справа № 489/8293/21
провадження №1-кп/489/617/22
про продовження запобіжного заходу
08 грудня 2022 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва кримінальне провадження на підставі обвинувального акта відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця Харківської області Вовчанського району с. Хотімля, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч.1 ст.309 КК України;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженки м. Миколаєва, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України;
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
встановив:
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який спливає 15.12.2022, в зв'язку з тим, що ризики запобігання спробам з боку обвинуваченого переховуватися від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень не зменшилися та не змінилися.
На підтвердження ризиків вказано на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину проти власності за декількома епізодами, має судимість за вчинення злочину аналогічної категорії, на шлях виправлення не став та знову вчинив ряд тяжких корисливих злочинів. ОСОБА_3 немає законних джерел отримання доходу та до взяття під варту не вживав заходів до працевлаштування, а наявність соціальних зв'язків не стримала ОСОБА_3 від вчинення ряду тяжких кримінальних правопорушень проти власності. Крім того, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання до 6 років позбавлення волі, а наближення м.Миколаєва до лінії активних бойових дій не може не забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та, у разі зміни запобіжного заходу, може стати підставою для переховування від суду.
За таких обставин прокурор вважає, що обрання іншого, менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого щодо виконання ним своїх процесуальних обов'язків та не дасть можливості запобігти вказаним ризикам.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та просила задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник, якого підтримали обвинувачена ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_8 , проти задоволення клопотання прокурора заперечували через недоведеність заявлених ризиків та можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за адресою проживання дружини обвинуваченого ОСОБА_4 , яка є його фактичною адресою проживання.
Суд, вислухавши думку присутніх учасників кримінального провадження, дійшов висновку, що підстави для збереження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпали.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою, суд враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився.
Тримання під вартою, згідно ст. 183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Дослідивши наявні матеріали клопотання суд вважає, що залишаються ризики вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень та переховування від суду, тобто дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підтвердженням цьому є те, що ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину за декількома епізодами, має не зняту і не погашену судимість за вчинення аналогічного корисного злочину, а також обвинувачується у вчиненні злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, не має офіційного і постійного джерела прибутку.
Наведене свідчить, що обвинувачений є схильним до вчинення кримінальних правопорушень, а отже наявні достатні докази поза розумним сумнівом на підтвердження існування ризику того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, з огляду на репутацію особи обвинуваченого та тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання винним в інкримінованих правопорушеннях, дає суду достатні підстави вважати доведеність ризику переховування обвинуваченого від суду.
Щодо соціальних зв'язків обвинуваченого, зокрема його одруження з ОСОБА_4 та наявність на його утриманні дитини, це не є достатньою підставою для зміни запобіжного заходу.
За таких обставин, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченим винуватим, його репутацію, стан здоров'я і вік, суд вважає доведеним наявність ризиків і те, що їм неможливо запобігти при вжитті більш м'яких запобіжних заходів, передбачених КПК України, а тому є необхідність у збереженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням нового строку.
З урахуванням наведеного в задоволені клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 днів до 04 лютого 2023 року (включно).
У задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити до Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з моменту вручення копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1