Справа № 761/11930/22
Провадження № 1-кп/761/2656/2022
29 листопада 2022 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_3.,
суддів ОСОБА_4 ОСОБА_5
секретаря судового засідання ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Шевченківського районного суду міста Києва, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22022011000000020, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.06.2022 відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за обвинуваченням, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 6 ст. 111-1 КК України, -
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_7.,
захисника ОСОБА_8,
обвинуваченого ОСОБА_1
установив:
Історія провадження.
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22022011000000020, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.06.2022, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 6 ст. 111-1 КК України.
У даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, на розгляд у якому винесено питання, регламентовані ст.ст. 314-316 КПК України.
Ухвалою суду від 26.08.2022 у даному кримінальному провадженню призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта.
Позиція, клопотання, скарги і заяви учасників судового провадження.
Прокурор у судовому засіданні просив продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та зазначив, що більш м'які запобіжні заходи не можуть бути обрані, оскільки не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Захисник ОСОБА_2 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .
Крім того, ОСОБА_2 просив задовольнити клопотання про призначення комплексної судово психолого-психіатричної експертизу відносно ОСОБА_1 , поставивши перед експертами ряд питань.
Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку захисника, заперечував проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Положення закону, яким керувався суд.
Частиною 2 статті 29 Конституції України визначено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
Відповідно до положень ст. 332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст. 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.
Згідно із ч. 1 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.
Висновки та мотиви суду.
Вислухавши думки учасників судового провадження, вирішуючи питання щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для продовження до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на наступне.
Виходячи із загальних визначень вказаних понять, слід відмітити, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» («Klishyn v. Ukraine» № 306/1/04 від 23.02.2012) наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Так, в обґрунтування наявності ризику переховування обвинуваченого від суду, прокурор наводить наступні доводи: тяжкість злочину. Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки, а тому, з метою уникнення покарання, останній може переховуватися від суду.
Враховуючи тяжкість інкримінованого злочину, а також дані про особу обвинуваченого, в їх сукупності, суд, приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні продовження існування ризику можливості обвинуваченим переховуватися від суду.
При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Тодоров проти України» («Todorov v. Ukraine» № 16717/05 від 12.04.2012), відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому лише тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку».
Так, прокурор, крім іншого, посилається на ризик незаконного впливу на свідків, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 може здійснювати вплив на свідків з метою спонукання останніх до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, що в свою чергу зможе перешкодити проведенню належного судового розгляду.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на свідків продовжує існувати, що обумовлює необхідність продовження до обвинуваченого запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.
Крім того, суд також приходить до переконання про продовження існування на даний час ризику того, що ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у зв'язку з тим, що останній суспільно корисною працею не займається, а також те, що на даний час вторгнення Російської Федерації на територію України триває, останній може продовжити вчинення інкримінованого йому правопорушення.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Судом враховано дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , його вік, стан здоров'я, дані про соціальні зв'язки та спосіб життя, з урахуванням чого, суд не знаходить підстав для застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, оскільки враховуючи наявні ризики, підвищену суспільну небезпеку інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, в даному випадку загальносуспільний інтерес переважає його інтереси на особисту свободу. Слід зазначити, що судом не встановлено обставин, що за станом здоров'я обвинувачений не може утримуватися в умовах слідчого ізолятору.
Враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, з огляду на високий ступінь встановлених ризиків, застосування застави у даному випадку також не зможе забезпечити ефективного уникнення встановлених ризиків, у зв'язку з чим застава не застосовується.
Отже, суд вважає доведеним наявність, заявлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, на які вказує прокурор, у зв'язку з чим клопотання підлягає задоволенню, оскільки, в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.
Вирішуючи питання щодо клопотання захисника ОСОБА_8 про призначення комплексної судово психолого-психіатричної експертизи, суд вважає, що на даний час відсутні достатні підстави для призначення, згідно вимог ст. 332 КПК України, комплексної судово психолого-психіатричної експертизи, відтак вважає таке клопотання передчасним, у зв'язку з чим відмовляє у його задоволенні.
Керуючись статтями 131, 132, 176-178, 314-315, 372, 532 Кримінального процесуального кодексу України, суд
постановив:
Клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто до 27 січня 2023 року включно.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про призначення експертизи - відмовити.
Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду обвинуваченим, його захисником та прокурором.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді ОСОБА_4
ОСОБА_5