Іменем України
справа №133/1370/22
12.12.22
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області
у складі головуючого-судді Пєтухової Н.О.,
за участю секретаря судових засідань Гаврилюк О.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Козятині справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач АТ «Універсал Банк» звернувся з позовом до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання банківських послуг « Monobank» від 18.11.2018 у розмірі 10285,12 грн. та судові витрати по справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.11.2018 відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 18.11.2018. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 11000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язався щомісяця сплачувати щомісячний мінімальний платіж в розмірі та в термін, зазначені в Мобільному додатку. Однак, не дивлячись на взяті на себе зобов'язання, відповідач не дотримується визначених погоджених умов.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, у останнього станом на 28.12.2021 виникла заборгованість у розмірі 10285,12 грн, яка складається: із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту) 9674,36 грн.; заборгованості за порушення грошового зобов'язання 610,76. Такі кошти позивач просив стягнути з відповідача.
Ухвалою судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05.08.2022 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
Позивач одночасно з подачею позову до суду заявив клопотання про проведення розгляду справи без участі представника банку, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити. Не заперечує проти винесення заочного рішення у справі.
Відповідачеві направлялась судова кореспонденція на адресу, що зазначена у позові, та, відповідно до відомостей, отриманих з УДМС України у Вінницькій області, є адресою його реєстрації, однак була повернута до суду по причині відсутності адресата за вказаною адресою.
За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу.
На підставі положень статей 274-279 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі сторін.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 18.11.2018 ОСОБА_1 звернувся в АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим у цей же день, 18.11.2018, підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Положеннями анкети-заяви визначено, що вона разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг.
Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники вказаних документів у мобільному додатку, що складають договір та зобов'язався виконувати його умови. Крім того, ОСОБА_1 в анкеті-заяві зазначив, що просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в банку; засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Також відповідач визнав, що його електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису, його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях; підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або банком з використанням електронного цифрового підпису (пункт 6). Усе листування щодо цього договору відповідно до його умов (пункт 11) відповідач просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали.
Відповідно до п.3 паспорту споживчого кредиту Чорної карти Monobank, відповідачу надано кредит у гривні у вигляді встановленого ліміту на платіжну карту в розмірі до 400 000,00 грн.
Відповідно до п.4 паспорту споживчого кредиту, пільгова процентна ставка становить 0,00001% річних; базова процентна ставка 3,1% в місяць (37,2% річних); загальні витрати за кредитом становлять 36668,07 грн, виходячи з суми кредитного ліміту 100000 грн., погашення якого відбувалось впродовж 12 місяців; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом ( у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) складають 136668,07 грн. виходячи з суми кредитного ліміту 100000 грн., погашення якого відбувалось впродовж 12 місяців; реальна річна процентна ставка 44,26% річних.
Пунктом 5 вказаного паспорту передбачено порядок повернення кредиту, а саме - перебачено кількість та розмір платежів, періодичність внесення: щомісячно до останнього дня місяця, наступного за звітним, у розмірі 4% від заборгованості (не менше100 грн., але не більше залишку заборгованості). Пунктом 6 визначені пеня та штрафи, які застосовуються як наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит, а також процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту - збільшена відсоткова ставка на місяць на суму загальної заборгованості (у випадку наявності простроченої заборгованості): 6,2% у місяць.
Згідно п.7 такого Паспорту, споживач отримує паспорт споживчого кредиту в Мобільному додатку та підписує його у електронному вигляді до підписання Договору.
Згідно з Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що міститься у вказаному Додатку, відповідачеві було встановлено графік погашення кредиту.
За змістом розрахунку заборгованості за договором б/н від 18.11.2018, що укладений між сторонами, станом на 28.12.2022 у ОСОБА_1 загальний залишок заборгованості за наданим кредитом становить 9674,36 грн, заборгованість за порушення грошового зобов'язання 610,76 грн, а всього борг становить 10285,12 грн.
Матеріалами справи встановлено, що отримавши кредитні кошти відповідач ОСОБА_1 користувався ними.
Згідно розрахунку вбачається часткове виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, оскільки ним здіснювалось погашення за наданим кредитом. Проте, сума використаних коштів, перевищує суму внесених відповідачем коштів.
Таким чином, вказані вище докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом, а саме - стосовно надання банком кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом, а також часткове погашення позичальником заборгованості за кредитним договором.
Судом встановлено, що прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором АТ «Універсал Банк» було виконано своєчасно і повністю, надававши кредиті ресурси в повному обсязі. У свою чергу, взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість за договором від 18.11.2018.
Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Згідно з цією статтею ЦК України, ураховуючи підпункт 2.2 пункту 2 Розділу І Умов обслуговування рахунків фізичної особи, договір, що укладений між банком та ОСОБА_1 є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі, але не виключно, договорів банківського рахунку та споживчого кредиту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, згідно змісту анкети-заяви від 18.11.2018, для відповідача згенеровано ключова пара з особистим ключем, яка використовувалася для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку (електронний сервіс банку для надання банківських послуг клієнту) з метою засвідчення його дій згідно з договором про надання банківських послуг. Така анкета-заява містить особистий власноручний підпис відповідача.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У ч. 1 ст. 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як визначено ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту) в розмірі 9674,36 грн, яка утворилась в зв'язку з неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань.
Обставин, які б спростовували посилання представника позивача щодо наявності кредитного боргу суду не надано. Таким чином, враховуючи, що відповідач, не виконує своїх зобов'язань по кредитному договору, утворену заборгованість добровільно не погашає, а отже - є підстави для задоволення заявлених вимог в цій частині.
Що стосується вимоги банку про стягнення заборгованості за порушення грошового зобов'язання в сумі 610,76 грн, яка у творилась в зв'язку з неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань, суд вважає дану вимогу необгрунтованою.
В анкеті-заяві позичальника від 18.11.2018, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Обґрунтовуючи право на нарахування заборгованості за прострочення грошового зобов'язання за договором від 18.11.2018 , представник позивача посилався на витяг з тарифів за карткою monobank.
Витягом з Умов обслуговування рахунків фізичної особи та Тарифами, наданими позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» та Тарифи розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету до договору про надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (справа №6-16цс15).
У переважній кількості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, організація, що здійснює підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку, та є професійним учасником ринку надання кредитно-фінансових послуг .
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Сенс договору приєднання полягає у тому, що його умови визначені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних умовах та можуть бути прийняті іншою стороною не інакше ніж шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. Тобто дійсно вільною в цьому випадку є воля виключно однієї сторони - тієї, яка пропонує для укладення договору саме формуляр (тобто банк). Інша сторона виявляє волю до укладення цього договору лише на стадії висловлення власної волі на стадії прийняття умов такого договору в цілому. Проте не повинно виникати сумнівів у тому, чи дійсно та які саме умови, викладені у формулярі або іншій стандартній формі, приймає позичальник.
У ситуації, коли є сумніви у тому, чи прийняті та які саме умови прийнято споживачем - позичальником, умови не можуть вважатися такими, що прийняті ним в цілому.
Конструкція договору приєднання, викладена у частині першій статті 634 ЦК України, полягає не у тому, що споживач зобов'язаний самостійно ознайомитися з умовами і правилами надання послуг, пропонованими однією стороною, а у тому, що споживач може лише до них приєднатися, не маючи можливості обговорювати умови договору приєднання, пропонуючи свої зміни тощо. Проте сама воля споживача на приєднання до певних умов такого договору має бути однозначною та свідчити про певне її спрямування на досягнення згоди саме на певних умовах, запропонованих банком.
У законі як загальне правило визначено, що договір приєднання має викладатися на формулярі або іншій стандартній формі, яка має засвідчувати усі прийняті споживачем умови такого договору.
Такий правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 136/840/17.
Отже, умови договору, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог про нарахування заборгованості за прострочення грошового зобов'язання не були погоджені позичальником, а тому не є частиною кредитного договору та відсутні підстави для їх нарахування та стягнення з відповідача.
З урахуванням основних засад щодо диспозитивності цивільного судочинства, в межах заявлених вимог, суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення заборгованості за порушення грошового зобов'язання є необґрунтованими та підлягають залишенню без задоволення у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, документально підтверджені судові витрати позивача, понесені ним при подачі позовної заяви до суду підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3-13,19,76-81,89,259,263-265,274 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 18.11.2018 в розмірі 9674 (дев'ять тисяч шістсот сімдесят чотири) грн 36 коп., станом на 28.12.2021.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати в розмірі 2333 грн 67 коп.
У решті вимог - позов залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», адреса: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Наталя ПЄТУХОВА
Дата документу 12.12.2022