Справа № 953/3583/22
н/п 1-кп/953/632/22
"07" грудня 2022 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Київського районного суду м.Харкова, клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженні № 22022220000000216 від 21.03.2022 обвинуваченому:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Харкова, громадянину України, з вищою освітою, який є самозайнятою особою - адвокатом, одруженому, має на утримані двох малолітніх дітей, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України, -
В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку застосування обвинуваченому дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення посилалася на продовження існування ризиків, які були враховані при обрані запобіжного заходу, передбачені п.п 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК, а також на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України, що є тяжким злочином. На думку прокурора, слід враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 та особисті обставини, які можуть свідчити на користь збільшення ризиків переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. Застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого є неможливим, оскільки вони не забезпечать виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не можуть запобігти вищевказаним ризикам.
Сторона захисту при розгляді клопотання просила врахувати те, що прокурором не доведено продовження існування ризиків, ризики неконкретизовані. Сторона захисту просила обрати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши позицію сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши клопотання та додані до нього документи, суд приходить до наступних висновків.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14.10.2022 продовжено ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 12 грудня 2022 року включно. Визначено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 248 100 (двісті сорок вісім тисяч сто) гривень 00 копійок, яку необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області - до сплину терміну тримання під вартою.
Дія запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 закінчується 12.12.2022, що стало підставою звернення сторони обвинувачення до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (п.1 ч.3 ст. 199 КПК України).
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Суд вважає встановленим продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується або вчинити інші кримінальні правопорушення.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Враховуючи те, що положення кримінального процесуального законодавства не розкриває зміст ризику втечі, передбачений ч.1 ст.177 КПК України, суддя, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, при оцінці вказаного ризику враховує практику ЄСПЛ, яка розкриває зміст такого ризику.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від суду. Зазначена обставина може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_5 у сукупності з іншими обставинами.
Також достатньо обґрунтованим є ризик продовження вчинення кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується або вчинення інших кримінальних правопорушень ОСОБА_5 , не зважаючи на те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, стороною обвинувачення не надано ніяких документів, які б підтверджували, що обвинувачений вчиняв подібні дії у минулому, однак, під час розгляду даного клопотання є розумна підозра вважати, що замовники здійснення протиправної діяльності перебувають на території Російської Федерації.
Крім того, суд враховує, що:
- ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, а саме злочином проти основ національної безпеки України, вчинений у період воєнного стану, тобто з використанням надзвичайної обстановки для реалізації своєї мети, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років;
- дані щодо його особи, який раніше не судимий, одружений, є самозайнятою особою - адвокатом, має на утримані двох малолітніх дітей, разом з цим з урахуванням інкримінованого кримінального правопорушення виявляє підвищену соціальну небезпеку.
Суд зазначає, що зазначені дані про особу, не зменшують існування вищезазначених ризиків, оскільки вони існували як на час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, так і на час обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу, а тому вони не утворюють жодних моральних запобіжників, які унеможливлюють при обрані обвинуваченим моделі поведінки, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити йому дії, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно зі сформованою практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання ним процесуальних рішень у справі.
Розглядаючи можливість запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час дії воєнного стану.
Отже, враховуючи продовження існування ризиків, передбачених п.1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин передбачених ст. 178 КПК України, застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, за таких обставин клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із застосуванням альтернативного запобіжного заходу - застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 248 100 грн. 00 коп, з покладенням на обвинуваченого обов'язків, визначених ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 17.08.2022, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 199, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України, у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) днів, тобто до 04 лютого 2023 року включно із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 248 100 (двісті сорок вісім тисяч сто) гривень 00 копійок - до сплину терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з -під варти внаслідок внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язки, визначені ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 17.08.2022, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України, а саме: прибувати до суду на першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватися від спілкування із свідками у вказаному кримінальному провадженні.
Роз'яснити обвинуваченому, що у випадку внесення застави, оригінал документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУДСА України коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Роз'яснити заставодавцю, що обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, вчинений у період воєнного стану, максимальне покарання за яке передбачене законом у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, та попередити його про обов'язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до суду, а також про наслідки не виконання цих обов'язків.
Покласти на заставодавця наступні обов'язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого; забезпечувати явку, належно повідомленого обвинуваченого до суду; повідомляти суд про причини неявки обвинуваченого.
Зобов'язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків щодо повідомлення суда про зміну свого місця проживання або перебування, обов'язку не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду.
Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Встановити строк дії ухвали до 04.02.2023 включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено 09 грудня 2022 року.
Суддя ОСОБА_1