04.02.10р.Справа № 14/15-10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Татран-Україна", 03151, м. Київ, вул. Волинська, 48/50
до Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", 50034, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
про стягнення 239 479,37 грн.
Суддя Панна С.П.
Представники:
Від позивача Штефанюк Л.М. - представник за довіреністю від 15.01.2010 року
Від відповідача не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Татран-Україна", м. Київ, Київська обл., звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., про стягнення на підставі договору № 473д від 24.03.2008 року основного боргу в сумі 200229,00 грн., 3% річних в сумі 4410,52 грн., інфляційних витрат в сумі 34839,85 грн., судових витрат.
Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за вищевказаним договором в частині розрахунку за поставлену продукцію.
Відповідач позовні вимоги не визнає (відзив на позовну заяву № 52-16/76 від 18.01.2010 року), посилаючись на те, що:
- у відповідача не виникло зобов'язання щодо оплати за отриманий товар, оскільки позивачем не виставлялись рахунки-фактури та не надавались податкові накладні;
- оскільки у відповідача не виникло зобов'язання щодо оплати основного боргу, то і прострочення оплати не відбулося, тобто нарахування позивачем штрафних санкцій є безпідставним.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представника позивача, у справі оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.
24.03.2008 року позивач (ТОВ "Татран-Україна") і відповідач (ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат") уклали договір № 473д, згідно п. 1.1 розділу 1 якого, постачальник (позивач) взяв на себе зобов'язання передати у власність покупцю (відповідач) товар згідно додатків-специфікацій до договору, а покупець зобов'язався прийняти зазначений товар і оплатити його на умовах, передбачених договором.
На виконання умов договору, позивачем на адресу відповідача було поставлено товар на загальну суму 200229,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 909 від 03.09.2008 року, довіреністю № 451708/972 від 03.09.2008 року (а. с. 16-17).
Пунктом 2 специфікації № 2, яка є додатком до договору № 473д від 24.03.2008 року, визначено умови оплати: по факту поставки впродовж 20-ти банківських днів після підписання актів приймання-передачі по кількості і якості, надання рахунків-фактур і податкових накладних за фактично отриманий товар.
Відповідач не виконав прийняті на себе за договором зобов'язання; сума боргу склала 200229,00 грн., яка підлягає до стягнення і підтверджується матеріалами справи.
Згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимоги позивача по стягненню з відповідача інфляційних в сумі 34839,85 грн., 3% річних в сумі 4410,52 грн. підлягають задоволенню частково інфляційних в сумі 28893,36 грн., 3% річних в сумі 4406,43 грн. та підтверджуються матеріалами справи.
З доводами відповідача, що у нього не виникло зобов'язання щодо оплати за отриманий товар, оскільки позивачем не надано доказів виставлення відповідачу рахунків-фактур та податкових накладних, а також не складання сторонами акту приймання-передачі по кількості та якості не можна погодитись виходячи з наступного:
Відповідно до п. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено наступне: продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності з п. 6.3 договору, приймання товару за кількістю та якістю здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР про порядок приймання товару по кількості № П-6 і Інструкції Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР про порядок приймання товару по якості № П-7 з обов'язковим підписанням акту приймання-передачі товару. А відповідно до п. 12 Інструкції П-6, приймання продукції за кількістю здійснюється за транспортними і супровідними документами (рахунком-фактурою, специфікації, описи, пакувальним ярликами та ін.) відправника (виробника). Відсутність зазначених документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні. Таким чином, відсутність рахунків-фактур, накладних та інших документів на товар має бути відображена у акті прийому-передачі товару, який не був наданий суду відповідачем.
Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Доказів виставлення відповідачем позивачу розумного строку для передання документів не було надано.
Крім того, згідно з п. 6.3 договору, оригінали та/або копії супровідних документів на товар передаються покупцю або вказаному ним представнику "з рук в руки" або іншим способом. За несвоєчасне надання зазначених документів, постачальник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми поставленого товару за кожний день прострочки. Відповідач не надав суду доказів виставлення позивачу претензій щодо сплати останнім пені.
Пунктом 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну... отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний період заяву зі скаргою на такого постачальника...". Відповідач не надав суду доказів направлення заяви та скарги на постачальника.
Крім того, доказом того, що рахунок-фактура передавався позивачу разом з накладною є посилання на даний рахунок в самій накладній.
На підставі вищевказаного, доводи позивача, що рахунки-фактури та податкові накладні передавались відповідачу разом з поставкою товару є доведеними та підтверджуються матеріалами справи.
Судові витрати, згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення за кількістю П-6, ст. ст. 525, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50034, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000, п/р 26008150593008 у Приватбанк, МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Татран-Україна" (03151, м. Київ, вул. Волинська, 48/50, код ЄДРПОУ 32210372, п/р 26009337732001 в Філії РЦ "Приватбанк", м. Київ, МФО 320649) 200229 (двісті тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. - основного боргу, 28893 (двадцять вісім тисяч вісімсот дев'яносто три) грн. 36 коп. - інфляційних, 4406 (чотири тисячі чотириста шість) грн. 43 коп. - 3% річних, 2335 (дві тисячі триста тридцять п'ять) грн. 28 коп. - витрат на держмито, 230 (двісті тридцять) грн. 14 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.
В решті позовних вимог відмовити.
Суддя С.П. Панна
Дата підписання рішення - 13.02.2010 року.