Номер провадження: 22-ц/813/1138/22
Справа № 522/8125/13-ц
Головуючий у першій інстанції Науменко А. В.
Доповідач Цюра Т. В.
05.12.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Цюри Т.В.,
суддів Сегеди С.М., Гірняк Л.А.,
За участю секретаря судового засідання: Мілєвої М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 липня 2019 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,-
02 вересня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки (т.1, а.с.2-5).
05 листопада 2013 року заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси позов Публічного акціонерного товариства « Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ,- « Про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 285 294, 30 грн.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що складає 285 294, 30 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки з ОСОБА_5 , а саме нерухоме майно- однокімнатна квартира, загальною площею 30,7 кв.м., житловою площею 16,6 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» суму сплаченого судового збору по 713,24 грн. з кожного (т.1, а.с.101103).
12 серпня 2014 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звернулись до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про перегляд заочного рішення (т.1, а.с.113).
05 липня 2018 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без розгляду (т.2, а.с.137-138).
16 жовтня 2018 року постановою Апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Бойко Анни Володимирівни задоволено частково.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05 липня 2018 року про залишення без розгляду скасовано та передано справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (т.2, а.с.181-184).
02 липня 2019 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено в повному обсязі (т.3, а.с.203-208).
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось із апеляційною скаргою в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.07.2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву АТ «Дельта Банк», стягнути з відповідачів на користь АТ «Дельта Банк» судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги (т.3, а.с.210-211).
04 вересня 2019 року Одеським апеляційним судом отримано відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6 . У поданому відзиві відповідачі наголошують на тому, що оскаржуване судове рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та при повному і всебічному з'ясуванні обставин, а також, як вважають відповідачі, ґрунтується на тих доказах, які були досліджені в судовому засіданні (т.3, а.с.227-232).
Одеським апеляційним судом отримано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про залучення до участі у справі правонаступника (т.4, а.с.32-36).
08 квітня 2021 року ухвалою Одеського апеляційного суду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про залучення до участі у справі правонаступника задоволено.
Залучено в якості правонаступника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», код ЄДРПОУ 42251700 (т.4, а.с.71-72).
18 листопада 2022 року Одеським апеляційним судом отримано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (т.4, а.с.186-188).
21 листопада 2022 року ухвалою Одеського апеляційного суду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» - Жилко Едуарда Олеговичапро проведення судового засідання в режимі відеоконференції , яке призначено на 24 листопада 2022 року о 15 год. 30 хв. задоволено (т.4, а.с.130).
21 листопада 2022 року Одеським апеляційним судом отримано додаткові пояснення по справі від Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалт Солюшенс». У поданих поясненнях позивач просить суд врахувати, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та містять відомості про дату складання докумета, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, тощо. Позивач наголошує на тому, що в заяві про видачу готівки №3439 від 23.05.2008 року було допущено технічну помилку, після чого кредитор, в силу положень закону, не мав змови виправити її чи будь-яким чином усунути.
Відповідно до довідки, наявної в матеріалах справи, судове засідання, яке призначено на 24 листопада 2022 року в режимі відеоконференції за клопотанням представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» - Жилко Едуарда Олеговича не було проведено, оскільки ОСОБА_7 не зміг забезпечити свою участь у судовому засіданні належним чином, про що ним було повідомлено.
Відповідно по положень ст. 212 ЦПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку, тощо, несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
При цьому, 24 листопада 2022 року Одеським апеляційним судом отримано заяву ТОВ «Консалт Солюшенс» про розгляд справи за відсутності представника позивача та клопотання представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про відкладення розгляду справи.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, ненадання жодних доказів щодо існування підстав для відкладення розгляду справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу у відсутності сторін.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведене надання по кредитному договору № 331-0131002/ФКІП-08 від 23.05.2008 року кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 , а це є підставою для визнання недоведеності наявності заборгованості по цьому кредитному договору. Також, враховуючи що іпотека має похідний характер від зобов'язання по кредитному договору, суд визнав, що позивачем не доведені підстави для задоволення позову по справі.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає вірними такі висновки суду першої інстанції з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 травня 2008 року ТОВ «Український промисловий банк» оформив з відповідачем ОСОБА_1 кредитний договір №331-0131002/ФКІП-08, згідно з умовами якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти у розмірі 189 299,00 гривень з розрахунку 17,5 % річних за весь час фактичного кредитування кредитом на строк з 23 травня 2008 року по 22 травня 2023 року. Мета кредитування - споживчі цілі.
Виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечується порукою відповідно до укладеного Договору поруки № 331-0131002/zфпор-08 від 23 травня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 (Поручитель), згідно з яким Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язань за кредитним договором №331-0131002/ФКІП-08. Відповідальність поручителя настає у випадку невиконання (неналежного виконання) Боржником зобов'язань за Договором. Поручитель і Боржник несуть перед Кредитором солідарну відповідальність, а Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник.
Також виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечується порукою відповідно до укладеного Договору поруки № 331-0131002/zфпор-08 від 23 травня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 (Поручитель), згідно з яким Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язань за кредитним договором №331-0131002/ФКІП-08. відповідальність поручителя настає у випадку невиконання (неналежного виконання) Боржником зобов'язань за Договором. Поручитель і Боржник несуть перед Кредитором солідарну відповідальність, а Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник.
Крім того, виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором №331-0131002/ФКІП-08 забезпечується іпотекою відповідно до укладеного Іпотечного договору № 331-0131002/zфкіп-08 від 23 травня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (Поручитель), згідно з яким предметом іпотеки є однокімнатна квартира, загальною площею 30,7 кв.м., житловою площею 16,6 кв.м., що находиться за адресою АДРЕСА_1 ..
30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до п.4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, Укрпромбанк передає (відступає) права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком України, внаслідок чого Дельта Банк замінює Укрпромбанк як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а згідно з п.4.2 внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку прав вимоги до боржників, Дельта Банку переходить (відступається) права вимагати (замість ОСОБА_8 ) від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
Також, в той же день 23 травня 2008 року ТОВ «Український промисловий банк» оформив з відповідачем ОСОБА_1 другий кредитний договір 331-0131002/ФК-08/СК. При цьому, з урахуванням матеріалів справи, судом першої інстанції було вірно встановлено, що позивач не надав суду належних доказів виконання з боку позивача умов кредитного договору № 331-0131002/ФКІП-08 від 23.05.2008 року між позивачем та ОСОБА_1 , а надав лише докази виконання умов за іншим кредитним договором між тими же сторонами , що не є предметом розгляду цієї цивільної справи, а саме у відношенні до Кредитного договору № 331-0131002/ФК-08СК від 23.05.2008 року.
В свою чергу, звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт наголошує на тому, що підтвердженням того, що в заяві на видачу готівки допущено саме технічну помилку щодо номеру кредитного договору, свідчать умови кредитного договору на підставі якого видавались кредитні кошти.
Апеляційний суд відхиляє вказані доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.
Згідно припису ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Оскільки кредитодавець зобов'язується передати грошові кошти, розмір яких визначений в кредитному договорі, після укладення цього кредитного договору, тому оспорювання передачі цих коштів або не передачі їх банком стосується виконання сторонами умов договору.
Як вбачається з наданої банком копії заяви на видачу готівки №3439 від 23.05.2008 року в розділі «Отримувач» вказаний: «КРЕД ДОГ 331-0131002/ФК-08/СК 23.05.08», згідно до якої з рахунку НОМЕР_1 видано ОСОБА_1 кошти в сумі 189299,00 грн. і підтверджено підписом позичальника. У розділі заяви «зміст операції» також зазначене: «Видача кредиту за. КРЕД ДОГ 331-0131001/ФК-08/СК 23.05.08р. ОСОБА_9 . Без ПДВ».
Так, ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон) визначає, що «Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи». Частинною 2 ст.9 Закону встановлені обов'язкові реквізити первинних документів, а саме, зміст та обсяг господарської операції.
Також, пункт 3.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637 зазначає, що «Виправлення в касових ордерах та видаткових відомостях забороняються». При цьому у первинних документах зазначається підстава для їх складання, а у нашому випадку вказується саме номер кредитної угоди.
Колегія суддів не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги щодо допущеної технічної помилки адже вказане не підтверджено відповідними доказами, зокрема, актами службових розслідувань, актами перевірок господарської діяльності банку за період 23.05.2008 року по 02.09.2019 року, тощо.
Апеляційний суд зауважує, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів на рахунку, заявами на переказ готівки, тощо. Вказані відомості не були надані позивачем ні в суді першої інстанції, ні при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що у поданій апеляційній скарзі та поданих пізніше письмових поясненнях, апелянт наголошує лише на наявність технічної помилки у заяві про видачу готівки, інших доказів підтвердження видачі готівки за кредитним договором позивачем не надано.
Все вищезазначене вказує на те, що позивачем надано докази того, що ним виконані умови іншого договору, який не є предметом позову, оскільки в заяві на видачу готівки №3439 від 23.05.2008 року вказано у якості підстави надання позики (кредиту) іншу угоду, а саме «КРЕД ДОГ 331-0131002/ФК-08/СК 23.05.08».
Також, апеляційний суд погоджується з тим, що основним доказом є все ж таки заява про видачу готівки, проте зауважує, що на вимогу суду позивачем не надано первинних документів, які б підтверджували розмір кредитних коштів, наданих відповідачу.
А тому, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься лише завірена копія заяви про видачу готівки де вказано про видачу кредитних коштів за іншим кредитним договором, а саме за №331-0131002/ФК-08/СК.
Також необхідно зазначити, що з матеріалів справи вбачається укладення з відповідачем договору за умовами якого позичальник отримав грошові кошти, тоді як грошові кошти було надано ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №331-0131002/ФК-08/СК, а доказів підтвердження видачі кредиту за договором №331-0131002/ФКІП-08 матеріали справи не містять.
Отже, враховуючи наведене, банк допустив порушення цивільного законодавства при укладенні кредитного договору оскільки доказів на підтвердження того, що вказаний кредитний договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не надано.
Позивачем також порушені вимоги ст.ст. 574,575 ЦК України та ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі укладеного іпотечного договору № 331-0131002/ZФКІП-08 від 23.05.2008 року де містяться посилання на забезпечення вимог Іпотекодержателя за кредитним договором № 331-0131002/ФКІП-08 від 23.05.2008 року.
Згідно ст.3 Закону України «Про іпотеку», іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності... Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору».
Враховуючи що іпотека має похідний характер від зобов'язання по кредитному договору, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про недоведеність підстав для задоволення позову по справі.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 липня 2019 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 05.12.2022 року.
Судді Одеського апеляційного суду Т.В. Цюра
С.М. Сегеда
Л.А. Гірняк