490/1237/22 від28.11.2022
нп 3/490/1312/2022
Центральний районний суд м. Миколаєва
28 листопада 2022 року м. Миколаїв
Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Скрипченко С.М., при секретарі Садовській К.В., за участю правопорушника ОСОБА_1 , захисника Дмитрієва А.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №201598 від 02.02.2022 року о 04 год. 45 хв. в Центральному районі м. Миколаєва за адресою просп. Центральний, 189 А, співробітниками УПП в Миколаївській області було зупинено водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який керував транспортним засобом Mercedes-Benz E 200, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, який від проходження медичнго огляду відмовився.
Підставами для проведення огляду співробітником поліції були виявлені наступні ознаки: порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, як відмову водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакці, тобто за ч. 1 ст. 130 КУпАП з порушенням п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що вранці того дня по дорозі на роботу його зупинили працівники патрульної поліції, перевіривши документи запропонували пройти медичний огляд на стан сп'яніння. Останній з приводу запропонованого не заперечував. Під час проходження огляду ознак алкогольного сп'яніння виявлено не було, проте ОСОБА_1 зазначив, що відібрати біоматеріал у вигляді сечі не вдавалося, у зв'язку з відсутністю фізіологічної потреби. Крім того, ОСОБА_1 пропонував відібрати у нього біоматеріал у вигляді крові, проте йому було відмовлено, вказавши, що даний вид матеріалу не підходить для встановлення результатів на стан наркотичного, або іншого сп'яніння. Через 40 хвилин працівники патрульної поліції сказали, що чекати більше не можуть та склади протокол за фактом відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Захисник Дмитрієв А.В. вказав, що було порушено порядок огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а тому провадження підлягає закриттю.
Відповідно до відеозапису з нагрудної камери поліцейського УПП в Миколаївській області доданого до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №201598 від 02.02.2022 року, встановлено, 02.02.2022 року о 05:00 год. співробітниками поліції водію ОСОБА_1 в встановленому законом порядку було запропоновано пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, після чого водій на місці зупинки погодився пройти вказаний огляд.
В подальшому, о 05:15 год. 02.02.2022 року в приміщенні КНП «МОЦПЗ» МОР лікарем-наркологом почато проведення медичного огляду водія ОСОБА_1 . В ході проведення огляду встановлено, що у 2015 році ОСОБА_1 отримав черепно-мозкову травму впавши з висоти приблизно 5 метрів, після отриманих травм з'явилися певні неврологічні розлади, такі як розлади руху та інші.
Згідно відеозапису з нагрудної камери поліцейського встановлено, що водій ОСОБА_1 пояснив, що надати біоматеріал у вигляді сечі не може, через відсутність фізіоголоічної потреби, проте зазначив, що готовий надати інший вид біоиматеріалу у вигляді крові, а тому такі дії не можуть свідчити про відмову від проходження медичного огляду і в свою чергу не утворюють складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, під поняттям адміністративного правопорушення визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП, передбачено, що завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин по справі.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 266 КУпАП, закріплено, що огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться працівником поліції у присутності 2 свідків з використанням спеціальних технічних засобів. В разі незгоди водія на такий порядок, огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративна відповідальність за фактом керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно, І розділу Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженого Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 пунктом 2 передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Крім того, п. 3 цієї Інструкції визначено ознаки наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота) , звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло , сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови , почервоніння обличчя або неприродна блідість.
У відповідності до розділу ІІІ Інструкції п. 12 встановлено, що предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
При вирішенні питання щодо доведеності вини особи у скоєнні, в тому числі й адміністративного правопорушення, слід виходити з положень статті 62 Конституції України проте, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.
Такий підхід до тлумачення норм адміністративного законодавства відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03), в якому зазначено, що правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого.
Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).
Водночас, для дотримання європейського стандарту доведення вини «поза розумних сумнівів» недостатньо, щоб версія, викладена у протоколі, була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи (постанова Верховного Суду (ККС) від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, провадження № 51-2568км19, від 2 березня 2021 року справа № 750/5469/18, провадження № 51-6103км20).
З матеріалів протоколу вбачається, що у якості доказу вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП працівниками поліції додано оптичний диск з відеозаписами з нагрудної камери поліцейського з місця події.
Проте, при дослідженні долученого до матеріалів справи диску, встановлено, що під час огляду ОСОБА_1 на стан сп'янні було порушено порядок проходження такого огляду, адже як слідує з положень Інструкції встановлено перелік середовищ з яких можна відібрати біоматеріал, а саме: слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Встановлених відповідно до закону дій з боку лікарня-нарколога не здійснено, ОСОБА_1 не роз'ясненно перелік предметів біологічного середовища, які можуть бути використані при дослідженні.
Крім того, суд звертає увагу, згідно дослідженого відеозапису з нагрудної камери поліцейського УПП в Миколаївській області чіткої відмови водія ОСОБА_1 не встановлено.
Отже, прямих та достовірних доказів того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння за обставин описаних у протоколі, матеріали справи не містять. Докази, надані органом, уповноваженим на складання протоколу, не забезпечують такий рівень доказування вини ОСОБА_1 , який не залишав би розумних сумнівів у можливості іншої версії подій, ніж зазначено у протоколі.
Суд усвідомлює суспільну небезпеку правопорушень на транспорті, особливо пов'язаних із завданням збитків майну та здоров'ю інших учасників дорожнього руху та із керуванням транспортними засобами водіями у стані сп'яніння, необхідність невідворотності покарання порушників та створення умов, які би перешкоджали розповсюдженню таких правопорушень.
Проте необхідність дотримання вимог ст. 62 Конституції України (неможливість обґрунтовувати обвинувачення припущеннями, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь), вимог статті 6 Конвенції (щодо забезпечення прав обвинувачених) та застосування основних принципів та європейських стандартів щодо рівня доказового забезпечення («поза розумних сумнівів»), дає суду підстави для висновку про недоведеність достатніми та неспростовними доказами факту причетності ОСОБА_1 до подій описаних в адміністративному протоколі від 02.02.2022 року, за фактом відмови останнього від проходження медичного огляду в встановленому законом порядку.
Недоведеність факту відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття адміністративного провадження.
На підставі вище викладеного та керуючись п. 1 ст. 247, ст. ст. 130, 283-285 КУпАП,-
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На постанову протягом десяти днів з дня її винесення до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва може бути подано апеляцію.
Суддя С.М. Скрипченнко