465/10114/21
2-а/465/201/22
Іменем України
12.12.2022 року Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді - Мартьянової С.М.
при секретарі - Сеньків А.Т.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови в справі про адміністративні правопорушення, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №5102239 від 02.12.2021 року.
В обґрунтування позову посилається на те, що 02.12.2021 року відносно позивача було винесено постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 5102239, яка була винесена лейтенантом поліції Турчин П.Р. інспектором УПП у Л/о. Відповідно до вказаної постанови на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн. за адміністративне правопорушення передбачене ч.6 ст. 121 КУпАП.
У постанови вказано, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що 02.12.2021 року о 20 год. 55 хв. по вул. Миколайчука, 2Б у м. Львові позивач керував транспортним засобом марки Mercedes-Benz E220 д.н.з. НОМЕР_1 , який не був зареєстрований в законному порядку, а саме після придбання даного автомобіля згідно Договору купівля-продажу від 11.11.2021 року, чим порушив п. 30.1 ПДР України.
З даною постановою позивач не згоден, вважає її незаконною, оскільки 02.12.2021 року ОСОБА_1 так само, як і в інший час, не керував транспортним засобом марки Mercedes-Benz E220 д.н.з. НОМЕР_1 та йому не відомо про існування такого транспортного засобу.
В постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності наявне лише посилання на п. 30.1 ПДР України. Проте відсутнє обґрунтування порушення інших приписів законодавства та порушення правил реєстрації транспортного засобу, що повинен зробити суб'єкт, якій здійснює притягнення до відповідальності.
Позивач, також зазначає, що станом на 02.12.2021 року в Україні запроваджено карантинні заходи у зв'язку з поширенням Covid-19, і зокрема м. Львів перебувало у червоній зоні. Враховуючи це, щоб здійснити будь-які реєстраційні дії з будь-який транспортним засобом, власник такого транспортного засобу повинен пройти електронну реєстрацію на чергу до МРЕВ. Відповідно, що он-лайн реєстрація на будь-які реєстраційні дії з транспортним засобом можливе не швидше 14 робочих днів з моменту такої реєстрації.
Однак, позивач в момент винесення оскаржуваної постанови не керував транспортним засобом Mercedes-Benz E220 д.н.з. НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 надав поліцейському письмове клопотання від 02.12.2021 року про перенесення розгляду справи про адміністративне правопорушення на інший час та залученням адвоката, оскільки суть порушення не зрозуміло, з пред'явленим порушенням не згідний та потрібна юридична допомога. Дане клопотання було відхилено.
У зв'язку з вищевикладеним позивач і був змушений звернутися до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою суду від 23.12.2021 року відкрито спрощено позовне провадження у адміністративній справі.
В судове засідання сторони не з'явились, що відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України не є перешкодою для розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до копії постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 5102239 від 02.12.2021 року, ОСОБА_1 о 20 годині 34 хвилин м. Львів по вул. Миколайчука, 2 Б керував т.з в незареєстрованому законом порядку, а саме після придбання даного т.з згідно договору купівлі-продажу від 11.11.2021, чим порушив вимоги п. 30.1. в ПДР України - керування водієм ТЗ не зареєстрованим в установленому порядку, за що притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 73 КАУ України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Статтями 75, 76 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з п. 30.1 ПДР України власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов'язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 121 КУпАП відповідальність настає за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку.
Проте, в матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які об'єктивні дані про порушення позивачем правил дорожнього руху, тобто в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Склад правопорушення це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Відсутність достатніх доказів тягне за собою в даному випадку недоведеність події правопорушення і як наслідок відсутність об'єктивної сторони складу інкримінованого їй діяння.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.
Згідно вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення. Приймаючи рішення, суду необхідно керуватись п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», яким визначено, зокрема, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Окремо варто зауважити про те, що статтею 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що незабезпечення права на захист є порушенням вимог Конвенції щодо розгляду справи. Так, у своєму рішенні від 09 червня 2011 року у справі «Лучанінова проти України» Європейський суд з прав людини відмітив, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у поєднанні з підпунктами «b» і «c» пункту 3 статті 6 Конвенції у зв'язку з тим, що заявниці не було надано можливості підготувати свій захист та ефективно скористатись допомогою захисника.
Статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поважати і не порушувати прав і свобод людини. Відтак, ненадання інспектором можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, у випадку якщо особа цього б бажала, порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 виявив бажання скористатись юридичною допомогою. Працівник поліції відхилив можливість скористатись юридичною допомогою. Така бездіяльність працівника поліції порушує конституційні права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та, як наслідок, порушує порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для закриття провадження у справі. Аналогічний висновок викладений у постанові ВС КАС від 18 лютого 2020 року по справі № 524/9827/16-а.
На підставі викладеного та беручи до уваги те, що відповідачем достовірно не доведено факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП , суд приходить до висновку, що надані матеріали не містять беззаперечних доказів вини останнього у вчиненні правопорушення, що в діях позивача не має складу адміністративного правопорушення, а тому постанова про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №5102239 від 02.12.2021 року підлягає скасуванню, а справа закриттю.
Ч. 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, враховуючи, що позов про скасування постанови інспектора патрульної поліції підлягає задоволенню та зазначені норми КАС України, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню судовий збір в сумі 496,20 грн. на користь позивача.
Враховуючи наведене, та на підставі 19 Конституції України, ст.ст. 7, ч. 6 ст. 121, 245, 251, 252, 258, 268, 279, 280, 283, 285 КУпАП, ст. ст. 9, 44, 48, 72-77, 134, 139, 245-246, 286, 289 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАО №5102239 від 16 травня 2022 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 6 ст. 121 КУпАП та провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП в користь ОСОБА_1 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок судових витрат на відшкодування судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівський області Департаменту патрульної поліції України, місцезнаходження: 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19.
Cуддя Мартьянова С.М.