465/5165/22
2-з/465/365/22
23.11.2022 року м. Львів
Франківський районний суд м.Львова в особі судді Гладишевої Х.В.,
за участю секретаря судового засідання Василюк В.Б.
заявника ОСОБА_1
представника заявника ОСОБА_2
представника заінтересованої особи ОСОБА_3
розглянувши заяву позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про переведення права покупця за договором купівлі-продажу, визнання недійсним договору іпотеки, визнання недійсним рішення державного реєстратора та визнання права власності, -
встановив:
18.10.2022 року до Франківського районного суду м.Львова надійшла заява позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову, подана в межах розгляду цивільної справи за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про переведення права покупця за договором купівлі-продажу, визнання недійсним договору іпотеки, визнання недійсним рішення державного реєстратора та визнання права власності.
У заяві про забезпечення позову заявниця просить вжити заходи забезпечення позову, заборонивши відчуження квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_6 .
На обґрунтування поданої заяви зазначає, що звернулася у Франківський районний суд м.Львова із позовом про переведення на неї прав покупця за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеним 16.07.2021 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Зазначила, що 16.07.2021 року між відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , однак фактично покупцем квартири є позивач, оскільки кошти в сумі 35тис.дол.США остання передала ОСОБА_4 з метою купівлі спірної квартири. В подальшому ОСОБА_4 повинна була продати цю квартиру позивачці, однак ухиляється від переоформлення квартири, виїхала у Німеччину та всіляко уникає розмов з ОСОБА_1 . Однак в середині жовтня ОСОБА_1 стало відомо, що 29.01.2022 року між ОСОБА_6 та відповідачкою ОСОБА_4 укладено договори позики та іпотеки. Не виконавши зобов'язання за договором позики, ОСОБА_6 звернув стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 . На думку заявника наведені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_6 може відчужити спірну квартиру на користь третіх осіб з метою повернення позичених ОСОБА_4 коштів та отримання додаткового доходу. Таким чином, у разі відчуження ОСОБА_6 спірної квартири третій особі, виконання рішення у справі буде неможливим та істотно ускладнить ефективний захист її порушених прав за захистом яких вона звернулася до суду.
В судовому засіданні 23.11.2022 року представник заявниці - адвокат Подоляк Б.Р. підтримав подану заяву про забезпечення позову та просив задовольнити її з підстав, наведених в такій.
Заявниця підтримала свого представника та просила задоволити подану заяву, забезпечивши позов.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_3 заперечив проти задоволення заяви про забезпечення позову з покликанням на те, що забезпечення позову безпідставне та порушуватиме права власника, додавши, що позивачка обрала невірний спосіб захисту. Зазначив, що дійсно між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено договори позики та іпотеки, ОСОБА_6 звернув стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_4 не виконала зобов'язання за договором позики. Також, просив врахувати, що ОСОБА_6 не планує відчужувати спірну квартиру, оскільки має намір в ній проживати.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, позовну заяву та додані до них матеріали, заслухавши заявницю та її представника ОСОБА_2 , представника заінтересованої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_3 ,суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
З урахуванням вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦКП України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Судом встановлено, що 16.07.2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Згідно умов даного договору, продавець ( ОСОБА_5 ) продає, а покупець ( ОСОБА_4 ) купує квартиру АДРЕСА_1 .
Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №278517496 від 07.10.2021 року квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_4 .
Також зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачка передала відповідачці ОСОБА_4 кошти в сумі 35 тис.дол.США на придбання спірної квартири, однак не долучає доказу на підтвердження передачі цих коштів.
Як вбачається із долученого до матеріалів справи договору позики від 29.01.2022 року ОСОБА_6 позичив ОСОБА_4 , а ОСОБА_4 прийняла 23600 доларів США що за погодженням сторін, дорівнює еквіваленту 679208 грн., які зобов'язується повернути до 29.07.2022 року включно.
29.01.2022 року з метою забезпечення повного виконання зобов'язання, зазначеного в п.2 цього договору ОСОБА_4 передала, а ОСОБА_6 прийняв від іпотекодавця в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
У зв'язку з неналежним виконанням умов договору позики ОСОБА_6 звернув стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 .
Тож, з огляду на ці обставини заявниця та її представник вважають, що ОСОБА_6 може відчужити спірну квартиру на користь третіх осіб з метою повернення позичених ОСОБА_4 коштів та отримання додаткового доходу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Суд зазначає, що на момент розгляду даної заяви про забезпечення позову суду не надано доказів, що невжиття обраного виду заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, так само як не долучено доказів, які свідчили б про вчинення відповідачем - ОСОБА_6 дій, спрямованих на реалізацію спірної квартири.
Відтак, вважаючи недоведеними доводи заявниці та її представника про необхідність вжиття заходів забезпечення у обраний спосіб, у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову на даний час слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 149, 151, 153, 260 ЦПК України, -
постановив:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, поданої в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про переведення права покупця за договором купівлі-продажу - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її складення або у порядку та строки, передбачені ст.354, 355 ЦПК України.
Суддя Х.В.Гладишева