іменем України
09.12.2022 смт Тиврів 145/1713/19
2/145/40/2022
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Ратушняка І. О.
при секретарі Тихій О.Н.
за участі позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,
встановив :
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому вказує, що 26 листопада 2011 року вона уклала шлюб з ОСОБА_3 .
У шлюбі у них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
20 вересня 2012 року Тиврівський районний суд Вінницької області у цивільній справі № 223/1944/2012 виніс рішення про стягнення з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 500 гривень щомісячно, починаючи з 03 вересня 2012 року, до повноліття дитини. Крім того, суд вирішив стягувати з ОСОБА_3 на її користь аліменти на її утримання в сумі 200 грн., починаючи з 03 вересня 2012 р., до досягнення дочкою трьохрічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На виконання рішення суду 25 вересня 2012 року було видано виконавчий лист №221/1944/2012, який був пред'явлений до виконання до Тиврівського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.
Відповідачем рішення суду не виконується, аліменти з часу їх призначення не сплачуються. Відповідач матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої доньки не надає, здоровий, працездатний, зовсім не піклується її фізичним та духовним розвитком.
Станом на 08.10.2019 заборгованість по сплаті аліментів складає 45063,00 грн.
06 жовтня 2014 року шлюб між ними було розірвано.
На даний час вона разом зі своєю дочкою зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , в будинку, що є її власністю. В будинку вона створила всі необхідні умови для їхнього проживання.
За час перебування доньки в дошкільному навчальному закладі «Мальва» батько не приділяв уваги її, не відвідував батьківських зборів, ні заходів які проводились у закладі.
В даний час донька навчається в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів смт Тиврів Вінницької області, в 2-му класі, відповідач жодного разу не відвідував школу, не цікавиться навчанням доньки.
Крім того, відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, не надає ніякої допомоги, не телефонує та не цікавився її розвитком та життям. Про його місце перебування їй також нічого не відомо.
Вищенаведене свідчить про те, що відповідач не спілкується із своєю дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не піклується про її культурний і моральний розвиток, тим самим виявляє своє ухилення від виконання батьківських обов'язків.
Просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просить позов задоволити, позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 , 2012 р.н. Пояснила, що відповідач взагалі не цікавиться життям дочки. Заборгованість по аліментах на утримання дитини станом на жовтень становить 93928 грн. Востаннє він її бачив, коли дитині було півтора року.
Відповідач ОСОБА_3 надав письмові пояснення, відповідно до яких він 26.07.2019 отримав паспорт громадянина Російської Федерації, постійно проживає та працює у м. Мєжєгорьє Республіки Башкортостан Російської Федерації.
Вважає, що вказані позивачкою обставини для позбавлення його батьківських прав є недостатні та не відповідають моральним принципам суспільства. В них не склалися сімейні відносини, з метою не травмувати психічно дочку, вони домовилися, що вона буде проживати разом з матір'ю. Однак позивачка не дає спілкуватися з дитиною, змінила номер її мобільного телефону, тобто чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною. Заборгованість по сплаті аліментів, навіть значна, сама по собі не може бути підставою для позбавлення його батьківських прав, позивачкою не надано доказів надання йому чи бабі ОСОБА_6 номерів банківських рахунків, куди він повинен перераховувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 .
Крім того, під час заробітків у Російській Федерації, він 20 березня 2015 року одружився з громадянкою Російської Федерації ОСОБА_8 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася спільна дитина ОСОБА_9 .
Його спілкуванню з дитиною ОСОБА_4 заважає позивачка, він на даний момент постійно проживає у Республіці Башкортостан Російської Федерації, має малолітню дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дружина знаходиться у декретній відпустці, яку він зобов'язаний забезпечувати.
Вважає, що він не міг спілкуватися з дитиною з поважних причин, заперечує проти позбавлення його батьківських прав, а тому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог.
Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, просить відмовити у задоволенні позову із зазначених відповідачем у письмових поясненнях підстав. Крім того, на засідання комісії з питань захисту прав дитини щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 запрошений не був.
Представник органу опіки і піклування Служби в справах дітей Тиврівської селищної ради Вінницької області, в судове засідання не з'явився, подав заяву, відповідно до якої просить справу розглянути у їх відсутності, надав висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_4 .
Дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в присутності педагога Бучинської Г.Е. повідомила, що батька свого ОСОБА_3 не знає і ніколи не бачила. Роки три тому він їй подзвонив і запропонував купити речі для неї, прислав їй фото речей, аби вона собі обрала. Коли вона зробила вибір і зателефонувала батьку, він не відповідав.
Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до Принципів 2, 4, 6 Декларації прав дитини, проголошенню Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 р., дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності; дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток; дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і у принаймні в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дітей в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ст.157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Згідно п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виховання дитини.
Згідно ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав" ухиленням батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляють інтересу до її внутрішнього стану; не створюють умов для отримання нею освіти.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).
06 жовтня 2014 року шлюб між сторонами було розірвано, що стверджується рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області у цивільній справі № 145/315/14-ц (а.с.9).
Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області у цивільній справі № 223/1944/2012 від 20 вересня 2012 року (а.с.7-8) вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 500 гривень щомісячно, починаючи з 03.09.2012, до повноліття дитини.
На виконання рішення суду 25 вересня 2012 року було видано виконавчий лист №221/1944/2012 (а.с.10), який був пред'явлений до виконання до Тиврівського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.
Аліменти відповідач не сплачує, станом на 30.10.2022 заборгованість по сплаті аліментів складає 93928 грн., що стверджується розрахунками заборгованості державного виконавця Фролової Л.М.
Позивачка ОСОБА_1 разом зі своєю дочкою зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , у власному будинку, обладнаному усім необхідним. У дитини є своя кімната; в сім'ї доброзичливі стосунки, багато уваги приділяється вихованню дитини, створено всі необхідні умови для проживання, виховання та навчання дитини, що стверджується актом обстеження житлово-побутових умов проживання від 01.10.2019 (а.с.13).
Відповідно до довідки Тиврівського дошкільного навчального закладу «Мальва» (а.с.14) ОСОБА_1 опікується дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Батько ОСОБА_3 за час перебування дитини в Тиврівському дошкільному навчальному закладі «Мальва» з березня 2016 року не приводив дитину в дошкільний заклад і не забирав її ввечері, а також не відвідував ні батьківських зборів, ні заходів, які проходили в дошкільному закладі, а мама займається вихованням дитини і піклується про її здоров'я і розвиток і разом з тим дбає про її матеріальне становище, що не можна сказати про участь батька. За час перебування дитини в дошкільному закладі батька ОСОБА_3 в дитячому садочку ніхто з працівників не бачив, бо він не з'являвся.
Відповідно до довідки загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів смт Тиврів ОСОБА_4 з 01.09.2018 навчається у закладі, позивачка ОСОБА_1 щодня приводить дочку до школи та забирає зі школи, відвідує всі батьківські збори та класні заходи, цікавиться навчанням дочки та матеріально забезпечує її. Батько ОСОБА_3 жодного разу не відвідував школу, не вів телефонних розмов, не цікавився навчанням ОСОБА_4 . Дівчинка жодного разу не згадувала батька ОСОБА_3 та не розповідала про нього.
На даний час дитині ОСОБА_4 виповнилося 10 років, вона взагалі не знає свого батька, він відсутній у її житті.
Відповідно до рішення комісії з питань захисту прав дитини Тиврівської селищної ради№2 від 28.10.2022 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а саме: не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; не спілкується з дитиною взагалі; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до її внутрішнього стану; не створює умов для отримання нею освіти.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому суму судового збору, сплаченого позивачем при подачі заяви про позбавлення батьківських прав, суд стягує з відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, на підставі ст.ст.150, 157, 164 СК України, Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав", суд
ухвалив:
Позов задоволити.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривні 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 12 грудня 2022 року.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.
Суддя Ратушняк І. О.