Справа №278/1952/22
Категорія 140
2-а/295/177/22
30.11.2022 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі головуючого судді Чішман Л.М.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора поліції УПП в Житомирській області Пакляченка Сергія Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору УПП в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАР №5618574 від 16.07.2022 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, закрити провадження по справі та стягнути з відповідача судовий збір.
У позові вказано, що 16.07.2022 року інспектором роти №3 батальйону УПП в Житомирській області Пакляченко С.В. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5618574, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340, 00 грн.
Спірну постанову позивач вважає протиправною. В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем не з'ясовано факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи з метою скористатись правовою допомогою, а фіксація правопорушень у ручному режимі приладом «TruCAM», яким безпосередньо і було здійснено фіксацію правопорушення позивачем, не передбачена законодавством України.
15.09.2022 року до Богунського районного суду м. Житомира для розгляду за підсудністю з Житомирського районного суду Житомирської області надійшла вказана адміністративна справа (а.с. 21).
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від. 16.09.2022 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін (а.с. 22).
30.09.2022 року від представника відповідача Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача вказав, що доводи адміністративного позову є необґрунтованими, вимоги позову є безпідставними та до задоволення не підлягають. Так, 16.07.2022 року транспортний засіб марки «BMW 528 XI», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував позивач, було зупинено працівниками поліції на 105 км автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп, у зв'язку з перевищенням максимально допустимої швидкості на 32 км/год, порушенням п. 12.9 б ПДР України та скоєнням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Встановивши факт вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення, інспектором було прийнято рішення про складення постанови про вчинення адміністративного правопорушення. При винесенні спірної постанови та розгляді справи відповідачем було дотримано всіх вимог закону, позивач, звернувшись до суду з даним адміністративним позовом, намагається уникнути адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення (а.с. 27-30).
Відповіді на відзив позивачем не подано.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані сторонами докази, дійшов наступного висновку.
Встановлено, що 16.07.2022 року інспектором роти №3 батальйону УПП в Житомирській області Пакляченко С.В. винесено постанову серії ЕАР №5618574 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340, 00 грн.
Зі змісту постанови слідує, що ОСОБА_1 16.07.2022 року о 11:01 год. на 105 км автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп, керуючи автомобілем марки «BMW 528 XI», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався в зоні дії дорожнього знаку 3.29 «Максимальне обмеження швидкості 70 км/год» зі швидкістю 102 км/год, перевищивши максимально допустиму швидкість на 32 км/год, чим порушив 12.9 б ПДР України та скоєнням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 5).
Частиною першою ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, серед іншого, за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлений Правилами дорожнього руху.
Згідно ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, серед іншого, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.
Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пунктом 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Пунктом 12.9 б ПДР України визначено, що водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 3.29 "Обмеження максимальної швидкості", 3.31 3.31 "Зона обмеження максимальної швидкості" або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Дорожній знак 3.2 «Обмеження максимальної швидкості» забороняє рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знаку.
Зона дії знака - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі № 1395, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за № 1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частиною 1 статті 122 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 та 2 розділу III Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною 1 статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що посадова особа Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених частиною 1 статті 122 КУпАП, розглядати справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення на місці вчинення адміністративного правопорушення.
У відповідності до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні літальні апарати та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Як зазначено в оскаржуваній постанові, порушення обмеження швидкості руху, встановлено інспектором поліції за допомогою відповідного технічного засобу «TruCAM» ТС001090.
В матеріалах справи наявна роздруківка з лазерного вимірювача швидкості руху LTI 20/20 «TruCAM» ТС001090 разом з відеозаписом, які підтверджують рух автомобіля «BMW 528 XI», д.н.з. НОМЕР_1 зі швидкістю 102 км/год в межах населеного пункту, що є порушенням п. 12.4 ПДР України та тягне за собою відповідальність передбачену ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 25.06.2020 року по справі № 520/2261/19, визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Посилання позивача, що використання приладу «TruCAM» в ручному режимі суперечить вимогам законодавства, є безпідставним, оскільки лазерний вимірювач відноситься саме до ручних вимірювачів, конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань, що підтверджується листом ДП «Всеукраїнського державного науково-виробничого центру стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01.10.2019 року № 22-38/1-49.
Крім цього, згідно Інструкції з використання TruCAM описано процес установки та зняття прикладу до приладу TruCAM, а саме: зазначено, що приклад допомагає стабілізувати TruCAM та розроблений для правшів і лівшів. Таким чином, аналізуючи Інструкцію з використання приладу TruCAM вбачається, що прилад для вимірювання швидкості руху транспортних засобів TruCAM створено для використання як з триноги, так і з рук, а відтак суд робить висновок про відсутність порушень вимог законодавства з боку відповідача щодо застосування приладу TruCAM № ТС001090.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.
На підтвердження правомірності свого рішення відповідач до відзиву на позовну заяву додав компакт-диск, який містить відеозаписи з лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 «TruCAM» ТС001090, фотоскріни з приладу TruCam, відеозаписи, засвідчені електронним цифровим підписом, з яких чітко вбачається, що позивач у вказаний день, час та місці, здійснив рух в населеному пункті зі швидкістю 102 км/год, що чітко вказує на керування транспортним засобом з перевищенням швидкості.
Поліцейський правомірно відмовив позивачу у задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи, оскільки у відповідності до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі № 1395 поліцейський мав право винести постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, доводи позивача, викладені ним в адміністративному позові, про те, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, суд розцінює як версію захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності, що спростовуються дослідженими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, а також відсутністю доказів зі сторони позивача.
Згідно зі ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії відповідача є правомірними та свідчать про законність прийнятого ним рішення стосовно винесення постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача, за вчинене останнім адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 9, 72, 76, 77, 90, 242-246 КАС України, ст.ст. 122, 268, 280 КУпАП суд, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі № 1395, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до інспектора поліції УПП в Житомирській області Пакляченка Сергія Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору УПП в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, набирає законної сили з моменту проголошення рішення суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено 30.11.2022 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2
Відповідач: інспектор поліції УПП в Житомирській області Пакляченко Сергій Володимирович, адреса: 10031, м. Житомир, вул. Покровська, 96
Третя особа без самостійних вимог: Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ: 40108646, адреса: 10031, м. Житомир, вул. Покровська, 96.
Суддя Л.М. Чішман