Справа № 203/3305/22
Провадження № 3/0203/1766/2022
28 листопада 2022 року м. Дніпро
Суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Вусик Є.О., розглянувши у судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 148802 від 15.08.2022 року, водій ОСОБА_1 15.08.2022 року о 21 год. 40 хв. у м. Дніпрі по вул. Січеславська Набережна, 5д, керував транспортним засобом CHEVROLET Lacetti, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Розглядаючи справу без участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , суд виходить з такого. Як вбачається, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 було складено у його присутності, про що свідчить підпис в протоколі та відеозапис долучений до матеріалів справи. Тобто, відповідно до зазначеного протоколу, ОСОБА_1 було повідомлено, що розгляд адміністративної справи відбуватиметься у Кіровському районному суді м. Дніпропетровська. Отже, ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що у подальшому протокол про адміністративне правопорушення буде направлено до суду для розгляду, мав можливість самостійно поцікавитися його долею. Дана позиція повністю відповідає усталеній практиці ЄСПЛ, яку відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ як джерело права. Так, у рішенні ЕСПЛ у справі "Пономарев проти України" Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, в матеріалах адміністративної справи містяться дані про те, що судом неодноразово на адресу вказану у протоколі поштою направлялися судові повістки про виклик до суду, однак конверт до повернувся у зв'язку з закінченням терміну зберігання, що свідчить про небажання ОСОБА_1 приймати участь у судовому засіданні, аби надати пояснення з приводу обставин, зазначених у протоколі.
Отже, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та, з урахуванням вищенаведеного, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі ОСОБА_1 .
Суд, розглянувши матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП повинен, зокрема, з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, згідно ст. 35 ЗУ Про Національну поліцію поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху України;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
2. Поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені органами доходів і зборів відповідно до МКУ, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
3. Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Проте, як вбачається із відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, в порушення вимог вказаної статті, поліцейський на запитання водія ОСОБА_1 з приводу підстави зупинки його транспортного засобу, повідомив останньому, що «в країні війна».
Одночасно, до матеріалів справи долучено рапорт працівника поліції, згідно якого вказано, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено згідно п. 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію». Однак, такі дані є голослівними, оскільки до матеріалів справи не долучено жодного доказу на підтвердження викладених у рапорті доводів, а сам по собі рапорт поліцейського не може бути належним доказом у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, що повністю узгоджується із правовою позицію, висловленою у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року №489/4827/16а.
Так, частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху, порушення якого інкримінується ОСОБА_1 визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Встановлення стану наркотичного сп'яніння потребує застосування спеціальних процедур та може бути підтверджений виключно належними доказами - відповідним медичним висновком. У випадку ж відмови від проходження огляду на стан сп'яніння доказами на підтвердження стану сп'яніння особи є протокол про адміністративне правопорушення, який є основним джерелом доказів, на підставі якого суд встановлює наявність чи відсутність у діянні особи правопорушення.
Особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з'ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи. У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.
Протокол про адміністративне правопорушення складається з дотриманням вимог щодо форми і змісту, встановлених статтею 256 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Згідно зазначених норм закону, особу можливо притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення тільки на підставі протоколу про адміністративне правопорушення.
Під час розгляду справи судом встановлено, що вказаних вимог закону при складанні протоколу працівниками поліції враховано та дотримано не було.
Так, в протоколі про адміністративне правопорушення міститься посилання на наявність явних ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 , які стали підставою для вимоги про проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, однак самі ознаки в проколі не зазначені, що стало порушенням п. 6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, відповідно до якого встановлено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України та Міністерством охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 визначено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п. 4 розділу 1 Інструкції, ознаками наркотичного сп'яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Як встановлено судом, поліцейськими було порушено порядок визначення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння.
Аналіз відеозапису з нагрудної камери поліцейського, проведений судом, не дає обґрунтованих підстав для підтвердження викладених у протоколі фактів.
Так, як слідує з відеозапису, ОСОБА_1 чітко та адекватно відповідає на всі запитання поліцейських, а його поведінка та координація рухів повністю відповідають обстановці, за якої відбувається його спілкування з поліцейськими.
Крім того, з цього ж відеозапису не вбачається, яким чином встановлювалися у водія ознаки наркотичного сп'яніння на місці зупинки його транспортного засобу, які б давали підстави для проведення огляду останнього. При цьому, перелік встановлених ознак відсутній як в протоколі, так і в рапорті.
Зважаючи на викладені обставини, які дають підстави для сумніву на предмет наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, про що свідчить запис із відеокамери поліцейського та матеріали справи, ставить під сумнів законність вимог поліцейських щодо проходження огляду на стан сп'яніння останнього.
При цьому, закон пов'язує відповідальність за відмову від проходження водія від освідчення на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, встановлену ст.130 КУпАП, лише за керуванням такою особою транспортним засобом і лише за наявності ознак такого сп'яніння, що в даному випадку встановлено не було.
Отже, сама по собі відмова від проходження огляду на стан сп'яніння за відсутності його ознак, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.
За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення не можна визнати допустимим доказом, що унеможливлює притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі цього протоколу.
Також, згідно до положень ч. 1 ст. 266 КУпАП на поліцейських покладено обов'язок по відстороненню від керування транспортним засобом осіб, які ними керують і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість руху.
Зазначена норма закону кореспондується з п. 12 розділу ІІ Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 № 1452/735.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази виконання вищевказаних вимог закону при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, незважаючи на те, що відповідно до протоколу, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння.
Отже, аналізуючи вищенаведене, суд вважає, що порушення, допущені поліцейським при складанні протоколу, є істотними та доходить висновку, що за їх наявності дійти до беззаперечного твердження про наявність вини ОСОБА_1 не вбачається за можливе.
Приймаючи до уваги суворість можливого стягнення у виді штрафу з обов'язковим позбавленням права керування транспортними засобами, у разі визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, посадова особа, що склала протокол, повинна була забезпечити відповідне доказування факту вчинення останнім адміністративного правопорушення.
Дані, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджені в повній мірі належними і допустимими доказами, що виключає адміністративну відповідальність за вказаною правовою кваліфікацією, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зважаючи на те, що згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд, оцінивши наявні в цій справі докази, приходить до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та відповідно, наявності в його діях складу цього правопорушення, у зв'язку з чим, справа щодо нього підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Є.О. Вусик