Справа № 372/4553/21
Провадження № 2-499/22
02 грудня 2022 року Обухівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Висоцької Г.В.
при секретарі Куник О.В., розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
У листопаді 2021 року позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача, в якій просила стягнути із останньої заборгованість по заробітній платі у сумі 39523,00 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 68196,96 грн.
В обґрунтування своїх вимог зазначила, що у період з 20.12.2019 р. до 30.11.2020 p. ОСОБА_1 знаходилась у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 посаді продавця-консультанта у магазині «Живі раки». Відповідач неодноразово затримувала виплату заробітної плати. 30.11.2020 р. за ініціативи відповідача позивачку було звільнено з роботи. Однак, на момент звільнення, відповідач накопичив заборгованість по заробітні платі переді останньою за чотири місяці (з серпня по листопад 2020 p.). При цьому, відповідач протягом цього періоду продовжував сплачувати за позивачку єдиний соціальний внесок. У день звільнення відповідач у порушення законодавства про працю не ознайомив мене з наказом про звільнення, не видав мені трудову книжку і не виплатив усі належні суми відпідприємства: не було проведено остаточний розрахунок та не виплачено заборгованість по заробітній платі. Питання щодо виплати заборгованості із заробітної плати позивачка неодноразово намагалася врегулювати із відповідачем у досудовому порядку. Однак, відповідач необґрунтовано відмовляла мені у виплаті заборгованості по заробітній платі. Загальна сума заборгованості по заробітній платі з серпня по листопад 2020р. становить 39523,00 грн. У зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати при звільнені, відповідач має сплатити середній заробіток за весь час затримки, що становить 68196,96 грн.
25.11.2021 року відкрито спрощене позовне провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.
20.12.2021 року відповідачкою подано до суду відзив, в якому просила відмовити у позовних вимогах оскільки позивачка фактично не працювала у період 3 27.07.-27.08.2020 року, бо народила дитину і перебувала у пологовому будинку, за період вересень-14.10.2020 року позивачка отримала заробітну плату, взявши її з каси, у період з 14.10.2020 - листопад 2020 року позивачка вже не вийшла на роботу, але не була звільнена до 30.11.2020 року оскільки не було відповідної заяви. Тому у позивачки відсутні підстави для звернення до суду із позовом щодо стягнення невиплаченої заробітної плати. Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку, то в цій частині просила відмовити у зв'язку із спливом позовної давності.
Сторони в судове засідання не з'явились.
Суд, дослідивши матеріли справи, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що у період з 20.12.2019 р. до 30.11.2020 p., ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 . Зазначене підтверджується, зокрема, Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків №4662/0/26-15-53-04-23 від2І.07.2021 p., атакож Індивідуальними відомостями про застраховану особу Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-5), виданої Головним управлінням пенсійного фонду в м. Києві від 20.07.2021 року.
У ФОП ОСОБА_2 позивачка працювала на посаді продавця-консультанта у магазині «Живі раки».
Як зазначено позивачкою у позовній заяві, під час працевлаштування відповідач неодноразово затримувала виплату їй заробітної плати.
Проте будь, яких доказів на підтвердження даного факту позивачкою суду не надано.
30.11.2020 р. за ініціативи відповідача ОСОБА_1 звільнено з роботи.
Як вбачається із довідки ОК-5 від 20.07.2021 р., відповідачка протягом цього періоду здійснювала нарахування заробітну плату ОСОБА_1 та продовжувала сплачувати єдиний соціальний внесок. Із цієї довідки вбачається, що позивачці нараховувалася заробітна плата за період серпень - листопад 2020 року на загальну суму 19 800 грн.
Відповідачкою належними та допустимими доказами не спростовано факту не виплати заробітної плати позивачці за період роботи з серпня по листопад 2020 року.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком
Так як нарахування заробітної плати здійснювалось, то суд вважає за можливе задовольнити позовну вимогу в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за наступні місяці 2020 року: серпень - 4800 грн.00 коп., вересень - 5000 грн. 00 коп., жовтень 5000 грн. 00 коп., листопад - 5000 грн. 00 коп.
Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст. 233 КЗпП, працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У Постанові ВСУ по справі №369/10046/18 від 10.10.2019 року зазначено, що позовна вимоги про нарахування середнього заробітку є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред'явлення до суду позовних про стягнення середнього заробітку обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Вказаний правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №910/4518/16.
Враховуючи вимоги ч.1 ст. 233 КЗпП та позицію ВСУ пропуск працівником строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи те, що позивачка звернулась до суду лише 24.11.2021 року, майже через рік, то суд приходить до висновку, що остання пропустила передбачений законом строк, і не просила його поновити.
Отже, суд приходить до висновку про відмову у позові в частині вимоги стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у зв'язку із порушенням строку звернення до суду.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З урахуванням результату розгляду справи та у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати у вигляді судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 166 грн. 90 коп.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 158, 263, 265, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні- задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 19 800 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 166 грн. 90 коп.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Суддя Г.В.Висоцька