Справа № 127/28010/22
Провадження № 3/127/9380/22
12.12.2022м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
28.11.2022 о 01.58 год. по вул. Львівське шосе, 2 в м. Вінниці ОСОБА_1 керував автомобілем марки Mersedes-Benz, д.н. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів, однак від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння відмовився.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі.
Вирішуючи питання щодо можливості здійснення судового розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд враховує таке.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому військовий стан продовжений до 19.02.2023.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами; на цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Зі змісту частини другої статті 26 Закону № 389-VIII скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону № 389-VIII у разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Надані суду матеріали не свідчать, що ОСОБА_1 не може з'явитись у судове засідання з поважних причин.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини у справі (далі - ЄСПЛ) «Пономарьов проти України», сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, у постанові від 28.10.2021 (справа № 11-250сап21) Верховний Суд (далі - ВС) зауважив, що частиною другою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) визначено, що участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за статтею 130 КпАП, не є обов'язковою.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе здійснити розгляд справ за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши надані суду матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З диспозиції статті 130 КпАП випливає, що відповідальність за зазначеною нормою настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто зазначеною правовою нормою встановлено альтернативні склади правопорушення: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, 2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності в діянні ОСОБА_2 складу зазначеного вище правопорушення, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення у ОСОБА_1 були виявлені такі ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів.
Суд вважає за доцільне зауважити, що пунктом 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі - Інструкція) визначені ознаки алкогольного сп'яніння, якими є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Як суд зазначив вище, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення у ОСОБА_1 були виявлені дві ознаки алкогольного сп'яніння, передбачені пунктом 3 розділу І Інструкції, тому суд вважає, що у працівників поліції були правові підстави для направлення ОСОБА_1 на огляд на стан сп'яніння. До протоколу про адміністративне правопорушення також надане направлення водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Направлення), рапорт працівника поліції (далі - Рапорт) та диск із записом з нагрудних камер поліцейських (далі - Запис).
Процедура огляду на стан сп'яніння регламентована статтею 266 КпАП.
Надані суду матеріали не свідчать, що ОСОБА_1 оспорював дотримання такої процедури.
Як суд зазначив вище, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення суду надані Направлення, Рапорт та Запис.
Оцінюючи надані суду докази у їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні був підтверджений факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння при здійсненні 28.11.2022 о 01.58 год. по вул. Львівське шосе, 2 в м. Вінниці автомобілем марки Mersedes-Benz, д.н. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння та відмови від проходження огляду на стан сп'яніння. Суд також вище зауважив, що правові підстави для визнання результатів його огляду на стан сп'яніння, за результатами якого складений акт огляду на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, відповідно до приписів частини п'ятої статті 266 КпАП відсутні.
Отже, суд вважає, що дії ОСОБА_1 за зазначеним фактом охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КпАП, за ознаками відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вирішуючи питання щодо виду та міри адміністративного стягнення, необхідного і достатнього для виправлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та попередження вчинення нею нових правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд враховує таке.
Згідно з наданими суду матеріалами справи ОСОБА_1 раніше притягувався до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Однак, статтею 24 Кодексу України про адміністративні правопорушенні (далі - КпАП) визначено види адміністративних стягнень, статтею 33 КпАП - загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення, а пунктом 1 частини першої статті 284 КпАП - що адміністративне стягнення накладається виключно постановою. Отже, наявність у матеріалах справи відповідних витягів «Армор» та довідки суд не може розцінити в якості доказів, оскільки підтвердженням відповідного факту ознак повторності може бути лише процесуальний документ (зокрема, належним чином завірена копія постанови). Крім того, положення, яким регламентоване використання бази даних «Армор», не зареєстроване в Міністерстві юстиції України. Тому, враховуючи відсутність у матеріалах справи належним чином завірених копій постанов про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд вважає, що факт притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності належним чином підтверджений не був. Разом з тим, санкцією закону про адміністративну відповідальність безальтернативно вставлені такі види стягнення як штраф та позбавлення права керування транспортними засобами. Саме тому суд вважає за доцільне застосування до ОСОБА_1 зазначені стягнення.
Згідно зі статтею 40-1 КпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 130, 283, 284 КпАП, суд
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: