79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"08" грудня 2022 р. Справа №914/1294/22
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.,
Суддів: Кордюк Г.Т.,
Кравчук Н.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури” б/н від 29.09.2021 (вх. № 01-05/2432/22 від 03.10.2022)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.09.2022 (суддя Козак І.Б.) про повернення зустрічної позовної заяви
у справі №914/1294/22
за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури”, м. Львів,
до відповідача-1 за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна компанія “Укрексперт”, м. Київ,
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія управління проектами «Акрополь”, м. Львів,
до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю “Адміністратор”, м. Львів,
про: визнання недійсними договорів уступки права вимоги №б/н від 04.05.2022, №1 від 04.05.2022 з моменту їх укладення,
В порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.09.2022 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна компанія “Укрексперт”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія управління проектами Акрополь”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Адміністратор” про визнання недійсними договорів уступки права вимоги №б/н від 04.05.2022, №1 від 04.05.2022 з моменту їх укладення - повернуто заявнику.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю “Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури” оскаржило таку в апеляційному порядку.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що позивач, який є відповідачем за первісним позовом у вищевказаній справі, подав зустрічний позов з вимогою про визнання недійсними Договору б/н уступки права вимоги (цесії) від 04 травня 2022 року, що укладений між відповідачем-1 та відповідачем 3 (далі також «спірний договір-1»), а також Договору №1 уступки вимоги (цесії) від 04 травня 2022 року, що укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 (далі також «спірний договір-2») зважаючи на наступне. Саме цими договорами позивач за первісним позовом обґрунтовував наявність в нього права вимоги, заявленого в первісному позові. Відтак задоволення зустрічного позову, безумовно, виключає можливість задоволення первісного позову
Скаржник зазначає, що зустрічний позов дійсно було подано з пропуском процесуального строку. Водночас, скаржник вважає, що ним наведено ґрунтовні доводи, які дають підставу для поновлення вказаного процесуального строку та прийняття зустрічного позову.
Однак такі доводи суд першої інстанції відхилив, не навівши, на переконання апелянта, в оскаржуваній ухвалі належних доводів на їх спростування, а висновки суду в цій частині не відповідають фактичним обставинам.
Як на поважну причину пропуску строку подання зустрічного позову позивач за зустрічним позовом покликався на те, що серед штатних працівників в нього відсутня посада юрисконсульта. На час відкриття провадження у справі він не мав укладеного договору з адвокатом, який міг би надати йому правничу допомогу у справі. Представництво інтересів позивача у даній справі професійним адвокатом не здійснювалось взагалі. Пошук адвоката, укладення з ним договору про надання правничої допомоги, його ознайомлення з матеріалами справи, підготовка зустрічного позову зайняли тривалий проміжок часу, у зв'язку з чим зустрічний позов не було подано в установлений судом строк для подання відзиву на позов.
Скаржник вважає, що наведеного суд першої інстанції не врахував, у зв'язку з чим дійшов хибних висновків про відхилення доводів позивача за зустрічним позовом та повернення йому зустрічного позову.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів за зустрічним позовом зазначає, що в рамках даної справи вже є одна зустрічна позовна заява ТзОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» з позовними вимогами про визнання недійсними договорів цесії, проте з інших підстав.
Крім того, на переконання представника відповідачів за зустрічним позовом, апелянт не тільки подав 19.09.2022 ще один зустрічний позов з тим самим предметом, а й пропустив встановлений процесуальним законом строк подачі.
Відтак, представник відповідачів за зустрічним позовом стверджує, що дії апелянта, зокрема, подання абсолютно безпідставних зустрічних позовів, залучення великої кількості сторін - відповідачів за зустрічними позовами, створення необхідності подачі великої кількості процесуальних документів в рамках однієї справи, є нічим іншим, як зловживання останнім своїми процесуальними правами, з метою затягування розгляду справи.
З огляду на вищенаведене, представник відповідачів за зустрічним позовом просить суд залишити ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.09.2022 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із п.6 ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частиною 2 ст. 271 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Судове засідання не проводилось. Учасники провадження не викликались.
Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Національна компанія Укрексперт”, звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури” про стягнення заборгованості 1 175 834,59 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 26.07.2022. Строк для подання відзиву встановлено відповідачу до 25.07.2022.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю “Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури” було подано зустрічну позовну заяву до відповідача-1 за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна компанія “Укрексперт”, до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Адміністратор”, до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія управління проектами Акрополь”, до відповідача-4 Фізичної особи-підприємця Стецик Марти Богданівни, до відповідача-5 Фізичної особи-підприємця Янівської Галини Ярославівни про визнання недійсними договорів.
Ухвалою суду від 26.07.2022 прийнято до спільного розгляду з первісною позовною заявою зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури” до відповідача-1 за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна компанія “Укрексперт”, до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Адміністратор”, до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія управління проектами Акрополь”, до відповідача-4 Фізичної особи-підприємця Стецик Марти Богданівни, до відповідача-5 Фізичної особи-підприємця Янівської Галини Ярославівни про визнання недійсними договорів.
В подальшому, 19.09.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю “Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури” знову подано зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна компанія “Укрексперт”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія управління проектами Акрополь”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Адміністратор” про визнання недійсними договорів уступки права вимоги №б/н від 04.05.2022, №1 від 04.05.2022 з моменту їх укладення.
Як зазначалося раніше, ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.09.2022 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна компанія “Укрексперт”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія управління проектами Акрополь”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Адміністратор” про визнання недійсними договорів уступки права вимоги №б/н від 04.05.2022, №1 від 04.05.2022 з моменту їх укладення - повернуто заявнику.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Львівської області від 23.09.2022 у справі №914/1294/22, яка і є предметом апеляційного оскарження, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
Згідно з ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом.
Права та обов'язки учасників справи визначені у ст. 42 ГПК України. Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 176 ГПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається строк для подання відзиву на позов.
Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптур» у справі №914/1294/22 представляє адвокат Сеньків Андрій Іванович, на підставі ордеру серія ВС №1156608 від 22.08.2022 (т.2 а.с.89).
Також, адвокатом Сеньків А.І. 22.08.2022 на електронну адресу Господарського суду Львівської області надіслано заяву про вступ як представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптур» (т.2 а.с.87).
Крім того, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптур» - адвокат Сеньків А.І. був присутній в судових засіданнях з розгляду справи №914/1294/22, зокрема, 23.08.2022 та 06.09.2022 (т.2 а.с.94, 104).
Натомість, з зустрічної позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптур», яку було повернуто заявнику, звернувся до суду лише 19.09.2022.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зустрічний позов від 19.09.2022 поданий із пропущенням встановленого судом строку на його подання, а саме до 25.07.2022. При цьому, позивачем за зустрічним позовом вже подані до суду зустрічна позовна заява в межах строку для її подання та прийнята судом 26.07.2022 до спільного розгляду з первісним позовом.
Таким чином, враховуючи, що зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури” подана до Господарського суду Львівської області зі значним пропуском строку, то пропущення товариством строку на подання зустрічного позову відповідно до ч.6 ст.180 ГПК України є підставою для його повернення позивачу за зустрічним позовом
При цьому звернення з зустрічним позовом до суду на стадії підготовчого провадження, однак поза межами встановленого ч. 8 ст. 165 ГПК України строку для подання відзиву, не свідчить про дотримання учасником справи вимог ст. 46, 180 ГПК України.
Щодо посилання скаржника на надмірний формалізм суду першої інстанції у тлумаченні процесуальних норм та застосуванні процесуальних строків, то слід зазначити наступне.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 2 ст. 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Пропущений процесуальний строк може бути поновлений лише за заявою учасника справи у разі, якщо суд визнає наведені причини пропуску цього строку поважними.
Однак, відповідачем за первісним позовом не було надано достатніх доказів на підтвердження поважності пропуску строку на подання зустрічної позовної заяви.
Відповідно до ч. 6 ст. 180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
З огляду на наведене, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення зустрічної позовної заяви законний та обґрунтований, у зв'язку із чим відсутні підстави для зміни чи скасування постановленого у справі судового рішення.
Право скаржника подати зустрічний позов не ставиться під сумнів судом, однак подання зустрічної позовної заяви регламентовано положеннями ГПК України, які не було ним дотримано.
Право на звернення до суду не є абсолютним, оскільки воно реалізується тільки в порядку і спосіб, встановлені законом, у даному разі ГПК України.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (позовів) (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
Отже, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність підстав для повернення зустрічної позовної заяви Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури».
За наведених обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а оскаржувана ухвала господарського суду відповідає чинному законодавству, тому підстави, передбачені ст.ст. 277, 280 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Львівської області від 23.09.2022 у справі №914/1294/22 відсутні.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).
Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").
У відповідності до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотус», зміни чи скасування ухвали Господарського суду Тернопільської області від 04.10.2021 у справі №91/569/21. Порушень норм процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у даній справі, судовою колегією не встановлено.
У зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. 86, 129, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури” б/н від 29.09.2021 (вх. № 01-05/2432/22 від 03.10.2022) залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.09.2022 у справі №914/1294/22 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя Плотніцький Б.Д.
Суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Кравчук Н.М.