Справа № 212/4669/22
2/212/3137/22
12 грудня 2022 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Козлова Д. О.,
при секретарях - Кіясь А. Т., Адамян В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 212/4669/22 за позовом ОСОБА_1 до Криворізької міської ради в особі виконавчого комітету Покровської районної в місті ради про визнання права власності на майно у порядку спадкування,
за участі позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Тімофєєвої О. А. ,
представника відповідача - Симоненко О. В. , -
12 вересня 2022 року позивач звернувся до суду із даним позовом, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на те, що батьками позивача були: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Також братом позивача був ОСОБА_6 , матір'ю якого також була ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті матері позивача спадкоємцем її майна став зокрема брат позивача, ОСОБА_6 . Спадщина складалась з 1/3 частини 3-х кімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Так 1/3 частини такої спадщини успадкував позивач, а остання 1/3 частки спадщини залишились неоформленими. При цьому кв. АДРЕСА_2 належала на праві власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 10.01.1996 р. Вказував, що після смерті свого брата, ОСОБА_6 , позивач не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, бо вважав, що він має право на 5/9 частин кв. АДРЕСА_2 мікрорайоні та був опікуном померлого, тому автоматично прийняв спадщину на належні за життя ОСОБА_6 4/9 частин такої квартири. Натомість, він отримав від нотаріуса відмову у вчиненні нотаріальних дій. Додавав, що він є учасником бойових дій, має відповідне захворювання через проходження служби, яке останнім часом ускладнилось. Враховуючи викладене, просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті брата, ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 4/9 частини кв. АДРЕСА_2 (загальна площа 56,47 кв. м., житлова площа 38,4 кв. м.).
Від представника відповідача, Симоненко О. В. , надійшов відзив, в якому остання вказувала, що спадщина позивачем не була прийнята, тому вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно є передчасними. Додавала, що позивачу слід обрати інший спосіб захисту порушених прав, передбачений ч. 3 ст. 1268 ЦК або ст. 1272 ЦК. Внаслідок переліченого вважала позовні вимоги таким, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до відповіді на відзив позивача ОСОБА_1 вбачається, що останній, не погоджуючись із доводами представника відповідача та підтримуючи позовну заяву, вказував, що постановою нотаріуса від 3 серпня 2020 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 . Натомітсь, його право власності на спадкове майно підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 , свідоцтвом про право на спадщину за законом на 5/9 частки спірного житла, свідоцтвом про право на спадщину за законом на 1/3 частку на ОСОБА_6 . Після смерті ОСОБА_6 2 травня 2009 року позивач не звертався до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, бо був зареєстрований та проживав із спадкодавцем в АДРЕСА_1 й тільки перед смертю, у зв'язку погіршенням стану здоров'я, його брат був поміщений в інтернат для психічно хворих, а тому вважав, що він вже має 5/9 частин спірної квартири та як опікун померлого успадкував також 4/9 частини, що належна за життя померлому брату ОСОБА_6 , отже йому не було потрібно звертатись до нотаріуса.
Позивач, ОСОБА_1 , в суді надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, яку просив задовольнити.
Представник позивача, адвокат Тімофєєва О. А., в судовому засіданні, підтримуючи доводи ОСОБА_1 , вказувала, що квартира АДРЕСА_3 належала батькам позивача, ними була приватизована, в якій він з родиною увесь час мешкав. Посилаючись на доводи у позовній заяві ОСОБА_1 , вважала, що строки для звернення до суду із таким позовом не спливли. Отже, просила суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 повністю.
Представник відповідача, Симоненко О. В. , у судовому засіданні, підтримуючи заперечення, викладені у відзиві на позов, додавала, що оскільки позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, то в такому випадку його позовні вимоги не можуть бути задоволені.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, виходячи з наступного вмотивування.
Судом встановлено, що належність на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 10 січня 1996 року кв. АДРЕСА_2 (загальна площа 56,47 кв. м., житлова площа 38,4 кв. м.) підтверджується копією такого свідоцтва, реєстрацією у БТІ такого права та технічним паспортом на вказане житло.
Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 30 січня 2001 року відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, актовий запис № 194, вбачається, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 74 років.
Також суд встановив, що на підставі свідоцтва про смерть, виданого 29 грудня 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, актовий запис № 18, вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 69 років.
Встановлено, що за свідоцтвом про смерть, виданим 12 травня 2009 року виконкомом Новолатівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, актовий запис № 34, вбачається, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 50 років.
Суд встановив, що на підставі свідоцтва про народження, виданого 12 липня 1965 року Інгулецьким районним бюро РАЦС м. Кривий Ріг, актовий запис № 50, вбачається, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьками якого вказані ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
За свідоцтвом про шлюб, виданим 1 лютого 1967 року Інгулецьким районним бюро РАЦС м. Кривий Ріг, актовий запис № 45, вбачається, що ОСОБА_4 одружився із ОСОБА_8 , внаслідок чого дружині було присвоєно прізвище ОСОБА_9 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 26 серпня 2020 року.
У свою чергу згідно із свідоцтвом про народження, виданим 9 лютого 1967 року Інгулецьким районним бюро РАЦС м. Кривий Ріг, актовий запис № 469, вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьками якого вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Судом також було встановлено, що 5 червня 2001 року рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 5 червня 2001 року ОСОБА_6 було визнано недієздатним, а рішенням Жовтневої районної ради м. Кривого Рогу від 21 квітня 2004 року № 141/3 ОСОБА_1 було визначено опікуном недієздатного ОСОБА_6 , 1958 р. н.
Суд встановив, що станом на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 у АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а ОСОБА_6 був зареєстрований у такому житлі до 7 липня 2006 року, що підтверджується довідкою відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Покровської районної у місті ради від 27 травня 2021 року.
Натомість, на підставі довідки від 25 червня 2018 року виконкому Новолатівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області вбачається, що ОСОБА_6 був зареєстрований з 18 липня 2006 року по момент своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 у Стародобровільському психоневрологічному інтернаті.
На підставі постанови від 3 серпня 2020 року державного нотаріусу Широківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 через пропуск строку, визначеного ст. 1270 ЦК, та відсутність реєстрації спадкоємця разом із спадкодавцем на момент смерті ОСОБА_6 .
Матеріали справи також містять посвідчення ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, видане 25 квітня 2000 року, а також медичні документи на позивача щодо проходження ним лікування від наслідків ЧМТ (контузія 1985 року), що підтверджується виписними епікризами від 29 грудня 2017 року, комп'ютерною томографією від 16 листопада 2017 року, висновком спеціаліста від 15 листопада 2017 року, протоколом засідання ЦВЛК від 30 січня 2018 року.
При цьому належність на праві власності ОСОБА_1 5/9 часток кв. АДРЕСА_3 підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» від 3 січня 2005 року на підставі свідоцтв про право на спадщину від 18 грудня 2004 року, реєстри № 2-3373, 2-3380, а також підтверджується копією свідоцтв про право на спадщину від 18 грудня 2004 року, реєстри № 2-3373 та № 2-3380, відповідно до яких вбачається, що позивач успадкував після смерті своєї матері 1/9 частку спірного житла, а після смерті свого батька успадкував 4/9 частки кв. АДРЕСА_3 .
При цьому зі свідоцтва про право на спадщину від 18 грудня 2004 року, реєстр № 2-3380, вбачається, що спадкодавцю ОСОБА_4 4/9 частки кв. АДРЕСА_3 належали на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 10 січня 1996 року (1/3 частка) та 1/9 частка, яку фактично спадкодавцем була прийнята після смерті ОСОБА_5 .
Суд також вказує, що ОСОБА_6 успадкував після смерті ОСОБА_5 1/9 частку кв. АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» від 3 січня 2005 року на підставі свідоцтва про право на спадщину від 18 грудня 2004 року, реєстри № 2-3376.
Оглядом копій матеріалів спадкової справи, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , вбачається, що із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звертався лише позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Інших спадкоємців щодо майна померлого ОСОБА_6 немає.
Згідно із ст. 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За ч. 2 ст. 1220 ЦК часом відкриття спадщини є день смерті особи.
На підставі ст. 1261 ЦК в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст. 1262 ЦК у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Згідно із ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За ч. 3 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
На підставі ст. 1270 ЦК для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно із ч. 3 ст. 1272 ЦК за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За ст. 1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
У цьому сенсі суд вказує, що за ч. 5 ст. 29 ЦК місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Суд встановив, що хоча на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 був зареєстрований та проживав з 2006 року у Стародобровільському психоневрологічному інтернаті, однак відповідно до ч. 5 ст. 29 ЦК місцем проживання спадкодавця, як недієздатної особи, було місце проживання його опікуна, яким був ОСОБА_1 , оскільки доказів того, що Стародобровільський психоневрологічний інтернат, де останній перебував на лікуванні, виконував функції опікуна ОСОБА_6 , - матеріали справи не містять.
При цьому відповідно ч. 1 ст. 72 ЦК опікун зобов'язаний дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах, а за ч. 4 ст. 1269 ЦК заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.
Отже, враховуючи недієздатність ОСОБА_6 , опікуном якого був ОСОБА_1 , який є учасником бойових дій, маючи низку захворювань через перенесену ЧМТ, то на підставі ч. 5 ст. 29 ЦК вважається, що позивач мешкав разом із спадкодавцем, ОСОБА_6 , на момент смерті останнього, незважаючи на різні адреси їх реєстрації.
Таким чином відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК ОСОБА_1 , як спадкоємець, який постійно проживав на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, ОСОБА_6 , як опікун останнього, то позивач вважається таким, що прийняв спадщину, яка складається з 4/9 часток кв. АДРЕСА_3 , що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 10 січня 1996 року та свідоцтва про право на спадщину від 18 грудня 2004 року, реєстри № 2-3376.
Суд також вказує, що на підставі змісту п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі ж відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Отже, враховуючи наявність постанови нотаріусу про відмову у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його брата, ОСОБА_6 , то заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню судом шляхом визнання за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 на 4/9 частки кв. АДРЕСА_3 , внаслідок чого суд відкидає доводи представника відповідача.
Керуючись ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 89, 133-141, 258-259, 263, 265 ЦПК, -
Позов ОСОБА_1 до Криворізької міської ради в особі виконавчого комітету Покровської районної в місті ради про визнання права власності на майно у порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , на 4/9 частки квартири АДРЕСА_2 (загальна площа 56,47 кв. м, житлова площа 38,4 кв. м).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 12 грудня 2022 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований в АДРЕСА_1 .
Відповідач: Криворізька міська рада в особі виконавчого комітету Покровської районної в місті ради, ЄДРПОУ: 04052531, місцезнаходження: м. Кривий Ріг, вул. Шурупова 2.
Суддя Д. О. Козлов