79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"09" грудня 2022 р. м. Львів Справа №907/705/21
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
Головуючий суддя І.Б. Малех
Судді В.М. Гриців
Г.Г. Якімець
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , б/н від 26.06.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/1487/22 від 29.06.2022)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 31 травня 2022 року (головуючий суддя Ушак І.Г., повний текст рішення складено та підписано 03.06.2022)
у справі №907/705/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта", м. Київ
до Фізичної особи ОСОБА_1 , с. Лісковець Закарпатської області
про стягнення заборгованості на суму 67412,75 грн., у т.ч. 49494,80 грн. - основного боргу, 4677,51 грн. - пені, 3198,98 грн. - інфляційних втрат, 10051,64 грн. - 30% річних,
В серпні 2021 року на розгляд Господарського суду Закарпатської області поступила позовна заява ТОВ «Нова пошта» до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення суми боргу в розмірі 49 494,80 грн., з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення 3 198,98 грн., 4677,51 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБ України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а також 30% річних від простроченої суми 10 051,64 грн. Всього разом - 67 412,75 грн.
Дані позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_1 , (підприємницька діяльність якої припинена), у зв'язку з невиконанням нею зобов'язань за договором про надання послуг з організації перевезень відправлень, що був укладений з позивачем, нею, як суб'єктом підприємницької діяльності, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 49494,80 грн., яку просить стягнути в примусовому порядку. Також на підставі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ч. 2 ст. 625 ЦК України, підп. 6.3.1. п. 6.3. договору, враховуючи факт неналежного виконання боржником грошового зобов'язання з оплати вартості наданих послуг (прострочення боржником виконання грошового зобов'язання) у повному обсязі та у встановлений договором строк , вважає, що боржник зобов'язаний сплатити на користь заявника суму боргу 49 494,80 грн., з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення 3198,98 грн., 4 677,51 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБ України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а також на підставі підп. 6.3.1. п.6.3. договору - 30% річних від простроченої суми в розмірі 10051,21 грн. В обґрунтування даного посилається на положення ст. ст. 67, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 549, 610, 612, 625, 626, 903, 929 Цивільного кодексу України,
Відповідач - ОСОБА_1 , у відзиві заперечує позовні вимоги, посилаючись на відсутність договірних відносин, стверджує про відсутність заборгованості перед позивачем, в обґрунтування чого посилається на сутність у справі підписаних актів виконаних робіт, як підстави оплати їх вартості, відсутність у наданих позивачем актах будь-якої деталізації робіт, їх вартості, відомостей про те, кому такі були надані тощо. Стверджує про долучення позивачем до справи сфальшованого документа про начебто оплату відповідачем 30,00 грн. на користь позивача.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 31 травня 2022 року у справі №907/705/21 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Нова Пошта» суму 63745,42 грн., з яких: 49494,80 грн. основний борг, 1000,00 грн. пені, 10051,64 грн. 30% річних та 3198,98 грн. втрат від інфляції , а також 2270,00 грн. на відшкодування судового збору; в іншій частині позову - відмовлено.
Дане рішення мотивоване тим, що сторонами укладено договір №248923 від 27.11.2018 про надання послуг, на виконання умов якого позивачем здійснено такі послуги, про що складено акти приймання-передачі виконаних робіт 22.12.2020. У встановлений договором строк - два робочих дні, з моменту погодження актів - 24.12.2020, відповідач не оплатив у повному обсязі вартість таких, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості у заявлених межах - 49 494,80 грн. визнано правомірними, оскільки такі не спростовані належними та допустимими доказами.
Щодо стягнення пені то судом враховано положення ч.3 ст. 551 ЦК України та ч.1 ст. 233 ГК України, внаслідок чого зменшено розмір такої до 1000,00 грн., відмовивши при цьому у стягненні 3 667,51 грн.
Також визнано обґрунтованими позовні вимоги, в частині стягнення 30% річних, в сумі 10051,64 грн. та 3198,98 грн. втрат від інфляції.
Відповідач - ОСОБА_1 , не погодившись з винесеним рішенням подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке прийнято, з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:
- скаржник вказує, що в доданих позивачем копіях актів здачі-приймання робіт НП-002242311 від 30.04.2019, НП-002290069 від 29.05.2019, НП-002321942 від 30.05.2019 відсутня будь-яка деталізація робіт (послуг), а саме період, кількість відправлень, відправники, отримувачі, вартість конкретного відправлення. Крім цього вказує, що підписи ФОП Кушнір О.Ф. на цих актах є відсутніми і такі не отримувались нею;
- також, скаржник вказує, що матеріали справи не містять доказів того, що сторони фактично виконували вимоги договору; відсутніми також є докази того, що замовник (відповідач), взагалі звертався за наданням послуг до позивача на виконання умов договору, а також докази в підтвердження того, які конкретно послуги замовляв відповідач. Крім того, вказує, що позивачем не надано доказів, щодо того, які саме діяли тарифи між сторонами договору на час надання послуг; також зазначає, що відсутніми є експерс-накладні на відправлення, підписані відповідачем, які повинні складатися, відповідно до вимог п.3.3.2 договору, та на підставі яких зобов'язався діяти позивач - на виконання умов договору при наданні послуг експедитора.
Отже, відповідач (скаржник) вказує про відсутність будь-якої заборгованості перед позивачем та того факту, що немає жодних доказів підтвердження направлення актів на адресу відповідача, а тому документальне підтвердження заборгованості відповідача відсутнє.
Відтак, просить, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01 серпня 2022 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді Гриців В.М., Якімець Г.Г.) поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.05.2022 у справі №907/705/21 та відкрито апеляційне провадження за такою. Ухвалено дану апеляційну скаргу розглядати без повідомлення учасників справи. Зупинено дію рішення Господарського суду Закарпатської області від 31 травня 2022 року у справі №907/705/21 до вирішення справи Західним апеляційним господарським судом.
Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 статті 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ціна позову у справі №907/705/21 є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з урахуванням цієї обставини та предмету спору вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Сторони повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження ухвалою суду від 01.08.2022, яка надіслана на електронну адресу таких, відомості чого містять матеріали справи.
Відзиву на апеляційну скаргу від позивача на розгляд апеляційного суду не поступало.
Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Закарпатської області від 31 травня 2022 року у справі №907/705/21 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.
Обставини справи.
27.11.2018 між ТОВ «Нова Пошта» (експедитор) та ФОП Кушнір О.Ф. (замовник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення відправлень № 248923 (а.с.11-15), згідно п.2.1. якого експедитор зобов'язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення (надалі за текстом - послуги), а замовник зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.
Експедитор надає замовнику послуги на умовах цього договору та згідно з умовами, затвердженими експедитором. За надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua (п.2.2., 2.3. договору).
Замовник, згідно п.2.6. договору, підписанням цього договору підтверджує про те, що він ознайомлений з умовами, чинними на момент укладення такого та розміщеними на сайті експедитора.
Згідно умов п.5 сторони узгодили вартість послуг та порядок розрахунків.
Пунктом 5.3. сторонами погоджено, що експедитор щомісячно складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику підписані та скріплені печаткою акти наданих послуг у двох примірниках для підписання одним із способів на власний вибір: - шляхом направлення актів наданих послуг у двох паперових примірниках для підписання замовником; - шляхом направлення актів в електронному вигляді з накладенням електронних цифрових підписів. Підписання актів наданих послуг в електронному вигляді здійснюється сторонами з урахуванням порядку та строків , що визначені умовами п. 5.4. договору. Адреса електронної пошти замовника для обміну електронними документами вказана у договорі - logistics.eds2018@gmail.com.
В подальшому, згідно п.5.4. договору сторонами встановлено, що замовник упродовж двох робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від експедитора підписує їх та повертає експедитору один примірник підписаного акту або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання замовником актів упродовж двох робочих днів з дати їх отримання без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов'язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутні, останній зобов'язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманим рахунком та актами наданих послуг.
Також умовами договору передбачена відповідальність , зокрема, замовника, п саме п.6.3.1 договору встановлено, що за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих експедитором послуг замовник має сплатити експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки та 30% річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов'язань становить один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Договір набуває чинності, з дати його підписання та діє протягом 1 року, з дати підписання , але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Як вказує позивач, у позовній заяві ним, ним як експедитором на виконання умов договору надано відповідачу послуги на загальну суму 49519,80 грн., про що складено акти №НП-002242311 від 30.04.2019 на суму 2715,90 грн. №НП-002290069 від 29.05.2019 на суму 4847,70 грн., №НП-002321942 від 30.05.2019 на суму 41956,20 грн. які підписані та скріплені печаткою разом з рахунками - фактурами 15.12.2020 надіслав замовнику рекомендованим цінним листом з описом №3601101115954 і таке, як вказує позивач отримано відповідачем 22.12.2020.
Отже, позивач стверджує, що відповідач надані послуги не оплатив у повному розмірі, у зв'язку з чим , як вказує останній у відповідача виникла заборгованість за надані послуги в розмірі 49519,80 грн. Відповідачем здійснено частково проплати 21.07.2021 згідно платіжним доручення №20802736SB (а.с.23).
Відповідно позивач вказує, що заборгованість відповідача становить 49 494,80 грн. і ним на підставі умов договору на дану суму нараховано пеню у розмірі 4677,51 грн. та 30% річних 10051,64 грн. та інфляційних збитків на суму 3198,98 грн. за прострочення грошових зобов'язань за період з 25.12.2020 до 28.08.2021, що підтверджується розрахунком (а.с.24-25).
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим стягнув з відповідача на користь позивача суму в розмірі 63 745,42 грн., з яких: 49494,80 грн. основного боргу, 1000,00 грн. пені, 10051,64 грн. 30% річних та 3198,98 грн. втрат від інфляції а також 2270,00 грн. на відшкодування судового збору; в іншій частині в позові відмовлено. З чим не погодився відповідач.
При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вірно відмічено місцевим господарським судом укладений сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання норм глави 65 Цивільного кодексу України, ст. 316 Господарського кодексу України та відповідних положень Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Згідно вимог положень ч.1 ст. 929 Цивільного кодексу України, що кореспондується положенням ст. 316 Господарського кодексу України встановлено, що за договором експедирування одна сторона (експедитор) зобов"язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Статтею 931 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування , якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений , клієнт повинен виплачувати експедитору плату.
Відповідно до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до ви конання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Обставинами справи встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором, надавши послуги на загальну суму 49519,80 грн., однак відповідач оплати наданих послуг не провів.
Також з матеріалів та обставин справи вбачається, що відповідач по суті не заперечує договірних відносин однак не спростував факту отримання послуг від позивача та факту отримання актів здачі-приймання робіт.
Не підписання відповідачем актів та ненадання у встановленому договором порядку вмотивованої відмови такого вважається за умовами договорів фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов'язань за договором , вважається також, що акти погоджено , послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутні, останній зобов'язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманими рахунками та актами наданих послуг.
Матеріалами та обставинами справи встановлено, що позивачем на виконання умов п.5.3. договору, експедитором (позивачем) направлено замовникові акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 30.04.2019 №НП-002242311 на суму 2715,90 грн., 29.05.2019 №НП-002290069 на суму 4847,70 грн, 30.05.2019 №НП-002321942 на суму 41956,20 грн., отже на загальну суму 49519,80 грн. за місцезнаходженням (адресою) замовника поштовою кореспонденцією і які не повернуті позивачу.
В подальшому, позивач, 15.12.2020 цінним листом з описом вкладення за №3601101115954 направило акти здачі - приймання робіт (наданих послуг) від 30.04.2019 , №НП-002242311, від 29.05.2019 №НП-002290069, від 30.05.2019 №НП-002321942 за місцепроживанням, яке вказане в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб , фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та паспорті (а.с.19-22).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з поштового повідомлення про вручення за трек - номером 3601101115954, дані акти надання послуг вручені відповідачу (боржнику) - 22.12.2020 (а.с.20). В свою чергу відповідач не подав належних та допустимих доказів, які б свідчили, про те, що такі ним 22.12.2020 не отримувались.
Згідно з п.10.6 договору вбачається, що сторони несуть відповідальність за правильність вказаних у цьому договорі реквізитів та зобов'язується своєчасно в письмовій формі повідомляти про їх зміну, а в разі непоінформування несуть ризик настання пов'язаних із цим несприятливих наслідків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).
У відповідності до положень ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування
Отже, з врахуванням вищенаведених доказів вбачається, що відповідач отримав акти приймання-передачі виконаних робіт 22.12.2020 і у встановлений договором строк - два робочих дні, з моменту погодження актів - 24.12.2020, не оплатив у повному обсязі вартість виконаних робіт. Заперечень, щодо наданих послуг позивачем відповідач також не висловлював, такі в матеріалах справи є відсутніми станом до подання позову. Слід зазначити , що в даних актах, як підставу видачі вказано «договір №248923 від 27.11.2018», а назву робіт «організація перевезень відправлень», при цьому вказано також, «послуги за замовленням надані згідно Е/Н в повному обсязі».
Відтак, з врахуванням наведеного, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 49494,80 грн. є обґрунтованими та не спростованим скаржником.
Як в суді першої так і в апеляційній інстанціях, відповідач (скаржник) посилається, на відсутність в актах приймання деталізації виконаних позивачем робіт, їх вартості, відомостей про те, кому такі були надані.
Дане спростовується тим, що такі заперечення за умовами договору могли слугувати підставою для відмови від підписання актів, а так, як відповідач не скористався таким правом у встановленому порядку, то такі вважаються погодженими.
Щодо часткової сплати відповідачем заборгованості на суму 30,00 грн., в підтвердження чого позивачем подано платіжне доручення №20802736SB, яке відповідач заперечує, то місцевим господарським судом вірно вказано, що дане не впливає на загальну оцінку з врахуванням всіх обставин справи, з огляду на право позивача на вимогу боргу у заявленій сумі 49 494,80 грн. при доведеній вартості наданих ним послуг на суму 49 519,80 грн. З врахуванням того, що відповідачем не надано жодних доказів оплати таких послуг.
Поряд з сумою основної заборгованості позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача - 3198,98 грн. сума інфляції, 4 677,51 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБ України, а також 30 % річних від простроченої суми в розмірі 10 051,64 грн.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання . Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також, згідно вимог п.6.3.1. договору встановлено, що за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих експедитором послуг замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30% річних від суми заборгованості.
Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судова колегія апеляційного суду перевіривши розрахунок позивача, погоджується з його обґрунтованістю та встановленими у ньому періодів нарахування штрафних санкцій.
У відповідності до вимог ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин , які мають істотне значення.
Також умовами ч.1 ст. 233 ГК України встановлено, що якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги :ступінь виконання зобов'язання боржником ; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні ; не лише майнові , але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Враховуючи вищенаведені положення законодавства, матеріали та обставини справи, судова колегія апеляційного суду, вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій та стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 1000,00 грн., відмовивши при цьому в решті стягнення такої. При цьому, правомірно взято до уваги те, що матеріали справи не містять належних доказів завдання позивачу збитків, в результаті прострочення відповідача, а штрафні санкції за своєю природою є важелем впливу на боржника і засобом спонукання боржника до виконання своїх обов'язків, щодо сплати боргу, а не засобом безпідставного збільшення суми грошового зобов'язання та як наслідок отримання додаткового доходу.
Відповідачем, у даній справі визначено Фізичну особу - підприємця Кушнір Оксану Федорівну, з якою укладено було договір №248923 від 27.11.2018 про надання послуг з організації перевезення відправлень.
Однак, 05.08.2019 ФОП Кушнір О.Ф. припинена підприємницька діяльність, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.26).
Як вірно відмічено, судом першої інстанції, що однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності ) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняється, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа - підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Отже, з врахуванням наведеного, місцевим господарським судом обґрунтовано стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Нова пошта» загальну суму заборгованості в розмірі 63 745,42 грн. а також 2270,00 грн. судового збору.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Закарпатської області ухвалив рішення від 31 травня 2022 року у справі №907/705/21, з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, рішення Господарського суд Закарпатської області від 31 травня 2022 року у справі №907/705/21 належить залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , б/н від 26.06.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/1487/22 від 29.06.2022) - без задоволення.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , б/н від 26.06.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/1487/22 від 29.06.2022) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 31 травня 2022 року у справі №907/705/21 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги - покласти на ОСОБА_1 .
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.
5. Матеріали справи №907/705/21 повернути Господарському суду Закарпатської області.
Головуючий суддя І.Б. Малех
Суддя В.М.Гриців
Суддя Г.Г.Якімець