нп 2/490/1996/2022 Справа № 490/4185/22
Центральний районний суд м. Миколаєва
01 грудня 2022 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого -суддіГуденко О.А.,при секретарі Савенко Є.В., без участі сторін,
розглянувшиу відкритому судовому засіданнів м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання -
06.10.2022 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей в твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Позивач надав суду заяву суд розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в обсязі, в якому відповідач визнає позов, про що викладено у його відзиві, визнає викладені відповідачем обставини.
Відповідач надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає частково, а саме в частині вимог про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання, та двох молодших доньок. Проти стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_3 заперечує, оскільки дитина проживає з ним та перебуває на його утриманні. .
Ухвалою суду справу розглянуто за відсутності сторін, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.
Вивчивши доводи позову і матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Сторони знаходяться у шлюбі з 30 липня 2004 року, від даного шлюбу мають чотирьох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З жовтня 2021 року подружніх відносин не підтримують, відновляти їх не мають наміру, оскільки між сторонами відсутнє взаєморозуміння, інтереси, утрачені первісні почуття, відновлення сім'ї вважають неможливим.
Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає статі 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
На підставі вищевикладеного, згідно зі ст. ст. 104, 110, 112 СК України, суд приходить до висновку, що подальше сумісне життя подружжя і збереження сім'ї сталі неможливі і суперечать інтересам позивача, що має істотне значення, у зв'язку з чим заявлений позов підлягає задоволенню, а шлюб - розірванню.
Згідно частини другої статті 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Частиною третьою статті 115 Сімейного кодексу України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Також позивачка просить постановити рішення, яким стягувати з відповідача аліменти на її користь на утримання неповнолітніх доньок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,у твердій грошовій сумі в розмірі по 1372,00 грн. на кожну дитину щомісяця до досягнення дітьми повноліття,стягнення розпочати з дня пред'явлення позову 06.10.2022 року.
В позовній заяві позивач посилається на ті обставини, що неповнолітні діти після припинення шлюбних відночин з відповідачем проживають разом з нею. Сімейне життя у сторін не склалось і, на даний час вона звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу. На даний час сама забезпечує дітей матеріально,а відповідач працездатний, інших утриманців не має, добровільно ухиляється від виконання своїх обов'язків та не надає матеріальну допомогу дітям, просила позов задовольнити з викладених обставин та стягнути з відповідача в її користь аліменти на утримання дітей для їх повноцінного розвитку.
З копії свідоцтв про народження дітей підтверджується, що відповідач по справі є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, як визнали сторони у своїх письмових заявах та таке підтверджується Актом про встановлення факту проживання ТОВ «Добробут» від 04.08.2022, неповнолітні доньки та повнолітня ОСОБА_8 проживають разом з позивачкою, а син ОСОБА_3 разом з відповідачем .
За ч.2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст. 51 Конституції України). Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Враховуючи відсутність добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації їх обов'язку щодо утримання і матеріального забезпечення дитини - наявні правові підстави для стягнення з відповідача аліментів на її утримання.
Відповідно із ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів і ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.03.2020 року у справі №759/10277/18).
Однак з огляду на те, що відповідач є працездатного віку, доказів наявності протипоказань щодо працевлаштування, відсутності доходу з поважних причин, наявності інших утриманців ним суду не надано, суд, вирішуючи спір, виходить з того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання спільних дітей сторін.
Вирішуючи спір, суд виходить з непорушності конституційного права неповнолітньої дитини на утримання батьками до досягнення нею повноліття; обов'язок батьків утримувати свою дитину не припиняється із припиненням когось з подружжя як батьків дитини спільного проживання з дитиною. Суд звертає увагу, що відповідач доказів неможливості утримувати дитину, відомостей про незадовільний стан здоров'я суду не надав. Тому, суд, зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні дітей, взаємний обов'язок батьків по її утриманню, інші встановлені обставини, що мають значення в їх сукупності, суд вважає вважає розумним та справедливим позов задовольнити частково та визначити розмір аліментів на утримання дитини саме у твердій грошовій сумі в розмірі по 1 372 грн щомісячно на кожну дитину , яка проживає з позивачем - доньок Поліксенії та ОСОБА_9 ( виходячи з меж позовних вимог за принципом диспозитивності цивільного судочинства) на підставі ст. 184 СК України, положеннями якої передбачено, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, про що стверджує сама позивач, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. При цьому суд враховує, що ч. 2 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що встановлений Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» для дітей віком від дітей віком від 6 до 18 років на час розгляду справи становить 2618 грн.
У задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 слід відмовити за безпідставністю , оскільки неповнолітня дитина на час подачі позову та вирішенню справи судом проживає разом з відповідчаем та перебуває на його утриманні.
Також позивачка просила про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, в якому просить стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання їх доньки у розмірі 1372 грн щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову до суду до досягнення дитиною 23 років. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачем по справі вона перебувала у шлюбі , від якого народилася донька, яка проживає разом із позивачем по справі та перебуває на її утриманні, оскільки продовжує навчання на денній формі і не має змоги працювати та забезпечувати себе самостійно. Зазначає, що відповідач по справі не виконує своїх батьківських обов'язків щодо утримання доньки, не надає матеріальної допомоги, хоча знає, що донька продовжує навчання. Вказує, що на даний час вона не взмозі самостійно забезпечити належний рівень життя та розвитку доньки , відповідач же фізично здоровий та має змогу працювати.
Відповідач визнав позов в цій частині позовних вимог.
Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.09.2021 року навчається на другому курсі на денній формі навчання у Миколаївському фаховому коледжі культури та містецтв МОР на бюджетній формі навчання, освітня програма «Музичне мистецтво», закінчує навчання по 30.06.2024 року.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюютьсяглавою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті199,200,201 СК України). Статтею 199 СК Українипередбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Згідно зістаттею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених устатті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Аналогічна правова позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17.
Відтак з системного аналізу вказаних норм слідує, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню обставини, зокрема, потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв'язку з продовженням навчання та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Враховуючи надані сторонами матеріали та докази, а також встановлені обставини та факти, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду докази, що він не здатний надавати матеріальну допомогу доньці, яка продовжує навчання.
Так, судом установлено, що ОСОБА_8 , яка є донькою відповідача, як на день звернення до суду, так і на час розгляду справи судом не досягла 23 років, продовжує навчання, не працює. Навчання на денній формі позбавляє її можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв'язку з чим вона потребує матеріальної допомоги. Таким чином, установивши, що донька відповідача продовжує навчатися та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач, який є працездатною особою, зобов'язаний та має можливість утримувати повнолітнью дитину , суд дійшов висновку про стягнення з відповідача аліментів на повнолітню доньку , яка продовжує навчання до завершення навчання, але не більше, ніж до досягнення нею 23-річного віку.
Відповідно до положень ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того збатьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина
Також суд враховує, насамперед, досягнення домовленості між сторонами про розмір аліментів на утримання доньки - та визначає їх у розмірі 1372 грн щомісяця, починаючи з дня звернення до суду з позовомі до закінчення нею навчання, тобто до 30.06.2024, але не більше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
У разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів - їх розмір може бути зменшено або збільшено за рішенням суду (ч.1 ст.192 СК України).
Згідно ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, тому аліменти слід присудити з 06 жовтня 2022 року, тобто з дня надходження до суду вказаного позову.
На підставі ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає обов'язковому негайному виконанню.
Крім цього, враховуючи норми ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави.
Керуючись ст. ст. 18,259, 263-265, 284 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Розірвати шлюб, зареєстрований 30 липня 2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Центрального районного управління юстиції м.Миколаєва, Миколаївської області, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис № 147.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 1 372,00 гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з 06 жовтня 2022 і до досягнення дітьми повноліття.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1372 , 00 грн щомісячно на утримання доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 06 жовтня 2022 і до закінчення навчання - 30.06.2024 року, а в разі продовження навчання- не більше, ніж до досягнення нею 23-річного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 992,40 гривень судового збору на користь держави.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць звернути до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ О.А. ГУДЕНКО