Справа № 761/14311/22
Провадження № 3/761/4935/2022
08 грудня 2022 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Романишена І.П., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №299075 від 28.05.2022 року вбачається, що 28.05.2022 року об 23 год. 10 хв. в м. Київ по вул.Чорновола, 1, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Mercedez-Benz GL 450», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, у встановленому законом поряду, проводився за допомогою технічного приладу «Drager», №7510, результат 1, 07 % проміле. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано як порушення вимоги п. 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.
До протоколу додано роздруківку результату аналізу з приладу «Drager»; рапорт; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; CD-диск з записами нагрудної боді-камери поліцейського.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення за ст.130 КУпАП заперечив. Захисник особи вказала, що органи поліції безпідставно зупинили ОСОБА_1 , протокол належним чинном не оформлений. ОСОБА_1 , бажав їхати на медичний огляд до закладу охорони здоров'я, проте, працівником поліції було відмовлено, направлення не було.
В наданих суду письмових поясненнях ОСОБА_1 вказано, що 28.05.2022 року о 23.00 год. він був безпідставно зупинений працівниками поліції. З відеозапису вбачається, що він питав поліцейського про причину зупинки його транспортного засобу, а патрульний поліцейський в грубій формі відповідає «Давайте не будемо сваритися». Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно нього не вбачається, що він допустив будь-яких порушень ПДР України, за які його слід було зупинити, у зв'язку з чим всі наступні вимоги працівників поліції не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами. Зупинка водія патрульною поліцією «просто так» не є законною, тому всі подальші вимоги поліцейського до водія, зокрема, й проходження огляду на стан сп'яніння, водій виконувати не зобов'язаний. ОСОБА_1 , наголошує, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ним таких положень ПДР України, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали б право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного під його керуванням.
З матеріалів справи, на переконання ОСОБА_1 , не вбачається, що він допустив будь - яке порушення ПДР, за які йому слід було зупинити, у зв'язку з чим, всі наступні вимоги працівників поліції, він не був зобов'язаний виконувати, а всі процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі обставини у сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Згідно пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно ч.1 ст.130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.6 розділу 1 та п.1 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 09.11.2015 року огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно до п.7 розділу I Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0 ,2 проміле алкоголю в крові, - п.7 розділу II Інструкції.
Із наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу, результат огляду становить 1, 07 проміле, що навіть з врахуванням абсолютної похибки для масової концентрації алкоголю в крові в діапазоні від 0 до 0, 8, яка становить 0,06 проміле, перевищує встановлені нормативи.
При цьому, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 незгоду із результатами огляду не висловлював, на уточнююче запитання працівників поліції про згоду чи незгоду з результатами огляду та у разі незгоди - наявності бажання їхати в лікарню для проходження огляду, зазначив про згоду з результатами огляду. Тобто, посадовою особою було дотримано порядок проходження огляду на стан сп'яніння водія автомобіля.
Стосовно тверджень про відсутність підстав для зупинки, то суд вказує наступне.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, станом по теперішній час в Україні продовжується дія воєнного стану.
Згідно ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема, перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
З огляду на викладене, суддя враховує те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом під час дії в Києві комендантської години, введеної на період воєнного стану в Україні, під час якої заборонено переміщатися транспортом без спецперепустки або пішки. Порядок та процедура запровадження комендантської години врегульована Порядком здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2020 р. № 573.
Згідно п.16 вказаного Порядку, патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право: 1) затримувати і доставляти в органи або підрозділи Національної поліції осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення; 2) перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться; 3) вилучати в осіб предмети, які є знаряддям, засобом або предметом правопорушення, і передавати їх органам або підрозділам Національної поліції; 4) тимчасово обмежувати або забороняти на вулицях та дорогах, окремих ділянках місцевості та в інших громадських місцях перебування або пересування осіб, рух транспортних засобів, зокрема транспортних засобів іноземних, консульських установ чи представництв міжнародних організацій; виводити осіб з окремих ділянок місцевості та об'єктів, евакуйовувати транспортні засоби; 5) входити (проникати) на територію та у приміщення підприємств, установ і організацій, у житлові та інші приміщення, на земельні ділянки, що належать особам, під час припинення кримінального правопорушення та в разі переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, якщо зволікання може створити реальну загрозу життю чи здоров'ю осіб; 6) використовувати із службовою метою засоби зв'язку і транспортні засоби, що належать особам (за їх згодою), підприємствам, установам і організаціям, за винятком транспортних засобів іноземних консульських установ чи представництв міжнародних організацій, для запобігання вчиненню кримінального правопорушення, переслідування та затримання осіб, що підозрюються у вчиненні злочину, або для доставки до лікувальних закладів осіб, які потребують медичної допомоги, проїзду до місця злочину; 7) застосовувати відповідно до законодавства заходи фізичного впливу, зброю і спеціальні засоби.
Отже, посилання на те, що зупинка водія патрульною поліцією була здійснена за відсутності підстав, а тому всі подальші вимоги поліцейського до водія, зокрема й проходження огляду на стан сп'яніння, водій виконувати не зобов'язаний, суд відхиляє.
Також, суд вважає, що ті обставини, що ОСОБА_1 раніше було зупинено іншим патрулем, у якого не виникло жодних підозр щодо перебування водія у стані сп'яніння, на що посилалась захисник в судовому засіданні, не має правового значення у даній справі.
Судом також не встановлено, що огляд проведено за допомогою несертифікованого технічного прилада Драгер.
Технічним регламентом щодо медичних виробів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 року № 753, встановлені вимоги, які поширюються на медичні вироби та допоміжні засоби до них, а також встановлюють умови введення їх в обіг та/або експлуатацію і проведення процедури оцінки відповідності.
Пунктом 41 Технічного регламенту визначено, що орган з оцінки відповідності інформує Держлікслужбу про всі видані, змінені, доповнені, тимчасово припинені, відкликані або відхилені сертифікати відповідності та інші відповідні органи з оцінки відповідності про тимчасово припинені, відкликані або відхилені сертифікати відповідності та на їх запит - про видані сертифікати відповідності і про відмову в їх видачі, а також надає іншу інформацію.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства № 77 від 22 січня 2020року) затверджені Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями. Згідно з даними, зазначеними у вказаному документі, міжповірочний інтервал вимірювачів алкоголю в крові та повітрі, що видихається, становить один рік.
Окрім того, пунктом 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Таким чином, технічні прилади, що перебувають в експлуатації, можуть експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту.
Відповідно до даних роздруківки чеку за результатами проведеного огляду ОСОБА_1 , остання перевірка приладу, який застосовувався під час огляду проведена 08.09.2021 року, а подія мала місце 28.05.2022, тобто, протягом одного року з часу останньої перевірки газоаналізатора, а відтак огляд проведено у відповідності до вимог закону.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р., суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Під час дослідження матеріалів справи про адміністративне правопорушення, судом в судовому засіданні істотних порушень, які б перешкоджали суду розглянути справу та прийняти законне і обґрунтоване рішення не встановлено.
Належних доказів, які б спростували обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 та його захисником до суду надано не було.
Заперечення та зауваження щодо дій працівників поліції, зазначені захисником та водієм ОСОБА_1 в судових засіданнях, спростовуються матеріалами справи та, на переконання суду, є способом захисту для уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
При цьому, суд зауважує, що при розгляді даної справи не збирав жодних додаткових доказів, які б ставились в провину ОСОБА_1 , а розглядав справу виключно в межах наданих працівниками поліції матеріалів та доказів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовує до нього стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 000,00 грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
При накладені стягнення суд враховує особу правопорушника, який вину у вчиненні правопорушення не визнав, проте вперше притягується до адміністративної відповідальності, є працевлаштованим, характер скоєного правопорушення, ступінь вини, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.
Статтею 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Керуючись ст. ст. 7, 23, 24, 27, 40-1, 130, 221, 245, 251 - 252, 276, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000, 00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 496 грн. 20 грн.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА