Справа № 372/3087/22
Провадження № 3-1243/22
іменем України
01 грудня 2022 року Суддя Обухівського районного суду Київської області Сташків Т.Г., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Відділу поліції № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого директором ТОВ «Європейський реставраційний центр», реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
23.09.2022 року на адресу Обухівського районного суду Київської області надійшов адміністративний матеріал щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Відповідно до про протоколу адміністративне правопорушення серії ААБ № 083702 від 23.09.2022 року вбачається, що 23.09.2022 року о 22 год. 10 хв. на автомобільній дорозі «0101603», 1км.+600м., гр. ОСОБА_1 керував автомобілем «Ford Fusion», д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд водія на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням алкотестера «Alcotest Drager 6820», результат якого становить 0.98 % проміле алкоголю.
Тобто, своїми діями, що виразились у порушенні вимог пункту 2.9а Правил дорожнього руху України, ОСОБА_1 скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судовому засіданні просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, оскільки він діяв в умовах крайньої необхідності, доставляючи знайомого ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) до лікарні, так як останній 23.09.2022 року зламав ногу, від чого переносив жахливий біль, що супроводжувалось сильними криками та періодичною втратою свідомості. У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що ввечері 23.09.2022 року він перебував у своєму помешканні, що знаходиться на території садового товариства «Енергетик», до нього прийшла сусідка, яка повідомила про чоловіка, який лежить на дорозі та кричить. Попрямувавши за сусідкою він побачив, що на дорозі зі зламаною ногою лежить його сусід ОСОБА_2 , який кричав від болю. Він намагався викликати швидку допомогу, але оскільки це відбувалось на території садового товариства «Енергетик», яке не має точної поштової адреси та знаходиться вздовж Обухівської траси, а також у зв'язку з тим, що у даній місцевості поганий мобільний зв'язок, викликати швидку так і не вдалось. Також, будучи колишнім співробітником правоохоронних органів, розумів, що залишивши ОСОБА_2 в небезпеці він може понести кримінальну відповідальність за ст.135 КК України, тому був вимушений сісти за кермо, щоб доставити ОСОБА_2 до лікарні. Крім того, оскільки з початку військової агресії російської федерації більшість мешканців вказаного садового товариства виїхали, тому знайти когось іншого він не міг. В даному товаристві був тільки ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), який допомагав йому доставити ОСОБА_2 до лікарні. Він пропонував йому сісти за кермо, але останній відмовився. Прямуючи до лікарні його автомобіль зупинила патрульна поліція та склала протокол за адміністративне правопорушення. Також, працівниками поліції було викликано швидку допомогу ОСОБА_2 , яка відвезла його до лікарні.
Захисник Харчук О.П. у судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.247 КУпАП, а саме у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що 23.09.2022 року він перебував на території садового товариства «Енергетик», та оступившись впав на землю. Намагаючись піднятись він почув сильний хруст та відчувши сильний біль знову впав на землю, почав кричати. Бачив, що до нього підійшла якась жінка, а потім ОСОБА_1 , який намагався викликати швидку допомогу, яку викликати не вдалося, ОСОБА_1 вирішив самостійно відвезти його до лікарні, взявши із собою ОСОБА_3 . По дорозі їх зупинила патрульна поліція та виявивши, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, почала складати протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Потім приїхала швидка допомога та забрала його до лікарні. Останній вказав, що ОСОБА_1 йому дуже допоміг, оскільки нікого іншого, хто міг би допомогти, на території садового товариства не було.
Свідок ОСОБА_3 суду показав, що ввечері 23.09.2022 року до нього прибіг ОСОБА_1 , який повідомив про випадок з сусідом ОСОБА_2 та просив допомогти відвезти останнього до лікарні. Він допоміг ОСОБА_1 посадити ОСОБА_2 до автомобіля та разом повезли до лікарні. ОСОБА_1 пропонував йому сісти за кермо, але він відмовився, оскільки хвилювався, що може не впоратись з керуванням його транспортного засобу. Рухаючись до лікарні, автомобіль зупинила патрульна поліція та почала складати протокол відносно ОСОБА_1 .
Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, захисника, свідків, дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозапис, суд дійшов наступного висновку.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При цьому, вирішуючи питання щодо винуватості та притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд має перевірити наявність обставин, що виключають притягнення особи до відповідальності.
Так, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.9а Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом статей 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.
Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Підставою крайньої необхідності є небезпека інтересам, які охороняються адміністративним законодавством. Ця небезпека може бути викликана: 1) протиправними діями людини: 2) діями тварин; 3) природними явищами; 4) джерелом підвищеної небезпеки (технічними та транспортними засобами) тощо. Крім того, крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): - небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; - при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; - шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.
Факт того, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, доведений дослідженими в суді доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо, а саме показами свідків; відповіддю на адвокатський запит № 1041 від 21.10.2022 року, наданою директором КНП ОМР «Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» з якої вбачається, що каретою швидкої допомоги у відділення медичної допомоги КНП ОМР «Обухівська БЛІЛ» 23.09.2022 року о 22 год. 24 хв. був доставлений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому черговим лікарем відділення була надана до госпітальна медична допомога; медичною документацією ОСОБА_2 ; копією довідки КНП ОМР «Обухівська БЛІЛ» від 23.09.2022 року про те, що ОСОБА_2 1980 р.н., звертався за медичною допомогою у відділення невідкладної медичної допомоги КНП ОМР «Обухівська БЛІЛ»; довідкою СТ «Енергетик» про те, що у товаристві відсутні поштові адреси для кожної з ділянок окремо; письмовими поясненнями ОСОБА_1 .
Враховуючи встановлені обставини, суд приймає до уваги доводи про те, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності; наміру сідати за кермо увечері 23.09.2022 він не мав, але у зв'язку із неочікуваними обставинами вимушено це зробив, оскільки доставляв ОСОБА_2 до лікарні, який переносив жахливий біль, що супроводжувалось сильними криками та періодичною втратою свідомості. Крім того, встановлено, що ненадання допомоги ОСОБА_2 могло призвести до непоправних наслідків. Тож суд враховує, що виниклі обставини змушували діяти невідкладно, оскільки побоювання за стан здоров'я ОСОБА_2 були дійсно обґрунтовані. Наведене підтверджується в повній мірі письмовими доказами, а також показами свідків.
Обставини справи свідчать про те, що небезпека, яка виникла для життя і здоров'я ОСОБА_2 , не могла бути усунута іншими дієвими засобами. Крім того, заподіяна шкода громадському порядку є менш значною, ніж відвернена. Також варто зауважити, що до цього часу ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не притягувався.
Таким чином, в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, що виключає адміністративну відповідальність. Зокрема, діяв для усунення небезпеки, яка загрожувала здоров'ю ОСОБА_2 і ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами. Заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Згідно з приписами п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин - вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.
Отже, враховуючи встановлення факту того, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, що виключає адміністративну відповідальність, суд дійшов висновку про те, що провадження по справі підлягає закриттю, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП за обставин вчинення дії в стані крайньої необхідності.
Керуючись ст. ст. 130, 247, 251, 252, 266, 280 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за обставин вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанову може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області на протязі 10 днів з моменту винесення даної постанови в порядку ст. ст. 287-291 КУпАП.
Суддя Т.Г. Сташків