Справа № 375/641/19
1-кп/357/500/22
Категорія 95
про взяття під варту
02 грудня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, клопотання начальника Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про стягнення застави в дохід держави та застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 12019110250000102, яке внесене до ЄРДР 21 березня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
начальником Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 заявлене клопотання, у якому він просив: застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, без можливості внесення застави.
Як на підставу, для вказаного, зазначав, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 187 КК України, є непрацюючим, розлученим, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше судимий: вироком Андрушівського районного суду Житомирської області від 18 червня 2007 року, за ч. 1 ст. 213 КК України, до штрафу у розмірі 1 700 грн., вироком Ружинського районного суду Житомирської області від 30 червня 2011 року, за ч. 2 ст. 263 КК України, до трьох років позбавлення волі, вироком Білоцерківського міського суду Київської області від 18 січня 2012 року, за ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ст. 70 КК України, до семи років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Згідно із ухвалою слідчого судді Рокитнянського районного суду Київської області від 03 листопада 2018 року, обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави, у розмірі 213 240 грн.
19 грудня 2018 року обвинуваченого ОСОБА_4 було звільнено з-під варти у зв'язку із внесенням застави.
Зазначав, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується зібраними доказами, до останнього може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України.
На його думку, у разі, якщо суд не застосує до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід, існують ризики, що він може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, про які зазначено у п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, на його думку свідчать тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 , перебування його у розшуку, згідно із ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2021 року, у зв'язку із ухиленням від явки в суд.
Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на його думку свідчить наявність мети у обвинуваченого ОСОБА_4 уникнути кримінальної відповідальності.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на його думку свідчить наявність у обвинуваченого ОСОБА_4 судимостей, у тому числі за злочин проти власності, наявність у суді інших кримінальних проваджень, де ОСОБА_4 є обвинуваченим
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, вважав, що заставу застосовувати не слід, оскільки злочин у якому обвинувачується ОСОБА_4 вчинений із застосуванням насильства.
Разом з цим, оскільки відносно обвинуваченого ОСОБА_4 діяв запобіжний захід у виді застави, умови якої він порушив, її необхідно стягнути у дохід держави.
В ході розгляду клопотання прокурор ОСОБА_3 підтримав своє клопотання, за обставин та підстав викладених у ньому.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, адже у нього є діюча застава, наміру переховуватися від суду ніколи не мав, про те, що перебуває у розшуку він не знав, оскільки перебував у реабілітаційному центрі і про судові засідання його не повідомляли, строк розгляду клопотання сплив і немає підстав розглядати його без участі його оплатного захисника, яка обізнана з матеріалами справи і на даний час хворіє.
Захисник ОСОБА_5 підтримала обвинуваченого ОСОБА_4 , зазначала, що їй надано тільки копію клопотання про обрання запобіжного заходу, будь-яких доказів, які підтверджують наявні у ньому обставини до нього не долучено, у судове засідання не з'явився заставодавець.
Суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частиною третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 9 ст. 182 КПК України, питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлення про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.
Згідно із ч. 10 ст. 182 КПК України, у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Судом установлено, що згідно із ухвалою слідчого судді Рокитнянського районного суду Київської області ОСОБА_6 від 03 листопада 2018 року, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обирався запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на шістдесят днів, з альтернативою у виді застави у розмірі 120 прожиткових мінімумів для працездатних громадян, що складає 213 240 грн., які необхідно внести протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.
Відповідно до повідомлення із державної установи «Київський слідчий ізолятор» від 20 грудня 2018 року № 08/29983, обвинувачений ОСОБА_4 звільнений з-під варти, під заставу у розмірі 213 240 грн.
Згідно із ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2021 року, обвинувачений ОСОБА_4 оголошувався у розшук, оскільки у суду були наявні відомості, що у межах іншого кримінального провадження № 12020110030000370, яке внесене до ЄРДР 26 січня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, він також оголошений у розшук.
Відповідно до ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 травня 2022 року, провадження у справі поновлене, оскільки місцезнаходження ОСОБА_4 було установлено, а саме йому обрано запобіжний захід у іншому кримінальному провадженні № 12021111030002362, яке внесене до ЄРДР 02 жовтня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.
Отже, судом установлено, що обвинуваченим ОСОБА_4 порушений покладений на нього обов'язок, передбачений п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, а саме: прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб.
За таких обставин, суд вважає за необхідне постановити рішення про звернення застави у дохід держави.
Суд відхиляє аргументи обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він наміру переховуватися від суду ніколи не мав, про те, що перебуває у розшуку він не знав, оскільки перебував у реабілітаційному центрі і про судові засідання його не повідомляли, оскільки він про зміну свого місця проживання прокурора та суд не повідомив, у зв'язку із чим судові виклики йому направлялися, за відомими до цього контактними даними.
Разом з цим, відповідно до ч. 9 ст. 182 КПК України, неприбуття в судове засідання заставодавця не перешкоджає проведенню судового засідання, оскільки суду не надавалось контактних даних цієї особи, для належного його повідомлення.
Частина перша статті 194 КПК України передбачає, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Судом установлено, що згідно із обвинувальним актом, ОСОБА_4 пред'явлене обвинувачення за ч. 4 ст. 187 КК України, а саме у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу ат із погрозою застосування такого насильства, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням у житло.
Згідно із ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою. Але Суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (п. 61 рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», заява № 33579/04, від 16 грудня 2010 року). Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Подвезько проти України», заява № 74297/11, від 12 лютого 2015 року). У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти (п. 33 рішення ЄСПЛ у справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року). Сама по собі відсутність постійного місця проживання не свідчить про ризик втечі (п. 128 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Макаров проти Росії», заява № 15217/07 від 12 березня 2009 року).
Суд зазначає, що обвинувачений ОСОБА_4 є раніше судимим, місця роботи чи навчання не має, а також будь-яких інших соціальних зв'язків, котрі можуть стримувати його від зміни місця проживання, з метою переховування від суду, уже переховувався від суду, про що свідчить ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2021 року, йому пред'явлене обвинувачення у межах інших кримінальних проваджень, які знаходяться на розгляді у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області.
Суд зазначає, що санкція ч. 4 ст. 187 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.
Таким чином, суд вважає, що вказані дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , разом із тяжкістю покарання, дійсно свідчать про те, що існує ризик того, що без застосування запобіжного заходу, він може вчинити спробу переховування від суду, який передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд зазначає, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, за корисливі кримінальні правопорушення, йому пред'явлене обвинувачення у межах інших кримінальних проваджень, які знаходяться на розгляді у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області, у тому числі корисливої спрямованості,
Суд зазначає, що у обвинуваченого ОСОБА_4 відсутнє будь-яке із джерел доходів.
Таким чином, суд вважає, що сукупність вище зазначених обставин свідчить про існування ризику, що обвинувачений ОСОБА_4 , через відсутність коштів для задоволення побутових потреб може, вчиняти нові кримінальні правопорушення, який передбачений у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з цим, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними (п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Подвезько проти України», заява № 74297/11, від 12 лютого 2015 року).
Суд вважає, що оскільки прокурором ОСОБА_3 не наведено будь-яких фактичних даних, які можуть свідчити про існування ризику впливу на свідків, який передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, то він є недоведеним.
Таким чином, суду доведено про наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що наведені обвинуваченим ОСОБА_4 та його захисником ОСОБА_5 доводи, вище наведеного не спростовують.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, до обвинуваченого ОСОБА_4 може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Суд зазначає, що зважаючи на ступінь установлених ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який, як доведено прокурором ОСОБА_3 є високим, оскільки про це свідчать відомі про особу обвинуваченого ОСОБА_4 дані, який уже вчиняв спробу ухилитися від суду, порушив застосований до нього запобіжний захід у виді застави, суд вважає, що запобігти їм за допомогою особистого зобов'язання чи домашнього арешту не буде можливим, а від поручителів заяв не надходило.
За таких обставин, обвинуваченому ОСОБА_4 слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до п. 1, 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вирішив не визначати розмір застави.
Керуючись ст. 175, 177, 183, 194, 196, 197, 205, 331, 392, 394, 532 КПК України, суд
клопотання начальника Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про стягнення застави в дохід держави та застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 12019110250000102, яке внесене до ЄРДР 21 березня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, - задовольнити.
Стягнути в дохід держави заставу у розмірі 213 240 грн., яка була сплачена за ОСОБА_4 , згідно із ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 03 листопада 2018 року.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на шістдесят днів, тобто до 30 січня 2023 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду, в порядку встановленому законом, протягом п'яти днів з дня її оголошення, обвинуваченим, захисником, прокурором.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 532 КПК України.
Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому КПК України.
Повний текст проголошений - 07 грудня 2022 року о 08:30 год.
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1