Постанова від 07.12.2022 по справі 927/277/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2022 р. Справа№ 927/277/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

без виклику представників сторін

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Заньківське»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.08.2022

у справі №927/277/22 (суддя Шморгун В. В.)

за позовом першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Заньківське»

про стягнення 4 363,42 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Заньківське» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 4363,42 грн по акту № 044752 від 23.10.2020.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за результатами проведення 23.10.2020 габаритно-вагового контролю автомобіля, що належить відповідачу, посадовими особами позивача встановлено перевищення транспортним засобом осьових навантажень, внаслідок чого відповідачу нараховано плату за проїзд у розмірі 130,60 євро, що за офіційним курсом НБУ, встанволеним станом на 23.10.2020, становить 4 363, 42 грн, яка мне була сплачена останнім.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.08.2022 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Заньківське» в дохід Державного бюджету України 4 363,42 грн. плати за проїзд. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Заньківське» на користь Чернігівської обласної прокуратури 2 481,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Заньківське» звернулось до суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.08.2022 у справі №927/277/22 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції необгрунтовано зазначив, що заявлена прокурором сума є збитками та визнав дії відповідача протиправнними хоча заявлені позовні вимоги є стягненнм плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. При цьому, позивач не надав суд рішення уповноваженого органу, згідно якого ТОВ «Заньківське» було визнано правопорушником за актом № 044752 від 23.10.2020.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку, що прокурор має право на подання даного позову.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Сулім В.В., судді: Андрієнко В.В., Ткаченко Б.О.

Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/2523/22 від 29.08.2022, у зв'язку із перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/277/22.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Ткаченко Б.О., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Заньківське» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.08.2022 у справі № 927/277/22 залишено без руху. Роз'яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути наведені недоліки, шляхом подання до суду відповідної заяви та доказів.

23.09.2022 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Заньківське» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, подана засобами поштового зв'язку 21.09.2022. До заяви додано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 721,50 грн. Отже, скаржником належним чином виконано вимоги ухвали суду.

Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/2934/22 від 27.09.2022, у зв'язку перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/277/22.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Заньківське» та призначено до розгляду у письмовому провадженні без повідомлення учасників.

17.10.2022 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від прокурора до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін. Крім того, прокурор зазначив, що підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб'єкта владних повноважень, тобто нездійснення захисту інтересів держави.

28.10.2022 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від апелянта надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого скаржник зазначив, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття та розгляду заяви недостатньо. У такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2022 року підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, начальниками Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області, Служби автомобільних доріг у Черкаській області, Управління патрульної поліції у Черкаській області, ДП «Черкаський облавтодор» погоджено графік щоденної роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю в Черкаській області на жовтень 2020 року, у якому вказано, що на ділянці дороги М-05 км 210+450 (праворуч) такий пункт працює кожного дня з 8:00 до 8:00.

На підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок Управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області у період з 19.10.2020 по 25.10.2020, затвердженого начальником Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області, здійснювався габаритно- ваговий контроль транспортних засобів.

Посадовим особам Управління Уктрансбезпеки у Черкаській області видано направлення на проведення рейдової перевірки № 010991, у якому визначено місце та період проведення - з 19.10.2020 по 25.10.2020, а/д Київ-Одеса 210км+450м.

Як зазначає прокурор, 23.10.2020 об 19:21 на а/д Київ-Одеса 210км+450м посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу: автомобілю (тягача) марки MAN, модель TGX 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки KOGEL, модель SNC024, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 .

Згідно з товарно-транспортною накладною № 23 від 23.10.2020 відповідач здійснював перевезення вантажу - кукурудзи врожаю 2020 року у кількості 27 160 кг за маршрутом: с. Смоляж Борзнянського району Чернігівської області - м. Чорноморськ, с. Малодолинське.

При проведенні габаритно-вагового контролю вищевказаного транспортного засобу посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області зафіксовано таке фактичне навантаження: на першу вісь - 6,65 т при нормативно допустимому 11 т, на другу вісь - 11,6 т при нормативно допустимому 11 т, на строєні осі - 23,65 т при нормативно допустимому - 24 т, повна маса транспортного засобу становить 41,9 т.

Таким чином, результат зважування вказав на перевищення нормативно допустимих габаритів, а саме перевищення навантаження на одиничну вісь на 0,6 тони, тобто більше на 5,5%.

На підтвердження результатів зважування транспортного засобу MAN, р.н. НОМЕР_1 , прокурор надав копію талону (чеку) від 23.10.2020, номер транзакції №27633.

Прокурор зазначає, що зважування автомобіля проводилось за допомогою ваг пересувних автомобільних CHEKLODE FREEWEIGH.

На підтвердження допустимості використання вказаних ваг, прокурор надав:

- сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 21.11.2007, виданий фірмі Central Weighing LTD, Великобританія, на засіб вимірювальної техніки - «Ваги пересувні автомобільні CHEKLODE FREEWEIGH», який зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У 2570-07;

- свідоцтво про повірку законодавчого регульованого засобу вимірювальної техніки №34-00/0844, чинне до 27.04.2021, про відповідність ГОСТУ 29329-92 «Весы для статического взвешивания. Общие технические требования» засобу вимірювальної техніки - Вага пересувна автомобільна типу CHEKLODE FREEWEIGH, виробник «Central Weighing», Англія; характеристика кожної платформи: НмГЗ -500 кг, НГЗ - 15000 кг, d=е=50кг, клас звичайний.

За результатами перевірки 21.10.2020 посадова особа Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області Ганзій Ю. А. склав: довідку про результати здійснення габаритно- вагового контролю № 027612 від 23.10.2020 (далі - Довідка №027612), акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 044752 від 23.10.2020 (далі - Акт №044752), акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №255162 від 23.10.2020 (далі - Акт №255162).

Акт № 044752 підписано водієм ОСОБА_1 . На акті № 255162 в графі «Пояснення водія про причини порушень» зазначено «водій з актом ознайомився, від пояснень відмовився», проставити свій підпис на вказаному акті відмовився. На довідці № 027162 зазначено про його отримання ОСОБА_1 .

До Акту № 044752 посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області Ганзій Ю. А., що проводив габаритно-ваговий контроль, доданий розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №044752 від 23.10.2020 (на документі містить штрих-код із датою 26.10.2020) (далі - Розрахунок №044752), згідно з яким визначена сума до сплати за відстань 653 км склала 130,60 євро.

Центральне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки направило відповідачу лист № 84283/39/24-20 від 29.10.2020 з проханням сплатити нараховану плату за проїзд у розмірі 130,60 євро згідно з курсом НБУ на момент складення розрахунку протягом 30 календарних днів з моменту визначення її розміру. Вказаний лист отриманий відповідачем, що підтверджується трекінгом з офіційного сайту Укрпошти.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 14.01.2022 тягач MAN TGX 18.440, д.н.з. НОМЕР_1 зареєстровано за ТОВ «Заньківське», за днз. НОМЕР_2 зареєстровано причіп KOGEL SNC024, власник ТОВ «Заньківське».

Ніжинською окружною прокуратурою до Державної служби україни з безпеки на транспорті 28.08.2021 направлено листа № 3556 з метою вжиття заходів спрямованих на відшкодування відповідачем коштів.

Листом від 16.09.2021 Державна служба з безпеки на транспорті проінформувала окружну прокуратуру про те, що у вказаного органу не має закріплених законодавством повноважень на звернення до суду з позовам, а також повідомила, що станом на 15.09.2021 ТОВ «Заньківське» не сплатило у добровільному порядку нараховану плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку прокуратури, здійснював перевезення вантажу з перевищенням нормативних вагових обмежень, установлених Правилами дорожнього руху України, у зв'язку з чим останньому було нараховано плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 4 363, 42 грн.

Враховуючи невжиття компетентним органом протягом тривалого часу жодних заходів, спрямованих на відновлення порушення інтересів держави, Першим заступником керівника Ніжинської окружної прокуратури заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вказаних коштів до державного бюджету.

За приписами статті 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом з цим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

В свою чергу невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Отже, суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Пркурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18.

Відповідно до Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 №196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» та Наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 09.09.2020 «Про упорядкування структури Укртрансбезпеки» Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області було реорганізовано шляхом злиття у Центральне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

Прокурор зазначає, що згідно з листами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 25.06.2021 та Державної служби України з безпеки на транспорті від 16.09.2021, які містяться в матеріалах справи, Укртрансбезпека категорично стверджує про відсутність повноважень на звернення до суду в якості позивача, при цьому просить прокурора вжити відповідні заходи щодо стягнення спірних коштів. Прокурор вказує, що підставою реалізації представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб'єкта владних повноважень - Державної служби України з безпеки на транспорті, тобто нездійснення захисту інтересів держави. У зв'язку з цим, прокурор відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» звернувся з цим позовом до суду для захисту порушених інтересів держави.

Згідно з ч. 7 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті здійснює, зокрема, стягнення у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Також слід зазначити, що держава може вступати як у цивільні (господарські), так і в адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, поведінка органів, через які діє держава в цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави в цивільних (господарських) або адміністративних відносинах. При цьому відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних (господарських), так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов'язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах.

Державу в судовому процесі, зокрема як позивача, може представляти орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Крім цього Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 р. у справі № 903/19/18, дійшла висновку про те, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження.

Відтак, неподання своєчасно до суду органом Державної служби України з безпеки на транспорті позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Заньківське» плати за проїзд автомобільними дорогами належного йому транспортного засобу із перевищенням вагових нормативів свідчить про неналежне здійснення цим органом владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 р. у справі № 904/31/19.

Також, згідно з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 р. у справі № 820/1203/17 та від 12.02.2020 р. у справі № 926/16/19, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Таким чином у прокуратури є достатні правові підстави для представництва інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Заньківське» плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 4 363, 42 грн, а твердження апелянта про протилежне є необгрунтованим.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт», відповідно до ч. 12 ст. 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частини 1 та 4 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 (далі - Порядок №879), пунктом 3 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила №1306). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.

Пунктом 22.5 Правил № 1306 передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), (Фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Також пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, службовою особою Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області Ганзій Ю. А. проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу - автомобілю марки МАN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить відповідачу, за результатами якого встановлено перевищення навантаження на одиничну вісь на 0,6 тони.

У зв'язку з виявленням під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу відповідачем, Ганзій Ю. А. склав відповідні документи, а саме: довідку про результати здійснення габаритно- вагового контролю № 027612 від 23.10.2020, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 044752 від 23.10.2020, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 255162 від 23.10.2020, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 044752 від 23.10.2020. Дані щодо результатів зважування відповідають даним, вказаним у талоні (чеку) про зважування від 23.10.2020.

Щодо посилання апелянта на те, що в порушення п.п. 25, 26 Постанови Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 «Про затвердження Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі)» позивач не надав суду постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу на підставі складеного Управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті акту № 044752 від 23.10.2020, то колегія суддів зазначає, що предметом спору є плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, а не накладення адміністративнор-господарського штрафу, а отже твердження скаржника є безпідставними.

Відповідно до п. п. 2 п. 2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 4 Порядку №879 встановлено, що робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

Згідно з положеннями п. 7, 11, 12-14, 18 Порядку №879 місце розташування стаціонарного пункту та схема організації дорожнього руху під час під'їзду до пункту та виїзду з нього визначаються Укртрансбезпекою та її територіальними органами і погоджуються з власниками автомобільних доріг та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Місце та режим роботи пересувного пункту встановлюється Укртрансбезпекою за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції. Забороняється експлуатація пересувних пунктів у темну пору доби, крім випадків, коли такий пункт розташовано на освітлених ділянках автомобільних доріг, у морських, річкових портах, вантажних терміналах, місцях формування вантажопотоків.

Вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.

Вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу відповідача був здійснений на об'єкті, що відповідає Графіку щоденної роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю в Черкаській області на жовтень 2020 року, який був погоджений з відповідними органами.

Як вказує прокурор, зважування автомобілю проводилось за допомогою ваг пересувних автомобільних СНЕКLODE FREEWEIGH, допустимість використання яких підтверджено сертифікатом від 21.11.2007 та свідоцтвом про повірку законодавчого регульованого засобу вимірювальної техніки №34-00/0844 (чинного до 27.04.2021), на підтвердження чого надано відповідні документи.

З вказаних документів вбачається, що станом на 23.10.2020 (дата проведення зважування транспортного засобу відповідача) засіб вимірювальної техніки - ваги пересувні автомобільні CHEKLODE FREEWEIGH відповідали загальним технічним вимогами державних стандартів та були придатними до застосування.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не містить вимог щодо зазначення характеристик вагового обладнання (марки, моделі та заводського номеру вимірювально- зважувального обладнання) в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, в розрахунку плати за проїзд, в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, форми та зміст яких затверджено нормативно-правовими актами - Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМУ № 1567 від 08.11.2006; Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України 10.10.2013 № 1007/1207 № 1007/1207; Порядком зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від № 422 від 20.05.2013. Не встановлено таких вимог і до оформлення талону (чеку) зважування.

Жодних доводів та доказів щодо використання інших засобів вимірювальної техніки, ніж ваги пересувні автомобільні CHEKLODE FREEWEIGH, відповідач суду не надав.

Присутній під час рейдової перевірки та здійсненні габаритно-вагового контролю водій ОСОБА_1 в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт та акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів не зазначав про використання несправних ваг, ненадання на його вимогу документів щодо повірки (метрологічної атестації) зважувального обладнання.

Відтак колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу відповідача здійснювався технічним засобом, що пройшов повірку та має відповідне свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, у зв'язку із чим є придатним до застосування.

При цьому, що жодним нормативним документом, що регулює діяльність Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю, не встановлено обов'язок використання методики при зважуванні тих чи інших видів вантажів (у тому числі сипучих, рідин), як і не передбачено чинним законодавством вимог щодо зазначення такої методики у складених за результатами проведення габаритно-вагового контролю документах.

Водночас, слід зазначити, що відсутність затвердженої методики також не може бути підставою для звільнення від плати за проїзд транспортним засобом, вагові параметри якого перевищують нормативні.

З матеріалів справи вбачається, що ваги пересувні автомобільні типу «CHEKLODE FREEWEIGH», зав. № 008208, виробник «CENTRAL WEIGHING», Англія офіційно поставлялися в Україну, у зв'язку із чим були внесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки (У2570-07). Програмний комплекс ваг за результатами зважування роздруковує талон (чек) англійською мовою. З наданого прокуратурою талону (чеку) про зважування вбачається, що навантаження на першу ось становить 6,65 т, другу ось - 11,6 т, на строєні осі - 7,75 т, 7,9 т та 8 відповідно. Вказаний чек видається автоматично, що унеможливлює втручання посадової особи в результати зважування.

За наслідками проведеного контролю посадова особа Укртрансбезпеки склала Довідку № 027612 державною мовою, яка отримана відповідачем, та дублює відомості з талону (чеку).

Однак, як колегією суддів, в Розрахунку №044752 зазначено про навантаження на першу одиничну ось автомобіля, хоча в Акті №044752 вказано, що фактичне навантаження: на першу вісь - 6,65т, на другу вісь - 11,6т, на строєні осі - 23,65т.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що пункт 22.5 Правил № 1306, не містить розмежування осей на першу або другу, значення має тільки на який вид осі здійснюється навантаження: одиночну, здвоєну або строєну.

Таким чином, зазначення в розрахунку навантаження на першу ось, замість другої, не спростовує факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває в користуванні відповідача.

Згідно пунктів 8.14, 8.15 Глави 8 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту «України №363 від 14.10.2014 (Правила №363), навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.

Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Відповідно до пунктів 12.1, 12.5 Глави 12 Правил №363 при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Пунктами 8.20, 8.21 Глави 8 Правил №363 визначено, що водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов'язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.

Таким чином, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого (подільного) вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт.

Колегія суддів приходить до висновків, що жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває в його користуванні, відповідач суду не надав.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 4363,42 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Заньківське» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.08.2022 у справі №927/277/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.08.2022 у справі №927/277/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №927/277/22 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич

Попередній документ
107798939
Наступний документ
107798941
Інформація про рішення:
№ рішення: 107798940
№ справи: 927/277/22
Дата рішення: 07.12.2022
Дата публікації: 13.12.2022
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; перевезення, транспортного експедирування
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (15.08.2022)
Дата надходження: 15.08.2022
Предмет позову: стягнення 4363,42 грн.