Справа № 755/12572/20
Провадження № 2/755/2993/22
"09" грудня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ.-КООП», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення несплаченого страхового відшкодування, -
Позивач, звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідачів на свою користь несплачене страхове відшкодування у розмірі 50 000 грн та судовий збір 840,80 грн, посилаючись на те, що постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 15.03.2018 ОСОБА_2 , який 14.02.2018 о 22 год 05 хв, керуючи автомобілем марки «ВАЗ-21081», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з належним на праві власності позивачу транспортним засобом «KIA SPORTAG», д.н.з. НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Вказує, що на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_2 було пред'явлено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальністю власників наземних транспортних засобів серія АМ/1154461 від 12.02.2018, укладений з приватним акціонерним товариством «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» (далі - ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП»).
На виконання вимог діючого законодавства позивачем було надано ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ.-КООП» та МТСБУ пошкоджений транспортний засіб для проведення огляду та визначення розміру заподіяного збитку. За результатами проведеного на замовлення ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ.-КООП» огляду було складено Акт огляду транспортного засобу від 15.02.2018, проте розрахунку розміру заподіяного збитку здійснено не було.
За звернення позивача до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» листом від 31.10.2018 відмовило у здійсненні такої виплати з посиланням на те, що 13.02.2018 ОСОБА_2 надав до страховика заяву про припинення дії полісу АМ/1154461 від 12.02.2018.
Оскільки на час ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобілем марки «ВАЗ-21081», д.н.з. НОМЕР_1 не була забезпечена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальністю власників наземних транспортних засобів, позивач 08.08.2018 звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) із заявою про виплату страхового відшкодування, однак МТСБУ відмовило у здійснення регламентної виплати, вказавши, що на місці ДТП винною особою був пред'явлений поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальністю власників наземних транспортних засобів, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Позивач також просила розглянути та задовольнити клопотання про призначення незалежної судової автотоварознавчої експертизи.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.09.2020 відкрито провадження у цій справі, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, яким роз'яснено їх право подати заяви по суті справи та визначено відповідні процесуальні строки. Клопотання позивача про призначення судової автотоварознавчої експертизи - задоволено. Призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, на розгляд якої поставлено питання: Яка вартість матеріального збитку, завдана власнику КТЗ «KIA SPORTAG» р/н НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження в ДТП 14.02.2018 р., станом на дату ДТП - 14.02.2018 р.? Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (м. Київ, вул. Володимирська, 15), попередивши експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України. Витрати по проведенню експертизи покладено на позивача. Провадження у справі до отримання висновку експертизи зупинено.
06.10.2020 від ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» надійшли пояснення на позовну заяву, у яких страхова компанія посилається на те, що 13.02.2018 ОСОБА_2 надав до страхової компанії заяву про припинення дії полісу АМ/1154461 від 12.02.2018 з 13.02.2018 та здав оригінал бланку, у зв'язку з чим йому повернуто страховий платіж у повному обсязі. Отже, на час ДТП транспортний засіб марки «ВАЗ-21081», д.н.з. НОМЕР_1 не був забезпечений полісом, відповідно цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 не була застрахована ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП», а тому відсутні підстави для виплати страхового відшкодування саме страховою компанією і в даному випадку обов'язок щодо виплати регламентної виплати покладається на МТСБУ.
У відзиві МТСБУ на позовну заяву, який надійшов до суду 12.10.2020, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог щодо МТСБУ та зазначає, що відшкодування шкоди шляхом виплати страхового відшкодування, має здійснити ПрАТ «Страхова група « », оскільки страховою компанією не надано доказів недійсності страхового полісу. Вважає, що заява страхувальника про припинення дії полісу є підтвердженням його бажання припинити договір страхування, але не є підтвердженням юридичного факту дострокового розірвання договору страхування. Зазначений позивачем випадок не входить до переліку обставин, передбачених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальністю власників наземних транспортних засобів», за яких МТСБУ здійснює регламентну виплату. Крім того, позивачем не конкретизовано позовні вимоги щодо кожного з відповідачів та вважає відсутні підстави для солідарного відшкодування шкоди.
12.07.2021 до суду надійшло повідомлення від 06.07.2021 № СЕ-19/111-21/25283-АВ судового експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру О.І. Лук'янчук про неможливість проведення судової експертизи за відсутності здійснення оплати за її проведення.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.07.2021 поновлено провадження у цивільній справі та продовжено її розгляд за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.
20.10.2021 до суду надійшло клопотання позивача про призначення судової автотоварознавчої експертизи (повторно), у якому просить суд: призначити судову автотоварознавчу експертизу та доручити її проведення Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України; поставити на вирішення експертам наступне питання: Яка вартість матеріального збитку, завдана власнику КТЗ «KIA SPORTAG» р/н НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження в ДТП 14.02.2018 р., станом на дату ДТП - 14.02.2018 р.?; зупинити провадження у даній справі до часу надання суду висновку експерта. Позивач зазначає, що не отримувала жодного рахунку на оплату за проведення експертизи, що унеможливило надання експерту доказів на підтвердження її здійснення, у зв'язку з чим клопотання заявляється повторно.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21.10.2021 клопотання позивача про призначення судової автотоварознавчої експертизи (повторно) - задоволено. Призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, на розгляд якої поставити питання: - Яка вартість матеріального збитку, завдана власнику КТЗ «KIA SPORTAG» р/н р/н НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження в ДТП 14.02.2018 р., станом на дату ДТП - 14.02.2018 р.? Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (м. Київ, вул. Володимирська, 15), попередивши експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України. Витрати по проведенню експертизи покладено на позивача. Розрахунки в експертному дослідженні доручено проводити станом на дату ДТП - 14.02.2018. Провадження по справі до отримання висновку експертизи - зупинено.
27.01.2022 до суду надійшов висновок експерта О.І. Лук'янчук від 14.01.2022 № СЕ-19/111-21/57835-АВ за результатами проведеної судової транспортно-товарознавчої експертизи.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18.02.2022 поновлення провадження у цивільній справі та продовжено її розгляд за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 15.03.2018 ОСОБА_2 , який 14.02.2018 о 22 год 05 хв, керуючи автомобілем марки «ВАЗ-21081», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з належним на праві власності позивачу транспортним засобом «KIA SPORTAG», д.н.з. НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На місці ДТП ОСОБА_2 було пред'явлено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальністю власників наземних транспортних засобів серія АМ/1154461 від 12.02.2018, укладений з ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП», про що вказано у довідці № 3018047487108660 про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.43).
Як передбачено п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» (тут і далі - у редакції, чинній на час ДТП) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є одним з видів обов'язкового страхування.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 1.8 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
В порядку ст.11 цього Закону страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи полісу АМ/1154461 договір (поліс) набирає чинності з початку зазначення строку його дії - з 00 год 00 хв. 13.02.2018 до 12.02.2019 включно. Страховий платіж у розмірі 1 036 грн 80 коп. сплачений о 10 год 00 хв 14.02.2018.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів » (у редакції, чинній на час ДТП) страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
Згідно наведених вимог закону договір страхування укладається в письмовій формі, і чинність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не ставиться в залежність від внесеної до бази даних МТСБУ інформації та від виконання страховиком його обов'язку подання достовірних відомостей до зазначеної бази, яка має інформативний характер.
Таким чином, на час ДТП, яка сталася 14.02.2018 р. о 22 год 05 хв по вул. Київській у місті Бровари Київської області за участю автомобіля марки «ВАЗ-21081», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який здійснив зіткнення з належним на праві власності позивачу транспортним засобом «KIAS PORTAG», д.н.з. НОМЕР_2 , поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальністю власників наземних транспортних засобів АМ/1154461 з огляду на дату набрання чинності та внесення страхового платежу був чинним.
Отже, доводи ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» про те, що на час ДТП транспортний засіб марки «ВАЗ-21081», д.н.з. НОМЕР_1 не був забезпечений полісом, відповідно цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 не була застрахована ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП», а тому відсутні підстави для виплати страхового відшкодування саме страховою компанією і в даному випадку обов'язок щодо виплати регламентної виплати покладається на МТСБУ, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
У ст. 77 ЦПК України зазначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень.
За змістом ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи внесення ОСОБА_2 14.02.2018 о 10 год 00 хв (тобто в день ДТП) страхового платежу у розмірі 1 036 грн 80 коп. за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальністю власників наземних транспортних засобів серія АМ/1154461, що свідчить про ним набрання чинності, суд відхиляє як доказ лист ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» від 13.02.2018 № 227 (а.с.34), а інших доказів на спростування вказаних фактичних обставин відповідачем ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» суду не надано.
Крім того, відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», дія договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності може бути достроково припинена: за письмовою вимогою страхувальника, про що він зобов'язаний повідомити страховика не пізніше ніж за 30 днів до дати припинення дії договору страхування та надати оригінал поліса страховику; у разі виходу транспортного засобу з володіння страхувальника проти його волі або знищення транспортного засобу; з інших підстав, передбачених законом. У разі дострокового припинення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховик вилучає страховий поліс та анулює його і за умови відсутності виплат страхового відшкодування за цим договором повертає страхувальнику частку страхового платежу, яка обчислюється пропорційно до періоду страхування, що залишився до закінчення строку дії договору, з утриманням, у передбачених законом випадках, понесених витрат на ведення справи, але не більше 20 відсотків цієї частки.
Згідно з п. 2.1.4 розділу ІІ Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 09.07.2010 № 566 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.08.2010 за № 691/17986 (далі - Положення) (у редакції, чинній на час ДТП) страховики - члени МТСБУ в обов'язковому порядку здійснюють збір та постачання до бази даних МТСБУ відомості, зокрема, про укладені та достроково припинені внутрішні договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та видані до них спецзнаки.
Матеріали справи доказів дотримання ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» вимог п. 3.4.7. Положення обов'язку надання інформації до бази даних МТСБУ про дострокове припинення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/1154461 протягом 5-ти робочих днів з дати анулювання, дострокового припинення, переоформлення договору.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем було надано ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ.-КООП» пошкоджений транспортний засіб для проведення огляду та визначення розміру заподіяного збитку, за результатами якого (здійсненого на замовлення ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ.-КООП»), було складено Акт огляду транспортного засобу від 15.02.2018, проте без розрахунку розміру заподіяного збитку.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно п. 22.1 ст. 22 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» забезпеченим транспортним засобом є транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Отже, ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» в порушення вказаних вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на звернення позивача із заявою про виплату страхового відшкодування, безпідставно відмовила у здійсненні такої виплати.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 08.08.2018 звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) із заявою про виплату страхового відшкодування, однак МТСБУ відмовило у здійснення регламентної виплати, вказавши, що на місці ДТП винною особою був пред'явлений поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальністю власників наземних транспортних засобів.
Суд зазначає, що як організація, що створена задля відшкодування шкоди, МТСБУ зобов'язане відшкодувати шкоду, спричинену потерпілим, за певних умов, зокрема, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (підпункт «ґ» частини першої статті 41 Закону України № 1961-ІV), а за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ у таких самих випадках (підпункт «а» пункту 41.2 статті 41 Закону України № 1961-ІV).
Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21), зокрема у пунктах 89, 90, 91, а також у постановах Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 489/4987/19 (провадження № 61-14454св21) та у справі № 607/5938/20 (провадження № 61-10115св21).
Аналогічний підхід до вирішення подібних спорів існував задовго до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21), що підтверджується змістом постанови Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 381/1625/14-ц (провадження № 61-25678св18), у якій зазначено, що позивач, який вважає себе потерпілою особою, повинен був вимагати кошти за майнову шкоду зі страхової компанії, в якій застраховано цивільно-правову відповідальність завдавача шкоди, а у разі ліквідації страховика - від МТСБУ.
Відтак обов'язок з виконання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі недостатності коштів та майна відповідного страховика, покладено на МТСБУ з моменту визнання цього страховика банкрутом та/або його ліквідації як юридичної особи.
Матеріали справи не містять відомостей про ліквідацію страховика ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» на час ДТП.
Зазначена обставина у силу вимог положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» унеможливлює покладення на МТСБУ обов'язку щодо виплати страхового відшкодування у примусовому порядку.
При цьому, згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» особи вважаються такими, що спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов'язаними сукупними діями або діями з єдністю наміру. Солідарний характер відповідальності осіб, що спільно завдали шкоди, пояснюється неподільністю результату їх шкідливих діянь та необхідністю створення умов для відновлення порушених прав потерпілого. Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з кожного з відповідачів загальної суми в солідарному порядку.
Положення щодо солідарного зобов'язання врегульовані ЦК України.
Так, статтями 541-543 ЦК України визначено наступне.
Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.
Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що гуртуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.
Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Натомість, позивачем позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідачів загальної суми матеріальної шкоди в розмірі 50 000 грн, однак, в солідарному порядку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18) зроблено правовий висновок про те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18)). Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18) (пункт 50), від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18) (пункт 37, 54), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) (пункт 31.10), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (провадження № 14-626цс18) (пункт 39), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) (пункт 75)).
Тобто пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.
Враховуючи те, що МТСБУ не є належним відповідачем у цій справі, то у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування має бути відмовлено саме з цієї підстави.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом указаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом, про що зазначалося вище, зокрема, одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов'язань було ухвалено Закон № 1961-IV, яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди, зокрема, у разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).
Судом встановлено, що про факт ДТП позивач повідомила страхову компанію, за результатами чого її транспортний засіб оглянуто, однак після цього ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» відмовило у здійснені страхової виплати.
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).
Тобто, відповідати за завдану шкоду має страховик ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП», а у випадку доведеності факту припинення його діяльності - МТСБУ. Безпосередній винуватець ДТП ОСОБА_2 несе відповідальність лише у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої ним шкоди, чого судом не встановлено.
Диспозитивність цивільного судочинства полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів (п.2 ч. 2 ст. 76 ЦПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо суд призначає експертизу у справі (ст. 103 ЦПК України). Порядок призначення судової експертизи у науково-дослідних судово-експертних установах міністерства юстиції України, обов'язки, права та відповідальність судового експерта, організація та оформлення їх результатів визначається Законом України «Про судову експертизу», Цивільним процесуальним кодексом України, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та науково- методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.
Так, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21.10.2021 клопотання позивача про призначення судової автотоварознавчої експертизи (повторно) - задоволено. Призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, на розгляд якої поставити питання: яка вартість матеріального збитку, завдана власнику КТЗ «KIA SPORTAG» р/н р/н НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження в ДТП 14.02.2018 р., станом на дату ДТП - 14.02.2018 р.? Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (м. Київ, вул. Володимирська, 15), попередивши експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України. Витрати по проведенню експертизи покладено на позивача. Розрахунки в експертному дослідженні доручено проводити станом на дату ДТП - 14.02.2018. Провадження по справі до отримання висновку експертизи - зупинено.
Відповідно до висновку експерта О.І. Лук'янчук від 14.01.2022 № СЕ-19/111-21/57835-АВ за результатами проведеної судової транспортно-товарознавчої експертизи, вартість матеріального збитку, завдана власнику КТЗ «KIA SPORTAG», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження у ДТП 14.02.2018, станом на дату ДТП - 14.02.2018 становила 49 228,65 грн.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема, є змагальність сторін, що включає обов'язок кожної сторони довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України).
На позивача покладений обов'язок довести в суді за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 76-83 ЦПК України, зазначені ним обставини, на які він посилається к на підставу свої вимог.
Враховуючи, що позивачем надано суду належні та допустимі докази на підтвердження своїх доводів щодо порушення його прав відповідачем - страховиком, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову в частині вимог до ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП».
Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за завдання потерпілому шкоди, заподіяної в результаті експлуатації забезпеченого транспортного засобу «KIA SPORTAG», д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 12.02.2018 № АМ/1154461, тому у спірних правовідносинах майнова шкода завдана позивачці в результаті ДТП, у межах страхової суми (суми страхового відшкодування) має бути відшкодована страховиком - ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» у розмірі 49 228 грн 65 коп.
В іншій частині, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, у даному випадку при повному задоволенні позовних вимог з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені останнім судові витрати у виді судового збору.
Оскільки позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, при цьому вимоги задоволено частково на суму 49 228 грн 65 коп., що складає 98,46 % від заявлених вимог, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача, ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП», на користь позивача судовий збір пропорційного розміру задоволених позовних вимог, що складає 827,85 грн. (840,80 грн х 98,46%/100%).
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 541-543, 999, 1166 ЦК України, ст.ст. 7,11, 16, 18 ЗУ «Про страхування», ст.ст. 1,3, 6, 11, 18, 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Моторного (транспортного) страхового бюро України (код в ЄДРПОУ: 21647131, місцезнаходження: 02154, Русанівський бульвар, 8, м. Київ), Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ.-КООП» (код в ЄДРПОУ: 31113488, місцезнаходження: 01014, вул. Бастіонна, 5/13, м. Київ), третя особа: ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення несплаченого страхового відшкодування - задовольнити частково.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» на корить ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 49 228,65 грн та судовий збір у розмірі 827,85 грн, а всього 50 056 (п'ятдесят тисяч п'ятдесят шість) гривень 50 (п'ятдесят) копійок.
У задоволенні решти позовних вимог до приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ.-КООП» - відмовити.
У задоволенні позовних вимог до Моторного (транспортного) страхового бюро України -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: