ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про часткове визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню
07.12.2022Справа № 910/9568/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у судовому засіданні
заяву Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 таким, що частково не підлягає виконанню
у справі № 910/9568/21
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз"
до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
про стягнення 42 826 124,51 грн
Представники учасників справи: відповідно до протоколу судового засідання
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - відповідач) про стягнення 42 826 124,51 грн, з яких 36 144 340,70 грн заборгованості, 4 425 571,23 грн інфляційних втрат та 2 256 212,58 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі № 910/9568/21 позов було задоволено, стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" 36 144 340,70 грн заборгованості, 4 425 571,23 грн інфляційних втрат, 2 256 212,58 грн 3 % річних та 642 391,87 грн судового збору.
На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі № 910/9568/21, яке було залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022, 22.07.2022 було видано відповідний наказ.
28.07.2022 матеріали справи № 910/9568/21 було скеровано до Верховного Суду.
02.08.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 у справі № 910/9568/21 таким, що частково не підлягає виконанню.
У поданій заяві Акціонерне товариство "Укртрансгаз" зазначило про те, що наказ Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 у цій справі ним частково виконано шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви № 1001ВИХ-21-6036 від 12.08.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 розгляд вказаної заяви Акціонерного товариства "Укртрансгаз" було призначено на 17.08.2022.
03.08.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дутки Івана Васильовича надійшла постанова про закінчення виконавчого провадження № 69508673 від 28.07.2022 з виконання наказу суду від 22.07.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2022 було відкладено вирішення питання щодо розгляду заяви Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 таким, що частково не підлягає виконанню до повернення матеріалів справи № 910/9568/21 з Верховного Суду.
15.08.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дутки Івана Васильовича надійшли пояснення щодо заяви боржника.
24.10.2022 матеріали справи № 910/9568/21 повернулися до Господарського суду міста Києва.
03.11.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від боржника надійшли заперечення на пояснення приватного виконавця.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2022 розгляд заяви Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 таким, що частково не підлягає виконанню у справі № 910/9568/21 призначено на 23.11.2022.
23.11.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від стягувача надійшли письмові пояснення щодо заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у яких стягувач просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на безпідставність заявлених вимог.
Судове засідання, призначене на 23.11.2022, не відбулось, у зв'язку з оголошеною повітряною тривогою у місті Києві та відсутністю електроенергії у будівлях суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2022, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що судове засідання призначено на 07.12.2022.
У судове засідання 07.12.2022 з'явились представники сторін та приватний виконавець.
Представник стягувача та приватний виконавець у судовому засіданні 07.12.2022 заперечували проти задоволення заяви Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 таким, що частково не підлягає виконанню. Представник заявника просила задовольнити вищезазначену заяву.
Розглянувши у судовому засіданні 07.12.2022 заяву боржника, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі статтею 326 цього Кодексу, встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Розділом V Господарського процесуального кодексу України врегулювано процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах.
Згідно з частинами 1, 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. 2 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України).
В постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №55/15479/15-ц зазначено, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Враховуючи імперативні приписи статті 129-1 Конституції України, статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, положення статті 328 Господарського процесуального кодексу України визначають можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення.
Відтак в даному випадку підлягають дослідженню обставини наявності визначених процесуальним законодавством підстав визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Процесуальним законодавством передбачено підстави, за якими наказ може бути визнано таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини 1, 2 статті 598 Цивільного кодексу України).
Відповідно до приписів частини 1 статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 3 ст. 202 Господарського кодексу України).
Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 "Припинення зобов'язання" розділу І книги п'ятої "Зобов'язальне право" Цивільного кодексу України. Норми цієї глави передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609).
Щодо посилання Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на відсутність обов'язку боржника у відповідній частині через його припинення на підставі ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, ст. 601 Цивільного кодексу України, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви № 1001ВИХ-21-6036 від 12.08.2021, суд зазначає наступне.
Статтею 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Аналогічні приписи містяться в частині 3 статті 203 Господарського кодексу України.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є особливим способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог, як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.
За змістом статті 601 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 202 Господарського кодексу України вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Разом з тим, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань. За відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.
Вказані висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 914/163/14, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 23.10.2018 у справі № 910/18256/17, від 25.04.2018 у справі № 910/6781/17, від 02.04.2019 у справі № 918/539/18.
Обставини справи свідчать про те, що стягувач не визнає наявного у нього обов'язку зі сплати заборгованості за зустрічними вимогами.
Суд зазначає, що наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони.
Водночас, припинення зобов'язання зарахуванням можливе не тільки за умов однорідності та зустрічності вимог сторін, строк виконання яких настав, але й за обов'язкової їх безспірності. Адже, за відсутності безспірності вимог спір по боргу за договором повинен бути вирішений в порядку позовного провадження, а до цього спірна сума не може бути прийнята судом як зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вказане зарахування не підтверджується належними та допустимими доказами (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 910/18256/17).
Суд враховує, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі № 910/16047/21, яким відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" про визнання недійсним одностороннього правочину Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про припинення зобов'язань зарахуванням однорідних вимог - заяви від 12.08.2021 № 1001ВИХ-21-6036.
Враховуючи вищенаведене, вказаний односторонній правочин є підставою для припинення зобов'язання за статтею 601 Цивільного кодексу України.
В контексті викладеного слід зауважити, що у п. 8.47 постанови Верховного Суду від 06.10.2022 у цій справі зазначено, що оформлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог не свідчить про те, що сторона, яка заявила про зарахування здійснила відповідні операції у своєму бухгалтерському обліку шляхом зменшення зобов'язання перед кредитором і списання дебіторської заборгованості на відповідну суму. Водночас, не проведення відповідних операцій у власному обліку та виконання судового рішення фактично виключає подвійне стягнення.
Так, відповідачем ані під час розгляду справи по суті, ані під час розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що частково не підлягає виконанню не доведено, що внаслідок вчинення ним одностороннього правочину про припинення зобов'язань зарахуванням однорідних вимог - заяви від 12.08.2021 № 1001ВИХ-21-6036, у його бухгалтерському обліку відбулись відповідні зміни, а відтак доводи заявника про подвійне стягнення з нього заборгованості є безпідставними.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2022 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дуткою Іваном Васильовичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 69508673 з виконання наказу № 910/9568/21, виданого 22.07.2022 Господарським судом міста Києва.
Судом встановлено, що 27.07.2022 на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли кошти в сумі 47 815 528,11 грн, що становить загальну суму боргу по виконавчому провадженню № 69508673 з урахуванням основної винагороди виконавця та витрат на проведення виконавчих дій.
Стягнуті з боржника кошти було розподілено в порядку, встановленому статтею 45 Закону України "Про виконавче провадження". Стягувачу перераховано кошти в сумі 43468516,38 грн на підставі платіжного доручення № 218 від 27.07.2022. Основну винагороду виконавця перераховано на підставі платіжного доручення від 27.07.2022 № 217. Витрати виконавчого провадження перераховано на підставі платіжного доручення від 27.07.2022 № 216.
Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 28.07.2022, виконавче провадження № 69508673 закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з абзацом другим частини першої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення, на виконання якого було видано судовий наказ, або у зв'язку із визнанням судом, серед іншого, виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
З наведеного слідує, що визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню і фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом є самостійними підставами для закінчення виконавчого провадження і їх одночасне застосування є неможливим. У зв'язку з цим, закінчення виконавчого провадження з підстави фактичного виконання рішення згідно з виконавчим документом унеможливлює закінчення виконавчого провадження з підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, оскільки виконавче провадження не може бути розпочате знову.
Відповідно до частини четвертої статті 328 Господарського процесуального кодексу України про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.
Оскільки виконавче провадження закінчено у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, питання про повернення коштів, стягнутих за виконавчим документом не ставиться, підстави для визнання виконавчого документа таким, що частково не підлягає виконанню відсутні.
У даному висновку суд керується правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 16.01.2018 у справі № 755/15479/14 та від 09.09.2021 у справі № 824/67/20.
Керуючись статтями 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні заяви Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 таким, що частково не підлягає виконанню у справі № 910/9568/21 відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 12.12.2022
Суддя О.В. Нечай