Номер провадження: 22-ц/813/8767/22
Справа № 522/10233/21
Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.
Доповідач Кострицький В. В.
09.12.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Кострицький В.В. (суддя - доповідач),
судді - Назарова М.В., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Пінькової К.Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2
відповідач - Другий Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Морозова Олексія Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2022 року ухвалене у складі судді Чернявської Л.М., у приміщенні того ж суду
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування шкоди, -
Короткий зміст заяви
04 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування шкоди. Позивач просив стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 208280 гривень та судові витрати у справі.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 , на праві власності належить транспортний засіб легковий універсал марки TOYOTA Harrier, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 20.04.2016 року постановою головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси ГТУЮ в Одеській області, Ковтун Ларисою Юріївною, було відкрито виконавче провадження № 51125608, з примусового виконання виконавчого листа № 522/20877/15-ц, виданого 19.02.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором у сумі 1428144,79 гривень. 19.09.2016 року головним державним виконавцем було винесено Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою було накладено арешт на автомобіль TOYOTA HARRIER, держномер НОМЕР_1 , 2000 р.в., що належить ОСОБА_1 .. Того ж дня, головним державним виконавцем прийнято постанову від 19.09.2016 року про розшук майна боржника, а саме: автомобіль TOYOTA HARRIER, держномер НОМЕР_1 , 2000 р.в., що належить ОСОБА_3 25.07.2017 року на підставі заяви стягувача ПАТ «ПУМБ» від 21.07.2017 року про повернення виконавчого документа без виконання, головним державним виконавцем, керуючись положеннями норм п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, яким виконавчий лист №522/20877/15-ц, виданий 19.02.2016 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» боргу у розмірі 1428 144,79 гривень, повернуто ПАТ «ПУМБ», а постанову про стягнення виконавчого збору №В-12/522/51125608 від 27.04.2016 року на суму 142814,48 гривень виведено в окреме виконавче провадження. 29.08.2017 року постановою головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси ГТУЮ в Одеській області, Ковтун Ларисою Юріївною, було відкрито виконавче провадження №54597086, з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору № В-12/522, видану 27.04.2016 року Приморським ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 142814,48 гривень. 23.11.2017 року приблизно о 14год. 45хв. інспектором патрульної поліції 4р. 4б. УПП в м. Одеса, було затримано транспортний засіб Toyota Harrier під керуванням гр. ОСОБА_1 та вилучено з володіння останнього, про що складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. Згідно акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 23.11.2017 року, автомобіль TOYOTA Harrier, належний ОСОБА_1 , затримано та доставлено для зберігання на спеціальний майданчик по вул. Станційна, 27а в м. Одеса, у зв'язку із розшуком відповідно до постанови Другого Приморського ВДВС від 19.09.2016 року. Листом від 24.11.2017 року за вих. № 21970/41/13/05/01-2017, Управління патрульної поліції в м. Одеса повідомлено Другий Приморський ВДВС про тимчасове затримання вищевказаного автомобіля, із зазначенням місця зберігання транспортного засобу. Вказана обставина підтверджується листом Управління патрульної поліції в Одеській області від 06.04.2021 року за вих. № 120а/з/41/13/05/02-21, та листом управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03.11.2020 року за вих. № М-1669-10. 27.12.2018 року представник ОСОБА_1 звернувся до головного державного виконавцю Другого Приморського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області Ковтун Лариси Юріївни із заявою про скасування арешту автомобіль TOYOTA Harrier, та припинення обтяжень, в порядку ч. 3 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», вжитих у виконавчому проваджені №51125608. 19.02.2019 року постановою головного державного виконавця Другого Приморського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області, в межах виконавчого провадження № 54597086, накладено арешт на автомобіль TOYOTA Harrier, належний ОСОБА_1 .. Того ж дня, 19.02.2019 року, головним державним виконавцем прийнято постанову про розшук майна боржника, а саме: автомобіль TOYOTA HARRIER, держномер НОМЕР_1 , 2000 р.в., що належить ОСОБА_1 23.01.2020 року головному державному виконавцю Другого Приморського ВДВС у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_4 , представником ОСОБА_1 було подано заяву, в порядку п.5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», про скасування арешту майна та вжитих до ОСОБА_1 заходів примусового виконання у виконавчому провадженні № 59723462, у зв'язку із визнанням виконавчого листа № 522/20877/15-ц, виданого 19.02.2016 року, таким що не підлягає виконанню, згідно ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 03.12.2019 року. 21.02.2020 року постановою головного державного виконавця Другого Приморського ВДВС у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_4 , на п.5 ч. 1 ст. 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження», закінчено виконавче провадження № 54597086 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 142814,48 гривень. Цією ж постановою від 21.02.2020 року припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, в тому числі скасовано арешт, згідно постанови про арешт майна боржника від 10.09.2019 року, та припинено розшук автомобілю TOYOTA HARRIER, держномер НОМЕР_1 , 2000 р.в., оголошений згідно постанови про розшук майна боржника від 19.02.2019 року. Позивач, прибувши на спеціалізований майданчик тимчасово затриманих транспортних засобів № 7 по вул. Станційна, 27а в м. Одеса, з метою повернення вилученого автомобіля TOYOTA HARRIER, держ. Номер НОМЕР_1 , проте було відмовлено у видачі вказаного автомобіля, оскільки, такий на спецмайданчику не знаходиться, та фактично відсутній. Зі слів охоронця спецмайданчика у липні серпні 2019 року його було вилучено із спец. майданчика державним виконавцем. Згідно відповіді Головного управління Національної поліції в Одеській області за вих. № 25/22/аз від 28.07.2020 року, наданої на адвокатський запит, повідомлено, що 20.05.2019 року, у зв'язку із ліквідацією Одеської філії ДП МВС України «Інформ-Ресурси», у підпорядкуванні якої, станом на 27.11.2017 року, знаходився спецмайданчик № 7 по вул. Станційна, 27-А, в м. Одесі, транспортні засоби, які знаходились на спецмайданчиках, передані на відповідальне зберігання ГУ НП в Одеській області. Однак, згідно акту приймання передачі, автомобіль TOYOTA HARRIER, держномер НОМЕР_1 , 2000 р.в., не передавався. Вжиті позивачем заходи щодо встановлення місцезнаходження автомобіля TOYOTA HARRIER, держномер НОМЕР_1 , 2000 р.в., жодного результату не принесли, у зв'язку із чим, позивач звернувся до Національного антикорупційного бюро Україна із заявою від 24.09.2020 року про вчинення кримінального правопорушення та просив розпочати досудове розслідування відносно службових осіб МВС України та Державної виконавчої служби України, за первиною кваліфікацією вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 191 КК України (заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, що вчиненні у великих розмірах), та ч. 1 ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян). У зв'язку із протиправною діяльністю відповідача, позивач, внаслідок адміністративної процедури, тобто поза його волею, позбавлений належного йому на праві власності автомобіля TOYOTA HARRIER, держномер НОМЕР_1 , 2000 р.в., чим завдано майнову шкоду у розмірі вартості втраченого автомобіля 208280,00 гривень.
Короткий зміст рішення суду першої інтстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування шкоди- відмовлено в повному обсязі .
Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з того, що правовою підставою для зберігання спірного транспортного засобу є Постанова КМУ від 17.12.2008 №1102 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках». В той же час, як на підставу своїх позовних вимог Позивач зазначає, що у зв'язку із протиправною діяльністю Відповідача, внаслідок адміністративної процедури, тобто поза його волею, позбавлений належного йому на праві власності автомобіля, чим завдано майнову шкоду у розмір вартості втраченого автомобіля у зв'язку з чим, посилається на положення ст.1166 ЦК України, яка передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. В той же час, у суд першої інстанції зазначав, що у нього відсутні докази заподіяння шкоди майну позивача саме державним виконавцем. Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем в межах наданих йому повноважень було винесено постанови про арешт та оголошення розшуку майна боржника у виконавчому провадженні. Більше того, суду не було надано доказів щодо визнання дій державного виконавця незаконними в межах вищевказаного виконавчого провадження. Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Другий Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) не проводив опис та арешт майна боржника, що підтверджується відповідною Постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника від 21.05.2019 року (а.с. 114), не вилучав майно у зберігача майна, тобто у Одеської філії ДП МВС України «Інформ-Ресурси», не оформляв вимогу про вилучення арештованого майна боржника ОСОБА_1 , кошти за транспортування і зберігання транспортного засобу боржника на спеціальному майданчику чи стоянці не сплачував, на відповідальне зберігання майно нікому не передавав. Зазначав, що дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що зазначене майно було втрачено саме з спеціального майданчика, розташованого по АДРЕСА_1 , який знаходився в підпорядкуванні Одеської філії державного підприємства МВС України «Інформ-Ресурс». При ухваленні рішення суд першої інстанції враховував правову позицію, яка викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц, а саме: «…Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до процесуальних кодексів законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства». Також зазначав, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Виходячи з вищевикладеного суд першої інстанції вважав, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування шкоди слід відмовити.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, представник скаржника звернувся з апеляційною скаргою . В поданій апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26.09.2021 року і ухвалити нове рішення яким задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 у повному обсязі .
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначив, що Що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини у справі щодо наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення в діяльності державного виконавця ВДВС. Обов'язковими елементами цивільно правової відповідальності є: 1) неправомірна діяльність (у формі дії або бездіяльності), 2) шкода та 3) причинний зв'язок між заподіяною шкодою та неправомірною діяльністю (дія або бездіяльність). Скаржник звертав увагу, що положенням норм ст. ст. 1173 та 1174 ЦК України, наявність вини органу державної влади або її посадової, службової особи, як елементу складу цивільного правопорушення, не має жодного юридичного значення для застосування цивільно-правової відповідальність вказаних осіб за заподіяну шкоду. З обставин справи вбачається, що транспортний засіб, належний позивачу, було вилучено у останнього на підставі постанови державного виконавця від 19.09.2016 року про арешт майна боржника та постанови від 19.09.2016 року про розшук майна боржника, що безпосередньо вбачається із акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 23.11.2017 року. З наведеного скаржник прийшов висновку, що рішення про вилучення автомобіля з володіння ОСОБА_1 прийнято державним виконавцем ВДВС. Окрім того, з матеріалів справи вбачається, чого не заперечує відповідач, що про виконання рішення державного виконавця про вилучення арештованого транспортного засобу з володіння ОСОБА_1 , патрульна поліція повідомила державного виконавця листом від 24.11.2017 року за вих. № 21970/41/13/05/01-2017 із зазначенням місця тимчасового зберігання. Як вважав скаржник неправомірна бездіяльність державного виконавця, яка і призвела до завдання шкоди, полягала у невчиненні державним виконавцем належних дій спрямованих на збереження вилученого у ОСОБА_3 транспортного засобу та його подальше повернення. Положення норм ч. 2 ст. 13 та ст.ст. 56, 58 (зберігання майна, на яке накладено арешт) Закону України «Про виконавче провадження», та п. 10 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, передбачають обов'язок державного виконавця не пізніше наступного дня після виявлення майна, провести опис та арешт згідно постанови та забезпечити передачу описаного транспортного засобу на зберігання боржникові або іншим особам. Саме такими діями державного виконавця і реалізується передбачений законом механізм забезпечення зберігання арештованого майна боржника. Проте, в порушення положень вищевказаних норм права, державний виконавець, після фактичного вилучення транспортного засобу з володіння ОСОБА_1 та тимчасового його розміщення на спеціальному майданчику, не вчинив дій з опису та передачі на зберігання вилученого майна, які він зобов'язаний був вчинити відповідно до закону. Невчинення вказаних вище дій визнає та не заперечує відповідач. У поясненнях ВДВС у відзиві на позов, останній вказує, що 21.05.2019 року виїздом за адресою місця тимчасового зберігання транспортного засобу, провести його опис та арешт не вдалось, оскільки закінчився робочий час директора спецмайданчика, а при повторному виїзді державного виконавця 10.09.2019 року, з метою опису та арешту транспортного засобу, встановлено його відсутність на стоянці. При цьому, державним виконавцем не надано жодних доказів вказаних подій, а в матеріалах виконавчого провадження відсутні складені та оформлені акти державного виконавця за наслідком виїзду та огляду майна, та відсутні будь-які інших дій, як-то листування та повідомлень на адресу національної поліції, про відсутність вилученого транспортного засобу за місцем тимчасового зберігання. Скаржник вважав, що вказані доводи відповідача, свідчать саме про бездіяльність державного виконавця. З наведеного вбачається, що транспортний засіб було вилучено з володіння ОСОБА_1 за рішенням державного виконавця ВДВС. Державний виконавець не вчинив дій з опису та передачі на зберігання транспортного засобу, які він зобов'язаний був вчинити згідно ст.ст. 56, 58 Закону та а п. 10 Розділу VIII Інструкції за № 512/5, тобто допустив протиправну бездіяльність. Внаслідок вказаної протиправної бездіяльності, державний виконавець ВДВС не забезпечив фактичне повернення вилученого транспортного засобу у володіння ОСОБА_1 по закінченню виконавчого провадження, та не надано жодних гарантій його повернення або відшкодування вартості. Враховуючи наведене вище, скаржник дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини у справі щодо наявності в діяльності державного виконавця ВДВС складу цивільного правопорушення, та висновки суду, які викладено у рішенні суду, не відповідають дійсним обставинам справи. Окрім того скаржник вважав, що судом першої інстанції не враховано висновків Великої Палати Верховного Суду, у постанові від 12.03.2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18), де у п. 5.30. вказаної постанови, Великою Палатою Верховного Суду викладено висновок, що питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази .
Явка сторін
Сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду. Від представника заявника ОСОБА_2 надійшла заява з проханням провести розгляд справи за відсутності апелянта та його представника , на підставі наявних у суду матеріалів справи.
Заяв про участь в режимі відеоконференції чи про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції, який дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, однак необхідності зміни рішення з викладенням його мотивувальної та резолютивної частин в редакції цієї постанови з таких підстав.
Фактичні обставини справи, установлені апеляційним судом
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, апеляційний суд, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити згідно ц.3 п.4. Зміст позовних вимог, якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного із них.
Також, відповідно п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України позивач не виклав обставини, якими обґрунтовує свої вимоги та не зазначив докази, що підтверджують вказані обставини.
Питання щодо заміни неналежного відповідача, внесення змін чи уточнення позовних вимог, або залишення позовної заяви без розгляду (п.1,ч.2, ст. 200 ЦПК України).
20.04.2016 року Другим Приморським відділом державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Вказане виконавче провадження відкрито на підставі заяви представника стягувача Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», Шишлюк М.О. від 05.04.2016 року, що надійшла до державного виконавця 20.04.2016, та виконавчого листа № 522/20877/15-ц виданого 19 лютого 2016 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 428 144,79 грн.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» (станом на квітень 2016 року) державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження BП № 51125608.
При примусовому виконанні вказаного виконавчого документа державним, виконавцем того ж дня, 20.042016 року винесено постанову ВП № 51125608 про арешт майна боржника та оголошення заборони та його відчуження.
У встановлюючій частині постанови зазначено, що арешт накладається на все рухоме та нерухоме майно боржника в межах суми боргу, а саме в розмірі 1 428 144,79 грн.
Згідно з частиною 1 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» (документ 606-XIV) арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, про що зазначено у мотивувальній частині постанови про арешт майна боржника ВП № 51125608 від 20.04.2016 року.
Відповідно до частини 2 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (постанова від 20.04.2016 та постанови від 19.09.2016).
19.09.2016 року з Територіального сервісного центру № 5141 Регіонального сервісного центру в Одеській області до Відділу надійшло повідомлення № 31/15/5141-3500 від 13.09.2016 року про те, що згідно бази даних АІ «Автомобіль» МВС України в Одеській області та національної автоматизованої інформаційної системи МВС України, станом на 13.09.2016 року, на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 - зареєстрований автомобіль TOYOTA HARRER, н/з НОМЕР_1 , 2000 року виготовлення. Того ж дня, державним виконавцем Відділу винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 - автомобіля TOYOTA HARRER, н/з НОМЕР_1 , 2000 року виготовлення. Також, винесено постанову про розшук майна боржника - автомобіля TOYOTA HARRER, н/з НОМЕР_1 , 2000 року виготовлення.
Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та про розшук майна боржника від 19.09.2016 року направлено, згідно ч.4 статті 57 до органу, який веде Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова про оголошення розшуку майна боржника надсилається до органу Національної поліції ст. 40 (документу 606-XIV).
25.07.2017 року виконавче провадження ВП 51125608 було завершено, на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа без подальшого виконання, про що, згідно п.1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 Ne 1404-VIII) винесено відповідну постанову.
Пунктом 2 в Постановлюючій частині постанови ВП №51125608 від 25.07.2017 року зазначено, що: Постанову про №В-12/522/51125608 від 27.04.2016 року на суму 142814,48 гривень вивести в окреме провадження.
За період перебування виконавчого листа на примусовому виконанні у Відділі, стягнення коштів та вилучення майна боржника ОСОБА_1 не проводилось, транспортний засіб згідно оголошеного розшуку не виявлено.
29.08.2017 року державним виконавцем Відділу відкрито виконавче провадження BП № 51125608 по примусовому виконанню постанови про 142814,48 грн. стягнення виконавчого збору № B-12/522 виданої 27.04.2016 року у сумі 142814,48 грн.
Постанова про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження від 19.09.2016 року та постанова про розшук майна боржника від 19.09.2016 року діяли в межах виконавчого провадження ВП 54597086.
23.11.2017 року транспортний засіб боржника ОСОБА_1 , автомобіль TOYOTA HARRER, н/з НОМЕР_3 , 2000 року виготовлення, було затримано співробітниками поліції, складено Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. Автомобіль доставлено для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за адресою: м. Одеса, вул. Станційна, 27-А. Автомобіль прийнято охоронником ОСОБА_5 .. В Акті водій ОСОБА_1 зазначив, що на майданчику ним залишено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ключі від автомобілю не залишено.
24.11.2017 року Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Одесі проінформував Відділ про те, що 23.11.2017 року працівниками Управління патрульної поліції в м. Одесі ДПП затримано автомобіль TOYOTA HARRER, н/з НОМЕР_1 , 2000 року виготовлення, який знаходився у розшуку, ініційованому Приморським ВДВС. Повідомлено, де перебуває автомобіль.
Представник боржника ОСОБА_1 , адвокат Морозов О.В. подав до відділу заяву по завершеному виконавчому провадженню ВП 51125608 про припинення постанови про арешт майна боржника від 20.04.2016 року та постанови від 19.09.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Питання про припинення розшуку майна боржника, а саме автомобілю TOYOTA HARRER, н/з НОМЕР_3 , 2000 року виготовлення адвокат не поставив.
19.02.2019 року при виконанні вимог постанови про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням 54597086 про стягнення виконавчого збору, вчинено виконавчі дії, а саме винесено постанову про арешт майна боржника та винесено постанову про розшук майна боржника ОСОБА_1
21.05.2019 року головним державним виконавцем Відділу Ковтун Л.Ю прийнято рішення про проведення опису та арешту майна (коштів) боржника за виконавчим провадженням 54597086. Відповідний бланк постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника було роздруковано.
21.05.2019 року державний виконавець з метою проведення опису й арешту майна боржника (а саме винесення, заповнення та підписання постанови) прибув до місця зберігання транспортного засобу, а саме: м. Одеса, вулиця Станційна, 27-А. За вказаною адресою перебував автомобіль TOYOTA HARRER, н/з НОМЕР_4 , 2000 р.в.. Однак, провести опис та арешт майна не надалось можливим, так як директор спецмайданчику повідомив, що у нього закінчився робочий час, і провести виконавчі дії фактично не надав можливості.
Чистий бланк постанови від 21.05.2019 р. залишився в матеріалах виконавчого провадження 54597086. Копія бланку постанови додано до клопотання про доручення доказів, направленого Другим Приморським ВДВС до суду
З метою проведення опису та арешту майна боржника ОСОБА_1 головним державним виконавцем відділу Ковтул Л.Ю. було здійснено виїзд за місцем зберігання арештованого майна. Вказаний виїзд проведено 10.09.2019 року. В результаті виїзду встановлено, що арештований автомобіль на стоянці відустній. На питання, де перебуває автомобіль TOYOTA HARRER, н/з НОМЕР_4 , 2000 р.в. охоронець повідомив, що його забрав державний виконавець. Стосовно того, який державний виконавець вилучив автомобіль, охоронець не повідомив, перевірити за журналом обліку автотранспортних засобів відмовився.
Отже, важливий момент для встановлення, яка юридична особа не забезпечила надійне
збереження арештованого транспортного засобу TOYOTA HARRER, н/з НОМЕР_3 , 2000 р.в. судом не встановлений.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в липні 2020 року отримав відповідь з Центру забезпечення Головного управління національної поліції в Одеській області вих. № 25/22/аз від 28.07.2020 р. з чітким зазначенням, що 20.05.2019 року було ліквідовано Одеську філію державного підприємства МВС України «Інформ-Ресурси» і 20.05.2019 року транспортні засоби, які знаходились на спецмайданчиках передані на відповідальне зберігання Головному управлінню Національної поліції в Одеській області.
Одразу при цьому зазначаючи, що згідно акту приймання-передачі автомобіль TOYOTA HARRER, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2000 р.в., до ГУНП не передавався.
Таким чином, згідно з відповіддю Головного управління Національної поліції в Одеській області майно було втрачено саме з спеціального майданчика, розташованого по вулиці Станційній, 27-А, в м. Одесі і який знаходився в підпорядкуванні Одеської філії державного підприємства МВС України «Інформ-Ресурси».
Співробітники Національної та патрульної поліції при затриманні та зберіганні майна боржників, які оголошено у розшук, відповідно статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» керуються вимогами Постанови кабінету Міністрів України No 1102 від 17.12.2008 року Про затвердження порядку тимчасово затриманих працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання.
Вказаною Постановою затверджено Порядок тимчасового затримання, в якій вказано, згідно частини 3 пункту 12 Вилучення тимчасово затриманого транспортного засобу боржника із спеціального майданчика чи стоянки здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі вимоги. (Пункт 12 в редакції Постанови КМ № 989 від 14.11.2018).
Згідно ч.2 п. 13 Порядку: Витрати з транспортування і зберігання транспортного засобу боржника на спеціальному майданчику чи стоянці компенсуються органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем після вилучення транспортного засобу із спеціального майданчика чи стоянки за рахунок коштів виконавчого провадження у порядку, встановленому спільним наказом МВС та Мін?юсту. (Пункт 13 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ М 699 ві0 11.10.2016: із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ 12 516 ві0 12.07.2017) 14. На спеціальному майданчику і стоянці ведеться в установленому МВС порядку облік прийняття і видачі тимчасово затриманих транспортних засобів. 15. У разі заподіяння транспортному засобу шкоди під час його транспортування та/або зберігання завдані збитки відшкодовуються за рахунок суб?єкта господарювання, що надає такі послуги, та/або відповідного страхового відшкодування, що здійснюється за правовідносинами обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єкта господарювання, що надає послуги з транспортування та/або зберігання транспортних засобів у разі їх тимчасового затримання.
Відповідно до Порядку, транспортний засіб перебував на, зберіганні «Інформ-Ресурси». Одеської філії державного підприємства МВС України Вказане підприємство (його співробітники) не забезпечили надійне збереження арештованого майна боржника, видали арештоване майно особам, які не мали ніякого відношення до майна Другий Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не проводив опис та арешт майна боржника, не вилучав майно у зберігача майна, не оформляв вимогу на вилучення арештованого майна боржника ОСОБА_1 , кошти за транспортування і зберігання транспортного засобу боржника на спеціальному майданчику чи стоянці компенсуються органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем після вилучення транспортного засобу із спеціального майданчика чи стоянки за рахунок коштів виконавчого провадження у порядку, встановленому спільним наказом МВС та Мін?юсту не сплачував, на відповідальне зберігання майно нікому не передавав.
Представник позивача в позовній заяві п. 18 зазначав, що 17.01.2021 року Хмельницький ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області відкрито кримінальне провадження № 12021166470000030, за кваліфікацією кримінального правопорушення передбаченого ст. 356 Кримінального Кодексу України, Самоправство. Але ні в позові, ні в доданих документах відсутні будь-які докази щодо вилучення чи заволодіння майном боржника співробітниками Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
В листі начальника Центру забезпечення ГУ НП в Одеській області Андрія Якименко, а саме, що транспортний засіб зник зі спецмайданчику, але ні час, ні причину відсутності майна не повідомляє.
Відповідач у відзиві на позовну заяву звертав увагу на повідомлення про зміну відповідального зберігача, який як і попередній, підвідомчі Головному управлінню Національної поліції в Одеській області.
Представник позивача до суду додав копію заяви про вчинення кримінального правопорушення в порядку ст. 214 КПК України (початок досудового розслідування) до Національного антикорупційного бюро України де вказує, що службові особи МВС та службові особи Державної виконавчої служби «можливо діяли у співучасті» і що подібних випадків в м. Одесі за аналогічний період часу більше 400.
Відповідач у справі зазначав, що в матеріалах справи відсутні відомості про ознайомлення адвоката з матеріалами журналу реєстрації транспортних засобів, які перебувають на спеціальному майданчику за адресою, м. Одеса, вулиця Станційна 27-А. Також відсутня заява до відділу поліції про зникнення (викрадення) транспортного засобу, визнання ОСОБА_1 потерпілим, винесення постанови слідчим відділу поліції про оголошення розшуку втраченого автомобілю та в судовому порядку, винесення ухвали про розшук та затримання автомобілю TOYOTA HARRER, н/з НОМЕР_3 , 2000 p.в.
Позовна заява про відшкодування матеріальної шкоди за втрачений (вкрадений) автомобіль TOYOTA HARRER, н/з НОМЕР_3 , 2000 р.в., подана до суду до Другого Приморського ВДВС, але що в заяві, що в доданих матеріалах відсутні відомості про визнання Відділу винним у завданій шкоді.
В позовній заяві вказано два відповідача, це Другий Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та Головне управління державної казначейської служби в Одеській області. Але, відповідно до п.4, частини 3 статті 175 ЦПК України Позовна заява вказано: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них. В позовній заяві відсутні такі вимоги.
Позивач не виконав вимоги п.5 частини 3 статті 175 в якій зазначається: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
Порушено також вимогу п.6 ч.3 статті 175, а саме: відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов?язковий досудовий порядок урегулювання спору. Позивач зазначає що відповідні заходи: не здійснювались і одночасно надає суду копії заяв та скарг, поданих до Відділу, Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області та до Міністерства юстиції України. Крім цього, порушено кримінальне провадження в Хмельницькому відділі поліції.
В прохальній частині позовної заяви зазначено лише суму в розмірі 208 280,00 грн., яка має бути стягнута з Державного бюджету України, не зазначено, яка юридична особа має рахунки в Державному бюджеті, а також не зазначено яка сума коштів повинна бути стягнута як судові витрати у справі.
Суд першої інстанції відмовляючи в позовних вимогах ОСОБА_1 прийшов вірного рішення, але помилково виходив з інших обставин, не звертаючи уваги на порушення процесуальних норм права у вигляді помилково визначеного відповідача, та не залучення належного співвідповідача.
Позивачем та її представником в порядку, передбаченому ст. 51 ЦПК України не подавалось заяв про заміну неналежного відповідача належним. Крім того, суд не міг самостійно залучити належного відповідача до участі у справі в якості співвідповідача.
За таких обставин пред'явлення позову не до того відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову.
Другий Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Піденного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зазначено в позовній заяві співвідповідачем, але за текстом слідує, що Відділ завдав збитків Позивачу у вигляді «неналежного зберігання вилученого майна». Доказів неналежного зберігання не надано суду. В прохальній частині зазначено третього відповідача - Державний бюджет.
Відділ, як учасник справи може бути залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (стаття 54 ЦПК України).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд не робить висновку про обґрунтованість та доведеність позову, оскільки суд може зробити такий висновок лише за наявності всіх відповідачів у справі.
Разом з тим, позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом до належного відповідача, тому і право на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не є порушеним.
Відповідно п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст.368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Морозова Олексія Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2022 року року змінити, виклавши його мотивувальну та резолютивну частини в редакції цієї постанови.
Відмовити в позові ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування шкоди.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді М.В. Назарова
Ю.П. Лозко