Справа № 127/17027/16-ц
Провадження № 22-ц/801/2141/2022
Категорія: 82
Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О.
Доповідач:Оніщук В. В.
08 грудня 2022 рокуСправа № 127/17027/16-цм. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Оніщука В.В.,
суддів: Медвецького С.К., Копаничук С.Г.,
з участю секретаря судового засідання: Литвина С.С.,
учасники справи:
позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 ,
відповідач за зустрічним позовом: Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2022 року, постановлену в складі судді Венгрин О.О., в залі суду,
встановив:
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2022 року залишено без розгляду позов (зустрічний) ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" про захист прав споживача.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 було подано клопотання про залишення його позову до АТ "Альфа-Банк" про захист прав споживача без розгляду, при цьому судом зазначено, що вказане клопотання заявником підготовлено завчасно (надруковано на комп'ютері) і свій висновок суд обгрунтував положеннями п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, посилаючись на її незаконність та необгрунтованість, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції безпідставно було допущено до участі в розгляді справи представника АТ «Альфа-Банк» без належного підтвердження його повноважень.
Відтак, судове засідання було проведено у неправовий спосіб та з порушенням норм процесуального права і Конституції України.
Також скаржником зазначено, що заперечення на розгляд справи поза третейську угоду не повинно було подаватися і подавалося лише в результаті судової розправи над нормами права, що спричинила моральні потрясіння та виведення зі стану рівноваги.
АТ "Альфа-Банк" надіслано на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про безпідставність скарги та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції.
У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених у ній.
Представник АТ "Альфа-Банк" у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції не відповідає вищевказаним вимогам закону.
Так, судом встановлено, що в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувала справа за позовом (зустрічним) ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" про захист прав споживача.
У судовому засіданні 28 жовтня 2022 року ОСОБА_1 було подано заперечення на вирішення спору поза третейською угодою, і з цих же підстав просив залишити зустрічний позов без розгляду.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2022 року залишено без розгляду позов (зустрічний) ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" про захист прав споживача.
Висновок про наявність підстав для залишення позову без розгляду обгрунтовано положеннями п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України та поданим клопотанням.
Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду, з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною другою статті 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
За умовами частини п'ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв'язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.
Вичерпний перелік підстав залишення заяви без розгляду наведений у статті 257 ЦПК України.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Ще одна підстава зазначена в пункті 6 частини першої статті 257 ЦПК України, якою передбачено можливість залишення позову без розгляду між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Звертаючись до суду із запереченнями на вирішення спору поза третейською угодою, ОСОБА_1 як на підставу залишення зустрічного позову без розгляду посилався на те, що Банк ухилявся від досудового врегулювання спору і питання щодо третейського розгляду спору суд не вирішував. При цьому, в своїй заяві позивач послався на пункт 6 частини першої статті 257 ЦПК України.
Зазначені у вищевказаній нормі положення дають підстави для висновку, що обов'язковою умовою для залишення позову без розгляду є встановлення судом наступних обставин - третейська угода не є недійсною; угода не втратила чинність; третейська угода може бути виконана.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Для цілей Закону України «Про споживче кредитування» споживачем є фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про третейський суди» встановлено, що спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Статтею 6 Закону України «Про третейський суди» зазначено, що третейські суди не розглядають справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки Законом України від 03 лютого 2011 року №2983-VI «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин за участю інших суб'єктів здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах. А тому, незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають із споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України, зокрема у постановах: від 11 листопада 2015 року у справі №6-1716цс15, від 18 листопада 2015 року у справі №6-187цс15, від 27 січня 2016 року у справі №6-2712цс15, з яким у подальшому погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі №755/11648/15-ц (провадження №14-336цс18).
Враховуючи викладене третейська угода за кредитним договором не може бути виконана, оскільки предметом договору є надання ОСОБА_1 споживчого кредиту.
З наведеного слідує висновок, що суд першої інстанції на вказані вище обставини уваги не звернув, проте мав би перевірити підстави для залишення позову без розгляду, встановити волевиявлення позивача та роз'яснити йому наслідки вчинення такої процесуальної дії як залишення без розгляду його зустрічної позовної заяви.
Отже, у суду першої інстанції з урахуванням наведених вище обставин були відсутні підстави для залишення без розгляду зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" про захист прав споживача. Відтак, доводи апеляційної скарги щодо недотримання судом першої інстанції норм процесуального права є обґрунтованими.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі №234/11607/20 (провадження №61-15126св21), зроблено висновок, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, тому вказана ухвала суду підлягає скасуванню на підставі статті 379 ЦПК України, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2022 року скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: В. В. Оніщук
Судді: С. К. Медвецький
С. Г. Копаничук