ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.12.2022Справа № 910/9923/22
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Абразив груп"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "СЗХНО"
про стягнення 94 499,40 грн.
Представники сторін: не викликалися.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Абразив груп" до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "СЗХНО" про 94 499,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору поставки №АГ0702/18-1 від 07.02.2018 відповідачем в частині оплати поставленої продукції, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача борг у розмірі 94 499,40 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 28.10.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №01054 92977477.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.
Частиною 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
07.02.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю "Абразив Груп" та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "СЗХНО" укладено договір поставки № АГ0702/18-1.
Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 1, 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити товар у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування, асортимент, комплектність, кількість, ціна одиниці і загальна вартість товару узгоджується сторонами в видаткових накладних, специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з пп. 2.1-2.4 договору ціна товару, вартість конкретної партії і порядок оплати погоджуються сторонами в специфікації та вказуються у видаткових накладних.
Загальна сума цього договору визначається як сума всіх цін, зазначених у всіх видаткових накладних та специфікаціях.
Розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі, протягом 20 календарних днів після отримання товару на склад покупця.
Датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до п. 3.6 договору право власності на товар переходить після підписання видаткової накладної.
Договір є укладений з моменту його підписання і діє до 31.12.2018 з можливістю пролонгації (п. 9.1 договору).
На виконання умов договору позивачем поставлено товар на загальну суму 94 499,40 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: № 87 від 14.01.2022 (на суму 24 627,00 грн), № 159 від 21.01.2022 (на суму 19 963,20 грн), № 163 від 24.01.2022 (на суму 3 436,80 грн), № 168 від 25.01.2022 (на суму 5 400,00 грн), № 218 від 31.01.2022 (на суму 41 072,40 грн).
Для здійснення оплати поставленого товару позивачем виставлено рахунки на загальну суму 94 499,40 грн, а саме: № 109 від 14.01.2022 (на суму 24 627,00 грн), № 199 від 21.01.2022 (на суму 23 400,00 грн), № 216 від 25.01.2022 (на суму 5 400,00 грн), № 264 від 28.01.2022 (на суму 41 072,40 грн).
Пунктом 3.3 договору передбачено, що видаткова накладна і рахунок надаються разом з поставленим товаром, якщо не узгоджено направляти їх поштою.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
21.07.2022 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія щодо виконання зобов'язань за договором поставки № АГ0702/18-1 від 07.02.2018 на суму 94 499,40 грн.
Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем поставленого товару в строк, передбачений договором.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки у відповідача перед позивачем в сумі 94 499,40 грн належним чином доведений, документально підтверджений та не спростовано відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 ст.13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129,ч. 9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "СЗХНО" (03150, місто Київ, вулиця Ділова, будинок 14, корпус А; ідентифікаційний код 35487040) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Абразив груп" (69084, місто Запоріжжя, вулиця Магістральна, будинок, 100-А; ідентифікаційний код 33703603) основний борг в розмірі 94 499 (дев'яносто чотири тисячі чотириста дев'яносто дев'ять) грн 40 коп. та судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. М. Мудрий