Справа № 755/5231/21
Провадження № 2/755/1120/22
"09" грудня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариства «Страхова компанія «Універсальна» про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Позивач звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з відповідача на користь приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп») заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) шкоду у розмірі 14 460 грн та судовий збір 2 270 грн, посилаючись на те, що 27.08.2018 між ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/02-40К-0127792, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу марки «Равон», д.н.з. НОМЕР_1 .
У відповідності до умов даного договору, ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь потерпілого страхове відшкодування.
25.10.2018 у м. Києві по вул. Тепловозній сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки «Равон», д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля марки «Шкода», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
Внаслідок вказаної ДТП застрахованому транспортному засобу «Равон», д.н.з. НОМЕР_1 завдано механічних пошкоджень.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 14.12.2018 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На підставі заяви про виплату страхового відшкодування та страхового акта позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 94 834 грн.
Позивач зазначає, що на момент настання страхової події цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ «СК «Універсальна» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АК/9161825, а також посилається на те, що в порядку досудового врегулювання спору ПрАТ «СК «Універсальна» сплатило на користь ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» суму страхового відшкодування у розмірі 80 374 грн.
На вимогу позивача про відшкодування різниці завданої майнової шкоди від 21.10.2020 № 10151/ІНС відповідач не відреагував, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09.04.2021 відкрито провадження у цій цивільній справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, яким роз'яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
06.05.2021 до суду від відповідача надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, яка обґрунтована тим, що аргументи у поданих до суду позивачем матеріалах, як вказані в додатках до позовної заяви, так і наведені в самій позовній заяві, є суперечливими і потребують не лише надання відповідачем відзиву на позовну заяву, а й пояснень ним під час розгляду справи у судових засіданнях, а також, за необхідності, додаткового спростування та встановлення окремих фактів щодо включення необґрунтованих витрат до розрахунків завданої шкоди.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.05.2021 заяву ОСОБА_1 із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.
28.05.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ступак А.Ю. просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів сплати третьою особою суми страхового відшкодування у розмірі 80 374 грн. Оскільки вимога позивача (страховика потерпілої особи) не є регресною та заснована на інших приписах законодавства, тому правовідносини, що склалися між сторонами засновані на суброгації. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можлива за умови якщо у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Тому покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Також зауважує, що виплата суми страхового відшкодування потерпілій особі здійснена позивачем буз урахування зносу.
У відповіді на відзив, яка надійшла 14.06.2021, ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» вказує на те, що сторонами договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/02-40К-0127792 від 27.08.2018 при пошкодженні транспортного засобу унаслідок страхового випадку погоджено визначення розміру збитків без урахування фізичного зносу (п.17.1 договору). При розрахунку страхового відшкодування ПрАТ «СК «Універсальна» було застосовано коефіцієнт фізичного зносу. Внаслідок чого здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 80 374 грн. Отже різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою становить 14 460 грн.
22.06.2021 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ступак А.Ю. вказує про відсутність п. 17.4 у долученому до матеріалів справи витягу з договору про добровільного страхування наземного транспорту № 06/02-40К-0127792 від 27.08.2018 щодо виплати страхового відшкодування без урахування фізичного зносу, а також наголошує, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. На момент ДТП відповідальність відповідача була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/9161825 з лімітом відповідальності 100 000 грн, тому покладення на відповідача обов'язку з відшкодування 14 460 грн вважає безпідставним.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 27.08.2018 між ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/02-40К-0127792, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу марки «Равон», д.н.з. НОМЕР_1 .
У відповідності до умов даного договору, ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь потерпілого страхове відшкодування.
25.10.2018 у м. Києві по вул. Тепловозній сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки «Равон», д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля марки «Шкода», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
Внаслідок вказаної ДТП застрахованому транспортному засобу «Равон», д.н.з. НОМЕР_1 завдано механічних пошкоджень.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 14.12.2018 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На підставі заяви про виплату страхового відшкодування та страхового акта позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 94 834 грн.
Позивач зазначає, що на момент настання страхової події цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ «СК «Універсальна» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АК/9161825, а також посилається на те, що в порядку досудового врегулювання спору ПрАТ «СК «Універсальна» сплатило на користь ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» суму страхового відшкодування у розмірі 80 374 грн.
На вимогу позивача про відшкодування різниці завданої майнової шкоди від 21.10.2020 № 10151/ІНС відповідач не відреагував
Звертаючись до суду з позовом, предметом якого є вимога про відшкодування в порядку регресу завданої шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування у сумі 14 460 грн, позивач просив суд стягнути її на підставі ст. ст. 993, 1166, 1187, 1191, 1192 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).
Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Учасники справи згідно з її матеріалами мають декілька зобов'язань:
1. Договірне зобов'язання між позивачем і потерпілим - за договором добровільного майнового страхування;
2. Деліктне зобов'язання між потерпілим та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок ДТП;
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
З огляду на вказане суд доходить висновку про те, що стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. Такий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), яка відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.
Вимога позивача (страховика потерпілої) до завдавача шкоди не є регресною та заснована на інших приписах законодавства.
Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Отже, кредитор у деліктному зобов'язанні (потерпіла) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов'язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між сторонами у зв'язку з виплатою страховою компанією на користь потерпілої особи страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої особи у деліктному зобов'язанні.
Разом з тим, відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
При укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За відсутності в матеріалах справи доказів сплати страховиком відповідача на користь позивача визначеного розміру страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку, з обґрунтуванням такого розміру виплати або отримання відмови у здійсненні такої виплати, суд, даючи оцінку зібраним доказам по справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов висновку про передчасність заявлених вимог до відповідача у даному спорі, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Враховуючи повну відмову у задоволенні позову, у суду відсутні підстави для розподілу між сторонами судових витрат у порядку ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», суд -
У задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (код ЄДРПОУ: 24175269, м. Київ вул. Глибочицька, 44) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ), третя особа: Приватне акціонерне товариства «Страхова компанія «Універсальна» (код ЄДРПОУ: 20113829, м. Київ бул. Л.Українки, 9) про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: