ-НВКЛ-ПЗ, за змістом якого ТОВ «ПОЛІХІМ» зобов'язався перед ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» відповідати за виконання ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» зобов'язань, що випливають із Кредитного договору про надання кредиту у формі невідновлювальної кредитної лінії від 23.04.2021 № 352/2021/РівнОД-КБ-НВКЛ. (п. 1.1.).
23.04.2021 між ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» (ідентифікаційний код 32716564) та ТОВ «ПОЛІХІМ» (ідентифікаційний код 32716564) укладено Договір іпотеки № 352/2021/РівнОД-КБ-НВКЛ-П, предметом якого забезпечуються всі вимоги ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», що випливають із Кредитного договору про надання кредиту у формі невідновлювальної кредитної лінії від 23.04.2021 № 352/2021/РівнОД-КБ-НВКЛ.
Розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Гусар Іван Олексійович (свідоцтво на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 143 від 15.04.2013) звернувся до Господарського суду м. Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» (ідентифікаційний код 23697280) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» (ідентифікаційний код 35917124) про визнання недійсним договору поруки та договору іпотеки.
Звертаючись із позовом до суду Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що із умов договорів не вбачається винагороди ТОВ «ПОЛІХІМ» за вчинені правочини забезпечення. Крім того, на думку позивача, не вбачається, що між ТОВ «ПОЛІХІМ» та ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» укладено будь-які угоди, які б свідчили про те, що ТОВ «ПОЛІХІМ» отримала вигоду із укладення як Договору поруки, так і іпотечного договору.
Тобто такі дії, на думку позивача, свідчать про те, що ТОВ «ПОЛІХІМ» узяв на себе зобов'язання, в т.ч. заставні, для забезпечення виконання грошових вимог ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» на вкрай невигідних для себе умовах.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав в т.ч.: боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
За змістом ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав, серед іншого: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.
Зазначені обставини, на думку заявника, свідчать, що спірний договір був укладений з метою штучного виведення майна боржника з ліквідаційної маси.
За таких обставин, оскільки оспорювані розпорядником майна договори укладено ТОВ «ПОЛІХІМ» за дев'ять місяців до відкриття провадження у справі про банкрутство, нерухоме майно безоплатно обтяжене іпотекою, зважаючи на взяті боржником зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони та наявність передбачених ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 215 Цивільного кодексу України, розпорядник майна вважає, що є всі підстави для визнання Договору іпотеки № 352/2021/РівнОД-КБ-НВКЛ-І1 від 23.04.2021 та Договору поруки № 352/2021/РівнОД-КБ-НВКЛ-ПЗ від 23.04.2021 недійсними.
У відзиві на заяву розпорядника майна ТОВ «Поліхім» арбітражного керуючого Гусара І.О. про визнання недійсними Договору іпотеки № 352/2021/РівнОД-КБ-НВКЛ-І1 від 23.04.2021 та Договору поруки № 352/2021/РівнОД-КБ-НВКЛ-ПЗ від 23.04.2021 Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (ідентифікаційний код 23697280) заперечувало проти задоволення заяви, обґрунтовуючи свої заперечення наступним.
Відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД», оформленого протоколом № 203 від 25.03.2021, вирішено звернутись до ТОВ «Поліхім» з клопотанням виступити фінансовим та майновим поручителем за кредитним договором, що буде укладений із Банком.
З цього приводу загальні збори учасників ТОВ «Поліхім» прийняли рішення, оформлене протоколом № 68 від 30.03.2021, про надання товариством поруки та надання в іпотеку нерухомого майна, у якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» по кредитному договору. У результаті цього було укладено Кредитний договір про надання кредиту у формі невідновлювальної кредитної лінії № 352/2021/РівнОД-КБ-НВКЛ від 23.04.2021 між Банком та ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» ("Кредитний договір"), Договір поруки № 352/2021/РівнОД-КБ_НВКЛ-П1 від 23.04.2021 з ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 ), Договір поруки № 352/2021/РівнОД-КБ_НВКЛ-П2 від 23.04.2021 з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ "Поліхім" (ЄДРПОУ 38245607), Договір поруки № 352/2021/РівнОД-КБ_НВКЛ-ПЗ від 23.04.2021 з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПОЛІХІМ" (ЄДРПОУ 32716564), Договір поруки № 352/2021 /РівнОД-КБ_НВКЛ-П4 від 23.04.2021 з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РОК ТРЕЙД" (ЄДРПОУ 31030276), Договір № 352/2021/РівнОД-КБ-НВКЛ-З2 про заставу майнових прав (грошових коштів за договором ю банківського строкового вкладу) від 13.05.2021 з ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД», Договір застави № 352/2021/РівнОД-КБ-НВКЛ-31 від 23.04.2021 з ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД», Договір іпотеки № 352/2021/РівнОД-КБ-НВКЛ-І1 від 23.04.2021 з ТОВ «ПОЛІХІМ», Договір іпотеки № 352/2021/РівиОД-КБ-НВКЛ-І2 без оформлення заставної від 23.04.2021, укладеного з ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «АГРОІМПОРТ ЛТД», Договір іпотеки № 352/2021/РівнОД-КБ-НВКЛ-ІЗ без оформлення заставної від 13.05.2021, укладеного з ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «АГРОІМПОРТ ЛТД».
Забезпечення виконання зобов'язань здійснювалось не лише єдиним боржником, але й іншими особами, що в цілому мінімізувало як ризики Банку, так і ризики для осіб, які забезпечували виконання зобов'язань основного боржника - ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОІМПОРТ ЛТД».
Банк зазначає, що вчинення вказаних правочинів було волевиявленням його учасників, відповідає положенням законодавства, яке регулює інститут поруки та іпотеки з можливістю отримати відшкодування в порядку регресу чи суброгації. Тобто, сам правочин не порушував майнових інтересів як учасників Боржника так і самого Боржника.
Провадження у справі про банкрутство ТОВ «ПОЛІХІМ» відкрито за заявами Акціонерного товариства Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд Фьюче Інвестментс (ідентифікаційний код: 42732781) та Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро (ідентифікаційний код: 14352406), а не АБ «УКРГАЗБАНК».
Щодо підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (боржник взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони), на яку посилається заявник, Банк зазначив додатково таке.
Договір іпотеки та поруки було укладено між Банком та Боржником у забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОІМПОРТ ЛТД» за Кредитним договором.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно зі ст. З Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно з ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.
Отже, іпотека є спеціальним законним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється її похідний (додатковий) характер стосовно основного зобов'язання.
Тобто, за загальним правилом саме позичальник як боржник у зобов'язанні за кредитним договором має виконати свій обов'язок перед кредитодавцем. Втім, якщо таке зобов'язання майновий поручитель забезпечив іпотекою, останній може виконати обов'язок боржника, однак у межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки правовідносини з боржником за основним зобов'язанням не припиняються, оскільки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.
З огляду на вищевикладене вбачається, що договір іпотеки є за своєю суттю забезпечувальним зобов'язанням, яке не є та не може бути оплатним для іпотекодержателя, а тому за договором іпотеки іпотекодержатель не може мати якихось майнових зобов'язань перед майновим поручителем і не може вчиняти будь-які майнові дії на користь майнового поручителя, а майновий поручитель, в свою чергу, у разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, набуває права кредитора за основним зобов'язанням.
Отже, оспорюваний Договір іпотеки є забезпеченням кредитного оплатного договору, а не самостійне оплатне зобов'язання, він за своєю суттю не є таким зобов'язанням, за яким би банк мав вчинити якісь майнові дії на користь боржника.
За таких обставин, факт відсутності відповідних майнових дій банку за договором іпотеки не передбачає недійсності забезпечувального зобов'язання - Договору іпотеки.
Аналогічна ситуація з порукою, яка є забезпеченням основного зобов'язання, яким може бути і є конкретний оплатний договір, а не самостійне оплатне зобов'язання. Порука за своєю суттю не є таким зобов'язанням, за яким би здійснювалося відплатне відчуження, або передача майна. Цієї правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 12.04.2018 пу справі № 910/3896/17. Як зазначає Верховний Суд, договір поруки є за своєю суттю забезпечувальним зобов'язанням, яке не є та не може бути оплатним для банку, а тому за договорами поруки банк не може мати якихось майнових зобов'язань перед поручителем (боржником), тому і не може вчиняти будь-які майнові дії на користь поручителя (боржника).
Крім того, Банк зазначив, що ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства містить положення про те, що наслідком визнання недійсним правочину є обов'язок контрагента боржника повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Проте, предмет іпотеки не вибував із володіння та користування Боржника.
Розглянувши у судовому засіданні заяву розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича про визнання недійсним договору поруки та договору іпотеки всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, об'єктивно оцінивши докази, на яких ґрунтується заява та обгрунтування заяви, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Зазначена норма кореспондується із частиною першою статті 2 КУзПБ, якою передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Частиною другою статті 7 КУзПБ визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником.
Згідно із частиною першою статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Спірним питаннями у цій справі, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання оспорюваного договорів іпотеки та поруки недійсними.
За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 927/531/18, від 26.05.2022 у справі № 908/1730/18 (908/3089/20).
У справі, яка розглядається, зміст підстав заявлених вимог розпорядника майна боржника складають обставини вчинення боржником у підозрілий період (за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство) оспорюваних договорів іпотеки від 23.04.2021 та поруки від 23.04.2021 для забезпечення виконання ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» (ідентифікаційний код 35917124) зобов'язань за кредитним договором, безоплатно, без жодних майнових вигод на користь боржника, боржник взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, що свідчить, що спірний договір був укладений з метою штучного виведення майна боржника з ліквідаційної маси.
Відповідно до частини першої статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (частина друга статті 42 КУзПБ).
У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу (частини третя, четверта статті 42 КУзПБ).
Тлумачення абзацу другого частини другої статті 42 КУзПБ із застосуванням філологічного способу їх інтерпретації свідчить, що наведена в цих нормах підстава визнання правочину боржника недійсним може бути застосована до правочину, наслідком вчинення якого є виникнення майнових зобов'язань між сторонами такого правочину.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно зі статтею 572 та частиною першою статті 576 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
За частиною першою статті 579 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частини четверта, п'ята статті 3 Закону України "Про іпотеку").
Системний аналіз положень статті 572, частини першої статті 576 ЦК України, статті 1, частини п'ятої статті 3 Закону України "Про іпотеку" свідчить, що за своє правовою природою іпотека має похідний характер від основного зобов'язання, з урахуванням чого не може існувати самостійно без основного зобов'язання, а укладення договору іпотеки, як похідного від договору основного зобов'язання, не є підставою для виникнення майнових зобов'язань до моменту порушення виконання боржником основного договору зобов'язання.
Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Відповідні положення наведено також у статті 1 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.
За статтею 1 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Отже, укладення третьою стороною та кредитором договору іпотеки для забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором не зумовлює виникнення у заставодавця (іпотекодавця) майнових зобов'язань з моменту укладання такого договору та до моменту порушення боржником основного зобов'язання і не вимагає вчинення боржником на користь третьої особи майнових дій з моменту укладення договору іпотеки.
Наведений висновок є цілком очевидним, адже як свідчать приписи статті 572 ЦК України, статей 1, 3, 11 Закону України "Про іпотеку" метою укладення договору іпотеки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання основного зобов'язання забезпеченого цим договором, у разі невиконання якого боржником таке зобов'язання підлягає виконанню іпотекодавцем. Тобто іпотека є визначеним законним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим фактично обумовлюється її похідний (акцесорний) характер стосовно основного зобов'язання.
За частиною першою статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Пунктом 3 частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням (частина друга статті 11 Закону України "Про іпотеку").
Тож саме позичальником - боржником у зобов'язанні за кредитним договором має бути виконаний обов'язок за договором перед кредитодавцем, а у разі забезпечення цього зобов'язання іпотекою майнового поручителя - такий обов'язок може бути виконаний майновим поручителем в межах вартості предмета іпотеки. Задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки не зумовлює припинення правовідносини з боржником за основним зобов'язанням, оскільки майновий поручитель набуває права кредитора за таким зобов'язанням.
Ураховуючи наведене, укладення договору іпотеки не зумовлює виникнення у іпотекодержателя майнових зобов'язань перед майновим поручителем (іпотекодавцем), в тому числі обов'язку вчинення майнових дій на користь майнового поручителя, адже договір іпотеки за своє суттю є договором за яким виникають зобов'язання, які мають акцесорний характер стосовно основного зобов'язання.
Тому не може бути визнано недійсним укладений боржником договір іпотеки з підстав, визначених абзацом другим частини другої статті 42 КУзПБ - прийняття (взяття) боржником на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, оскільки його укладення не зумовлює виникнення майнових зобов'язань між сторонами такого правочину, а лише має наслідком виникнення у майнового поручителя акцесорного (додаткового) зобов'язання стосовно основного зобов'язання (зобов'язання за кредитним договором).
Це ж стосується і правовідносин, що виливають з договору поруки.
Так, виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Статтею 553 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним. (ч. 2, ч. 3 ст. 556 ЦК України).
Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов'язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання. (ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
За вказаних обставин порука це забезпечення основного зобов'язання, відтак, порука є додатковим (акцесорним) способом забезпечення виконання зобов'язань, і за своєю суттю не є таким зобов'язанням, за яким би здійснювалося відплатне відчуження, або передача майна.
Отже, укладення третьою стороною та кредитором договору поруки для забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором не зумовлює виникнення у поручителя майнових зобов'язань з моменту укладання такого договору та до моменту порушення боржником основного зобов'язання і не вимагає вчинення боржником на користь третьої особи майнових дій з моменту укладення договору поруки.
Тому не може бути визнано недійсним укладений боржником договір поруки з підстав визначених абзацом другим частини другої статті 42 КУзПБ - прийняття (взяття) боржником на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, оскільки його укладення не зумовлює виникнення майнових зобов'язань між сторонами такого правочину, а лише має наслідком виникнення у поручителя акцесорного (додаткового) зобов'язання стосовно основного зобов'язання (зобов'язання за кредитним договором).
Згідно зі ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від замовлення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Що стосується вимоги розпорядника майна боржника про припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяжень речових прав, зареєстрованих на підставі Договору іпотеки № 352/2021/РівнОД-КБ-НВКЛ-І1 від 23.04.2021, укладеному між ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» (код ЄДРПОУ 32716564) та ТОВ «ПОЛІХІМ» (код ЄДРПОУ 32716564), що посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. та зареєстровано в реєстрі за № 2042, суд виходить з того, що така вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним договору іпотеки № 352/2021/РівнОД-КБ-НВКЛ-І1 від 23.04.2021, а тому за відсутності підстав для визнання недійсним договору іпотеки № 352/2021/РівнОД-КБ-НВКЛ-І1 від 23.04.2021, вказані вимоги не підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Європейський суд з прав людини зазначає, що тривалість розгляду справи повинно відповідати розумним строкам. Таку розумність треба оцінювати у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів (див. рішення Європейського суду з прав людини від 12 березня 2009 року у справі «Вергельський проти України» (Vergelskyy v. Ukraine, заява № 19312/06).
Такими критеріями у розумінні суду наразі є те, що внаслідок триваючої широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» було постановлено про часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30-ть діб, а у подальшому 22 травня 2022 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 25 травня 2022 року строком на 90 діб, - до 23 серпня 2022 року, та в подальшому Указом Президента України від 12.08.2022, затвердженого Законом № 2500-IX від 15.08.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб - до 21 листопада 2022, а в подальшому згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 р. № 2738-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 р. строком на 90 діб до 19 лютого 2023, тому повний текст ухвали був складений зважаючи появу можливості більш безпечного здійснення правосуддя у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою його місцезнаходження.
При цьому, судом повідомляється, що у зв'язку з перебуванням головуючого у справі судді Омельченка Л.В. у відпустці у період з 28.11.2022 по 09.12.2022, повний текст ухвали був складений у терміни з урахуванням перебування судді у відпустці, у межах розумного строку.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства та статтями 73, 74, 76-79, 86, 233-235 ГПК України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (ідентифікаційний код 23697280) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» (ідентифікаційний код 35917124) про визнання недійсним договору поруки № 352/2021/РівнОД-КБ-НВКЛ-ПЗ від 23.04.2021, укладеного між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» (ідентифікаційний код 23697280) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліхім» (ідентифікаційний код: 32716564); про визнання недійсним договору іпотеки № 352/2021/РівнОД-КБ-НВКЛ-I1 від 23.04.2021, укладеного між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» (ідентифікаційний код 23697280) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліхім» (ідентифікаційний код: 32716564), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. та зареєстрованого у реєстрі за номером 2042, а також про припинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів, зареєстрованих на підставі Договору іпотеки № 352/2021/РівнОД-КБ-НВКЛ-11 від 23.04.2021, укладеного між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» (ідентифікаційний код 23697280) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліхім» (ідентифікаційний код: 32716564), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. та зареєстрованого у реєстрі за номером 2042.
Ухвала набрала законної сили 21.11.2022, може бути оскаржена у відповідності до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 12.12.2022.
Суддя Л.В. Омельченко