Номер провадження: 11-кп/813/1591/22
Справа № 946/1719/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
05 грудня 2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
законного представника обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції між Одеським апеляційним судом та Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області, апеляційну скаргу прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30 травня 2022 року, у кримінальному провадженні № 12020160150001270, внесеному до ЄРДР 06.12.2020 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ізмаїл Одеської області, ромської національності, громадянина України, маючого неповна середню освіту, учня 9 класу КЗ «Ізмаїльської спеціальної загальноосвітньої школи № 5 І-ІІ ступенів» міста Ізмаїл Одеської області, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України,-
встановив:
Зміст оскарженого судового рішення.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання:
-за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді двох років позбавлення волі;
-за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді трьох років позбавлення волі;
-за ч. 2 ст. 186 КК України - у виді чотирьох років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України призначено ОСОБА_7 остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільненого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням строком на два роки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_7 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межи України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання законної сили вироку відносно ОСОБА_7 скасовано, звільнено його з під варти в залі суду.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судових експертиз в сумі 6627 (шість тисяч шістсот двадцять сім) грн 82 коп.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення та долю речових доказів.
Відповідно до оскаржуваного вироку, 06 грудня 2020 року, приблизно о 20 годині, неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись на вулиці Телеграфній кут вулиці Юліуса Фучика в місті Ізмаїл Одеської області, умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення шляхом відкритого заволодіння чужим майном, діючи спільно з особою, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, підійшов до потерпілої ОСОБА_11 та із застосуванням до останньої насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, яке виразилось у тому, що особа, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, наніс один удар по нозі потерпілої, а ОСОБА_7 потягнув її за капюшон, в результаті, чого вона впала на землю, вдарившись головою об асфальт, відкрито заволоділи майном потерпілої ОСОБА_11 , а саме: мобільним телефоном торгової марки «Samsung» модель «GT-S5360» вартістю 340 грн та жіночою сумкою вартістю 115 грн 80 коп., спричинивши тим самим ОСОБА_11 матеріальні збитки на загальну суму 455 грн 80 коп., після чого з викраденим майном залишили місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Крім того, 07 грудня 2020 року, приблизно о 22 годині, більш точний час не встановлено, неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись біля домоволодіння АДРЕСА_3 , умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення шляхом відкритого заволодіння чужим майном, діючи спільно з особою, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, підійшов до ОСОБА_12 та із застосуванням до останнього насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, яке виразилось у тому, що ОСОБА_7 наніс один удар в область обличчя потерпілого, а особа, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, також наніс один удар в область обличчя потерпілого, відкрито заволоділи майном потерпілого ОСОБА_12 , а саме: мобільним телефоном торгової марки «LENOVO» модель «А2010-а» вартістю 1026 грн 66 коп. та грошовими коштами у розмірі 2700грн, спричинивши тим самим ОСОБА_12 матеріальні збитки на загальну суму 3726 грн 66 коп., після чого з викраденим майном залишили місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Також, 03 березня 2021 року біля 16 години, більш точний час не встановлено, неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, які могли б зашкодити його злочинному наміру та діям, відчинив хвіртку, збивши з неї навісний замок та незаконно проник до подвір'я домоволодіння дачної ділянки АДРЕСА_4 , після чого шляхом зламу навісного замку проник до приміщення будинку, де однієї з кімнат таємно викрав кутову шліфувальну машинку торгової марки «DWT WS13-180 D», вартістю 709 грн., та кутову шліфувальну машинку торгової марки «Ferm FAG-125N», вартістю 416 грн. 66 коп., що належать ОСОБА_13 , після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_13 матеріальну шкоду на загальну суму 1125 грн. 66 коп.
Крім того, 08 березня 2021 року біля 22 години, більш точний час не встановлено, неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись навпроти будинку АДРЕСА_5 , переконавшись у відсутності сторонніх осіб, які могли б зашкодити його злочинному наміру та діям, скориставшись тим, що ОСОБА_14 заснув, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу таємно викрав велосипед торгової марки «Україна» з дамською рамою, вартістю 783 грн. 33 коп., що належить ОСОБА_14 , після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_14 матеріальну шкоду на суму 783 грн. 33 коп.
Також, 30 травня 2021 року у вечірній час, більш точний час не встановлено, неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись за місцем мешкання ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_6 , скориставшись тим, що останній заснув, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, шляхом вільного доступу в одній з кімнат виявив та таємно викрав мобільний телефон торгової марки «HONOR» моделі «6c Pro 3/32 GB (JMM-L22)», вартістю 942 грн. 67 коп., що належить ОСОБА_16 , після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_16 матеріальну шкоду на суму 942 грн. 67 коп.
Також, установлено, що 26 червня 2021 року біля 20 години, неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, знаходячись в парку біля магазину «Ельдорадо» по вулиці Пушкіна в місті Ізмаїл Одеської області, наніс удар кулаком в область голови ОСОБА_17 , від чого останній впав на землю. Продовжуючи свою протиправну поведінку та скориставшись тим, що ОСОБА_17 перебував на землі, викрав мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «M1906G7G», вартістю 3100 грн, чоловіче портмоне із шкірозамінника торгової марки «Baellerry», вартістю 67 грн. 50 коп., бездротові навушники торгової марки «Acme» вартістю 249 грн. 66 коп., чоловічу футболку без рукавів з надписом «Denim», розміром - «М», синього кольору, вартістю 20 грн, що належать ОСОБА_17 , після чого залишив місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_17 матеріальну шкоду на суму 3437 грн 16 коп.
Крім того, 11 серпня 2021 року біля 17 години, більш точний час не встановлено, неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись на перехресті вулиці Пушкіна та вулиці Чкалова в місті Ізмаїл Одеської області, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, які могли б зашкодити його злочинному наміру та діям, підійшов до потерпілого ОСОБА_18 та шляхом ривку, з кишені потерпілого відкрито викрав його гаманець, з якого дістав та заволодів грошовими коштами в сумі 500 грн та банківською карткою «ПУМБ», після чого гаманець повернув потерпілому, та з викраденим залишив місце вчинення злочину, знявши в подальшому з банківської картки грошові кошти сумі 651 грн 50 коп. та розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши тим самим потерпілому матеріальні збитки на загальну суму 1151 грн 50 коп.
Також, 14 серпня 2021 року біля 01 години 30 хвилин, більш точний час не встановлено, неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись навпроти будинку АДРЕСА_5 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, підійшовши до потерпілого ОСОБА_19 та відволікши увагу останнього, шляхом вільного доступу з кишені його сорочки таємно викрав мобільний телефон торгової марки «Samsung» модель «Galaxy A01 2/16 GB», вартістю 1666 грн. 66 коп., після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_19 матеріальну шкоду на суму 1666 грн. 66 коп.
Крім того, 26 жовтня 2021 року, біля 14 години 30 хвилин, неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись на перехресті вулиці Адмірала Холостякова та вулиці Соборної в місті Ізмаїл Одеської області, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, які могли б зашкодити його злочинному наміру та діям, підійшов до потерпілого ОСОБА_20 та шляхом ривку, з кишені потерпілого відкрито викрав його гаманець, з якого дістав та заволодів грошовими коштами в сумі 300 грн, після чого гаманець повернув потерпілому, та з викраденим залишив місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши тим самим потерпілому матеріальні збитки на зазначену суму.
Також, встановлено, що 06 січня 2022 року о 20 годині 45 хвилин неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись на вулиці Покровська між вулицями Чкалова та Савицького в місті Ізмаїл Одеської області, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою відкритого заволодіння чужим майном, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, які б могли перешкодити його діям, підійшов до потерпілого ОСОБА_21 та відкрито, зірвавши з шиї останнього, заволодів його металевим ланцюжком жовтого кольору масою 15,3863 г загальною довжиною 49 см виготовленим зі сплаву металу на основі міді та цинку, виконаним у різновиді плетіння «плаский якір», вартістю 76 грн. 25 коп., заподіявши своїми діями потерпілому майнову шкоду на зазначену суму, після чого з викраденим залишив місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Крім того, 21 січня 2022 року о 10 годині знаходячись біля будинку АДРЕСА_1 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою відкритого заволодіння чужим майном, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, які б могли перешкодити його діям, підійшов до потерпілої ОСОБА_22 та шляхом зривання з руки пакету, з гаманця, що був у вказаному пакеті, відкрито заволодів грошима в сумі 400 грн, які належать потерпілій ОСОБА_22 , заподіявши своїми діями останній майнову шкоду на зазначену суму, після чого з викраденим залишив місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не оспорюючи вирок районного суду в частині доведеності вини обвинуваченого та кваліфікації його дій, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що вирок суду підлягає скасуванню в частині призначеного покарання у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону, на підставі ч. 2 ст. 412 КПК України, та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України у зв'язку з застосування закону, який не підлягає застосуванню та невідповідністю призначеного судом покарання не тільки особі обвинуваченого, а й ступені тяжкості кримінальних правопорушень, через надмірну м'якість на підставі ч. 1 ст. 414 КПК України, посилаючись на наступне:
- суд першої інстанції при призначені покарання не надав належної оцінки особі обвинуваченого, який останній рік школу не відвідував, за період з 2020 року по 2022 рік вчиняв крадіжки та грабежі, неодноразово до обвинуваченого застосовувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, однак в подальшому був змінений на тримання під вартою. Наведені обставини свідчать про стійку сформовану спрямованість особистості ОСОБА_7 на вчинення злочинів корисливого характеру;
- майнова шкода потерпілим відшкодована після повідомлення потерпілих про вчинення злочини та обвинуваченим видано викрадене майно лише після того, як до нього прийшли працівники поліції;
- звільняючи ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, суд не засотував ст. 104 КПК України. Також судом безпідставно не застосовано обов'язок передбачений ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця навчання.
На підставі наведеного прокурор просить оскаржуваний вирок скасувати у частині призначення покарання та ухвали новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання:
-за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді двох років позбавлення волі;
-за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді трьох років позбавлення волі;
-за ч. 2 ст. 186 КК України - у виді чотирьох років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України призначити шляхом часткового складання призначених покарань остаточне покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
ОСОБА_7 затримати та взяти під варту з метою виконання вироку.
Строк покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту його фактичного затримання та взяття під варту 21.01.2022 року.
Позиція учасників судового розгляду в судовому засіданні.
В судовому засіданні прокурор підтримала апеляційну скаргу та просили задовольнити її у повному обсязі, водночас, обвинувачений, захисник та законний представник обвинуваченого заперечували проти її задоволення, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Оскільки судовий розгляд судом першої інстанції був проведений в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а в апеляційній скарзі не оспорюються фактичні обставини вчинення злочинів, встановлених судом першої інстанції, доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, апеляційний суд не переглядає оскаржений вирок у цій частині.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування ст. 75 КК України, і як наслідок невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання тяжкості злочинів та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
В Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» зверталась увага судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
Відповідно до ст. 75 ч. 1 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Отже, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Висновки з усіх питань, пов'язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.
При цьому покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю кримінального правопорушення, обставинами скоєного, особою винного.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК України, означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
У відповідності до позиції, висловленої у постанові Верховного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 205/7091/16-к (№ 51 - 1532 км 19), поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Під особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК України розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України поняття «особа винного».
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Водночас слід зауважити, що пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», звертає увагу судів на те, що при призначенні покарання неповнолітнім суди повинні суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання такого засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація.
При вирішенні питання щодо виду та розміру призначеного ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, а також конкретні обставини справи, зокрема: щире розкаяння в скоєних злочинах, сприяння в їх розкритті, часткове відшкодування матеріальної шкоди, вчинення злочинів у неповнолітньому віці.
Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення і перевиховання ОСОБА_7 без його ізоляції від суспільства, звільнивши його від відбуття основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, але в умовах здійснення контролю за її поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Суд апеляційної інстанції вважає, що, врахувавши сукупність зазначених обставин, суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, які відноситься до нетяжких та тяжких злочинів; особу обвинуваченого, який, є неповнолітнім, проживає з матір'ю, навчається, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався; надану досудову доповідь відносно ОСОБА_7 , в якій зроблено висновок про середній ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення, а також можливі виправлення неповнолітнього без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк, оскільки останній не становить високої небезпеки для суспільства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо розміру покарання та подальшого застосування статті 75 КК України, оскільки покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, тому цілі виправлення та перевиховання обвинуваченого будуть досягнуті призначенням йому покарання з іспитовим строком.
Апеляційний суд звертає увагу, що обвинувачений під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, його позиція з цих підстав була незмінна, надавав послідовні, взаємоузгодженні з іншими доказами показання, не здійснював дій по укриттю чи знищенню речових доказів, тобто надавав слідству відомості щодо вчинення кримінально правопорушення для його повного розкриття. Будь-яких даних щодо ухилення останнього від органів досудового слідства прокурором надано не було.
Стороною обвинувачення не наведено в апеляційній скарзі переконливих обставин, які не враховані судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 та могли б свідчити про беззаперечну явну м'якість призначеного покарання.
У свою чергу, прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначила, що у неї відсутня інформація про те, що після постановлення оскарженого вироку, яким ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, останній скоїв нове кримінальне правопорушення, що свідчить про те, що обмеження порядку реалізації кримінальної відповідальності наглядовими та соціально-виховними заходами буде достатньо для реальної корекції соціальної поведінки обвинуваченого та запобігання новим злочинам.
Призначене покарання у конкретному випадку, на думку суду апеляційної інстанції, за видом та розміром, є виваженим, достатнім та необхідним для виправлення та перевиховання обвинуваченого, для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідає принципам призначення покарання, й відповідає меті покарання .
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17 09 2009 року). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії» від 16 10 2008 року).
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-79 КПК України, з урахуванням положень передбачених ст. 104 КК України.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 104 КК України іспитовий строк неповнолітнім установлюється від 1 до 2 років.
Відповідно до вироку суду неповнолітнього ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України, і призначено йому покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років та звільнено від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України строком на 2 роки. Тобто, суд першої інстанції хоча і встановив іспитовий строк в межах ч. 3 ст. 104 КК України, проте не застосував положення зазначеної статті.
В зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання слід змінити.
Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.
Керуючись ст.ст. 24, 124, 370, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_10 - задовольнити частково.
Вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30 травня 2022 року у кримінальному провадженні № 12020160150001270, внесеному до ЄРДР 06.12.2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, в частині призначеного покарання змінити.
Викласти абзац третій та четвертий резолютивної частини вироку у наступній редакції:
«На підставі ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням строком на два роки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_7 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання; не виїжджати за межи України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В інший частині вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3