ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
м. Київ
12.12.2022Справа № 910/13674/22
Суддя Господарського суду міста Києва Пукшин Л.Г., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТВАЙР» (49127, м.Дніпро, вул.Базова, буд, 8)
про забезпечення позову
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТВАЙР» (49127, м.Дніпро, вул.Базова, буд, 8)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІГРАН-ТРЕЙД» (03143, м.Київ, вул.Метрологічна, буд.42, секція 42/2)
про стягнення 1 284 400,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТВАЙР» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІГРАН-ТРЕЙД» про стягнення 1 284 400,00 грн заборгованості за договором поставки товару № СЛФ-240122 від 24.01.2022.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки товару № СЛФ-240122 від 24.01.2022.
Разом із позовом, Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТВАЙР» подано до суду заяву по забезпечення позову.
Розглянувши заяву про забезпечення позову суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України).
Положеннями частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У своїй заяві заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ПОЛІГРАН-ТРЕЙД» та обліковуються на всіх його рахунках в банківських та інших фінансових установах, в межах суми заявлених позовних вимог - 1 284 400,00 грн або еквівалент вказаної суми у будь-яких іноземних валютах.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання за договором поставки товару №СЛФ-240122 від 24.01.2022 в частині повної оплати за поставлений позивачем товар та станом на час подання заяви про забезпечення позову, прострочення становить п'ять місяців. За таких обставин, за доводами заявника, є достатні підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІГРАН-ТРЕЙД».
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, врахувавши наведені позивачем доводи, судом зазначається наступне.
Відповідно до положень ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною першою ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Суд також звертає увагу на те, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Для застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб позивачем (заявником) має бути доведено належними та допустимими доказами (ст.73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України), на підставі чого судом має бути встановлено наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, зокрема, обставини, які переконливо свідчили б про те, що майно (у даному випадку грошові кошти), які належать відповідачу на момент пред'явлення позову в даній справі, може: а) зникнути або б) зменшитися за кількістю настільки (такою мірою), що це могло б істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову. Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №909/86/22, від 14.06.2022 у справі №909/87/22, від 24.05.2022 у справі №911/2719/21.
Суд відзначає, що позивачем не наведено обставин та не доведено належними доказами того, що ТОВ «ПОЛІГРАН-ТРЕЙД» вчиняє дії з метою приховання майна (грошових коштів), переведення їх на рахунки інших осіб тощо, що могло б істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Фактично наведені заявником обставини у заяві про забезпечення позову, як на підставу накладення арешту на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ПОЛІГРАН-ТРЕЙД» є лише припущенням позивача та не підтверджені належними та допустимими у розумінні Господарського процесуального кодексу України доказами.
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Отже, саме лише посилання в заяві на ймовірне витрачання відповідачем коштів, які обліковуються на його рахунках та як наслідок неможливість виконання судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
За таких обставин, суд зазначає, що заявником до заяви про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, ухиляння відповідача від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Також, заявник не зазначив та не надав суду доказів відсутності у відповідача іншого майна, за рахунок якого можна буде виконати рішення суду, у разі задоволення позовних вимог позивача.
Оцінивши наведені заявником доводи, дослідивши докази, суд дійшов висновку, що заявником належним чином не обґрунтовано наявності правових підстав (з посиланням на відповідні докази) для застосування заходів забезпечення позову. Суд не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТВАЙР» про забезпечення позову.
Згідно із приписами ч.6 ст.140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТВАЙР» про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Л.Г. Пукшин