Справа № 183/7561/22
№ 1-кп/183/1321/22
08 грудня 2022 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 1202204135000969 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернівка Павлоградського району Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
10.11.2022 до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, підготовче судове засідання по якому відповідно до вимог ст. 314 КПК України було призначено на 14.11.2022, однак не було проведено, тому підготовче судове засідання проведено 08.12.2022.
В судовому засіданні прокурор вважав за необхідне призначити кримінальне провадження до розгляду, оскільки обвинувальний акт відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту прокурору немає.
Крім того, в підготовчому судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який був врахований слідчим суддею при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінився та продовжує існувати, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилося, тому продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.
Обвинувачений та його захисник, кожен окремо, не заперечували проти призначення провадження до судового розгляду. Разом із тим, захисник просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження його підзахисному ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на його необґрунтованість, оскільки жодних об'єктивних даних, які би свідчили про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор в своєму клопотанні не надано. У зв'язку з цим просив змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі підтримав позицію свого захисника.
Суд, вислухавши думку прокурора, захисника, обвинуваченого, дослідивши обвинувальний акт, вважає його таким, що відповідає вимогам КПК України, підстав для прийняття рішень, передбачених п. п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, немає.
Отже, суд, вислухавши позицію учасників судового провадження, вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту по даному кримінальному провадженні у відкритому судовому засіданні за участю учасників кримінального провадження.
Вирішуючи заявлені сторонами кримінального провадження клопотання, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання доцільності продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого, у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_5 винуватим, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 10. Тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_5 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.
У зв'язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання останнього винуватим у пред'явленому обвинувачені.
Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Суд, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених вище, на підставі матеріалів справи, оцінив у сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що ОСОБА_5 не одружений, осіб на утриманні немає, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків. Підтверджень наявності у нього захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою суду не надано. За таких обставин, суд доходить переконання, що будь-який інший, з передбачених законом більш м'яких запобіжних заходів станом на дату розгляду вказаного питання не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування ОСОБА_5 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є підставою для продовження ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд бере до уваги відомості, які зазначені в обвинувальному акті, про наявність у ОСОБА_5 місця реєстрації та проживання останнього. Однак, дані обставини з урахуванням вищевикладеного не можуть слугувати достатньою підставою для зміни обвинуваченому ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.
Захисником ОСОБА_4 будь-яких об'єктивних даних, які би безумовно вказували на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано, що є і підставою для відхилення позиції захисника щодо зміни раніше обраного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Тому, на переконання суду, оскільки на цей час продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому ОСОБА_5 продовжити в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 314, 331, 371, 376 КПК України, суд
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, у відкритому судовому засіданні на 08 грудня 2022 о 14 годині 05 хвилин в залі судового засідання Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, який проводити суддею одноособово за участю прокурора, потерпілого, захисника, обвинуваченого, осіб, зазначених у реєстрі матеріалів досудового розслідування, яких повідомити про дату, час і місце судового засідання у встановлений законом спосіб.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою - задовольнити.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою до 03 лютого 2023 року.
У задоволенню клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Повний текст ухвали складено і оголошено 12 грудня 2022 року о 10 годині 10 хвилин.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання та не зупиняє судовий розгляд кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1