Справа № 357/11226/22
Провадження 6/357/97/22
07 грудня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Пустовій Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Біла Церква в залі суду № 5 подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бойко Тетяни Іванівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , -
06.12.2022 року на адресу суду надійшло подання старшого державного виконавця ВДВС м.Біла Церква Білоцерківського району ЦМУ МЮ (м.Київ) Бойко Т.І. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 . Подання обґрунтоване тим, що у відділі ДВС м.Біла Церква Білоцерківського району ЦМУ МЮ (м.Київ) знаходяться виконавчі провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , які перебувають у складі зведеного виконавчого провадження № 70354660, до якого входять 2 виконавчі провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агромонтажбуд» на загальну суму 1 043 798,30 грн.
Старший державний виконавець зазначає, що ним здійснювались заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження», в результаті яких було сформовано та направлено запити до Державної фіскальної служби України - про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками- юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями; запит про джерела отримання доходів боржників-фізичних осіб; до МВС - про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником майно не зареєстроване.
Згідно відповіді від Міністерства внутрішніх справ інформація щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів не зареєстровано.
17.10.2022 року державним виконавцем був здійснений вихід за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та опису майна боржника, однак двері квартири ніхто не відчинив, про що складений відповідний акт державного виконавця.
Старший державний виконавець ВДВС м.Біла Церква Білоцерківського району ЦМУ МЮ (м.Київ) Бойко Тетяна Іванівна в судове засідання не з'явилась, про день та час розгляду подання повідомлена належним чином, на електронну адресу суду направила клопотання про розгляд подання участі представника відділу ДВС.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Так, судом встановлено, що на виконанні у відділі ДВС м.Біла Церква Білоцерківського району ЦМУ МЮ (м.Київ) перебувають виконавчі провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , які перебувають у складі зведеного виконавчого провадження № 70354660, до якого входять 2 виконавчі провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агромонтажбуд» на загальну суму 1 043 798,30 грн.
Виконавче провадження № 70354660 відкрито з метою примусового виконання виконавчого листа № 911/2493/20, виданого 12.07.2022 року Господарським судом Київської області.
У поданні старший державний виконавець зазначив, що на час звернення до суду з поданням рішення не виконано, боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення.
Відповідно до ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежено лише законом. Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Відповідно вимог ч. 1, 3, 4 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця.
Згідно п. 19 ч. 3ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межи України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі Інструкція).
Відповідно до п.1 розділу ХІІІ Інструкції, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України вирішує суд, за місцем виконання відповідного рішення, за поданням державного або приватного виконавця.
У разі виконання зведеного виконавчого провадження у поданні зазначаються його номер в автоматизованій системі виконавчого провадження, реквізити виконавчих документів, що входять до зведеного виконавчого провадження, суми стягнення за кожним виконавчим документом, загальна сума стягнення з урахуванням суми виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця тощо; обґрунтування наявності фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов'язань; резолютивну частину подання. (п.2 розділу ХІІІ Інструкції)
Отже, ухилення боржника від виконання судового рішення є обов'язковою обставиною для вирішення питання про обмеження його у праві виїзду за межі України.
При цьому, оскільки державний виконавець ініціює відповідне подання та скеровує його до суду, саме на нього покладається обов'язок доказування факту ухилення боржника від виконання судового рішення чи рішення іншого органу( посадової особи).
Відповідно до ст. 2 «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, зокрема є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
В ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» наведені підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України, зокрема якщо боржник він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Законом не передбачене обов'язкове обмеження в праві виїзду за межі України за наявності невиконаних зобов'язань, а встановлена лише така можливість при наявності відповідних підстав.
У відповідності до змісту вищезазначених норм Закону, громадянинові України, який має паспорт громадянина України для виїзду за кордон може бути тимчасово обмежено виїзд за кордон.
Отже, підставою для обмеження у праві виїзду за межі України є наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням та наявність паспорту для виїзду за кордон.
Слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду (чи рішенням інших органів) зобов'язань.
Факт ухилення боржника від виконання рішення має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний виконавець зазначає у поданні.
Необхідною умовою для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України є наявність встановленого факту про те, що боржнику відомо про рішення, яким на нього покладені відповідні зобов'язання, примусове виконання якого здійснюється державною виконавчою службою.
Закон уповноважує суд обмежити вже існуюче право особи на виїзд за кордон, коли останній має намір чи вчинив такі дії і вже отримав дозвіл про це від уповноваженого державного органу.
З матеріалів подання не вбачається, що ОСОБА_1 направлялись виклики державного виконавця та він їх отримував, здійснення заходів приводу до боржника.
Проте наявність лише самої заборгованості не є свідченням умисного ухилення боржника від виконання рішення суду.
На стадії виконання судового рішення обмеження права особи на виїзд за кордон здійснюється в порядку, передбаченому ст. 441 ЦПК України за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Подання виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.
У разі розгляду заяви про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України відповідно до вимог ст. 441 ЦПК України, доказуванню підлягають факти ухилення боржника від виконання рішення суду, можливість виїзду за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, в тому числі наявність закордонного паспорта громадянина України, вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», тощо.
Державний виконавець, заявляючи вимогу про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за кордон, крім посилання на нормативні акти, не зазначив, в чому проявляється ухилення боржником ОСОБА_1 , від виконання зобов'язань згідно рішення суду.
Так, сама по собі наявність невиконаного зобов'язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.
Відповідно до положення ч. 3 ст. 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення саме боржника від виконання зобов'язання.
Проте, державним виконавцем не надано суду доказів ухилення боржника від виконання рішення суду. Наявність лише невиконаного зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Крім того, старший державний виконавець не надав доказів того, що боржник ОСОБА_1 має паспорт громадянина для виїзду за кордон і відповідно має реальну можливість чи намір виїхати за межі України.
При розгляді питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон необхідно враховувати той факт, що заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, оскільки вона пов'язана з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання. Судові рішення у зазначеній категорії справ мають бути постановлені з ретельним вивченням та обґрунтуванням наданих державним виконавцем доказів навмисного ухилення боржника від виконання рішення суду.
Згідно ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Так, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини "Хлюстов проти Росії" від 11.07.2013 року, суд визнав порушення п. 2 та 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції по захисту прав людини та основоположних свобод, в зв'язку з необґрунтованим втручанням в право заявника на виїзд з країни. Оскільки в якості обґрунтування обмеження права заявника на виїзд з країни, служба судових виконань посилалась на несплату заборгованості по судовому рішенню добровільно, не зазначивши ніяких інших причин для застосування даної міри, не пояснивши, як обмеження на виїзд може допомогти меті стягнення заборгованості і не вивчивши особистого становища заявника та інші відповідні обставини справи. З врахуванням викладеного суд дійшов висновку, що національна влада не виконала своїх обов'язків по забезпеченню того, що будь-яке втручання в право особи на виїзд з країни, виправдано і спів розмірно на протязі всього терміну його дії у відповідних обставинах справи. Таким чином, втручання не було необхідним в демократичному суспільстві.
У суду відсутні докази на підтвердження того, що боржник дійсно має намір на виїзд за кордон. Крім того, Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан в Україні, який продовжувався і діє на час розгляду подання. Військовозобов'язані чоловіки, за певним виключенням, не мають права виїжджати за межі України.
За вище наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні подання старшого державного виконавця ВДВС м.Біла Церква Білоцерківського району ЦМУ МЮ (м.Київ) Бойко Тетяни Іванівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст.4,6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», від 21.01.1994 року, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 441 ЦПК України, суд-
Відмовити в задоволенні подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бойко Тетяни Іванівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Суддя О. Я. Ярмола