Єдиний унікальний номер справи 185/9766/22
Провадження № 1-кп/185/778/22
09 грудня 2022 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні у період воєнного стану в залі суду в м.Павлограді Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022046370000365 від 17.11.2022 року, з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Нижнього Тагілу Свердловської області РФ, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, працюючого кочегаром КП «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» ПМР, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-1 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 , -
Обвинувачений ОСОБА_3 в період часу з березня 2022 року по листопад 2022 року, встановити більш точного часу в ході досудового розслідування не вдалося, перебуваючи за адресою свого проживання, а саме: АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, являючись громадянином України, достовірно знаючи про введений на території України (у зв'язку з військовою агресією РФ проти України) воєнний стан, відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, з метою ослаблення національних інтересів України, сприяння РФ та її представникам у порушенні суверенітету України та тимчасовій окупації України, створення в суспільстві думки про виправданість та легітимність дій представників влади і службових осіб збройних сил РФ щодо вторгнення та окупації території суверенної держави України розмістив на своїй сторінці « ОСОБА_6 », в забороненій соціальній мережі «Однокласники» дописи, які спрямовані до невизначеного кола осіб з текстом: «Вечный огонь зажгли в освобожденном Мелитополе. Он не работал около 7 лет, но взявшие город под контроль российские военные восстановили торжественную память народа о павших героях», що публічно закликають до заперечення здійснення збройної агресії проти України, «В преддверии государственного праздника Дня Луганской Народной Республики в музее состоялся онлайн час новейшей истории ЛНР «Мы не юго-восток Украины, юго-запад России - наш край (під текстом розміщений відеозапис «Час новейшей истории ЛНР. Мы не юго-восток Украины, юго-запад России наш край»)», що публічно закликають до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України, а також публічно закликають до заперечення встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст.111-1 КК України, як публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, публічні заклики громадянином України до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України.
18.11.2022 року між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та обвинуваченим у цьому провадженні, ОСОБА_3 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468-470, 472, 473 КПК України, яка була надана в підготовче судове засідання.
Згідно даної угоди обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою винуватість в повному обсязі у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.111-1 КК України.
Сторони погодилися на призначення покарання обвинуваченому за ч.1 ст.111-1 КК України у виді позбавленням права обіймати посади у юридичних особах публічного права на строк 10 (десять) років.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у скоєнні кримінального проступку, що йому інкримінований, у вчиненому щиро розкаявся. Йому цілком зрозумілі його права, передбачені ч.4 ст.474 КПК України, а також те, що внаслідок укладення та затвердження угоди про визнання винуватості він буде обмежений в праві оскарження вироку згідно із положеннями ст.ст.394, 424 КПК України. Він повністю розуміє характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, а також вид покарання, яке буде застосовано до нього в разі затвердження угоди судом. Угоду щодо визнання винуватості з прокурором він уклав добровільно, без насильства, примусу чи погроз та без впливу будь-яких обставин, необумовлених в угоді. Просив суд затвердити укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості.
Прокурор просив затвердити укладену з обвинуваченим угоду про визнання винуватості та ухвалити обвинувальний вирок щодо ОСОБА_3 з призначенням йому покарання узгодженого сторонами в угоді.
Захисник також наполягав на затвердженні укладеної між прокурором та обвинуваченим угоди про визнання винуватості, оскільки укладений акт відповідає діючому кримінальному та кримінально-процесуальному законодавству.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Частина 4 статті 469 КПК України передбачає, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена, зокрема, у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
В підготовчому судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-1 КК України, яке згідно ст.12 КК України, є кримінальним проступком, потерпілі в проваджені відсутні.
При цьому судом з'ясовано, що усі сторони кримінального провадження, зокрема і обвинувачений ОСОБА_3 розуміють, що відповідно до ст.473 КПК України наслідком укладання та затвердження зазначеної угоди для прокурора, обвинуваченого є обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст.394 та 424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 пункту 1 частини 4 ст.474 КПК України.
Також судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 розуміє, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст.476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку, та що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст.389-1 КК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.
Виходячи із викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості від 18.11.2022 року, яка укладена між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та обвинуваченим у цьому провадженні, ОСОБА_3 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , і призначення обвинуваченому ОСОБА_3 узгодженого сторонами покарання у виді позбавленням права обіймати посади у юридичних особах публічного права на строк 10 (десять) років.
Як вбачається із даних реєстру матеріалів досудового розслідування запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.
Доля речових доказів повинна бути вирішена у порядку, передбаченому ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 18 листопада 2022 року між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та обвинуваченим у цьому провадженні, ОСОБА_3 , в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, що внесене в ЄРДР за №12022046370000365 від 17.11.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-1 КК України.
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-1 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавленням права обіймати посади у юридичних особах публічного права на строк 10 (десять) років.
Речові докази: системний блок чорного кольору, який був вилучений в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 та переданий на зберігання до Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, - після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_3 .
Роз'яснити ОСОБА_3 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності, встановленої законом.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України, а саме:
- обвинуваченим, його захисником, законним представником - виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.4, ч.6, ч.7 ст.474 КПК України, у тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором - виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно ч.4 ст.469 КПК України угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1