Справа № 588/1091/22
Провадження № 2/588/361/22
06 грудня 2022 року м. Тростянець
Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючого судді Огієнка О.О., за участю секретаря судового засідання Лободи Т.С., позивача ОСОБА_1 , відповідачки ОСОБА_2 , представника відповідачки Борики О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та розміру аліментів,
Позивач у жовтні 2022 року звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що судовим наказом Тростянецького районного суду Сумської області від 31.07.2017 з нього на користь відповідачки було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини від всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Також рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 17.04.2018 було розірвано шлюб між ним та відповідачкою.
21.04.2022 він уклав шлюб із ОСОБА_5 та ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася дитина ОСОБА_6 .
На теперішній час склалася ситуація при якій він не може сплачувати аліменти у розмірі визначеному судом. Зокрема позивач послався на те, що він у період з 21.06.2022 по 08.07.2022 перебував на лікуванні у зв'язку з переломом обох кісток лівої гомілки зі зміщенням та на даний час повністю не відновився і не працює. Також він не перебуває на обліку в центрі зайнятості. Його дружина не працює, так як перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною.
Оскільки він офіційно не працює, ніяких доходів немає, тому державною виконавчою службою з нього стягуються аліменти на дитину у розмірі ј частини від середньої заробітної плати по регіону, що становить 3200 грн. Така сума аліментів для нього є непосильною.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд змінити спосіб стягнення та розмір аліментів, який встановлено рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 31.07.2017 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 17.07.2017 і до досягнення дитиною повноліття. Зокрема позивач просить суд стягнути з нього користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 16.11.2022 було відкрито провадження у даній справі, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
05.12.2022 представником відповідачки адвокатом Борикою О.О. було подано відзив на позов, у якому останній вказав, що твердження позивача про проблеми зі здоров'ям не можуть впливати на розмір аліментів, оскільки мають тимчасовий характер і не призвели до повної втрати працездатності. Та обставина, що позивач не перебуває на обліку у центрі зайнятості, на думку представника відповідачки, свідчить про небажання останнього працевлаштуватися. Також представник відповідачки звернув увагу на те, що доводи позивача про утримання ним дружини та другої дитини не підтверджені доказами. Крім того, представник відповідачки зазначив, що відповідачка не може офіційно працевлаштуватися через проблеми зі здоров'ям. Доходи у неї відсутні. Фактично утримувати дитину допомагає відповідачці її мати. Батько дитини участі у вихованні сина не приймає та має заборгованість по сплаті аліментів. На думку представника відповідачки розмір відраховуваних з позивача аліментів не суперечить вимогам закону. Діти, народжені у різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу. Також представник відповідачки вказав, що попередній орієнтовний розмір судових витрат відповідачки на правничу допомогу складає 3000 грн. У зв'язку з наведеним представник відповідачки просив суд відмовити позивачеві у задоволенні позову повністю та стягнути з останнього на користь позивачки судові витрати.
У судовому засіданні позивач заявлений позов підтримав посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити. Також позивач вказав, що він може сплачувати аліменти у розмірі не більшому ніж 1500 грн.
Відповідачка та її представник у судовому засіданні проти позову заперечили пославшись на обставини викладені у відзиві на позов. Також відповідачка вказала, що має незадовільний стан здоров'я, хворіє на цукровий діабет, у неї трапляється запаморочення, тому не може офіційно працевлаштуватися. Самостійно утримувати дитину їй складно.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між сторонами мають місце сімейні правовідносини, позов не обґрунтований і не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що позивачка та відповідач перебували у шлюбі з 01.11.2016 та рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 17.04.2018 шлюб між ними було розірвано (а.с. 11).
За час цього шлюбу в них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).
Судовим наказом Тростянецького районного суду Сумської області від 31.07.2017 з позивача на користь відповідачки було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку (а.с. 12).
21.04.2022 позивач уклав шлюб із ОСОБА_5 , який був зареєстрований у Тростянецькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) за актовим записом №27 (а.с. 7).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народилася донька ОСОБА_6 (а.с.8).
Як вбачається з виписки з історії хвороби, позивач у період з 21.06.2022 по 08.07.2022 знаходився на лікуванні у КНП «Тростянецька міська лікарня» ТМР із діагнозом: закритий уламковий перелом обох кісток лівої гомілки зі зміщенням (а.с. 9).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків інформація щодо отримання позивачем доходів у 1 та 2 кварталі 2022 року станом на 11.10.2022 відсутня (а.с. 10).
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків інформація щодо отримання відповідачкою доходів за період з 1 по 3 квартал 2022 року відсутня (а.с. 28).
Як вбачається з виписок із медичної карти стаціонарного хворого та виписного епікризу ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у 2019 - 2022 роках з діагнозом захворювання - цукровий діабет І ступеню важкої форми та супутніми із ним захворюваннями і ускладненнями (а.с. 29-32).
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
В Україні законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Декларації ООН прав дитини (1959 року), Конвенції ООН про права дитини (1989 року), міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Сімейному кодексі України, а також інших нормативно-правових актах, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Як зазначено в Декларації ООН прав дитини (1959 року), «Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості».
Згідно частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, частин сьомої та восьмої статті 7 Сімейного кодексу України суд при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 141СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом статті 180 СК України закріплений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Отже, за змістом указаної норми право змінити спосіб стягнення аліментів - це виключне право особи, яка отримує аліменти та з якою проживає дитина звернутися до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів і не пов'язане з наявністю певних обставин.
Відтак вимога позивача про зміну способу стягнення аліментів не узгоджується з вимогами чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, 2 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Аналізуючи зміст положень ст. 181, 192 СК України, суд приходить до висновку, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів мати дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Разом з тим, значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. При вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів у порядку передбаченому ст. 192 СК України.
Зокрема позивачем не було надано доказів про його матеріальний стан на момент видачі судового наказу Тростянецьким районним судом Сумської області від 31.07.2017 про стягнення аліментів та які б свідчили про погіршення такого стану.
Розмір аліментів, визначений вказаним судовим наказом відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні двох дітей, без доведення погіршення майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з ОСОБА_2 - сина ОСОБА_4 .
Отже позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану - народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Такий висновок суду щодо застосування норм права відповідає висновкам Верховного Суду викладеним у постанові від 28.05.2021 у справі справа № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21).
Також суд вважає, що тимчасова непрацездатність позивача, без підтвердження стійкої втрати працездатності не може бути підставою для зменшення визначеного розміру стягуваних аліментів на дитину.
Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Ураховуючи, що позов не підлягає задоволенню у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню.
Представником відповідачки заявлено вимогу про стягнення з позивача на користь відповідачки судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представник відповідачки у обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подав: договір про надання правової допомоги № 1112268 від 01.12.2022; ордер на надання правової допомоги адвокатом Борикою О.О. від 01.12.2022; акт наданих послуг від 01.12.2022; розрахункову квитанцію серії АААБ № 13 від 01.12.2022 про оплату відповідачкою адвокату Бориці О.О. коштів за надання правової допомоги у розмірі 3000,00 грн.
Указані докази підтверджують факт понесення ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір у сумі 3000,00 грн.
Зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок, що: «згідно з частинами п'ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами».
Також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц суд звернув увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Позивачем не було заявлено клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги представника відповідачки та не доведено неспівмірність таких витрат.
За таких обставин, оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, з позивача на користь відповідачки підлягають стягненню фактично понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та розміру аліментів - відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти на відшкодування судових витрат на отримання професійної правничої допомоги у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 виданий 23.09.2016, орган видачі 5927, РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 виданий 26.12.2017, орган видачі 5927, РНОКПП НОМЕР_4 .
Повне рішення суду складено 12.12.2022.
Суддя О. О. Огієнко