Справа № 369/12461/21
Провадження № 2/369/1990/22
Іменем України
29.11.2022 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І.О.,
при секретарі Світлак Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
У вересні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, мотивуючи свої вимоги тим, що 08.11.2018 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 позику, а саме грошові кошти у розмірі 400 000 грн., а відповідач зобов'язався повернути вказану суму у повному обсязі у строк до 10.05.2021 року. На підтвердження укладення договору позики відповідачем складено розписку від 08.11.2018 року. Відповідач частково повернув грошову кошти за договором позики від 08.11.2018 року позивачу , а саме 64 000 грн. 00 коп. Однак, станом на сьогоднішній день у відповідача обліковується заборгованість за договором позики у розмірі 336 000 грн. Окрім того, 15.01.2019 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 ще одну позику, а саме грошові кошти у розмірі 48 000,00 грн., а ОСОБА_2 зобов'язався повернути вказану суму у повному обсязі у строк до 31.03.2019 року. На підтвердження укладення договору позики відповідачем складено розписку від 15.01.2019 року. При цьому відповідач лише частково повернув грошові кошти позивачу за договором позики від 15.01.2019 року, а саме 25 000,00 грн. Таким чином, станом на сьогоднішній день у відповідача обліковується заборгованість перед позивачем за договором позики у розмірі 23 000,00 грн. Оскільки строк для повернення грошових коштів за договорами позики вже настав, але відповідач так і не повернув грошові кошти позивачу, та відмовляється виконувати зобов'язання за договорами позики в добровільному порядку, це порушує права та законні інтереси позивача, тому він змушений був звернутися до суду. 08.11.2018 року відповідачем отримано грошові кошти від позивача у розмірі 400 000,00 грн., а 15.01.2019 року ним отримано грошові кошти у розмірі 48 000,00 грн., що підтверджується борговими розписками. Однак, грошові кошти за вказаними розписками не було повернуто у повному обсязі та у строк, визначений у них. Таким чином, позивач має право на належним чином виконане грошове зобов'язання на свою користь, а саме повернення відповідачем 336 000,00 грн. за договором позики від 08.11.2018 року та 23 000,00 грн. за договором позики від 15.01.2019 року. Зазначив, що оскільки в договорах позики від 08.11.2018 року та від 15.01.2019 року не вказаний розмір і порядок одержання процентів за користування позиками, на залишок позики ОСОБА_2 нараховуються проценти на рівні облікової ставки Національного банку України за кожен місяць користування позиками. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач має право на стягнення із відповідача інфляційних втрат і 3% річних за кожен місяць з моменту порушення відповідачем грошового зобов'язання. Відповідно до розрахунків заборгованості станом на 27.08.2021 року загальна сума заборгованості за договором позики від 08.11.2018 року становить 457 933,75 грн., що складається з: заборгованості за позикою - 336 000,00 грн.; процентів за користування позикою - 113 533,78 грн.; суми 3% річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України - 3 010,19 грн.; суми інфляційного збільшення боргу - 5 389,78 грн. Відповідно до розрахунків заборгованості станом на 27.08.2021 року загальна сума заборгованості за договором позики від 15.01.2019 року становить 31 764,75 грн., що складається з: заборгованості за позикою - 23 000,00 грн.; процентів за користування позикою - 3 984,06 грн.; суми 3% річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України - 1 661,67 грн.; суми інфляційного збільшення боргу - 3 119,02 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості за договорами позики від 08.11.2018 року та від 15.01.2019 року разом зі штрафними санкціями складає 489 698 грн. 50 коп. Просив суд:
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість:
-за договором позики від 08.11.2018 року у розмірі 457 933 грн. 75 коп., у тому числі заборгованості за позикою 336 000 грн. 00 коп., процентів за користування позикою 113 533 грн. 78 коп., суми 3% річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 3 010 грн. 19 коп. та суми інфляційного збільшення боргу у розмірі 5 389 грн. 78 коп.;
-за договором позики від 15.01.2019 року у розмірі 31 764 грн. 75 коп., у тому числі заборгованості за позикою 23 000 грн. 00 коп., процентів за користування позикою 3 984 грн. 06 коп., суми 3% річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України 1 661 грн. 67 коп. та суми інфляційного збільшення боргу у розмірі 3 119 грн. 02 коп.;
судові витрати, а також витрати на правову (правничу) допомогу покласти на ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2021 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2021 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду по суті.
В судове засідання представник позивача ОСОБА_3 не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
В судове засідання відповідач не з'явився, причини неявки суду невідомі, судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату час та місце розгляду, шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження та судових повісток на адресу відповідача, однак, вся кореспонденція повернулась без вручення адресату. Відповідач повідомлений про дату та час судового розгляду шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України».
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п.п. 3,4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
З матеріалів справи вбачається, що 08 листопада 2018 року ОСОБА_2 , взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 400 000,00 гривень, та зобов'язувався повернути грошові кошти у розмірі 400 000,00 гривень в строк до 10 травня 2021 року. На підтвердження отримання грошових коштів було укладено боргову розписку. Відповідач частково повернув позивачу грошові кошти за договором позики від 08.11.2018 року у розмірі 64 000,00 грн.
Крім того, 15 січня 2019 року ОСОБА_2 , взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 48 000,00 гривень, та зобов'язувався повернути грошові кошти у розмірі 48 000,00 гривень в строк до 31 березня 2019 року. На підтвердження отримання грошових коштів було укладено боргову розписку. Відповідач частково повернув позивачу грошові кошти за договором позики від 15.01.2019 року у розмірі 25 000,00 грн.
В строк визначений договорами позики Відповідач борг позивачу не повернув.
Відтак грошове зобов'язання відповідача перед позивачем вбачається з розписок, які підписані відповідачем, що відповідає вимогам простої письмової форми, якою оформлена укладена між сторонами угода згідно ст. 207 і ч. 2 ст. 1047 ЦК України.
Щодо вимог позивача про стягнення боргу за договорами позики від 08.11.2018 року та 15.01.2019 року, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.08.2019 року по справі № 369/3340/16-ц, провадження № 61-7418св18, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
У постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі №143/280/17, провадження №61-33033св18, додатково звернуто увагу судів на те, що поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов'язання за договором позики. Наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов'язань.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргової розписки в позивача підтверджує наявність боргу (постанова Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі № 483/1953/16-ц, провадження №61-33891св18).
Отже, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору позики та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів.
Як вбачається із тексту розписки від 08.11.2018 року, в ній зазначено, що відповідач отримав від позивача в борг 400 000,00 гривень та зобов'язався повернути до 10.05.2021 року. Згідно розписки від 15.01.2019 року відповідач отримав від позивача в борг 48 000,00 гривень та зобов'язався повернути до 31.03.2019 року.
Отже, між позивачем та відповідачем дійсно виникли правовідносини щодо укладення договору позики та враховуючи правову природу розписки, з урахуванням тексту такої, суд приходить до висновку, що фактична передача коштів від кредитора до боржника відбулась, що й підтверджується цією розпискою.
Даних, які б свідчили про повернення відповідачем всієї суми заборгованості позивачу згідно розписок від 08.11.2018 року та 15.01.2019 року судом не встановлено.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідачем не надано суду доказів того, що договори позики, які укладено між сторонами є нечинними, їх дійсність не спростована. Позову про визнання правочинів недійсними (удаваними) відповідач не подавав, відповідних судових рішень щодо встановлення таких обставин суду не надано. З огляду на положення цивільного законодавства дані правочини є укладеними, нікчемними законом не визнані.
Відтак, у справі встановлено, що відповідач договірні зобов'язання не виконав, а тому за вимогою позивача суд вважає необхідним стягнути на його користь суму неповернутих грошових коштів переданих за договорами позики від 08.11.2018 року та 15.01.2019 року в розмірі 336 000,00 гривень та 23 000 гривень відповідно.
Стосовно позовних вимог про стягнення процентів за користування позикою, стягнення 3 % річних та інфляційних витрат, суд зазначає наступне.
Згідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У цій статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Судом встановлено, що відповідач порушив грошове зобов'язання з повернення позивачу коштів у сумі 336 000,00 грн. за договором позики від 08.11.2018 року та коштів у сумі 23 000,00 грн. за договором позики від 15.01.2019 року, відповідно у позивача виникло право на одержання від позичальника процентів від суми позики на рівні облікової ставки Національного банку України, на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення індексу інфляції та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтями 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Суд вважає за необхідне здійснити розрахунок заборгованості за договором позики від 08.11.2018 року самостійно, оскільки згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України відсотки на рівні облікової ставки НБУ виплачуються щомісяця до дня повернення позики, проте після закінчення строку дії кредитного договору змінюється правова природа зобов'язання. У такому разі нарахування штрафних санкцій можливе на підставі не умов договору, а статті 625 ЦК України (3% річних), тобто відсотки за вказаним договором позики виплачуються за період з 09.11.2018 року до 10.05.2021 року (день закінчення строку договору) згідно договору позики, а три проценти річних від простроченої суми повинні нараховуватися з наступного дня після дати закінчення дати повернення боргу, тобто за період з 11.05.2021 року по 27.08.2021 року.
А відтак суд частково погоджується з розрахунком відсотків позивача за користування позикою, а саме за період з 09.11.2018 року по 15.04.2021 року в розмірі 104 113,57 гривень, проте з урахуванням строку договору до 10.05.2021 року, суд не бере до уваги розрахунок відсотків позивача за період з 16.04.2021 року по 27.08.2021 року, та вважає за необхідне в цій частині зробити власний розрахунок відсотків за користування позикою за період з 16.04.2021 року по 10.05.2021 року (облікова ставка НБУ - 7,5%) = 336 000,00*7,50%/365*25днів/100 = 1 726,03 гривень. Таким чином, загальний розмір процентів за користування позикою з 09.11.2018 року по 10.05.2021 року складає 105 839,60 гривень.
Розрахунок 3% відсотків річних за користування грошовими коштами.
Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку
336000,00гривня11.05.202127.08.2021
Дата початку нарахування: 11.05.2021.
Дата закінчення нарахування: 27.08.2021.
Розраховується за формулою:
[Проценти] = [Сума боргу] х [Процентна ставка(%)] / 100% х [Кількість днів] / [Кількість днів у році], де
[Сума боргу] -сума простроченого боргу;
[Процентна ставка(%)] -проценти річних;
[Кількість днів] - кількість днів прострочення зобов'язання;
[Кількість днів у році] - кількість днів у календарному році.
РозрахунокКількість днівПроценти
Період розрахунку з 11.05.2021 року по 27.08.2021 року - 109 днів [Проценти] = 336000,00 грн. (сама боргу) х 3 % (процентна ставка)/100% х 109 (кількість днів)/365 (днів у році) 112 3 010,19
Всього:-3 010,19
Всього: сума 3% відсотків річних за користування грошовими коштами за період з 11.05.2021 року по 27.08.2021 року складає 3 010,19 гривень.
Розрахунок інфляційних втрат
Боргові періоди:
Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку
336000,00гривня11.05.202127.08.2021
Дата початку нарахування: 11.05.2021.
Дата закінчення нарахування: 27.08.2021.
Розраховується за формулою:
[Інфляційні нарахування] = [Сума боргу] х [Сукупний індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]
РозрахунокСукупний індекс інфляціїІнфляційні нарахування
У період з 11.05.2021 року по 27.08.2021 року індексація на суму 336000,00 грн. (Сукупний індекс інфляції) - 10,30% х 100,20% х 101,10% х 99,80 % =101,401% (за період травень 2021 року-серпень 2021 року) [Інфляційні нарахування] = 336000,00 грн.(сума боргу) х 101,401% (Сукупний індекс інфляції)/100%-336000,00 грн. (сума боргу) =4707,01 грн. 101,401% 4 707,01
Всього:-4 707,01
Всього: сума збитків від інфляції за період з 11.05.2021 року по 27.08.2021 року складає 4701,01 гривень.
Крім того, суд вважає за необхідне здійснити розрахунок заборгованості за договором позики від 15.01.2019 року самостійно, оскільки згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України відсотки на рівні облікової ставки НБУ виплачуються щомісяця до дня повернення позики, проте після закінчення строку дії кредитного договору змінюється правова природа зобов'язання. У такому разі нарахування штрафних санкцій можливе на підставі не умов договору, а статті 625 ЦК України (3% річних), тобто відсотки за вказаним договором позики виплачуються за період з 16.01.2019 року до 31.03.2019 року (день закінчення строку договору) згідно договору позики, а три проценти річних від простроченої суми повинні нараховуватися з наступного дня після дати закінчення дати повернення боргу, тобто за період з 01.04.2019 року по 27.08.2021 року.
А відтак суд не погоджується з розрахунком відсотків позивача за користування позикою, та вважає за необхідне зробити власний розрахунок відсотків за користування позикою за період з 16.01.2019 року до 31.03.2019 року (облікова ставка НБУ - 18 %) = 48 000,00*18%/365*75днів/100=1 775,34гривень. Таким чином, загальний розмір процентів за користування позикою з 16.01.2019 року до 31.03.2019 року складає 1 775,34гривень.
Розрахунок 3% відсотків річних за користування грошовими коштами
Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку
23 000,00гривня01.04.201927.08.2021
Дата початку нарахування: 01.04.2019.
Дата закінчення нарахування: 27.08.2021.
Розраховується за формулою:
[Проценти] = [Сума боргу] х [Процентна ставка(%)] / 100% х [Кількість днів] / [Кількість днів у році], де
[Сума боргу] - сума простроченого боргу;
[Процентна ставка(%)] - проценти річних;
[Кількість днів] - кількість днів прострочення зобов'язання;
[Кількість днів у році] - кількість днів у календарному році.
РозрахунокКількість днівПроценти
Період розрахунку з 01.04.2019 року по 31.12.2019 року - 275 днів [Проценти] = 23000,00 грн. (сама боргу) х 3 % (процентна ставка)/100% х 275 (кількість днів)/365 (днів у році) = 519,86 грн. 275 519,86
Період розрахунку з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року - 366 днів [Проценти] = 23000,00 грн. (сама боргу) х 3 % (процентна ставка)/100% х 366 (кількість днів)/366 (днів у році) = 690,00 грн. 366 690,00
Період розрахунку з 01.01.2021 року по 27.08.2021 року - 239 днів [Проценти] = 23000,00 грн. (сама боргу) х 3 % (процентна ставка)/100% х 239 (кількість днів)/365 (днів у році) = 451,81 грн 239 451,81
Всього:8801 661,67
Всього сума 3% відсотків річних за користування грошовими коштами за період з 01.04.2019 року по 27.08.2021 року складає 1661,67 гривень.
Розрахунок інфляційних втрат
Боргові періоди:
Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку
23 000,00гривня01.04.201927.08.2021
Дата початку нарахування: 01.04.2019.
Дата закінчення нарахування: 27.08.2021.
Розраховується за формулою:
[Інфляційні нарахування] = [Сума боргу] х [Сукупний індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]
РозрахунокСукупний індекс інфляціїІнфляційні нарахування
У період з 01.04.2019 року по 27.08.2021 року індексація на суму 23000,00 грн. (Сукупний індекс інфляції) - 101,00% х 100,70% х 99,50% х 99,40 % х 99,70% х 100,70% х 100,70% х 100,10% х 99,80% х 100,20% х 99,70% х 100,80% х 100,80% х 100,30% х 100,20% х 99,40% х 99,80% х 100,50% х 101,00% х 101,30% х 100,90% х 101,30% х 101,00% х 101,70% х 100,70% х 101,30% х 100,20% х 100,10% х 99,80% =113,334% (за період квітень 2019 року-серпень 2021 року) [Інфляційні нарахування] = 23000,00 грн.(сума боргу) х 113,334% (Сукупний індекс інфляції)/100% - 23000,00 грн. (сума боргу) = 3066,78 грн. 113,334% 3 066,78
Всього-3 066,78
Всього: сума збитків від інфляції за період з 01.04.2019 року по 27.08.2021 року складає 3066,78 гривень.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, враховуючи положення ст. ст. 16, 1048 ЦК України; ст. ст. 10, 13 ЦПК України, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково. За договором позики від 08.11.2018 року з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування позикою в розмірі 105 839,60 гривень, 3% річних за користування грошовими коштами в розмірі 3 010,19 гривень, інфляційні збитки в розмірі 4 701,01 гривень. За договором позики від 15.01.2019 року з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування позикою в розмірі 1 775,34гривень, 3% річних за користування грошовими коштами в розмірі 1 661,67 гривень, інфляційні збитки в розмірі 3 066,78гривень.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 896,98 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує обставини, визначені ст. 137 ЦПК України, зокрема й те, що зменшення розміру витрат на правничу допомогу відбувається за клопотанням сторони.
Відповідно до постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суд Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
У рішення ЄСПЛ, ухваленому в справі "Бєлоусов проти України", констатовано, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є "фактично понесеними", оскільки заявник має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями.
Позивачем підтверджено витрати на правову допомогу та надано на їх підтвердження письмові докази: Договір про надання правової допомоги № 8 від 18.09.2020 року, Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги № 8 від 27.08.2021 року, Акт про надання послуг від 03.12.2021 року, Опис наданих послуг з надання правової допомоги від 03.12.2021 року, копію дублікату квитанції № Р24А1768724280С3595 від 03.12.2021 року на суму 4 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 525, 526, 545, 610, 612, 625, 901, 907, 1046, 1048, 1050 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 08.11.2018 року у розмірі 449 556 (чотириста сорок дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 80 коп., яка складається із суми боргу 336 000 (триста тридцять шість тисяч) грн. 00 коп., процентів за користування позикою 105 839 (сто п'ять тисяч вісімсот тридцять дев'ять) грн. 60 коп., суми 3% річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 3 010 (три тисячі десять) грн. 19 коп. та суми інфляційного збільшення боргу у розмірі 4 707 () чотири тисячі сімсот сім) грн. 01 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 15.01.2019 року у розмірі 29 503 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот три) грн. 79 коп., яка складається із суми боргу 23 000 (двадцять три тисячі) грн. 00 коп., процентів за користування позикою 1 775 (одна тисяча сімсот сімдесят п'ять)грн. 34 коп., суми 3% річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 1 661 (одна тисяча шістсот шістдесят одна) грн. 67 коп. та суми інфляційного збільшення боргу у розмірі 3 066 (три тисячі шістдесят шість) грн. 78 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість судовий збір у розмірі 4 896 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто шість) гривень 98 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя І. О. Фінагеєва