16.02.10р.Справа № 7/265-09
За позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", м. Харків
до Підприємця - фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 228 616, 88 грн.
Суддя Коваль Л.А.
Без участі представників сторін
В провадженні господарського суду Дніпропетровської області (суддя Коваль Л.А.) знаходиться справа № 7/265-09 за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку “УкрСиббанк”, м. Харків, до Підприємця - фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ, про стягнення заборгованості у розмірі 228 616, 88 грн.
15.02.2010р. від Підприємця-фізичної особи ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду від 07.12.2009р. про порушення провадження у справі.
Припис ст. 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, серед яких забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 12 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Таким чином, Господарський процесуальний кодекс повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.
За приписом ч. 1 ст. 106 ГПК України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007р. № 8 "Про незалежність судової влади" оскарження судових рішень допускається у випадках, порядку та з підстав, визначених законом. Оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається.
Отже, оскарженню підлягають лише ті ухвали, про можливість оскарження яких прямо зазначено у відповідній статті Кодексу або Закону, в яких йдеться мова про винесення судом даних ухвал.
Стаття 64 ГПК України, на підставі якої господарський суд Дніпропетровської області виніс ухвалу про порушення провадження у справі не містить вказівки про можливість її оскарження.
Дії Підприємця-фізичної особи ОСОБА_1 щодо апеляційного оскарження ухвали господарського суду, яка не підлягає оскарженню, є порушенням приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.
Згідно з інформаційним листом Верховного Суду України від 10.09.2008р. № 3.2.-2008, у разі подання апеляційної скарги на ухвалу, яку не може бути оскаржено, місцевий господарський суд має відмовляти у прийнятті такої скарги з посиланням на частини першу та четверту статті 106 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 86, ч.1 та ч.4 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Відмовити в прийнятті апеляційної скарги Підприємця-фізичної особи ОСОБА_1 (надійшла до господарського суду Дніпропетровської області 15.02.2010р.) на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2009р. у справі № 7/265-09.
Апеляційну скаргу з додатками на 3 аркушах повернути скаржнику.
Суддя Л. А. Коваль