номер провадження справи 22/110/22
12.12.2022 Справа № 908/1935/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
Розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали справи № 908/1935/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063)
до відповідача: Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» (вул. Блакитна, буд. 4, м. Запоріжжя, 69013)
про стягнення 134 067,32 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
29.09.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 5324 від 23.09.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» до Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 134067,32 грн., яка складається з: заборгованості за спожиту у грудні 2021 електричну енергію у розмірі 94863,86 грн.; пені - 21348,27 грн. за період з 18.01.2022 по 20.09.2022; 3% річних - 1918,06 грн. за період з 18.01.2022 по 20.09.2022; інфляційних втрат - 15937,13 грн. за період з 01.02.2022 по 31.08.2022.
Позов обґрунтований порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 30 від 30.12.2020 про постачання електричної енергії споживачу.
На виконання умов п. 4.5 договору позивач вручив відповідачу рахунок за спожиту електроенергію за грудень 2021, відповідно до якого обсяг використаної електроенергії відповідачем склав 421613 кВт/год. на загальну суму 2112281,14 грн. Спожитий обсяг електроенергії за грудень 2021 підтверджується листом/повідомленням від 21.06.2022 адміністратора комерційного обліку ПАТ “Запоріжжяобленерго” та листом/повідомленням від 31.05.2022 адміністратора комерційного обліку АТ “Українська залізниця”. Відповідач звернувся до позивача з листом від 12.01.2022, в якому гарантував оплату за спожиту електроенергію в сумі 1922555,28 грн., а щодо залишку суми в розмірі 189725,86 грн. просив провести реструктуризацію заборгованості. Відповідачем 18.01.2022 частково було сплачено заборгованість у сумі 1922555,28 грн. за спожиту електроенергію в грудні 2021. Позивач листом від 21.01.2022 погодив реструктуризацію на 2 місяці. 15.02.2022 відповідач частково сплатив заборгованість у сумі 94862,00 грн. за спожиту електроенергію в грудні 2021. Таким чином, борг за спожиту електроенергію в грудні 2021 склав 94863,86 грн.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
Відповідач відзив на позов не надав.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 29.09.2022 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1935/22 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою суду від 04.10.2022 вказану позовну заяву залишено без руху.
07.10.2022 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.10.2022 суддею Ярешко О.В. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1935/22. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи; розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Встановлено відповідачу строк для подання до суду: - відзиву на позов із доказами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; - заперечень на відповідь на відзив з документами, що підтверджують надіслання заперечень і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для подання до суду: відповіді на відзив із документами, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відзиву.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.10.2022, що надсилалася відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві та згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Блакитна, буд. 4, м. Запоріжжя, 69013, повернуто до суду з відміткою поштового на довідці Укрпошти: “за закінченням терміну зберігання”.
Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідач не повідомляв суд про зміну місця проживання, копія ухвали надіслана судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, яка співпадає з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Рішення по суті ухвалено судом 12.12.2022.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” (постачальник, позивач у справі) та Комунальним підприємством «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» (споживач) укладено договір № 30 про постачання (купівлю) електричної енергії від 30.12.2020 (Комунальним підприємством «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 1 до договору).
За умовами договору (п. 1.1), постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Строк (термін) поставки товару: до 31.12.2021 включно (п. 2.1).
Відповідно до п. 4.1, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладення цього договору становить 2,7360 за 1 кВт/год. з ПДВ. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.
Ціна електричної енергії, згідно з п. 4.2 договору, має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором.
Відповідно до п.п. 4.3, 4.4, 4.5, розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або в строк, визначений у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, прийнятій споживачем.
У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов'язання, якщо інше, за згодою сторін, не буде визначено в додатковій угоді до цього договору. При розрахунку пені використовується розміри облікових ставок НБУ, що діяли у період прострочки, за який сплачується пеня (п. 4.7).
Споживач, згідно з п. 5.2.1, зобов'язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору. Постачальник, згідно з п. 6.1.1, має право отримувати від споживача оплату за поставлену електричну енергію.
Згідно з п. 12.1, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Згідно Комерційної пропозиції постачальника електричної енергії ТОВ “Запоріжжяелектропостачання” (додаток № 2 до договору), оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється на умовах (у строки), передбачені п. 4.2 цієї Комерційної пропозиції. Згідно п. 4.2, порядок здійснення платежів: оплата за спожиту електричну енергію має бути здійснені споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду.
Згідно п. 7.1 Комерційної пропозиції, за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією Комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов'язання, та 3% річних від суми боргу. Сума боргу сплачується споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.
Позивачем було виписано відповідачу рахунок № 44_30/5ВЦ від 10.01.2022, за оплату спожитої в грудні 2021 електроенергії у обсязі 421613 кВт/год. на суму 2112281,14 грн. Кінцевий термін сплати: 15.01.2022.
Вказаний рахунок отриманий представником відповідача 10.01.2022.
Між позивачем та відповідачем підписано акт прийняття-передавання товарної продукції щодо споживання відповідачем в грудні 2021 електроенергії у обсязі 421613 кВт/год. на суму 2112281,14 грн.
В матеріалах справи наявні копії листа ПАТ “Запоріжжяобленерго” від 31.05.2022 вих. № 007-72/2993 та листа АТ “Українська залізниця” від 31.05.2022 вих. ЕЕДн-596 щодо здійснення ТОВ “Запоріжжяелектропостачання” постачання електричної енергії споживачу КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» у грудні 2021.
КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» звернувся до позивача з листом, в якому зазначив про здійснення найближчим часом оплати за отриману електроенергію в сумі 1922555,28 грн., просив провести реструктуризацію заборгованості у розмірі 189725,86 грн. до кінця 2 кварталу 2022 року.
Згідно платіжного доручення № 134 від 18.01.2022 відповідач перерахував на рахунок позивача 1922555,28 грн.
Листом від 21.01.2022 позивач на лист відповідача щодо реструктуризації зазначив, що станом на 20.01.2022 заборгованість КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» складає 189725,86 грн.; погодив сплату заборгованості в наступному порядку: до 15.02.2022 платіж у розмірі 94862,00 грн., до 15.03.2022 платіж у розмірі 94863,86 грн.
Згідно платіжного доручення № 330 від 15.02.2022 відповідач перерахував на рахунок позивача 94862,00 грн.
Позивачем надіслано відповідачу вимогу № 2819 від 07.07.2022 щодо погашення заборгованості в сумі 94863,86 грн. за спожиту електроенергію.
Відповідь на вимогу в матеріалах справи відсутня.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно п. 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, договір про постачання електричної енергії споживачу - це домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.
Згідно п.п. 4.12, 4.13 даних Правил, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.
Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
Як зазначено позивачем та підтверджується матеріалами справи, позивач листом від 21.01.2022 на лист відповідача щодо реструктуризації погодив сплату заборгованості в наступному порядку: до 15.02.2022 платіж у розмірі 94862,00 грн., до 15.03.2022 платіж у розмірі 94863,86 грн.
Тобто, було змінено строк виконання зобов'язання з оплати частини спожитої в грудні 2021 відповідачем електроенергії.
Відтак, заборгованість у розмірі 94863,86 грн. мала бути сплачена відповідачем до 14.03.2022 включно.
Неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором про постачання електричної енергії споживачу підтверджено матеріалами справи.
Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором за грудень 2021 склала суму 94863,86 грн., що підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.
Доказів сплати заборгованості суду не надано, відповідач проти позову не заперечив, позовні вимоги не спростував.
Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 94863,86 грн. основного боргу, позов у цій частині визнається судом обґрунтованим.
Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Відповідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивачем нараховано на суму боргу 94863,86 грн. 3% річних за період з 18.01.2022 по 20.09.2022 та інфляційні втрати за період з 01.02.2022 по 31.08.2022.
Разом з тим, як зазначено вище, сторонами було змінено строк виконання зобов'язання зі сплати заборгованості в сумі 94863,86 грн. - до 15.03.2022, тобто, відповідач мав сплатити дану суму до 14.03.2022 включно.
Таким чином, 3% річних слід нараховувати починаючи з 15.03.2022, інфляційні втрати - з березня 2022.
Зробивши перерахунок 3% річних за період з 15.03.2022 по 20.09.2022 (в межах заявленого позивачем періоду) судом встановлено, що 3% річних за даний період складають 1481,44 грн.
У стягненні 436,62 грн. 3% річних судом відмовляється у зв'язку з необгрунтованістю позову в цій частині.
Інфляційні втрати за період з березня серпень 2022, згідно перерахунку суду, склали 15311,75 грн.
У стягненні 635,38 грн. інфляційних втрат судом відмовляється у зв'язку з необгрунтованістю позову в цій частині.
Згідно ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Сторонами в п. 4.7 договору № 30 визначено більшу тривалість періоду нарахування пені, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.
Розрахунок пені, зроблений позивачем, судом перевірений та визнається неправильним з тих же підстав, що й розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, оскільки позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення відповідача.
Зробивши перерахунок пені за період з 15.03.2022 по 20.09.2022 (в межах заявленого позивачем періоду) судом встановлено, що пеня за даний період складає 17637,27 грн.
У стягненні 3711,00 грн. пені судом відмовляється у зв'язку з необгрунтованістю позову в цій частині.
Таким чином, позов в цілому задовольняється судом частково.
6. Судові витрати
Відповідно п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, судовий збір у сумі 2392,67 грн. стягується з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» (вул. Блакитна, буд. 4, м. Запоріжжя, 69013, код ЄДРПОУ 01130561) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” ( вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063, код ЄДРПОУ 42093239) 94863 (дев'яносто чотири тисячі вісімсот шістдесят три) грн. 86 коп. заборгованості за спожиту в грудні 2021 електричну енергію; 17637 (сімнадцять тисяч шістсот тридцять сім) грн. 27 коп. пені за період з 15.03.2022 по 20.09.2022; 1481 (одна тисяча чотириста вісімдесят одна) грн. 44 коп. 3% річних за період з 15.03.2022 по 20.09.2022; 15311 (п'ятнадцять тисяч триста одинадцять) грн. 75 коп. інфляційних втрат за період з 15.03.2022 по 31.08.2022; 2392 (дві тисячі триста дев'яносто дві) 67 коп. судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 12 грудня 2022.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко