Справа № 296/8450/22
2-а/296/129/22
28 листопада 2022 рокум.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Адамовича О.Й.,
з участю секретаря судових засідань Світко Т.І.,
представника позивача Рудницького Р.М.,
відповідача громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1
перекладача Кулик С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України до громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,
ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив затримати особу, що назвався громадянином Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України з метою ідентифікації особи та забезпечення примусового видворення за межі території України; примусово видворити особу, що назвався громадянином Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за межі території України.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач 25.11.2022 року о 16:15 був виявлений та затриманий прикордонним нарядом від відділу прикордонної служби "Вичівка" 9 прикордонного загону імені Січович Стрільців на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби "Вичівка" у районі тимчасового прикордонного знаку 0621 на відстані 500 м від лінії державного кордону за незаконне перетинання державного кордону з Республіки Білорусь в Україну поза встановленими пунктами пропуску в групі осіб, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Своїми діями відповідач порушив вимоги статей 9 та 12 Закону України "Про Державний кордон", відповідальність за яке передбачена ст.204-1 КУпАП .
Будь які документи, які б посвідчували особу та громадянську належність, у відповідача відсутні.
Відповідно до ст.263 КУпАП відповідача було затримано в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення.
При спілкуванні відповідач вказав, що остаточною метою його незаконного прибуття в Україну є подальше переміщення до країн Західної Європи з метою постійного проживання в цих країнах.
На даний час у відповідача відсутній паспортний документ, обов'язкова наявність якого визначена чинним законодавством України.
Беручи до уваги, що відповідач здійснив незаконний перетин державного кордону з території республіки Білорусь в Україну в складі групи осіб, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч.2 ст.204-1 КУпАП, підтвердження законності перебування на території України документально довести не може, у нього відсутні паспортні документи, в подальшому має на меті потрапити до країн Західної Європи не маючи належних документів для цього, тому зазначені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення у разі його прийняття та підлягає примусовому видворенню за межі території України на підставі постанови суду.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом, який просить задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з наведених у позові мотивів. Вказав про повідомлення консульства Ісламської Республіки Пакистан про затримання її громадянина. Також заявив усне клопотання про негайне виконання рішення суду.
Відповідач в судовому засіданні заперечень щодо позову не висловив. Вказав на відсутність документів для законного перебування на території України, на відсутність коштів, та на перетин кордону з метою подальшого перетину кордону з Польщею та потрапляння до ОСОБА_2 . Документи були відібрані у нього на території республіки Білорусь правоохоронними органами, які наказали йому іти до лісу та не повертатися.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, з'ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 25.11.2022 року було складено протокол про адміністративне затримання, з якого вбачається, що 25.11.2022 року о 16:15 на напрямку Вичівка на відстані 500 метрів від державного кордону затримано групу осіб, одним з них був громадянин, що назвався громадянином Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 , який незаконно перетнув держаний кордон України.
За незаконне перетинання державного кордону України групою осіб на відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Як вбачається з протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 25.11.2022 року у відповідача будь-які речі та документи не вилучалися.
25.11.2022 року посольству Ісламської Республіки Пакистан в Україні направлено повідомлення про затримання громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У відповідності до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 вказаного Закону строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, судом встановлено, що у відповідача відсутні законні підстави для перебування на території України.
Відповідно до п. 1 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1110, пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, є державною установою, що призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення за межі України; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих ДМС, її територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Згідно п. 5 вказаного Типового положення іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців з дня фактичного затримання особи.
Строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування не може перевищувати шести місяців з дня фактичного затримання особи. У разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк чи прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, такий строк може бути продовжений, але не більш як на дванадцять місяців.
Згідно з п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 лютого 2016 року №141, іноземці та особи без громадянства утримуються в ПТПІ протягом строку, необхідного для виконання постанови адміністративного суду: про примусове видворення з України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, але не більш як 12 місяців.
Частиною 1 ст. 288 КАС України передбачено, що позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Частиною 1 ст. 289 КАС України передбачено, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
За правилами ч. 1 ст. 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
Встановлені судом обставини, а саме відсутність у відповідача близьких родичів на території України, власного житла, постійного джерела існування, незаконний перетин ним державного кордону України в напрямку до країн Західної Європи свідчать про те, що останній порушив вимоги ст. ст. 4, 9, 16 згаданого вище Закону і відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 цього ж Закону підлягає видворенню, оскільки є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що останній ухилиться від самостійного та добровільного залишення території України, так як кошти на проїзд у нього відсутні, також і відсутні родинні зв'язки в Україні, і в подальшому може повторити спробу незаконного перетину державного кордону. Тому вимогу про видворення суд вважає обґрунтованою та приймає рішення про її задоволення.
З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення також і вимогу про затримання відповідача, оскільки судом встановлено належні та дійсні підстави для подальшого видворення відповідача за межі території України.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, які відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а позов таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.
Згідно ч.18 ст. 289 КАС України на час апеляційного оскарження іноземці або особи без громадянства, у яких відсутні документи, що дають право на виїзд з України, продовжують утримуватися у спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях органів (підрозділів) охорони державного кордону чи Служби безпеки України або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Керуючись ст. ст.6,9,72-77,288,289,295,297 КАС України, ст.1,3,9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд, -
Позов задовольнити.
Примусово видворити особу, що назвався громадянином Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за межі території України.
Затримати особу, що назвався громадянином Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.
Строк дії рішення в частині затримання іноземця становить шість місяців починаючи з моменту фактичного затримання 16.15 год. 25 листопада 2022 року до 16.15 год. 25 травня 2023 року.
Роз'яснити позивачу, що у відповідності до положень ч.11ст.289 КАС України, за наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Рішення суду у відповідності до ч.3 ст.288, ч.16 ст.289 КАС України може бути оскаржене в апеляційному порядку в 10-денний строк з дня його проголошення.
Допустити негайне виконання рішення суду та на час апеляційного оскарження громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 продовжити утримувати у спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях органів (підрозділів) охорони державного кордону чи Служби безпеки України або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Cуддя О. Й. Адамович