Справа №712/10260/22
Провадження №1-кп/712/848/22
07 грудня 2022 року м.Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження з обвинувальним актом, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022252020000115 від 23.11.2022, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Велика Багачка, Великобагачанського району, Полтавської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, немаючого на утриманні дітей, молодшого сержанта, командира 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
22.06.2022 ОСОБА_4 призвано на військову службу за мобілізацією на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69 від 24.02.2022 та цього ж дня наказом командира військової частини НОМЕР_1 зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду командира 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону.
Згідно з п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992, з моменту призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця, у зв'язку з чим, він повинен, окрім іншого, керуватися вимогами ст.ст.11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 та ст.ст.1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
ОСОБА_4 , проходячи військову службу за мобілізацією у військовому званні «молодший сержант», діючи з прямим умислом, без поважних на те причин, з мотивів тимчасово не виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово ухилятися від її проходження, у порушення вимог ст.ст.11, 16, 49, 127, 128, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-ХІV від 24.03.1999, та ст.ст.1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-ХІV від 24.03.1999, 07.10.2022 біля 08 год. 00 хв. самовільно без дозволу командування в умовах воєнного стану залишив місце служби тимчасове розташування одного з підрозділів військової частини НОМЕР_1 та направився до АДРЕСА_2 , офіційно ніде не працював та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину за наявності реальної можливості до цього, поки 22.11.2022, усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, добровільно та з власної ініціативи прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 та заявив про вчинений злочин.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а саме самовільне залишення місця служби, вчинене в умовах воєнного стану, особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби).
У судовому засіданні ОСОБА_4 вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав в повному обсязі та пояснив, що ним дійсно за обставин, зазначених у обвинувальному акті, було скоєно кримінальне правопорушення. ОСОБА_4 підтвердив, що він без поважних причин самовільно залишив місце служби, та не вживав заходів для повернення на службу. ОСОБА_4 вказав, що нині має бажання продовжувати проходити службу в Збройних Силах України. У скоєному правопорушенні щиро розкаявся, зібраних доказів і фактичні обставини кримінального провадження не оспорював, так як в обвинувальному акті все зазначено і описано вірно. Просив суворо його не карати.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення і судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності позиції, заслухавши думку учасників процесу та роз'яснивши положення ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, відносно тих обставин справи, які ніким не оспорюються, та обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого. Суд роз'яснив учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Вивчивши обвинувальний акт та додані матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується положеннями ст.ст.65-67 КК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обираючи вид та міру покарання суд, керуючись ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд приймає до уваги, що скоєний злочин, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.
ОСОБА_4 раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не має постійного місця проживання, розлучений, не має на утриманні дітей, зловживає алкогольними напоями.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
На підставі вищевикладеного, а також за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи ОСОБА_4 , суд вважає за можливе на підставі ч.1 ст.69 КК України, перейти до іншого, більш м'якого основного покарання, з урахуванням ст.62 КК України, у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
На думку суду, саме такий вид покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
В судових дебатах прокурор просив обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням останнього у державній установі «Черкаський слідчий ізолятор». Клопотання обґрунтоване необхідністю забезпечення виконання вироку суду до його вступу в законну силу, враховуючи відсутність у обвинуваченого постійного місця проживання на території Черкаської області, та зловживання ним алкогольними напоями.
Вирішуючи питання про можливість застосування запобіжного заходу, суд вважає, що прокурором не доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Відтак, суд дійшов висновку, що підстави для обрання запобіжного заходу на цьому етапі відсутні.
Майнова шкода кримінальним правопорушенням не завдана.
Цивільний позов по кримінальному провадженню заявлено не було.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Керуючись ст.ст.349, 368-370, 374, 394 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
На підставі ст.62 КК України замінити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців на покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Відбування покарання здійснювати у військовій частині НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 дисциплінарний батальйон Військової служби правопорядку).
Строк відбування покарання рахувати з часу набрання вироком законної сили та фактичного звернення його до виконання.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Черкаського апеляційного суду через Соснівський районний суд м. Черкаси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1