Справа №295/8423/22
Категорія 140
2-а/295/166/22
30.11.2022 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Чішман Л.М.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення ( виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області про скасування постанови, -
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову серії ДП18 №473896 від 17.08.2022 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та стягнути з відповідача судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що Правил дорожнього руху не порушувала, викладені у постанові обставини не відповідають дійсності, поліцейським не надано позивачу жодних доказів про вчинення нею інкримінованого правопорушення, а тому постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 22.09.2022 року в зазначеній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін (а.с. 13).
19.10.2022 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог .В обґрунтування відзиву зазначено, що 17.08.2022 року транспортний засіб марки «Peugeot 3008», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керувала позивач, було зупинено працівниками поліції у м. Житомирі по вул. Жуйка, 26, у зв'язку з порушенням позивачем п. 2.3 в ПДР України та скоєнням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, оскільки позивач керувала транспортним засобом та не була пристебнута ременем безпеки. Встановивши факт вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення, інспектором було прийнято рішення про складення постанови про вчинення адміністративного правопорушення. При винесенні спірної постанови та розгляді справи відповідачем було дотримано всіх вимог закону, позивач (а.с. 15-17).
Відповіді на відзив від позивача не надходило.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, дослідивши та оцінивши зібрані в матеріалах справи докази, приходить до наступного висновку.
Встановлено, що 17.08.2022 року поліцейським взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Денисенком Б.Р. винесено постанову серії ДП18 №473896 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510, 00 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що 17.08.2022 року ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Peugeot 3008», д.н.з. НОМЕР_1 та не була пристебнута ременем безпеки (а.с. 4).
Відповідальність за ч. 5 ст. 121 КУпАП настає у випадках порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Згідно п.п. в п. 2.3 Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлений Правилами дорожнього руху.
Згідно ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, серед іншого, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в не автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.ч. 1-2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
ОСОБА_1 стверджує, що 17.08.2022 року нею не було порушено Правил дорожнього руху, а ремінь безпеки одразу після зупинки поліцейським відстібнула для того, щоб дістати з сумки документи, які посвідчують особу та реєстраційні документи на автомобіль, які в подальшому пред'явила поліцейському на першу вимогу.
До відзиву представником відповідача не долучено жодних доказів, останній зазначив, що не може надати відеозаписи з портативного відеореєстратора, а доказом встановлення вини позивача є лише спірна постанова.
Таким чином, на переконання відповідача, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення.
Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові (постанова Верховного суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17, № рішення 73700340).
Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Однією з основних засад судочинства є забезпечення доведеності вини.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Отже, вчинення правопорушення, за яке особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, має бути підтверджено доказами. Натомість, в оскаржуваній постанові відсутні пояснення порушника щодо обставин справи, відсутня оцінка працівником поліції заперечень ОСОБА_1 з приводу дотримання нею вимог Правил дорожнього руху. Наведене свідчить про одностороннє, неповне з'ясування обставин справи співробітником поліції при складанні оспорюваної постанови.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення. Невипадково на можливість застосування принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення звернув увагу Конституційний Суд України в рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 (п. 4). Отже, з огляду на дію вказаного конституційного принципу всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд (як адміністративний суд) має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На переконання суду, встановлені в ході розгляду даної справи обставини, у своїй сукупності, свідчать про необґрунтованість оскаржуваної постанови.
Таким чином, враховуючи, що належні, допустимі, достовірні та достатні докази, які б підтверджували вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, стороною відповідачів суду не надані, відзив на адміністративний позов та додані до нього докази, не спростовують доводи позивача, то суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
Оскільки вимоги позивача судом задоволено, суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, на користь ОСОБА_1 понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 496, 20 грн.
Керуючись ст. ст. 242-246 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області про скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову серії ДП18 №473896 від 17.08.2022 року, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 496, 20 грн.
Рішення може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 30.11.2022 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідачі: Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ: 40108646, адреса: 10031, м. Житомир, вул. Покровська, 96.
Суддя Л.М. Чішман