79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"09" грудня 2022 р. м. Львів Справа №909/126/22
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючий суддя Малех І.Б.
Судді Гриців В.М.
Зварич О.В.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ТОВ «Люкс транс», б/н від 01.09.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/2209/22, 01-05/2218/22 від 06.09.2022)
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16 серпня 2022 року (суддя Шкіндер П.А., м. Івано-Франківськ)
у справі №909/126/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс транс", м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область
до відповідача Фізичної особи-підприємця Радкевич Миколи Олександровича, м. Львів, Львівська область
про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 273 725 грн. 48 коп.
17.02.2022 на розгляд Господарського суду Івано-Франківської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс транс" до відповідача Фізичної особи-підприємця Радкевич Миколи Олександровича про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 273 725 грн. 48 коп.
Дані позовні вимоги мотивовано тим, що 08.02.2021 приблизно о 23 год. 23 хв., водій ОСОБА_1 , керуючи вантажним автомобілем (фургоном сміттєвозом) марки «Mercedes-Benz Atego 2528» реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись другорядною ділянкою дороги Н-0 («Мукачево-Львів» у напрямку м. Львів , наближався до нерегульованого перехрестя із головною автодорогою Н-10 «Стрий-Чернівці-Мамалига», що у с. Угринів Унринівської територіальної громади Івано-Франківського району, Івано-Франківської області. У цей час , перед вказаним перехрестям зупинився вантажний автомобіль (фургон сміттєвоз) марки «Daimler Chrysler Atego 2528», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що рухався у попутному з водієм ОСОБА_1 напрямку та надав перевагу у русі автобусу марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням , водія ОСОБА_3 , що рухався прямо головною дорогою Н-10 «Стрий-Чернівці Мамалига» у напрямку від м. Стрия до м. Івано-Франківська. Водій ОСОБА_1 під час руху проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не справився з керуванням внаслідок чого допустив зіткнення із задньою частиною автомобіля марки «Daimler Chrysler Atego 2528», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Після зіткнення водій ОСОБА_1 автомобілем марки «Mersedes-Benz Atego 2528», реєстраційний номер НОМЕР_1 далі продовжив свій рух та виїхав на перехрестя, де допустив ще й зіткнення з автобусом марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням, водія ОСОБА_3 , який належить на праві власності позивачу. Як вказує позивач, ОСОБА_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: п.2.3, п.8.4, п.12.1, п. 12.2, п. 12.3, п.13.1., п.16.11, п.33. В наслідок даного сталася дорожнього - транспортна пригода , унаслідок якої загинули пасажири автобуса та деякі отримали тілесні ушкодження різних видів. Таким чином ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 286 Кримінального кодексу України. Вина водія ОСОБА_1 в даному ДТП доводиться обвинувальним актом, що оформлений належним проведенням досудового розслідування та усіма наявними експертизами, які містять усю необхідну інформацію, що саме порушив водій ОСОБА_1 , схема зіткнення та стан транспотрних засобів. Цивільна відповідальність гр. ОСОБА_1 , як винуватця ДТП та водія автомобіля (фургон сміттєвозом) марки «Mersedes-Benz Atego 2528», реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахована у страховій компанії PZU Україна у відповідності до поліса №200479237, яка покрила частину заподіяної шкоди марки Mercedes-Benz Sprinter 416 CDI з номерним знаком НОМЕР_3 . Страхова компанія PZU Україна у відповідності до платіжного доручення №00053758 від 23/04/2021 року покрила шкоду заподіяну майну, в межах ліміту в сумі 130 000,00 грн. Вказує, позивач, що згідно висновку про розрахунок визначення заподіяної шкоди власнику КТЗ за №196/03/21 розрахунок наступний : ринкова вартість КТЗ до пошкодження становить 403 725,48 грн.; вартість відновлювального ремонту КТЗ становить 643 151,19 грн., при цьому вказано, що транспортний засіб Mercedes-Benz Sprinter реєстраційний номер НОМЕР_3 є фізично знищеним, оскільки його ремонт є економічно не обґрунтованим. Отже, згідно наказу ФОП Радкевич М.О. від 09.09.2020 ОСОБА_1 прийнятий на роботу водія з 10.09.2020 на основне місце роботи з посадовим окладом 5000,00 грн., а отже позивач вважає, що мають місце трудові відносини між винуватцем ДТП та відповідачем. Відтак керуючись положеннями ст. ст. 11, 1166, 1172, 1187, 1188 ЦК України, п.30.1 ст. 30, п. 30.2 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просить стягнути з відповідача 273 725,48 грн. (403725,48-130000,00 =273725,48 грн.). Крім цього, просить стягнути понесені витрати на судовий збір та витрати на правову допомогу.
21.02.2022 відкрито провадження Господарським судом Івано-Франківської області за вищевказаною позовною заявою.
18.07.2022 позивач звернувся з клопотанням про призначення інженерно- транспортної (автомобільної) експертизи ( вх. 9431/22 від 18.07.2022), в якому представник позивача ТОВ "Люкс транс" просив суд призначити у справі інженерно-транспортну експертизу, на вирішення якої поставити питання, які зазначені в даному клопотанні.
В свою чергу представник відповідача звернувся до суду з клопотаннями, згідно якого просив суд розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження ( вх.9828/22 від 02.02.2022) та з клопотанням про зупинення провадження у справі, зазначаючи, що в провадженні Тисменицького районного суду перебуває справа №352/1240/21 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.286 Кримінального кодексу України (кримінальне 12021090000000045 від 09.02.2021).
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16 серпня 2022 року у справі №909/126/22 ухвалив розгляд справи №909/126/22 здійснювати за правилами загального позовного провадження; замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням; відмовити в задоволенні клопотання про призначення судової інженерно-транспортної експертизи від 18.07.2022 вх. №9431/22; провадження у справі №909/126/22 ухвалено зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі №352/1240/21. Зобов"язано представників сторін повідомити суд про наслідки розгляду кримінальної справи № 352/1240/21 Тисменицьким районним судом.
Дана ухвала мотивована тим, що встановлені у кримінальній справі №352/1240/21 обставини, щодо наявності чи відсутності вини у діях водія - ОСОБА_1 , який перебував у трудових відносинах з ФОП Радкевич М.О., матимуть преюдиційне значення для вирішення даної справи, оскільки підтвердять чи спростують наявність підстав для відшкодування. Неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи суд вважає, полягає в тому, що обставини , які розглядаються в іншій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі. Щодо клопотання про призначення експертизи, то суд вказує, що експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних , що входять до предмета доказування. Також вказав , що питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватись лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Також суд першої інстанції вважає, що для встановлення причинно-наслідкового зв'язку у суду відсутня необхідність у спеціальних знаннях, оскільки матеріали справи міститься достатньо доказів , наданих сторонами в обґрунтування своїх позицій у справі, на підставі яких суд має можливість самостійно встановити фактичні обставини справи.
Позивач - ТОВ «Люкс Транс», не погодившись з винесеною ухвалою подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що така прийнята з порушенням норм чинного процесуального права та при неповному з'ясуванні обставин та матеріалів справи.
Скаржник вказує, що у даній справі у суду першої інстанції в межах ч.2 п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України було зібрано достатню кількість матеріалів та доказів, щоб суд міг оцінити та встановити обставини і факти, що є предметом судового розгляду для встановлення цивільно-правової відповідальності.
Також, скаржник зауважує, що у другій частині п.5ч.1 ст. 227 ГПК України зазначено, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Отже, вважає, що суд сам собі суперечить, оскільки обґрунтовуючи відмову у задоволенні клопотання про призначення інженерно-транспортної експертизи сам зазначає по суті відмови, що вважає,що матеріали справи містять достатньо доказів наданих сторонами в обґрунтування своїх позицій у справі, на підставі яких суд має можливість самостійно встановити фактичні обставини справи.
Отже, як вказує скаржник, що вирок у кримінальній справі може створити преюдицію, щодо встановлення вини водія чи її відсутності, проте відсутність такого не може бути підставою для зупинення даної справи, оскільки суд має сам тоді встановити склад цивільно-правової відповідальності. Наявність вироку у кримінальній справі як преюдиція тільки виключає обов'язок суду досліджувати порушення ПДР водієм.
Відтак, вважає, що суд передчасно відмовив у клопотанні про призначення експертизи по суті без ґрунтовного вивчення обставин справи та доводів сторін.
Щодо зупинення провадження то вказує, що з урахуванням норм Цивільного кодексу України, встановлено, що для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана, внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, в першу чергу необхідно встановити та підтвердити вину особи , що має відповідати за шкоду у вчиненні такої дії. Відтак цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.
Відповідно до цього, просить, скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16 серпня 2022 року у справі №909/126/22 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; стягнути з ФОП Радкевич М.О. на користь ТОВ «Люкс Транс» понесені витрати на судовий збір та витрати на правову допомогу.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08 вересня 2022 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді - Гриців В.М., Зварич О.В.) поновлено ТОВ «Люкс Транс» строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 16.08.2022 у справі №909/196/22 та відкрито апеляційне провадження за такою. Ухвалено вищевказану апеляційну скаргу розглядати без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.1-2 ст. 271 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції , зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається з апеляційної скарги, скаржник просить скасувати ухвалу в частині зупинення провадження у справі, яка зазначена в переліку ч.2 ст. 271 ГПК України, а відтак дана апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи №909/126/22 в порядку спрощеного провадження, що підтверджується матеріалами справи, а саме повідомленнями про вручення ухвали суду від 08.09.2022 за №7901011841883, №7901011841875.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, оцінивши зібрані у справі докази, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про невідповідність ухвали Господарського суду Івано-Франківської області нормам чинного процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.
У відповідності до положень п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 5 ч. 1 ст. 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 924/645/18.
Суд звертає увагу, що пов'язаність справ полягає у тому, що рішення у іншій справі, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи полягає в тому, що обставини, які розглядаються в іншій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №904/6636/17 від 27.02.2018.
Суд бере до уваги, що сама собою взаємопов'язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі.
Пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч. 4 та 6 ст. 75 ГПК України).
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17, від 17.12.2019 у справі №917/131/19).
Як вбачається із матеріалів справи №909/126/22, предметом розгляду є відшкодування шкоди,завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно обставин справи вбачається, що 08.02.2021 за участю водія ОСОБА_1 сталася ДТП. Цивільна відповідальність гр. ОСОБА_1 , як винуватця ДТП та водія автомобіля (фургоном сміттєвозом) марки «Mercedes-Benz Ategо 2528», реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахована у Страховій компанії PZU Україна у відповідності до поліса №200479237, яка покрила частину заподіяної шкоди Mercedes-Benz Sprinter 416 CDI з номерним знаком НОМЕР_3 .
Позивач вважає, що вина водія ОСОБА_4 у ДТП доводиться обвинувальним актом, що оформлений належним проведенням досудового розслідування та усіма наявними експертизами, які містять усю необхідну інформацію, що саме порушив водій ОСОБА_1 , схеми зіткнення та стан транспортних засобів.
Як вказує позивач, страхова компанія PZU Україна у відповідності до платіжного доручення №00053758 від 23.04.2021 покрила шкоду заподіяну майну у межах ліміту в сумі - 130 000,00 грн.
Згідно висновку про розрахунок визначення заподіяної шкоди власнику КТЗ за №196/03/21визначено такий розрахунок: - ринкова вартість КТЗ до пошкодження становить - 403 725,48 грн.; вартість відновлювального ремонту КТЗ становить 643151,19 грн. Отже відповідно вказано, що транспортний засіб «Mercedes-Benz Sprinter» , реєстраційний номер НОМЕР_3 є фізично знищеним , оскільки його ремонт є економічно не обгрунтованим.
Згідно наказу ФОП Радкевич М.О. від 09.09.2020 ОСОБА_1 прийнятий ним на роботу водієм з 10.09.2020 на основне місце роботи з посадовим окладом - 5000,00 грн. , а отже вважає, що мають місце трудові відносини між винуватцем ДТП та відповідачем.
Згідно із частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Шкода, завдана, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (частина перша статті 1188 Цивільного кодексу України).
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Стаття 23 Цивільного кодексу України визначає загальні положення про можливість відшкодування моральної шкоди при наявності вини відповідача, а стаття 1167 Цивільного кодексу України передбачає можливість відшкодування шкоди в позадоговірних (деліктних) правовідносинах лише за наявності ознак неправомірності або протиправності в діях осіб, які порушують ці права, та доведеності особою втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ.
За загальним правилом складовими елементами загальних підстав для відшкодування моральної шкоди є: шкода, тобто наявність втрат у немайновій сфері потерпілої особи; протиправне діяння особи, яка її завдала; причинний зв'язок між ними; вина заподіювача шкоди.
Перераховані складові фактичної підстави для відповідальності за заподіяння моральної шкоди є колом тих обставин, які повинні бути встановлені судом. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.
Згідно із принципом змагальності сторін необхідним є доведення обставин, які покладені в основу обґрунтування відповідних вимог про відшкодування моральної шкоди.
При оцінці моральної (немайнової) шкоди, спричиненої потерпілим, суд повинен належним чином оцінювати ступінь немайнових втрат.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, тому, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Позивач не зобов'язаний доводити вину відповідача у заподіянні шкоди. Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Подібні висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 61/8496/15-ц, провадження № 14-154цс19.
За змістом статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно із частиною першою статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Обставинами справи встановлено, що подія ДТП трапилася в 2021 році, водій був найманим працівником відповідача, який несе цивільно-правову відповідальність за водія, водій знаходиться під вартою і кримінальне провадження було передано новому складу суду Тисменицького районного суду. Подія ДТП трапилася із летальними наслідками, тяжкими пошкодженнями і загибеллю людей.
При цьому слід зазначити, що рішення у господарській справі не є преюдицією у кримінальному провадженні, щодо вини водія транспортного засобу, а тому, як вірно відмічено скаржником не може вплинути на розгляд кримінального провадження.
Також слід відмітити, що страхова компанія PZU Україна у відповідності до платіжного доручення №00053758 від 23.04.2021 покрила шкоду заподіяну майну у межах ліміту в сумі - 130 000,00 грн.
У відповідності до п.5 ч.1 ст. 277 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти) , які є предметом судового розгляду.
Судова колегія зауважує, що у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року №199/6521/19 Верховний суд чітко зазначив, що реалізуючи ефективний засіб правового захисту суд має сам встановити наявність чи відсутність складу цивільно-правової відповідальності , що може бути підставою для стягнення шкоди.
З аналізу матеріалів справи вбачається, що такі містять достатньо доказів для встановлення обставин справи та встановлення причинно-наслідкового зв'язку.
Відтак, з врахуванням наведеного, судова колегія апеляційного суду приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, в частині, щодо відсутності правових підстав для зупинення даної справи, до набранням законної сили судовим рішенням у кримінальній справі №352/1240/21, а відтак ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 16.08.2022 підлягає скасуванню, в цій частині, з направленням матеріалів справи для розгляду по суті.
Щодо відмови судом першої інстанції, в задоволенні клопотання про призначення судової інженерно-транспортної експертизи від 18.07.2022 вх. №9431/22, то судова колегія апеляційного суду вказує наступне.
Згідно з частинами 1,2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Згідно з частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відтак, підставою для призначення судової експертизи є необхідність з'ясування обставин, що мають значення для справи, для такого з'ясування необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
В провадженні Тисменицького районного суду у справі №352/1240/21 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України (кримінальне 12021090000000045 від 09.02.2021р.) будуть встановлені обставини справи, та надано відповідний висновок про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого КК України.
Призначення експертизи є правом, а не обов'язком суду, вона здійснюється у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи для можливості прийняття рішення за результатами розгляду.
Враховуючи наведене, розглянувши матеріали поданого відповідачем клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи, зважаючи на заявлені позивачем позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено необхідності та доцільності призначення експертизи з огляду на предмет доказування у даній справі. Зокрема, для встановлення причинно-наслідкового зв"язку у суду відсутня необхідність у спеціальних знаннях, оскільки в матеріалах справи міститься достатньо доказів, наданих сторонами в обґрунтування своїх позицій у справі, на підставі яких суд має можливість самостійно встановити фактичні обставини справи. Крім того, представник відповідача просить суд призначити експертизу з питань, які стосуються дотримання або порушення правил дорожнього руху учасниками дорожньо-транспортної пригоди . Однак, дані обставини будуть встановленні судовим рішенням в кримінальній справі, тобто є питаннями права та не можуть бути предметом висновку експерта.
Отже, з врахуванням наведеного судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової автотехнічної експертизи, а відтак в цій частині апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 16.08.2022 підлягає скасуванню, в частині зупинення провадження у даній справі, до набранням законної сили судовим рішенням у кримінальній справі №352/1240/21, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні такого клопотання. В решті ухвалу слід залишити без змін.
В апеляційній скарзі скаржник просить стягнути з ФОП Радкевич М.О. на користь ТОВ «Люкс Транс» понесені витрати на судовий збір та витрати на правничу допомогу. До апеляційної скарги, скаржником долучено копію договору про надання правничої допомоги за №5/21 від 07.09.2021, акт приймання передачі послуг по апеляції; адвокатський ордер та копію платіжного доручення за надання правничої допомоги.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Як вказувалось вище , скаржник в апеляційній скарзі просить стягнути 4 000,00 грн. витрат на правові послуги.
07.09.2021 ТОВ «Люкс Транс» (замовник) та адвокатським бюро «Петришина Сергія» (виконавець) укладено договір №5/21 про надання правничої допомоги, згідно п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, щодо захисту інтересів в адміністративних справах, кримінальних та представництва в цивільних та господарських справах.
01.09.2022 ТОВ «Люкс Транс» та адвокатським бюро «Петришина Сергія» укладено акт передачі-приймання виконаних робіт на суму 4000,00 грн., в яку входять: вартість апеляційної скарги - 3000,00 грн. та 1 000,00 грн. вартість формування справи.
Згідно платіжного доручення №338 від 01.09.2022 замовником сплачено виконавцю 4000,00 грн.
Дослідивши подані докази, судова колегія апеляційного суду встановила, що ні в договорі №5/21 від 07.09.2021, ні в акті приймання-передачі виконаних робіт від 01.09.2022 не вказано по якій саме справі надавались юридичні послуги адвокатським бюро «Петришин Сергія» ТОВ «Люкс Транс», а відтак в задоволенні витрат на правову допомогу в даній справі слід відмовити за необґрунтованістю.
Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 271, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ТОВ «Люкс Транс», б/н від 01.09.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/2209/22, 01-05/2218/22 від 06.09.2022) - задоволити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.08.2022 у справі №909/126/22 скасувати, в частині зупинення провадження у справі №909/126/22, до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі №352/1240/21 та передати справу №909/126/22 для розгляду по суті до Господарського суду Івано-Франківської області.
3. Відмовити в задоволенні клопотання ФОП Радкевич М.О., б/н від 02.08.2022 (вх. № місцевого суду 10333/22 від 02.08.2022) про зупинення провадження у справі №909/126/22 до набрання законної сили рішенням Тисменицького районного суду у справі №352/1240/21.
4. В решті ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.08.2022 у справі №909/126/22 залишити без змін.
5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Радкевич Миколи Олександровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_4 ) на користь ТОВ «ЛЮКС ТРАНС» (77300, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Б. Хмельницького, 109Б; ЄДРПОУ 38609299) судовий збір в сумі 2481,00 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
6. В задоволенні заяви скаржника, яка викладена в апеляційній скарзі, про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 4000,00 грн. - відмовити.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, протягом двадцяти днів, відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя І.Б. Малех
Суддя В.М. Гриців
Суддя О.В. Зварич