Справа № 182/4240/22
Провадження № 1-кс/0182/1123/2022
09.12.2022 м. Нікополь
Слідчий суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської обл..
ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Нікополі клопотання прокурора Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.05.2022 за № 12022041340000547 про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Нікополь, Дніпропетровської області,
громадянина України, із середньою-спеціальною освітою 8 класів, який
зареєстрований та фактично проживає у
АДРЕСА_1 не працює, не одружений, раніше судимий:
- 10.03.2010 Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу
Дніпропетровської області за ч.1 ст. 152, ч.1 ст. 153, ч.1 ст. 187, ч.1 ст. 70 КК
України до 4 років 6 міс. позбавлення волі,
- 25.06.2012 Полтавським районним судом Полтавської області за ч.3 ст. 15 ч. 2 ст. 393, 71 КК України до 6 років позбавлення волі,
за участю сторін кримінального провадження
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
8 грудня 2022 р. до слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської обл. надійшло клопотання прокурора Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.05.2022 за № 12022041340000547 про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Доводи клопотання
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що у провадження Нікопольського міськрайонного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.05.2022 за № 12022041340000547 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 14.09.2022 щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді від 10.11.2022 щодо підозрюваного ОСОБА_4 було продовжено строк тримання під вартою ще на 30 діб, тобто до 11.12.2022.
Оскільки у кримінальному провадженні ще не проведено підготовче судове засідання, прокурор подав слідчому судді клопотання про продовження запобіжного заходу відповідно до ч.6 ст. 199 КПК України не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.
Органом досудового розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що у невстановлений слідством час, місці та за невстановлених слідством обставин придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - «канабіс», який зберігав з метою збуту.
24.06.2022 об 11:30 год. працівники поліції у відповідності зі ст. 5 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» для документування та доказу злочинної діяльності ОСОБА_4 , пов'язаної із незаконним обігом особливо небезпечного наркотичного засобу, біля будинку № 4 по вулиці Електрометалургів в м. Нікополь, Дніпропетровської області, передали для придбання у нього особливо небезпечного наркотичного засобу - «канабіс» громадянину під вигаданими анкетними даними ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 100 грн., а саме: одна купюра номіналом 100 грн. серії УЛ № 3218416 - Національного банку України.
24.06.2022 о 13:35 год. ОСОБА_6 направився в сторону будинку АДРЕСА_2 , де його вже чекав ОСОБА_4 , який з корисливих мотивів збув ОСОБА_6 1 (один) сліп-пакет з речовиною рослинного походження, зеленого кольору, а ОСОБА_6 передав йому грошові кошти у сумі 100 гривень. Після чого, ОСОБА_6 відразу направився за будинок АДРЕСА_3 , де добровільно видав придбаний ним у ОСОБА_4 1 (один) сліп-пакет з речовиною масою 0,6668 г, яка є канабісом, що віднесений до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Маса канабісу (в перерахунку на висушену речовину) становить 0, 5667 г.
Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання особливо небезпечних наркотичних засобів з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів.
Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що у невстановлений слідством час, місці та за невстановлених слідством обставин з метою подальшого збуту повторно придбав психотропну речовину «метамфетамін» у великому розмірі та особливо небезпечну психотропну речовину «PVP», які став незаконно зберігати при собі у розфасованих приблизно за однаковою вагою у 41 сліп-пакетах, з метою подальшого збуту.
Так, 12.09.2022 о 10:18 год. ОСОБА_4 знаходився біля будинку № 23 по вул. Першотравнева в м. Нікополь, Дніпропетровської області, де був зупинений працівниками поліції для перевірки документів. В цей час ОСОБА_4 почав нервувати та в присутності зазначених співробітників поліції кинув на землю поруч з собою сліп-пакет, в якому знаходились сліп-пакети з кристалічною речовиною світлого кольору у кількості 41 штука, у зв'язку із чим був затриманий в порядку статей 298-2, 208, КПК України як особа, підозрювана у вчиненні кримінального правопорушення. В присутності понятих зазначені сліп-пакети з кристалічною речовиною світлого кольору, у кількості 41 штуки були вилучені до Нікопольського РУП, в 30 (тридцяти) з яких згідно висновку судової експертизи міститься речовина, яка містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, загальна маса метамфетаміну становить 1,5168 г, в десяти з яких згідно висновку судової експертизи міститься речовина, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Загальна маса PVP складає 0,4591 г.
Вилучені розфасовані психотропну речовину, обіг якої обмежено - «метамфетамін» масою 1,5168 г (що відповідно до таблиці №2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», що затверджено Наказом Міністерства охорони здоров'я України 01.08.2000 № 188 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 29.07.2010 № 634) є великим розміром) та особливо небезпечну психотропну речовину - «PVP» масою 0,4591 г, ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав з метою подальшого збуту.
Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання психотропних речовин у великих розмірах та особливо небезпечних психотропних речовин з метою збуту, вчинене повторно.
Оскільки ОСОБА_4 вчинив умисний тяжкий злочин, за які передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі від 6 до 10 років, він повною мірою усвідомлює невідворотність покарання, що може спонукати його переховуватись від слідства та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він раніше був неодноразово судимий, у т.ч. і за скоєння корисних злочинів. Інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти наявним ризикам, оскільки, особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт не зможуть запобігти ризику переховування від суду. Також обвинувачений не працює і не має законних джерел існування. З урахуванням викладеного, прокурор просить продовжити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити, оскільки вважає, що є обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень /злочинів/, передбачених ч.2 ст. 307 КК України, кримінальне провадження щодо нього містить достатньо доказів для обґрунтованості підозри. Наразі ризики, які були враховані слідчим суддею при обранні та продовженні запобіжного заходу не змінилися, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_4 проти клопотання прокурора про продовження стосовно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував. Пояснив, що його позиція як і раніше не змінилась - злочини, у вчиненні яких його підозрюють, він не вчиняв і свою вину не визнає. Просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою реєстрації: АДРЕСА_4 , де мешкає його бабуся, щоб здійснювати за нею догляд. Як і раніше намірів переховуватися у нього не має, ухилятися від суду теж не буде. Окрім того додав, що він може неофіційно працювати будівельником, бо до арешту займався ремонтами. Якщо суддя застосує до нього цілодобовий домашній арешт, його цивільна дружина, батько згодні надавати йому матеріальне забезпечення.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 проти клопотання прокурора заперечувала. Посилаючись на практику ЄСПЛ, зазначила, що тримання під вартою - це занадто суворий вид запобіжного заходу і підстави для його застосування не доведені фактами. Захисник вказала, що ризики, зазначені прокурором, нічим не обгрунтовані, бо ним не доведено, що більш мякий запобіжний захід не зможе забезпечити належну поведінку її підзахисного. ОСОБА_4 має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв'язки - батька, рідного брата, бабусю, цивільну дружину; вважається таким, що не має судимості. Тому просить застосувати до її підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Допитана у судовому засіданні ОСОБА_7 пояснила, що вона є цивільною дружиною ОСОБА_4 і вони проживають разом вже 5 років. З липня місяця вони мешкають по АДРЕСА_1 , де мешкає бабуся ОСОБА_4 , доглядають за нею. Вона запевнила, що намірів переховуватися від суду у ОСОБА_4 немає, а вона зі свого боку зможе забезпечити його належну поведінку та матеріальну підтримку у випадку перебування під домашнім арештом.
Допитана ОСОБА_8 пояснила, що вона є бабусею ОСОБА_4 . У її квартирі по АДРЕСА_4 вона зареїстрована разом з сином та двома онуками, однак мешкала сама. З липня 2022 р. ОСОБА_9 проживає у неї разом з цивільною дружиною, які доглядають її після операції, допомагають по господарству. Вона не заперечує, щоб онук і надалі проживав у неї та перебував під домашнім арештом за її адресою.
Допитаний ОСОБА_10 пояснив, що ОСОБА_4 - його син. До затримання ОСОБА_4 доглядав за своєю бабусею та його матір'ю ОСОБА_8 . Він зі свого боку згоден надавати йому матеріальну допомогу та забезпечувати.
Оцінка та висновки слідчого судді
Вислухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, слідчий суддя враховує наступне.
Згідно з вимогами ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до вимог ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, вказаних в ст. 184 КПК України повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився, або з'явився новий ризик, який виправдовує утримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового слідства до закінчення дій попередньої ухвали про утримання під вартою.
Як вбачається з наданих копій матеріалів, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання психотропних речовин у великих розмірах та особливо небезпечних психотропних речовин з метою збуту, вчинене повторно.
Щодо наявності обґрунтованої підозри
Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді від 14.09.2022 щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який ухвалою слідчого судді від 10.11.2022 було продовжено ще на 30 діб, тобто до 11.12.2022.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.05.2022 за № 12022041340000547 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України надійшов у провадження Нікопольського міськрайонного суду.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що ця особа могла б скоїти злочин.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість обвинувачення щодо вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю зібраних доказів.
Вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень /злочинів/.
Ураховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що висунуте ОСОБА_4 обвинувачення на час розгляду клопотання відповідає мінімальному рівню обґрунтованості, тобто зазначені у клопотанні прокурора і додані до нього докази, досліджені в судовому засіданні, на мінімальному рівні підтверджують, що існують факти та інформація, які переконують у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальні правопорушення за наведених обставин, а наявні в матеріалах клопотання докази у їх сукупності та взаємозв'язку є достатніми для висновку, що обвинувачення не є вочевидь необґрунтованим та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра, обвинувачення».
Матеріали провадження не містять відомостей про нові обставини, які б спростовували обґрунтованість цього обвинувачення й стороною захисту таких надано не було.
Слідчий суддя звертає увагу, що на цьому етапі провадження не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не оцінює докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
Наявність ризиків, та їх обґрунтованість
Як випливає із рішень ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. «Вемгофф проти Німеччини», від 24 липня 2003 р. у справі «Смірнови проти Росії», є те, що особа, обвинувачена у правопорушенні, має перебувати на волі до початку судового розгляду її справи, якщо держава не наведе відповідних і достатніх підстав для тримання під вартою цієї особи. Тобто держава має довести необхідність тримання під вартою особи, а суди, виходячи із презумпції на користь свободи, вирішити, на основі принципу змагальності, чи є достатні підстави для тримання особи під вартою.
ЄСПЛ визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.
ЄСПЛ робить висновок, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов'язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (п. 31 рішення ЄСПЛ у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).
З огляду на вищенаведене, слідчий суддя вважає, що належним чином обґрунтовані ризики, які були підставою для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися та для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.
При обранні запобіжного заходу та його продовженні слідчий суддя враховував, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України /переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду/ об'єктивно існує, бо підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі строком від 6 до 10 років, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, може переховуватися від суду.
Також слідчий суддя вважає, що наявний заявлений стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України /вчинення іншого кримінального правопорушення/, оскільки ОСОБА_4 раніше був неодноразово судимий, у т.ч. і за скоєння корисних злочинів.
Ці висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи («Харченко проти України» від 10.02.2011 та «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
При цьому, матеріали провадження не містять будь-яких переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування ОСОБА_4 під вартою й слідчим суддею таких не встановлено та стороною захисту надано не було.
З огляду на вищенаведене, доводи захисника про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність продовження раніше застосованого щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та відсутність доказів на підтвердження існування заявлених слідчим ризиків, є необгрунтованими.
Щодо можливості застосування запобіжного заходу.
Розглядаючи питання про можливість застосування стосовно підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що інкриміновані ОСОБА_4 злочини належать до категорії тяжких, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10-ти років; доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 даних кримінальних правопорушень; доведення існування ризиків: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; вчинення іншого кримінального правопорушення; те , що обвинувачений не працює, має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв'язки - батька, рідного брата, бабусю, цивільну дружину; в силу ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості, що на переконання слідчого судді дає певну характеристику особі обвинуваченого. Зважаючи на вищевикладені обставини у сукупності, слідчий суддя переконаний, що стороною обвинувачення доведено необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На думку слідчого судді, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи особи та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Продовження запобіжного заходу, з урахуванням його тривалості, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондує характеру суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретним підставам і меті запобіжного заходу, що не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16 травня 2013 року).
Посилання захисника на недоведеність існування ризиків, на переконання слідчого судді є неспроможними, оскільки вони повністю спростовуються доказами у провадженні, а тяжкість інкримінованих обвинуваченому злочинів, та покарання, яке йому загрожує, дає підстави вважати, що саме запобіжний захід, пов'язаний з ізоляцією від суспільства в цьому випадку зможе попередити встановлені ризики.
Зважаючи на відомі обставини кримінального провадження, на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя приходить до висновку про доведеність обставин, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд, слідчий суддя зобов'язаний визначити підозрюваному розмір застави, достатній для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК.
Відповідно до вимог ст. 182 ч. 4 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
П. 2) ч. 5 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слідчий суддя, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, вважає необхідним та достатнім встановлення застави згідно ч. 5 ст. 182 КПК України в розмірі - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 214 720 грн.
На переконання слідчого судді саме такий розмір застави у сукупності з покладенням на ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, буде достатнім для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, дозволить контролювати його місце перебування під час досудового розслідування, а також зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які встановлені під час судового розгляду.
Керуючись ст. 193, 194, 331 КПК України,
Клопотання прокурора Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.05.2022 за № 12022041340000547 про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу тримання під вартою на 60 діб, тобто до 06 лютого 2023 року.
Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави в сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 214 720 грн. для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею у даній ухвалі, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави та зобов'язаний виконувати наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатися із м. Нікополь, Дніпропетровської області, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Термін дії обов'язків, покладених слідчим суддею у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі нез'явлення його за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин або неповідомлення ним про причини своєї неявки або порушення ним обов'язків, покладених на нього цією ухвалою, застава звертається у дохід держави.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1