вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" грудня 2022 р. Справа№ 910/4964/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Барсук М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Соколенко А.В. (довіреність від 16.12.2021 №168)
від відповідача: Никипорець І.Ф. (довіреність від 04.07.2022 №2345)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро"
на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2021
у справі №910/4964/21 (суддя Стасюк С.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро"
до акціонерного товариства "Українська залізниця"
про розірвання Додатку 1-8 до Договору, визнання недійсними окремих частин правочину,
Товариство з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) про розірвання Додатку 1-8 до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 2829451 від 25.02.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що діями Акціонерного товариства «Українська залізниця», яке, використовуючи своє домінуюче монопольне становище на ринку залізничних вантажоперевезень, шляхом пониження розміру стандартної ставки плати за використання вагонів перевізника, фактично нівелювало конкурентну перевагу ставки плати за послугу з використання вагону з узгодженими строками та обсягами, що надається в рамках Додатку 1-8 до Договору.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у позові відмовлено повністю.
Обґрунтовуючи рішення, суд першої інстанції вказав, що розірвання Додатку 1-8 до Договору на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України є неправомірним, оскільки позивачем не доведено наявності всіх чотирьох умов, передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України. Крім того, за твердженням суду першої інстанції, позивачем не доведено факту порушення відповідачем умов договору, оскільки змінюючи вартість послуг (базову ставку плати за використання вагонів перевізника (Спл)) для інших клієнтів відповідача, які замовляли послуги на інших умовах договору, відповідач діяв у відповідності до умов договору, при цьому, в останнього відсутнє право чи обов'язок змінювати вартість послуг замовникам послуг за Додатком 1-8 до Договору.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсними окремих частин правочину, а саме, пунктів 3.17., 7.2. Додатку 1-8 "Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника" до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 2829451 від 25.02.2020 зі змінами (повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-40464329/2020-001 від 24.03.2020), укладеного між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" із погодженим замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами № 40464329/2020-00007 від 26.08.2020 року суд першої інстанції зазначив, що встановлена у пункті 3.17 Додатку 1-8 можливість перерахунку розміру оплати наданої послуги у випадку непогашення заборгованості у повному обсязі не є зміною ціни в договорі після його виконання, а зміною умов зобов'язання як наслідок невиконання замовником зобов'язання із здійснення оплати за перевезення у повному обсязі, що відповідає ст. 611 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись з судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2021 по справі №910/4964/21 та винести нове рішення, яким:
- розірвати з 01.01.2021 Додаток 1-8 «Умови надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника» до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №2829451 від 25.02.2020 зі змінами (повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №43-40464329/2020-001 від 24.03.2020), укладеного між акціонерним товариством "Українська залізниця" та товариством з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» із погодженим Замовленням товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» на отримання послуг з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами №40464329/2020-00007 від 26.08.2020;
- визнати недійсними окремі частини правочину (господарської угоди), а саме пункти 3.17, 7.2 Додатку 1-8 «Умови надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника» до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №2829451 від 25.02.2020 зі змінами (повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №43-40464329/2020-001 від 24.03.2020), укладеного між акціонерним товариством "Українська залізниця" та товариством з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами №40464329/2020-00007 від 26.08.2020.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам позивача, який в жодному разі б не акцептував (підписав) додаток № 1-8 до договору, якби знав, що АТ «Укрзалізниця» в найближчий час в односторонньому порядку змінить загальну ставку плати, що повністю нівелює переваги спеціальної ставки плати відповідно до додатку № 1-8. За твердженням апелянта, фактично відповідач вчинив зміну істотних обставин договору, оскільки загальна ставка користування вагонами тривалий час дорівнювала 1136 грн.; відповідач гарантував спеціальну ставку в 584 грн. з умовою виконання щомісячного плату в 266 вагоноперевезень, а вже через тиждень після підписання додатку №1-8 АТ «Укрзалізниця» почала поступово зменшувати загальну ставку. Апелянт зазначає, що у зв'язку з відповідними діями відповідача він зазнав значних збитків, втратив позиції на ринку, з особового рахунку позивача було списано більше 8 мільйонів гривень.
За твердженням апелянта, дії відповідача щодо зменшення базової ставки плати за використання вагону-зерновозу є зловживанням монопольним становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом.
Крім того, як зазначає апелянт, за змістом п. 12.4. договору передбачено право позивача на припинення в односторонньому порядку дію будь-якого додатку до договору, що і було реалізовано ТОВ «МНТ-Агро» під час направлення відповідачу повідомлення про припинення дії додатку № 1-8 до договору.
Також апелянт в апеляційній скарзі наголосив на недійсності п.п. 3.7., 3.15, 4.1.3., 7.2. додатку № 1-8, оскільки договір та штрафні санкції, передбачені ним, суперечать актам цивільного та господарського законодавства.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/4964/21 та призначено справу до розгляду.
В подальшому, розгляд справи неодноразово відкладався.
29.12.2021 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
10.01.2022 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення.
Позивач у судовому засіданні 06.12.2022 апеляційну скаргу підтримав, просили задовольнив, рішення суду першої інстанції скасувати.
Представник відповідача у судовому засіданні 06.12.2022 проти апеляційної скарги заперечував, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.03.2020 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" (вантажовласник, вантажовідправник, вантажоодержувач, платник за договором) укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - Договір, том 1, а.с. 13), предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою.
Відповідно до п. 1.5. Договору договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Пунктами 1.6. та 1.7. Договору визначено, що договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).
Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.
У п. 1.8. - 1.10. Договору унормовано, що умови договору, що потребують визначення окремих параметрів їх надання (окрему станцію надання послуг, ін.) набувають сили і застосовуються у відносинах сторін шляхом надання перевізником пропозиції укласти такі додаткові умови до договору (оферти), прийняття пропозиції (акцепту) замовником та підтвердження її прийняття перевізником з підтвердженням таких умов надання послуг. Приймаючи пропозицію отримання послуг на умовах, що потребують визначення окремих параметрів їх надання, замовник засвідчує, що ознайомився та згоден з такими умовами.
Перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє другій стороні у власній інформаційній системі повідомлення з накладенням КЕП:
-або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення;
-або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника як платника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером договору з замовником. До отримання повідомлення про укладення договору, друга сторона має право відкликати свою заяву (акцепт) про прийняття пропозиції укласти договір.
Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1. Договору.
Згідно з п. 3.1., 3.2. Договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.
Замовник зобов'язаний сплачувати провізні платежі за перевезення вантажу у власному вагоні перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад), які складаються з:
1)плати за перевезення (провізної плати) навантаженого власного вагону перевізника та інших платежів, які визначаються за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника;
2)компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 1-2 до договору. У випадку оформлення відправки вантажу на експорт сплачуються додаткові збори, передбачені п. 5, 7 розд. ІІІ Збірника тарифів, окремо для завантаженого та порожнього вагонів;
3)плати за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) за нормативний термін доставки. У разі використання з 01.10.2020 власного вагону перевізника після «подвійних операцій», передбачених Правилами користування вагонами, компенсація витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника та плата за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів у порожньому рейсі не нараховується
Пунктом 9.4. Договору унормовано, що зміни (доповнення) до договору перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням КЕП. Зміни до договору, в тому числі ставки плати, коефіцієнти та інші умови платежів, вступають в дію через 30 календарних днів від дня їх оприлюднення або пізніше, якщо це вказано в повідомленні про оприлюднення. Зміни до договору, які зменшують розмір провізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин, також можуть вступати в дію раніше ніж 30 календарних днів від дня їх оприлюднення. Зміни до договору поширюються на всіх осіб, що приєдналися до договору. В окремих випадках, за заявою замовника допускається вступ в дію змін до договору раніше, ніж визначено вище. Якщо замовник не згоден з внесеними перевізником змінами, він має право ініціювати внесення змін до договору в порядку передбаченому п. 9.3. Договору або з власної ініціативи припинити дію договору у відносинах з ним. Замовлення та/або отримання послуг та/або їх оплата за Договором засвідчує повну згоду замовника з договором та змінами до нього.
Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення Договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення Договору. На звернення замовника умови Договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію (пункт 12.1. Договору).
У п. 12.2. Договору вказано, що договір або його окремі умови щодо певних послуг припиняється:
- за згодою сторін;
- за ініціативи однієї з сторін. Ініціатива перевізника про припинення договору має бути мотивованою;
- з підстав визначених законодавством.
За змістом п. 12.4. Договору дію додаткових умов до договору може бути припинено в односторонньому порядку шляхом направлення однією стороною іншій стороні повідомлення про їх припинення. У такому випадку дія відповідного додатку вважається припиненою через 10 днів з дня направлення відповідного інформаційного повідомлення стороною, що ініціювала припинення.
Згідно з п. 13.1. договору у випадку, якщо додатками до договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору.
24.03.2020 Акціонерне товариство "Українська залізниця" засвідчила прийняття від Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладання договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та повідомлено, що замовнику присвоєно коди відправника/одержувач: 8000; платника 2829451, що підтверджується повідомленням про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 24.03.2020 № 43-40464329/2020-001. (том 1, а.с. 41)
21.07.2020 АТ "Укрзалізниця" на офіційному сайті оприлюднила нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до якої договір доповнено Додатком 1-8.
У пункті 1 Додатку 1-8 до договору визначено, що ставка плати за використання вагону перевізника1 (Спл1) - ставка плати за використання власних вагонів перевізника при перевезенні вантажів з узгодженими строками та обсягами, що визначається перевізником та зазначається в оголошенні.
Згідно п. 2.1. додатку 1-8 перевізник надає замовнику послуги з перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника (узгоджена щомісячна кількість вагонів визначеного роду рухомого складу протягом узгодженого сторонами строку надання послуг), надалі в цьому додатку до договору - послуга. Замовник здійснює оплату такої послуги відповідно до умов цього додатку до договору.
Сторони домовились, що у випадку надання такої послуги, до відповідних відносин застосовуватимуться спеціальні умови цього додатку до договору, які матимуть пріоритет над умовами договору. Умови договору, не визначені цим додатком до договору, застосовуватимуться в частині, що не суперечить цьому додатку до договору (п. 2.2. додатку 1-8).
Згідно п. 3.1. додатку 1-8 перевізник публікує Оголошення на сайті http://uz-cargo.com про початок прийому замовлень на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами на умовах договору та цього додатку до договору.
Відповідно до п. 3.2. додатку 1-8, в Оголошенні перевізник встановлює строк надання послуг (кількість місяців), мінімальний обсяг місячного замовлення, загальну граничну кількість вагонів для усіх замовників на місяць, ставку плати за користування власного вагону перевізника для цієї послуги, розраховану перевізником нормативну кількість діб, дату початку та закінчення подання замовлень тощо. Додатково в Оголошенні вказується інформація щодо вимог, яким має відповідати замовник для отримання можливості користування послугою, в тому числі про допущення для участі замовників, які протягом аналогічного періоду попереднього року здійснювали середньомісячне навантаження вагонів у кількості не меншій, ніж зазначається у замовленні. Замовлення від замовників, які не відповідають визначеним перевізником вимогам, не розглядаються.
В п. 3.3. додатку 1-8 зазначено, що замовник надає перевізнику через АС «Клієнт-УЗ» замовлення із зазначенням: початку строку надання послуги (дати початку надання послуги - місяць, рік); завершення строку надання послуги (дати кінця надання послуги - місяць, рік); строк надання послуги (кількість місяців дії замовлення); роду рухомого складу; щомісячної кількості замовлених ним під навантаження власних вагонів перевізника.
Перевізник протягом двох робочих днів з моменту закінчення строку подання замовлення самостійно визначає і погоджує або частково погоджує, або не погоджує замовлення, та повідомляє про це замовника шляхом надання відповідного повідомлення (за формою відповідно до додатків 2-13, 2-14 до договору). Повідомлення про погодження замовлення має містити відомості про: початок строку надання послуги (дату початку надання послуги - місяць, рік); закінчення строку надання послуги (дату кінця надання послуги - місяць, рік); строк надання послуги (кількість місяців дії замовлення); рід рухомого складу; щомісячну кількість власних вагонів перевізника погоджених перевізником для послуги; ставку оплати за використання власного вагону перевізника; нормативну кількість діб (п. 3.4. та п. 3.5. додатку 1-8).
Відповідно до п. 3.6. додатку 1-8 замовник не має право вносити зміни до погодженого перевізником замовлення.
Згідно п. 3.7. додатку 1-8 про відмову від погодженого замовлення (якщо замовлення погоджено повністю) замовник направляє перевізнику повідомлення за формою відповідно до додатку 2-15 до договору) не пізніше ніж за три робочих дні до дати скасування та сплачує неустойку, визначену розділом 7 цього додатку до договору за весь невиконаний строк та обсяг перевезень, зазначений в погодженому замовленні.
У відповідності до положень пунктів 3.12, 3.13 та 3.14 додатку 1-8 по мірі виконання замовлення, перевізник веде облік та щоденно інформує замовника про стан виконання замовлення шляхом направлення на його електронну адресу замовника або через інформаційні системи перевізника перелік перевізних документів із зазначенням залишку обсягу замовлення відповідно до умов послуги. Щоденно перевізник направляє на електронну адресу замовника або через інформаційні системи перевізника відомість виконання перевезень з зазначенням обсягу виконаних протягом доби перевезень. Перевізник за результатом надання послуг надає замовнику зведену відомість відповідно до розд. 4 договору.
У разі невиконання замовником узгоджених обсягів перевезень, перевізником нараховується замовнику неустойка, яка відображається в інформаційному повідомленні щодобового переліку та зведеній відомості (п. 3.15 додатку 1-8).
Згідно з п. 3.17 Додатку 1-8 у разі, якщо до 10-то місяця наступного за звітним замовником не погашено заборгованості за перевезення з узгодженими строками та обсягами в повному обсязі та не сплачено неустойку, перевізник в односторонньому порядку припиняє надання послуг, здійснює перерахунок розміру оплати наданої послуги за весь період наданої послуги згідно замовлення та нараховує суму до сплати замовником, керуючись розміром ставки плати за використання власних вагонів перевізника відповідно до Договору (Спл), про що повідомляє замовника шляхом направлення повідомлення (за формою відповідно до Додатку 2-16 до Договору).
Відповідно до п. 6.2. Додатку 1-8 до Договору ставка плати за використання вагону Перевізника1 (Спл1) в процесі надання послуги з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) встановлюється на весь строк дії послуги відповідно до погодженого замовлення у розмірі, встановленому перевізником, застосовується для перевезень в межах та за межами України, не змінюється та не підлягає коригуванню під час строку дії послуги, та зазначається в повідомленні про погодження замовлення.
Згідно з п. 7.2. Додатку 1-8 до Договору замовник, у разі невиконання погодженого замовлення в цілому або у випадку навантаження і відправки поданих перевізником під навантаження вагонів у кількості меншій ніж визначено в погодженому замовленні щомісячно, сплачує неустойку в розмірі, який розраховується за формулою: Пн = Спл1 * Кнорм * КвагЗ, де Пн - сума неустойки за невиконання умов Додаткової угоди та/або замовлення; Спл1 - ставка плати за використання вагонів Перевізника1 при перевезенні вантажів з узгодженими строками та обсягами, відповідно до погодженого замовлення; Кнорм - показник, який визначається Перевізником та публікується в Оголошенні. Показник не підлягає коригуванню під час строку дії послуги, що надається відповідно до погодженого Замовлення. КвагЗ - кількість вагонів, що недовантажені змовником.
Відповідно до п. 7.3 Додатку № 1-8 до договору у разі наявності на особовому рахунку замовника достатньої суми коштів для сплати неустойки, сплата неустойки замовником здійснюється шляхом списання перевізником грошових коштів з особового рахунку замовника в останній календарний день кожного місяця із сум грошових коштів, перерахованих замовником для виконання грошового зобов'язання за договором, та факт списання такої неустойки відображається перевізником в інформаційному повідомленні в особовому рахунку замовника і підтверджується зведеною відомістю.
Як вбачається з умов договору (Додатку 1-2) (а.с. 28 т.1) та визнається сторонами у справі, на момент подання вказаного замовлення позивача на отримання даної послуги стандартна ставка плати за використання вагону зерновозу перевізника становила 1136,00 грн/добу, тоді як ставка плати за використання вагону-зерновозу перевізника становила: 12 місяців - 584,00 грн/добу, 11 місяців - 617,00 грн/добу, 10 місяців - 649,00 грн/добу, 9 місяців - 682,00 грн/добу.
У подальшому, 04.09.2020 АТ "Укрзалізниця" на офіційному сайті оприлюднила нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до якої ставка за використання вагону -зерновозу перевізника складає: 05.09.2020 - 05.10.2020 - 800,00 грн/добу; 06.10.2020 - 04.11.2020 - 900,00 грн/добу; 05.11.2020 - 31.12.2020 - 1 000,00 грн/добу.
19.10.2020 АТ "Укрзалізниця" на офіційному сайті оприлюднила нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до якої ставка за використання вагону-зерновозу перевізника складає 650,00 грн/добу.
12.11.2020 АТ "Укрзалізниця" на офіційному сайті опублікувало оголошення про продаж послуги з використання вагонів-зерновозів (голландський аукціон) на листопад - грудень 2020 року з мінімальною добовою ставкою 530,00 грн/добу.
27.11.2020 АТ "Укрзалізниця" на офіційному сайті опублікувало оголошення про продаж послуги з використання вагонів-зерновозів (голландський аукціон) за стартовою ціною 650,00 грн. та переможною ціною 533,00 грн/добу.
26.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро", відповідно до Договору про надання послуг від 24.03.2020 № 2829451 надало замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами від 26.08.2020 № 40464329/2020-00007: початок періоду замовлення: 09.2020; завершення періоду замовлення: 08.2021; кількість місяців: 12; тип рухомого складу: зерновози; щомісячна кількість рухомого складу: 400. (том 1, а.с. 42)
27.08.2020 Акціонерним товариством "Українська залізниця" розглянуто та погоджено замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" від 26.08.2020 № 40464329/2020-00007 з узгодженими строками та обсягами: початок періоду замовлення: 09.2020; завершення періоду замовлення: 08.2021; кількість місяців: 12; тип рухомого складу: зерновози; щомісячна кількість рухомого складу: 266; нормативна кількість діб: 7; ставка плати за використання вагону перевізника: 584,00 грн. (том 1, а.с. 43)
За твердженнями позивача, в подальшому Акціонерне товариство "Українська залізниця" на офіційному сайті оприлюднювало нові редакції договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до яких ставка за використання вагону-зерновозу перевізника зменшувалася. Крім того, Акціонерне товариство "Українська залізниця" реалізувало продаж послуг з використання вагонів перевізника в системі «ProZorro.Продажі», що дало можливість придбати послуги щодо використання власних вагонів перевізника за ціною 530,00 грн. на добу.
Позивач зазначає, що не зважаючи на одноосібне рішення Акціонерного товариства "Українська залізниця" щодо зменшення стандартної ставки, а також, зважаючи на можливість через систему «ProZorro.Продажі» придбати послуги за низькою ціною, перегляд ставки на перевезення вантажу за довгостроковими контрактами з позивачем не відбулось.
Таким чином, у зв'язку із зміною в тарифах, повністю знецінена економічна обґрунтованість замовлень контрагентами вагонів-зерновозів за довгостроковими контрактами.
Зазначені вище дії Акціонерного товариства "Українська залізниця" щодо зменшення ставки плати за використання вагону-зерновозу призвели до фактичного взяття Товариством з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" збиткових довгострокових зобов'язань з виконання послуги перевезення за відсутності можливості внесення змін в умови Додатку 1-8 до Договору.
Крім того, позивач зазначає, що відповідач не може забезпечити автоматичного проставлення відмітки в накладних внутрішнього сполучення в графі 7, стягує завищену ставку плати за використання вагонів перевізника, і при цьому стягує непомірно великі суми неустойки за невиконання замовником узгоджених обсягів перевезень. Відповідач, використовуючи своє домінуюче монопольне становище на ринку залізничних вантажоперевезень у вагонах перевізника, спочатку впровадив економічно привабливу послугу, а потім повністю нівелював її конкурентну перевагу для позивача перед тими компаніями на ринку залізничних перевезень, які такої послуги не замовляли.
Зміна тарифної політики відповідача, шляхом зменшення стандартних ставок плати за використання вагонів перевізника, що мало місце після укладення сторонами Додатку 1-8 та систематичне порушення істотних умов Договору, зумовило виникнення обставин, за яких подальше виконання Додатку 1-8 порушує для позивача співвідношення майнових інтересів сторін.
27.11.2020 та 02.12.2020 позивач звертався до відповідача з листами, в яких просив припинити дію послуг з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами, передбачених додатком 1-8 «Умови надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника» до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом. (том 1, а.с. 65-69)
З огляду на вищезазначене, умови Додатку 1-8 для позивача, як замовника послуги довгострокових вагонів, є не виконуваними, обтяжливими, не вигідними та збитковими, що і стало підставою для звернення до суду.
Крім того, позивач просить суд визнати недійсними окремі частини правочину, а саме пункти 3.17., 7.2. Додатку 1-8 «Умови надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника» до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 2829451 від 25.02.2020, оскільки зазначені пункти Додатку 1-8 суперечать чинному законодавству та публічному порядку.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що розірвання Додатку 1-8 до Договору на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України є неправомірним, оскільки позивачем не доведено наявності всіх чотирьох умов, передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України. Крім того, за твердженням суду першої інстанції, позивачем не доведено факту порушення відповідачем умов договору, оскільки змінюючи вартість послуг (базову ставку плати за використання вагонів перевізника (Спл)) для інших клієнтів відповідача, які замовляли послуги на інших умовах договору, відповідач діяв у відповідності до умов договору, при цьому, в останнього відсутнє право чи обов'язок змінювати вартість послуг замовникам послуг за Додатком 1-8 до Договору.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсними окремих частин правочину, а саме, пунктів 3.17., 7.2. Додатку 1-8 "Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника" до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 2829451 від 25.02.2020 зі змінами (повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-40464329/2020-001 від 24.03.2020), укладеного між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" із погодженим замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами № 40464329/2020-00007 від 26.08.2020 року суд першої інстанції зазначив, що встановлена у пункті 3.17 Додатку 1-8 можливість перерахунку розміру оплати наданої послуги у випадку непогашення заборгованості у повному обсязі не є зміною ціни в договорі після його виконання, а зміною умов зобов'язання як наслідок невиконання замовником зобов'язання із здійснення оплати за перевезення у повному обсязі, що відповідає ст. 611 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Нормами статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Порядок укладення, зміни та розірвання договору - це нормативно закріплені взаємні дії сторін, спрямовані відповідно на встановлення господарсько-договірних відносин і визначення змісту договірного зобов'язання, їх зміну або припинення.
Як передбачено статтею 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Як визначено приписами статей 651, 654 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Частинами 1 та 2 статті 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Таким чином, закон пов'язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.
Застосування статті 652 ЦК України є відображенням у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.
Водночас, ч. 4 ст. 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Одне з головних завдань законодавчого регулювання порядку укладення господарських договорів повинно полягати в тому, щоб за допомогою правових засобів забезпечувати їх стійкість та здійсненність.
Відповідно до частини 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
В даному випадку, між сторонами договір укладено в порядку ст. 634 ЦК України, тобто, шляхом приєднання позивача до договору перевезення, в редакції відповідача, опублікованій на офіційному веб-сайті.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Таким чином, головна особливість договору приєднання полягає у встановленні умов договору однією стороною шляхом розроблення нею формуляра або іншої стандартної форми і в неможливості другої сторони запропонувати свої умови договору.
Частиною 2 статті 634 ЦК України встановлено, що договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору).
Згідно із частиною 3 статті 634 ЦК України, якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.
Отже, частиною 2 статті 634 ЦК України, передбачені особливі підстави для розірвання договорів приєднання, які не можуть бути підставами для розірвання інших цивільно - правових договорів і які є засобом відновлення порушеного при укладанні договору балансу інтересів сторін, не дозволяючи одній стороні зловживати своїм правом щодо визначення умов, і компенсуючи другій стороні порушення принципу свободи договору щодо визначення умов договору.
Сторона, яка приєдналася, наділяється правом вимагати зміни або розірвання договору приєднання, у випадку: 1) якщо внаслідок укладення договору вона позбавляється прав, які звичайно мала; 2) якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання; 3) якщо в договорі містяться інші умови, що є явно обтяжливими для сторони, яка приєдналася.
Зазначені вимоги можуть бути задоволені у випадку, якщо сторона, яка приєдналася, доведе, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б таких обтяжливих для себе умов, якби могла приймати участь у визначенні умов договору.
Водночас право на розірвання договорів приєднання суттєво обмежене частиною 3 статті 634 ЦК України, відносно тих осіб, які приєдналися до договору приєднання у зв'язку із здійсненням ними підприємницької діяльності. Особа, що здійснює підприємницьку діяльність і приєдналась до договору укладеного в порядку статті 634 ЦК України, може розірвати такий договір з підстав, передбачених ч. 2 статті 634 ЦК України, лише за умови, якщо вона не знала і не могла знати, на яких умовах вона до нього приєднується.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.12.2021 у справі № 910/6058/21, від 17.02.2022 у справі № 910/19522/20, від 01.08.2022 у справі № 910/16784/20 у схожих правовідносинах.
Додатком 1-8 «Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника» до договору, а саме п. 2.1 передбачено, що перевізник надає замовнику послуги з перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника (узгоджена щомісячна кількість вагонів визначеного роду рухомого складу протягом узгодженого Сторонами строку надання послуги), надалі в цьому додатку до договору - послуга. Замовник здійснює оплату такої послуги відповідно до умов цього додатку до договору.
У п. 2.2 Додатку 1-8 до договору сторони домовились, що у випадку надання такої послуги, до відповідних відносин застосовуватимуться спеціальні умови цього додатку до договору, які матимуть пріоритет над умовами договору. Умови договору, не визначені цим додатком до договору, застосовуватимуться в частині, що не суперечить цьому додатку до договору.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, в порядку положень вказаного Додатку 1-8 позивач 26.08.2020 здійснив замовлення на отримання вказаної вище послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами № 40464329/2020-00007, яке було погоджено відповідачем 27.08.2020 повідомленням №УЗ-40464329/2020-00008.
Враховуючи викладене, позивач на основі вільного волевиявлення та за власним вибором замовив у відповідача послуги з надання власних вагонів перевізника для перевезення з такими строками та обсягами: початок періоду замовлення: 09.2020; завершення періоду замовлення: 08.2021; кількість місяців: 12; тип рухомого складу: зерновози; щомісячна кількість рухомого складу: 266; нормативна кількість діб: 7; ставка плати за використання вагону перевізника: 584,00 грн.
У п. 9.4 Договору передбачено, що зміни (доповнення) до договору перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням КЕП.
Зміни до договору, в тому числі ставки плати, коефіцієнти та інші умови платежів, вступають в дію через 30 календарних днів від дня їх оприлюднення або пізніше, якщо це вказано в повідомленні про оприлюднення. Зміни до договору, які зменшують розмір провізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин, також можуть вступати в дію раніше ніж 30 календарних днів від дня їх оприлюднення.
Якщо замовник не згоден з внесеними перевізником змінами, він має право ініціювати внесення змін до договору в порядку, передбаченому п. 9.3. договору або з власної ініціативи припинити дію договору у відносинах з ним.
Замовлення та/або отримання послуг та/або їх оплата за договором засвідчує повну згоду замовника з договором та змінами до нього.
Тобто, вказаним вище пунктом договору надано право відповідачу здійснювати зміну умов договору, в тому числі, що стосується зміни всіх платежів за договором, в односторонньому порядку.
При цьому, враховуючи умови Договору, позивачеві було відомо про можливість односторонньої зміни позивачем ставок плати, коефіцієнтів та інші умови платежів, що мало місце у даному випадку шляхом зміни відповідачем ставок плати за використання власних вагонів перевізника (Спл) в сторону зменшення.
Пунктом 9.3 Договору передбачено право та порядок надання замовником пропозицій до договору.
Будь-яких доказів того, що позивач ініціював внесення змін (доповнень) чи пропозицій до Договору в частині Додатку 1-8 відповідно до п. 9.3, 9.4 Договору матеріали справи не містять.
Таким чином, позивач був повністю обізнаний з тим, на яких умовах він приєднався до договору, в тому числі до Додатку 1-8, погодився з ними, внесення змін до Договору не ініціював (хоча не був позбавлений такого права) та здійснив замовлення відповідної послуги згідно додатку 1-8, що унеможливлює застосування у даному випадку ч.ч. 2, 3 ст. 634 ЦК України для розірвання додатку 1-8 до договору.
Доводи апелянта про те, що якщо б позивач до здійснення замовлення вагонів на довгострокових умовах був обізнаний з тим, що АТ «Укрзалізниця» через тиждень змінить стандартну ставку плати за використання вагону-зерновозу і в майбутньому буде її зменшувати на невигідних для позивача умовах, він не замовляв би послуги з перевезення вантажу за узгодженими строками та обсягами, адже це було б економічно невигідно, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Щодо вказаних доводів колегія суддів зазначає, що існування одночасно чотирьох умов, що відповідно до частини 2 статті 652 ЦК України є необхідними для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання договору, вимагає з'ясування змісту кожної окремо взятої умови.
Так, першою умовою - є умова про те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Відповідно до даної умови, події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Названа умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні договору сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які і створили ускладнення, або іншими словами "істотну зміну обставин", створюють неможливість для сторони, яка заінтересована розірвати договір, покладатися на ускладнення (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/5110/17, від 23.07.2019 у справі № 910/13249/17).
Як було зазначено вище, приєднавшись до договору, позивач погодився на умови, які передбачають право перевізника (п. 9.4. договору) в односторонньому порядку змінювати базову ставку плати за використання власних вагонів перевізника.
У даному випадку колегія суддів враховує доводи відповідача, що позивачем не враховано кон'юнктури ринку, оскільки позивач проігнорував прогноз неврожаю зерна в 2020 році, про який повідомлялося в ЗМІ, невиконання форвардних контрактів аграріями та зменшення обсягу перевезень зернових залізничним транспортом, а також, наявність у AT «Укрзалізниця» права на зміну Спл та відсутність права/обов'язку щодо перегляду Спл. (а.с. 163-164 том 1)
У зв'язку з тим, що AT «Укрзалізниця» є одним з багатьох власників вагонів-зерновозів та має діяти на конкурентних умовах, відбулося зниження базової ставки плати за використання власного вагону перевізника (Спл).
При цьому, сторони в договорі не брали на себе відповідальності за ринкову кон'юктуру та взаємовідносини з третіми особами.
Таким чином, при здійсненні замовлення на умовах, передбачених Додатком 1-8, позивачеві було відомо, що ставка плати за використання власних вагонів перевізника може бути змінена, в тому числі і знижена, а отже, така зміна обставин могла настати, що виключає застосування п. 1 ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.
Друга умова, яка є необхідною для встановлення підстав розірвання договору, відповідно до частини 2 статті 652 ЦК України, це є умова про те, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Отже, для належного обґрунтування вказаної умови судам знову ж таки необхідно було належним чином проаналізувати умови укладеного сторонами договору та встановити належним чином обставини, що свідчили б про те, що сторона договору дійсно не може усунути обставини, які для неї істотно змінились.
В той же час, як вже було зазначено вище, позивач не звертався до відповідача з пропозиціями внесення змін до договору, з урахуванням порядку, встановленого договором перевезення.
Третьою і четвертою необхідними умовами для розірвання договору, визначеними у частині 2 статті 652 ЦК України, є те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору та, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Щодо даних умов колегія суддів зазначає, що випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин необов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 910/13249/17.
Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до ст. 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема самостійного формування підприємцем програми діяльності, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Суб'єкти господарювання укладають договори на різних, погоджених між ними умовах. Суб'єкти господарської діяльності здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи проведення та оформлення господарських операцій тощо.
Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У разі здійснення підприємницької діяльності особа (у даному випадку, позивач) має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок, щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від таких дій (аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).
Отже, фактично позивач здійснюючи господарську діяльність приймає як сприятливі наслідки такої господарської діяльності так і несприятливі, а тому, підписуючи договір позивач має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, позивачем здійснено замовлення послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника на 400 вагонів-зерновозів в місяць, а перевізником у свою чергу погоджено такі замовлення на 266 вагонів-зерновозів в місяць.
Таким чином, здійснюючи замовлення послуг на умовах Додатку 1-8 до договору, позивач шляхом вільного волевиявлення прийняв на себе ризик як сприятливих умов (а саме зменшеної ставки плати за використання вагону, що, як зазначає сам позивач, є конкурентною перевагою по використанню вагонів перевізника) так і несприятливих умов (а саме права відповідача зменшувати розмір загальної ставки плати за використання власних вагонів перевізника).
При цьому, обставини зміни економічної ситуації в країні є комерційними ризиками сторін договору та не є істотною зміною обставин у розумінні ч. 1 cт. 652 ЦК України та не можуть бути підставами для розірвання договору, що узгоджується з висновком Верховного Суду щодо застосування вказаної норми, викладеного у постановах від 04.04.2018 у справі №910/4590/17, від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15.
У постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №927/761/17 також викладена правова позиція щодо того, що неврожай зерна, невиконання аграріями поставок за форвардними контрактами та внаслідок такого зміна відповідачем розміру базової ставки плати використання власних вагонів перевізника є обставинами загального характеру, комерційними ризиками сторін та повною мірою стосуються обох сторін договору, а тому не можуть бути віднесені до обставин, якими сторони керувалися під час укладення спірного договору і виходили з того, що ці обставини не настануть.
А тому, вищенаведені обставини також виключають наявність третьої та четвертої необхідної умови, визначеної у ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, які необхідні для умов щодо розірвання договору.
У зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розірвання Додатку 1-8 до договору на підставі ст. 652 ЦК України є неправомірним, оскільки позивачем не доведено наявності всіх чотирьох умов, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України.
Крім того, на переконання суду апеляційної інстанції, відсутні підстави для розірвання додаткової угоди, оформленої Додатком 1-8 до договору, на підставі ст. 651 ЦК України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Як підставу для розірвання договору на вимогу однієї сторони, закон передбачає не лише факт порушення умов договору, а обов'язково наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.
Однак, позивачем не доведено факту порушення відповідачем умов договору, оскільки змінюючи вартість послуг (базову ставку плати за використання вагонів перевізника (Спл)) для інших клієнтів відповідача, які замовляли послуги на інших умовах договору, відповідач діяв у відповідності до умов договору, при цьому, в останнього відсутнє право чи обов'язок змінювати вартість послуг замовникам послуг за Додатком 1-8 до договору.
При цьому, відповідно до п. 6.2. договору ставка плати за використання вагону перевізника (Сплі) в процесі надання послуги з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) встановлюється на весь строк дії послуги відповідно до погодженого замовлення у розмірі, встановленому перевізником, застосовується для перевезень в межах та за межами України, не змінюється та не підлягає коригуванню під час строку дії послуги, та зазначається в повідомленні про погодження замовлення.
Зміст послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника полягав у тому, що позивач отримує послуги у визначеній кількості вагонів за незмінною ставкою та на визначений строк.
Крім того, позивачем не надано належним та допустимих доказів в розумінні ст.ст.76,77 ГПК України завдання йому шкоди вказаними діями відповідача щодо зміни базової ставки плати за використання вагонів перевізника. Посилання позивача на сплату відповідачу пені відповідно до умов договору перевезення не є у розумінні законодавства збитками (шкодою) підприємства.
Твердження позивача про порушення відповідачем обов'язку щодо проставлення відмітки на накладних внутрішнього сполучення, що призвело до завищеної ставки плати колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи листів відповідачем здійснено перерахунок плати за використання вагонів та поновлено на особистому рахунку кошти. (том 1, а.с. 154-162).
Також, звертаючись з вимогою про розірвання додатку 1-8 "умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника" до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 2829451 від 25.02.2020, позивач підмінює поняття «додаткова угода» та «додаток до договору».
Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 у справі №917/265/18 наголосив на тому, що необхідно розрізняти поняття "додаток до договору" та "додаткова угода до договору", зазначивши, що додаток до договору - це документ, який містить доповнення, уточнення, додаткові роз'яснення, пояснення умов договору, перелік конкретних товарів, послуг тощо. Тобто додаток до договору - це документ, який уточнює або більш детально розкриває зміст договірних умов. Натомість, додаткова угода - є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору.
Як вбачається з матеріалів справи, Додаток 1-8 до договору не є додатковою угодою, а є невід'ємною частиною договору (розділ 13 договору) та не акцептується окремо від договору, як зазначає позивач.
Крім того, замовлення ТОВ «МНТ-Агро» від 26.08.2020 №40464329/2020-00007, яке погоджене повідомленням АТ «Укрзалізниця» від 27.08.2020, також не можна вважати додатковою угодою до договору, оскільки замовлення надається стороною договору перевізнику та погоджується останнім щодо певних конкретних послуг, в тому числі, послуг по Додатку 1-8 до договору та іншим додаткам до договору.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено можливість розірвання договору в певній його частині.
З огляду на вищевикладені обставини справи та вимоги законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача про розірвання Додатку 1-8 «Умови надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника» до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 2829451 від 25.02.2020.
Твердження позивача про припинення додатку 1-8 на підставі листів 27.11.2020 та 02.12.2020 колегія суддів відхиляє, оскільки заявляючи позов про розірвання договору у даній справі, позивач фактично підтвердив дію договору з додатком 1-8 на момент подачі позову, а тому доводи позивача про припинення ним додатку 1-8 в односторонньому порядку не відповідає його внутрішній поведінці при розгляді даної справи про розірвання даного додатку на підставі рішення суду.
Крім того, пунктом 12.2 Договору встановлено, що договір або його окремі умови щодо певних послуг припиняються: за згодою Сторін; за ініціативи однієї з Сторін. Ініціатива Перевізника про припинення Договору має бути мотивованою; з підстав, визначених законодавством.
Дію додаткових умов до Договору може бути припинено в односторонньому порядку шляхом направлення однією Стороною іншій Стороні повідомлення про їх припинення. У такому випадку дія відповідного додатку вважається припиненою через 10 днів з дня направлення відповідного інформаційного повідомлення Стороною, що ініціювала припинення (п. 12.4 Договору).
У той же час, пунктом 13.1 Договору, визначено, що у випадку, якщо додатками до Договору визначені умови інші, ніж в основному тексті Договору, такі умови додатків мають переважну силу на умовами основного тексту Договору.
Додатком 2-9 до Договору сторонами погоджено повідомлення замовника про припинення окремих умов договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, яке визначає два випадки припинення окремих (додаткових) умов договору, а саме: надання послуг за малодіяльною вантажною станцією навантаження/вивантаження із зазначенням станції надання послуг, а також накопичення вагонів перевізника та/або замовника на місцях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами (на станції призначення).
Пунктом 4.1.3 додатку 1-8 до Договору встановлено, що замовник має право відмовитись від погодженого замовлення (скасувати замовлення), повідомивши про таке перевізника шляхом направлення йому повідомлення про скасування замовлення (за формою відповідно до додатку 2-15 до договору) не пізніше ніж за три робочих дні до дати скасування замовлення.
Оцінивши умови пункту 4.1.3 додатку 1-8 до Договору, які відповідно до пункту 13.1 Договору мають переважну силу на умовами основного тексту Договору, колегія суддів зазначає, що додатком 1-8 не передбачено право на припинення додатку до договору в цілому, а передбачено лише право на відмову від погодженого замовлення.
В той же час, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що позивачем не були вчинені передбачені вказаним додатком дії, а у надісланих листах позивач посилався на зміну відповідачем умов договору в частині встановлення нових (зменшених) тарифів базової ставки плати за користування вагонами залізниці, що не є підставами, визначеними договором, для припинення окремих (додаткових) умов договору, зокрема, щодо здійсненого відповідачем замовлення вагонів.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсними окремих частин правочину, а саме, пунктів 3.17., 7.2. Додатку 1-8 "Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника" до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 2829451 від 25.02.2020 зі змінами (повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-40464329/2020-001 від 24.03.2020), укладеного між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" із погодженим замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами № 40464329/2020-00007 від 26.08.2020 року, колегія суддів зазначає наступне.
У п. 3.17 Додатку 1-8 визначено, що у разі, якщо до 10-го місяця наступного за звітним замовником не погашено заборгованості за перевезення з узгодженими строками та обсягами в повному обсязі та не сплачено неустойку, перевізник в односторонньому порядку припиняє надання послуг, здійснює перерахунок розміру оплати наданої послуги за весь період наданої послуги згідно замовлення та нараховує суму до сплати замовником, керуючись розміром ставки плати за використання власних вагонів перевізника відповідно до Договору (Спл), про що повідомляє замовника шляхом направлення повідомлення (за формою відповідно до Додатку 2-16 до Договору).
За твердженнями позивача, вказаним пунктом Додатку 1-8 передбачено право відповідача самовільно і в односторонньому порядку здійснити перерахунок вартості (змінити ціни) вже наданих, прийнятих та оплачених послуг, за весь минулий період їх надання, тобто вже після виконання договірних зобов'язань в цій частині. Відповідно така договірна умова прямо суперечить імперативній нормі ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України, якою встановлено пряму заборону, а саме: «Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається», а також суперечить ст. 203 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України, оскільки зобов'язання вже є припиненими їх належним виконанням.
Крім того, позивач вказує на порушення податкового закону при визначенні вказаної умови Додатку 1-8, оскільки зміна ціни вже наданих послуг згідно пункту 3.17 Додатку 1-8 не є і не може бути платою за постачання товарів/робіт/послуг, оскільки вони постачатись взагалі не будуть.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно з ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що встановлена у пункті 3.17 Додатку 1-8 можливість перерахунку розміру оплати наданої послуги у випадку непогашення заборгованості у повному обсязі не є зміною ціни в договорі після його виконання, а є зміною умов зобов'язання як наслідок невиконання замовником зобов'язання із здійснення оплати за перевезення у повному обсязі, що відповідає ст. 611 Цивільного кодексу України.
При цьому, суд відхиляє посилання позивача на невідповідність вказаної умови Додатку 1-8 нормі ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України, оскільки в даному випадку у цій умові Договору йдеться саме про невиконання грошових зобов'язань за договором у повному обсязі замовником.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання позивача на порушення податкового закону при визначенні п. 3.17 Додатку 1-8, оскільки цим положенням передбачено саме здійснення перерахунку розміру оплати наданої послуги за весь період вже наданої послуги, а тому стверджувати про нереальність операцій немає підстав. Тим більше, що пунктом 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України встановлено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Тобто, зважаючи на викладене, зміна бази оподаткування, що фактично встановлено у спірній умові Додатку 1-8, не є порушенням вимог податкового законодавства.
Відповідно до п. 7.2. Додатку 1-8 до Договору замовник, у разі невиконання погодженого замовлення в цілому або у випадку навантаження і відправки поданих перевізником під навантаження вагонів у кількості меншій ніж визначено в погодженому замовленні щомісячно, сплачує неустойку в розмірі, який розраховується за формулою: Пн = Спл1 * Кнорм * КвагЗ, де Пн - сума неустойки за невиконання умов Додаткової угоди та/або замовлення; Спл1 - ставка плати за використання вагонів Перевізника1 при перевезенні вантажів з узгодженими строками та обсягами, відповідно до погодженого замовлення; Кнорм - показник, який визначається Перевізником та публікується в Оголошенні. Показник не підлягає коригуванню під час строку дії послуги, що надається відповідно до погодженого Замовлення. КвагЗ - кількість вагонів, що недовантажені змовником.
Як стверджує позивач, посилаючись на норми Закону України «Про залізничний транспорт», Статуту залізниць України, ст. 920 Цивільного кодексу України, у вказаному положенні Додатку 1-8 сторони встановили додаткові підстави та вид відповідальності - неустойку, що суперечать чинному законодавству та публічному порядку, оскільки законодавством чітко передбачено, що підстави, види, розміри відповідальності та порядок її застосування можуть бути передбачені виключно нормативними актами.
Згідно з ст. 914 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 8 Закону України "Про залізничний транспорт" та ст. 17 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Як встановлено у ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 307 Господарського кодексу України, встановлює, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Як вказано у п. 105 Статуту залізниць України, залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Отже, з наведених положень чинного законодавства вбачається право самостійно визначати у договорі відповідальність за порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, серед названих позивачем положень нормативно-правових актів відсутні такі, які б обмежували право залізниці чи забороняли їй встановлення у договорі додаткової відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань, пов'язане з наданням послуги з перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника.
А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено перед судом законних підстав для визнання недійсними пунктів 3.17, 7.2 Додатку 1-8, у зв'язку з чим суд правомірно відмовив у задоволенні даних позовних вимог.
Посилання апелянта на лист Антимонопольного комітету України від 29.03.2021 року № 130-29\01-4842 (а.с. 24-25 том 2) щодо обґрунтування своєї позиції є безпідставним, оскільки в зазначеному листі Комітет прийшов до висновку про те, що не вбачає у діях АТ «Укрзалізниця» ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання в користування вагонів.
Крім того, в апеляційній скарзі апелянт також наголошує на недійсності п.п. 3.15, 4.1.3. додатку 1-8, однак відповідних позовних вимог про недійсність даних пунктів позивач у суді першої інстанції не заявляв. А тому, з огляду на межі перегляду справи в суді першої інстанції, встановленої ст. 269 ГПК України, доводи щодо недійсності цих пунктів судом апеляційної інстанції не досліджуються.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне і обґрунтоване рішення, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржником не доведено обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог не надано, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2021 року у справі № 910/4964/21, отже підстав для її скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Судові витрати (судовий збір) за подачу апеляційної скарги на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2021 року у справі № 910/4964/21 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2021 року у справі № 910/4964/21 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/4964/21 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 09.12.2022
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Барсук
Є.Ю. Пономаренко